Лавренсія
Пасквало, я піду, не супереч:
ІЗ піхов треба видобути меч.
Баррільдо
(за сценою)
А ось Ортуньйо.
Фрондосо
(за сценою)
Не втече негідник!
ЯВА ДЕВ'ЯТА
Вбігає Флорес, за ним женеться Менго.
Флорес
Помилуй, Менго! Чим я завинив?
Менго
По-перше, ти — паскуда, панський звідник,
по-друге, не забув я батогів.
Пасквала
Дай, Менго, нам його: цей халамидник
увірився жінкам.
Менго
Так, заслужив
він од жінок найбільшої покари.
Пасквала
И за тебе я додам!
Менго
Та вже додай до пари.
Хасінта
Згинь, підлий бандуре!
Флорес
Як, од жінок?..
Хасінта
Пасквала
Плачеш, гаде?
Хасінта
Вже годі до панів водить дівок!
Пасквала
(за сценою)
Смерть баламутові!
Флорес
Молю пощади!
Вбігає Ортуньйо, за ним женеться Лавренсія.
Ортуньйо
Хіба ж я вам...
Лавренсія
І ти із тих пташок!
Дівчата, бийте слуг ганьби і зради!
Пасквала
Помру, а їхню чорну кров проллю!
Всі
Громаді слава! Слава королю!
Виходять.
ЯВА ДЕСЯТА
Королівська резиденція в Topo4.
Входять король дон Фернандо, королева донья
Ісабела та магістр Сант-Яго дон Манріке.
Дон Манріке
Все скінчилося як слід,
задум ваш удавсь на диво:
на Сьюдад-Реаль щасливо
Завершився наш похід.
Опір був не дуже сильний,
та якби й сильніший був,
перемоги б не добув
все одно Хірон свавільний.
Граф де Кабра ще стоїть
ІЗ залогою в фортеці;
якщо ворог знов поткнеться,—
одкоша дістане вмить.
Король
Добре вдіяв ти, що там
сильну залишив залогу:
перепинимо дорогу
ми зухвалим ворогам.
Поки в нас в руках фортеця,
не боятись нам біди;
З Португалії сюди
дон Альфонсо не прорветься.
Вбереже Сьюдад-Реаль
граф де Кабра, славний воїн,
вищих почестей достоїн
за свою звитяжну сталь.
Там, де табором він став,
не пройдуть полки ворожі;
вірна варта на сторожі
наших з'єднаних держав.
Входить поранений Флорес.
Флорес
Найясніший наш королю,
ти, кому судило небо
як достойному владиці
на кастільський трон піднестись!
Вислухай од мене звістку
про злочинство престрашенне —
рівного йому ніколи
не було ще в піднебесній.
Король
Заспокойся.
Флорес
О сеньйоре,
я поранений смертельно;
буде розповідь коротка
про подію невеселу.
Я з Овечої Криниці,
узграничного містечка,
де свого сеньйора вбили
слобожани навіжені.
Пан мій, дон Фернандо Гомес,
там дізнав гіркої смерті
од васалів, що на нього
Збунтувалися знічев'я.
Окричав його тираном
люд невірний і непевний;
враз зібрався дикий натовп
розлютованої черні;
З криком, галасом несвітським
до сеньйора в дім удерлись,
не схотіли його слухать,
хоч давав він слово честі,
що заплатить всім належне;
та вони, немилосердні,
панові пробили груди,
Здоблені хрестом велебним,
і з високих вікон дому
тіло кинули на землю,
де на шпаги і списи
прийняли його мегери.
Потім трупа командора
в чиюсь хату перенесли,
рвали з мертвого волосся,
нівечили, мов скажені,
зранили усе обличчя
душогуби кровожерні,
носа й вуха відрубали,
посікли його дощенту.
Всі герби його побили
З диким лементом і ревом —
королівських вимагають,
орденські, мовляв, безчестять.
Панський дім пограбували,
здобич, нібито воєнну,
між собою поділили
рівно, раді та веселі...
