Однак уже майже перша. Тобі слід поснідати, надходять нові часи. Я викличу тебе на зустріч, і ми поговоримо про ренесанс. Гермес прийде за тобою у сад.
З тими словами дивний чернець підвівся з лавки і пішов до церкви. Софія і далі сиділа, задумавшись про Гільдеґард та Софію і про Гільду та Софію. Раптом її пронизав несподіваний здогад. Вона зірвалася з місця і гукнула навздогін переодягненому за ченця вчителеві філософії:
— А чи жив у середньовіччі якийсь Альберто? Філософ сповільнив крок і, ледь повернувши голову, відповів:
— Тома Аквінський мав знаменитого вчителя філософії. Він називався Альберт Великий...
Чернець схилив голову у дверях церкви св. Марії і зник.
Софію не вдовольнила така відповідь. Вона також зайшла до церкви, але там було порожньо. Не провалився ж чернець крізь землю?
Виходячи з церкви, дівчинка звернула увагу на образ Марії. Софія підійшла ближче і пильно приглянулася. Несподівано під одним оком Марії вона помітила краплю води. Невже сльоза?
Софія стрімголов кинулася з церкви і побігла до будинку Юрунн.