Ще жоден, подібний до нас мореплавець не наважувався на такий далекий шлях, не заходячи куди-небудь для відпочинку. До цього сміливого подвигу мене спонукало також і саме бажання моїх підлеглих, які, будучи в досконалому здоров'ї, тільки про те й думали, щоб відзначитися чимось надзвичайним. Я шкодував єдино про одне, що подібна подорож має нас розлучити з кораблем "Надія" до самого нашого прибуття в Росію. Але що робити? Маючи випадок довести світу, що ми заслуговуємо повною мірою ту довіру, яку виявила до нас батьківщина, не можна було не пожертвувати цим задоволенням. "Нева" перебувала в море вже більше трьох місяців, протягом яких офіцери витратили багато своєї свіжої провізії, а нижні чини вживали безперервно солоне м'ясо. Тому, щоб ніхто не зазнав нестачі в їжі і не піддався хворобі, я першим наказав віддати всю свою живність, залишивши для себе тільки 20 курей, а для нижніх чинів встановив наступний раціон.
Для сніданку я наказав вживати щодня чай, а для обіду і вечері — суп з солониною, кладучи в нього по півфунта [200 г] чаю, замість зелені.
Більше того:
У неділю — каша з сарацинського пшона (рису) з патокою.
"Понеділок"
"Середу" — овочі або різна зелень, приготована в оцті;
"Четвер" — каша з сарацинського пшона з патокою.
"Вівторок" — сарацинська (рисова) каша з 6 фунтами [2,4 кг]
"П'ятницю" — сушеного бульйону.
Розподіл води в тиждень:
Мені — 3 1/2 відра
Семи офіцерам — 17 1/2 відер
Команді на чай — 17 1/3 "
"На суп — 21 відро
"Для пиття — 42 відра
Для птахів і худоби — 10 1/2 відер
Разом — 112 відер
Понад це, у мене була велика кількість есенції для ялинового пива, яке нам служило здоровим і приємним напоєм.
11 травня. Третього дня ми пройшли грінвічський меридіан, а сьогодні вранці, при легкому вітрі зі сходу-південного сходу і приємній погоді, перебували на екваторі. Опівдні я займався астрономічними спостереженнями на 0о 37' пн. ш. і 16о 48' з. д. У цій точці я вважав за краще перейти в північну півкулю для того, щоб мати нагоду запастися якомога більше дощовою водою, так як дощі тут бувають сильнішими, ніж далі на захід. Крім того, я не хотів занадто далеко віддалятися від островів Зеленого мису, які, в разі потреби, могли б подати нам чималу допомогу.
12 травня. З самого початку цього місяця погода у нас була прекрасна, і дув свіжий пасатний вітер. Як ця обставина, так і безліч різних птахів і риб, які щодня нам попадалися, здається, вітали нас з швидким досягненням Європи.
16 травня ми знаходилися на північній широті 6о 48' і західній довготі 21о 05'. Разом зі сходом сонця почав дути попутний вітер. Погода була приємна, який ми не мали з самого прибуття на екватор. Така зміна нас дуже обрадувала. У минулі дні йшов сильний дощ, і шквали знаходили щохвилини, а особливо 13-го числа вночі. Від безперервних вихорів море кипіло, як у котлі, і, освітлене блискавкою, здавалося абсолютно вогненним. Вона часто виблискувала над нами з жахливим тріском, але без будь-якої шкоди. Втім, неприємна погода дала можливість нам зібрати до 30 бочок дощової води і поспішно піти від місць, в яких мореплавці іноді мучаться по кілька тижнів.
9 червня північно-східний пасатний вітер тривав до широти 28о. Спершу він дув з півночі, а потім почав ухилятися на схід і багато сприяв нашому плаванню. З вищевказаної ж широти, було маловітряно, що тривало 4 дні, потім ми отримали північно-західні вітри, за допомогою яких досягли Азорських островів. О 9 годині сьогодні вранці в 35 милях [65 км] на південно-південно-сході відкрилися острова Корво і Флюрі [Флорес] 236. Тоді я зняв 12 місячних відстаней, за якими довгота південного краю першого з них виявилася 31о 06' і, отже, досить схожа з передбачуваною в Ост-Індійських лоціях. За спостереженнями, наша полуденна широта була 40 о 13', а південний край острова Корво перебувала тоді в 35 милях [65 км] на південно-південно-сході. Сьогодні підійшов до нас англійський озброєний катер і повідомив мене про військові дії між Росією і Францією. Хоча ми і забезпечені були письмовими свідченнями від французького уряду для вільного плавання навіть і в разі військових обставин, але при цьому я вважав за потрібне приготувати свою артилерію і підходити дуже обережно при всякій зустрічі з ворожими кораблями.
Під час переходу через екватор ми спостерігали досить сильну західну течію, яка скоро змінилася на південно-східну і тривала до північної широти 9о. Далі вона змінила напрямок на південно-західний, а тимчасово на північно-західний і мала швидкість близько 15 миль [28 км] в добу до тропіків. Звідси ж і до області змінних вітрів вона була направлена на північний захід, а потім змінилася на південно-східну і тривала до Азорських островів. Тут ми знайшли, що були нею знесені на 30 миль [55 км] на південь від екватора і на 3о на вест. Проходячи між північними широтами 21 і 36,5о, ми постійно бачили морську траву, яка становила іноді досить великі плаваючі острівці, слугуючи житлом дрібної риби і крабів, яких ми наловили величезну кількість.