Все те бачив я з криївки,
доля ж бо моя злиденна
не хотіла, щоб загинув
я в тій грізній небезпеці.
Я там цілий день ховався,
а як ніч змінила вечір,
нишком вийшов із містечка,
щоб тобі цю вість принести.
Ти, королю,— справедливий,
тож вели твоїм іменням
за злочинство покарати
справедливо тих шаленців;
кров убитого волає,
помсти вимага від тебе.
Король
Обіцяю покарати
лиходіїв, як належить;
Злочин, справді небувалий,
і тривожить, і бентежить.
Слідчого суддю негайно
посилаю я в містечко:
він скарає винуватців,
з'ясувавши все напевно.
З ним поїде капітан,
щоб порядок забезпечить;
іншим людям для науки
тут суворим бути треба.
А цього солдата зараз
одведіть до лазарету.
Виходять.
ЯВА ДВАНАДЦЯТА
Майдан в Овечій Криниці.
Входять селяни (чоловіки і жінки), несучи на списі
голову командора.
Музики
(співають)
Слава королеві!
Слава королю!
Смерть усім тиранам!
Баррільдо
Ти, Фрондосо, будеш славить?
Фрондосо
Зараз віршика складу,
а як щось не до ладу,
розумніший хай підправить.
"Слава доньї Ісабелі
і Фернандо з Арагону!
Спільно носять хай корону,
завжди раді та веселі!
Хай архангел Михаїл
їх окриє сінню крил.
Слава королям,
смерть усім катам!"
Лавренсія
А тепер Баррільдо.
Баррільдо
Вірш
встиг я добре підготовить.
Пасквала
Як зумієш і промовить,
в тебе вийде теж незгірш.
Баррільдо
"Слава нашим королям!
Хай живуть ще літа многі
й топчуть недруга під ноги
на велику радість нам,
на загибель ворогам,
ворогам поганим!
Смерть усім тиранам!"
Музики
( співають )
Слава королеві,
слава королю!
Смерть усім тиранам!
Лавренсія
Ну, а Менго?
Фрондосо
На прощання!
Менго
З мене віршник хоч куди!
Пасквала
Й досі носиш ти сліди
дротяного віршування.
Менго
"Я в тяжку попав халепу,
як велів небіжчик пан
бити, ніби в барабан,
в бідную мою гергепу...
Та провчили ми причепу!
Слава королюгам!
Смерть усім катюгам!"
Музики
(співають)
Слава королеві,
слава королю!
Смерть усім тиранам!
Естеван
Киньте голову туди.
Менго
Наче вішальник, отерп.
Рехідор
Ось і королівський герб.
ЯВА ТРИНАДЦЯТА
Входить Хуан Рудий, несучи щита з королівським гербом.
Естеван
А давай його сюди.
Хуан Рудий
Де ж би нам його прибить?
Р Є X і д о р
Тут ось, на громадській раді.
Естеван
Славний герб!
Баррільдо
Йому ми раді.
Фрондосо
З ним ми вільно будем жить,
сонцем він для нас ясніє.
Естеван
Хай живе наш Арагон,
і Кастілья, і Леон!
Хай загине тиранія!
А тепера, добрі люди,
слухайте мене, старого;
не нараю я лихого,
лиш добро од того буде.
От який у мене клопіт:
наш король десь недалечко
і когось пришле в містечко,
щоб за все вчинити допит.
Як би не питала влада,
треба всім одно казать!
Фрондосо
Що ж ти радиш?
Естеван
Умирать,
а одно казать — "громада";
цим себе ви спасете.
Фрондосо
Річ аж надто зрозуміла:
все громада учинила.
Е с т е в а н
Всі на те пристаєте?
В сі
Всі!
Е с т е в а н
Гаразд. Я буду слідчим
по убивству командора.
Що тут сталося учора?
Як ми на суді посвідчим?
Привели, приміром, Менго
на розправу.
Менго
Почалось!
Кріпшого знайдіть когось.
Е с т е в а н
Це ж не всправжки ще.
Менго
Страшненько!
Е с т е в а н
Ну, так хто вбив командора?
Менго
Хто ж? Громада.