24 червня ввечері ми дійшли до мілини Ла-Маншу, а до ночі дістали дно на 90 сажнів [165 м], ґрунт — дрібний, сирий пісок з черепашкою. З часу нашого відплиття від Азорських островів ми зустрічалися з різними збройними судами, у тому числі одне тільки англійське наважилося до нас підійти, інші ж трималися на далекій відстані. Начальник його, Вількінсон, надіслав мені безліч газет і досить велику кількість картоплі, що з нашого боку було прийнято з вдячністю. Опівдні за зробленим нами спостереженнями ми були в північній широті 46о 40' і в західній довготі 9о 41'.
26 червня. Ніч була похмура і дув міцний південно-західний вітер. Але я змушений був іти на всіх можливих вітрилах, щоб позбутися від великого корабля, який гнався за мною ще з учорашнього ранку. Близько полудня небо трохи прояснилося і дозволило нам зробити спостереження на 49о 48' пн. ш., на глибині 42 сажнів [77 м], ґрунт — пісок з черепашкою. З цього я зробив висновок, що ми вже минули мис Лізард, а тому і направив свій шлях до мису Старту. До вечора настала темрява, що принесла нам чимале занепокоєння, тим більше, що ми, після свого вступу в Ла-Манш, ще не бачили берегів. На щастя, до нас підійшов перевізний бот і взявся провести "Неву" в Портсмут за 50 гіней 237.
28 червня. При східному вітрі близько 9 години вечора ми кинули якір на Портсмутському рейді 238. Таким чином, ми закінчили досить довге плавання прямо з Кантона, не заходячи нікуди в порти. При цьому люди, що перебували на моєму кораблі, були абсолютно здорові і не терпіли ні в чому ні найменшого недоліку.
29 червня. Вранці я з'їхав на берег і був вельми ласкаво прийнятий губернатором сером Джоном Прево. Він охоче зголосився не тільки надати нам будь-яку залежну від нього допомогу, але навіть обіцяв доставити мені нагоду бачити в місті то, що показується не всякому чужинцеві.
Потребуючи відпочинку та бажаючи також поправити корабель в деяких частинах, я був змушений простояти в Портсмутському рейді біля двох тижнів. Користуючись цим часом, я зважився побувати в Лондоні, де публіка і всі мої знайомі обсипали мене втішними привітаннями. Під час нашого перебування в Портсмуті корабель "Нева" відвідували багато англійців, а особливо пані, які дуже цікавилися побачити перший російський корабель, що зробив таку важливу подорож.
13 липня, при свіжому західному вітрі, ми знялися з якоря.
14 липня дув настільки свіжий східний вітер, що, дійшовши до Даунca 239, ми змушені були зупинитися на якорі посеред ескадри лорда Кіта і на інший же день вступили під вітрила.
20 липня. На світанку нам показалися берега Неза 240, а до заходу сонця і Роб-Сноут 241.
21 липня. Ми прийшли до Скагенського маяка. Сьогодні помер у нас матрос Іван Горбунов. Минулої шведську війну він був поранений в груди і на зворотному шляху часто страждав болями, а після прибуття в Портсмут не показував вже більше надії на одужання. Для полегшення його страждань були вжиті всі способи. Його поїли навіть мінеральною водою, але все виявилося марним.
23 липня. Опівночі досягли ми Гельсінгерского рейду, де, простоявши на якорі до 10 години ранку, знову вступили під вітрила.
24 липня. Пройшли Зунд. Так як вітер постійно дув зі сходу, то ми були змушені йти на всіх вітрилах, щоб, лавіруючи, можна було просуватися вперед. Після того як ми минули острів Борнгольм, з'явився туман і тривав до 3 серпня, або у весь час плавання до острова Даго. Звідси при ясній погоді і західному вітрі ми підійшли ввечері до острова Гогланд.
5 серпня з півночі почав дути настільки міцний західний вітер, що корабель "Нева" майже без вітрил йшов до 11 миль [20 км] на годину і вранці зупинився на якорі в Кронштадті.
Таким чином, майже після трирічної відсутності, ми повернулися на батьківщину до невимовної радості і задоволення наших співвітчизників.
ВСТУП
1 Румянцев Микола Петрович (1754— 1826) — державний діяч Російської імперії, державний канцлер (1810), меценат, підтримував дальні океанічні експедиції, колекціонер, граф.
2 Мордвинов Микола Семенович (1754 – 1845) — російський політик, адмірал, економіст і член Державної ради (1810 — 1838).
3. Рєзанов Микола Петрович (1764-1807) — дійсний статський радник, державний діяч, який сприяв колонізації Росією Аляски і Каліфорнії. Він був першим послом Росії в Японії (1804 р.) і брав участь в першій російській навколосвітній подорожі (1803-1806 рр.),
Частина перша.
РОЗДІЛ I
4 В описі цієї подорожі час вказано за новим стилем.
5 Брандвахтений фрегат — трищогловий військовий корабель, другий за величиною після лінійного, поставлений на рейді або в гавані для спостереження за рухом суден, особливо за входом і виходом на рейд. На ньому вівся реєстр всіх суден, що приходили і відходили з гавані.
6 Гогланд — найбільший острів у Фінській затоці. Площа — 21 км². Він розташований на північний захід від Виборга, в 40 км від узбережжя Фінляндії і в 55 км від узбережжя Естонії. А від Санкт-Петербурга в 180 км на захід.
7 Маяк Кипу (раніш Дагерорту) на естонському острові Хиума (раніш Даго) вважається найстарішим маяком на Балтійському морі. Він розташований в центрі півострова Кипу, в західній частині острова, недалеко від села Кипу.