Есте'ван
Кинь ці штуки!
А візьміть його на муки!
Менго
Хоч і вбий мене, сеньйоре!
Естеван
Признавайся!
Менго
Признаюся.
Естеван
Хто убив?
Менго
Громада,
Естеван
Дайте
ще разок йому!
Менго
Давайте.
Естеван
Чорта лисого доб'юся.
ЯВА ЧОТИРНАДЦЯТА
Входить другий рехідор.
Рехідор
Ви чого тут завелись?
Фрондосо
Що там сталося, Квадрадо?
Рехідор
Слідчий вже прибув.
Естеван
Громадо,
треба всім нам розійтись.
Рехідор
З ним приїхав капітан.
Естеван
Хоч і дідько. Всі вже знають,
як відповідати мають.
Рехідор
Всіх хапають слобожан:
жартувать не буде влада.
Естеван
Не забудьте ж, як я вчив.
Менго, хто, скажи, убив
командора?
Менго
Хто? Громада.
Розходяться.
ЯВА П'ЯТНАДЦЯТА
Мешкання магістра Калатрави в Альмагро.
Входять магістр і солдат.
Магістр
Смерть прийнять таку страшну!
Важко навіть уявити...
Я ладен тебе убити
за жахливу новину.
Солдат
Пане, вісників не б'ють;
я ж не вигадав навмисне.
Магістр
Це бунтарство ненависне
у мені збудило лють.
Я піду на те село
ІЗ полком бійців суворих
і змету, зітру на порох
ворохібницьке кубло!
Солдат
Знайте, пане, що Криниця
піддалася королям,
і не випадає вам
ІЗ монархами свариться.
Магістр
Володіння Калатрави
перейшло б то до корони?
Солдат
То судіться, є ж закони;
може, виграєте справу.
Магістр
Та кому ж оддасть свою
здобич володар найстарший?
Я авторитет монарший
безумовно визнаю.
Мушу вгамувать досаду
на підданців короля
й сам поїду звідціля
вшанувать верховну владу.
В міжусобній завірюсі
Завинив я перед ним;
тільки віком молодим
виправдаюсь — і скорюся.
Неприємна ця ухвала,
тільки ж честі не уйму,
поклонившися йому,—
це обов'язок васала.
Виходять.
ЯВА ШІСТНАДЦЯТА
Майдан в Овечій Криниці.
Лавренсія сама.
Лавренсія
Кохаючи, тривожитись коханим —
то у коханні найгіркіша мука;
зболілі груди рве палка розпука,
душа гнітиться страхом несказанним.
Скорботою собі ми серце раним,
скрізь чується зловісний голос крука,
віщується довічная розлука
З улюбленим, єдиним і жаданим.
Люблю я свого милого, й за нього
приречена тремтіти й потерпати
у цю тяжку, безрадісну годину.
Рятуй нас, доле, не вбивай, тривого!
Як він лишиться, буду я страждати,
як він поїде — з горя я загину.
ЯВА СІМНАДЦЯТА
Входить Фрондосо.
Фрондосо
0 Лавренсіє!
Лавренсія
Коханий!
Ти ще тут, у небезпеці?
Фрондосо
За тобою серце рветься
у тривозі ненастанній.
Лавренсія
0 Фрондосо, я боюся,
утікай, бо буде лихо!
Фрондосо
Будь що буде, моя втіхо,
я з тобою зостаюся.
Лавренсія
Хочеш згинуть без пуття?
Сам же знаєш, як лютує,
як людей усіх катує
той неправедний суддя...
Ой тікай, не жди біди,
бережи живую душу!
Фрондосо
То, по-твоєму, я мушу
утікать? Чого? Куди?
Чи я можу всіх покинуть,
щоб своє життя спасти?
Не гаразд! А як же ти?
Ні, вже краще разом згинуть.
Не жени мене від себе
і не муч себе сама.
Буду разом з усіма,
кров свою проллю, як треба.
Крики за сценою.
Чуєш, ніби хтось кричить?
У тюрмі ідуть тортури
так, що чути і крізь мури.
Ми послухаємо. Цить!
ЯВА ВІСІМНАДЦЯТА
Суддя, Естеван, хлопчик, Пасквала, Менго
(за лаштунками, в тюремному дворі); ті, що й були.
Суддя
Ну, старий, не скажеш ти?
Фрондосо
Чуєш, мучать і старого.
Лавренсія
Боже, чи не батька мого?
Естеван
Попустіть-бо!
Суддя
Попусти.
Ну, кажи: хто вбив Фернана?
Естеван
Вся громада це зробила.
Лавренсія
Крий тебе небесна сила!
Фрондосо
Воля наша нездоланна.
Суддя
Поспитаймо ще в хлоп'яти.
Хто убив його, щеня?
Не признаєшся? Бридня!
Кате, дай йому у п'яти!
Хлопчик
Вся громада, мій сеньйоре.
Суддя
Ну й драбуги, до ста лих!
Перевішаю усіх!
Хто убивця командора?
Фрондосо
Хлопчика взяли на муки,
а і той не видає!
Лавренсія
Є в нас сила!
Фрондосо
Воля є!
А тепер підвісь за руки
цю ось гарну молодицю.
Сіпай дужче! Сіп, сіп, сіп!
Лавренсія
Він од люті мов осліп.
Суддя
Всіх побити вас годиться!
Я навчу вас запираться!
Хто убивця командора?
Пасквала
Вся громада, мій сеньйоре.
Суддя
Дай їй, кате!
Фрондосо
Марна праця.
Лавренсія
Не признається Пасквала.
. Фрондосо
Ні, її не залякати!
Суддя
Чом спинився? Дужче, кате!
Пасквала
Ай, мій падку!
Суддя
Заспівала?
Не німа і не глуха?
Хто убив?
Пасквала
Громада вбила.
Суддя
А тепер цього бурмила,
голодранця-пастуха
на кобилу!
Лавренсія
Бідний Менго!
Фрондосо
От за нього я боюсь.
Менго
Ай-ай-ай!
Суддя
Ще й сам візьмусь.
Менго
Ай!
Суддя
Притисни ще гарненько!
Менго
Ай-ай-ай!
Суддя
Кажи, тварюко:
хто убивця командора?
Менго
Ай-ай-ай! Скажу, сеньйоре.
Суддя
Попусти там трохи руку.
Фрондосо
Він не витерпів.
Суддя
А спину
до стовпа.
Менго
Якби пустив,
я б сказав...
Суддя
Ну, хто убив?
Менго
Хто? Громадка.
Суддя
Песький сиву!
От запеклі! Я шалію...
Не боїться, бидло, вмерти!
Виявивсь найбільш упертим
той, на кого мав надію.
Одпустіть усіх, доволі.
Фрондосо
Я за Менго, бачить бог,
більш боявся, як за трьох,
та і він стерпів ці болі.
ЯВА ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА
Менго, Баррільдо та рехід
Баррільдо
От так хлопець!
Р е х і д о р
Вже ж не дівка.
Баррільдо
Браво, Менго!
Фрондосо
Молодчина!
Менго
Ай-ай!
Баррільдо
Ось тобі чарчина.
Менго
Ай-ай! Що це?
Баррільдо
Цитринівка.
Менго
Ай-ай!
Фрондосо
На здоров'я пий.
Баррільдо
А оце ще й закусити.
Фрондосо
Добре цідить, мов крізь сито.
Лавренсія
Ще налий, не будь скупий.
Менго
Ай-ай!
Баррільдо
Муку заливай!
Лавренсія
От допався!
Фрондосо
Хто мовчить,
вміє горло промочить.
Баррільдо
Ще одну?
Менго
Ай-ай! Давай!
Фрондосо
Випий ще та й губи втри.
Лавренсія
П'є за десять косарів.
Фрондосо
Вкрий його, бо весь упрів.
Баррільдо
Ще одну?
Менго
Та хоч і три.
Ай-ай-ай!
Фрондосо
Пита, чи ще є?
Баррільдо
Ще знайдеться.