До 8 години вечора течія дуже сильно допомагала нам, від того ж часу зробилась зворотною.
5 березня. Після півночі плин став знову сприятливим, а близько 4 годин і вітер повернув на північний захід. Тому до світанку ми трималися на захід-південно-захід. Як тільки, поставивши всі вітрила, ми виразно розглянули берега, то направили свій шлях до Прінсеву острову [Прінс або Панайтан] 228, вирішивши пройти між ним і берегами острова Яви. Лавіруючи під час минулої ночі, я тримався ближче до берегів Яви. На північ я направляв курс тільки до тих пір, поки міг пеленгувати острів Середній на сході-північному сході, так як він, як мені здавалося, визначений правильніше, ніж острова Каракатоа229, Самбуріку і мис Тока, які означена на карті Дапре де Манівіммета { вона вважається кращою в Ост-Індському атласі 230.} неправильно. Жодні пеленги їх у нас не перетиналися, хоча були взяті з точністю. Згодом цей висновок підтвердився нашим описом, по якому становище багатьох пунктів сильно змінилося. Стром-рок нам здавався трьома довгастими каміннями і був оточений високим буруном, або сплеском хвиль. Між ним і островами, що лежать у берега Суматри, зручно лавірувати за допомогою течії, так як відстань між ними близько 5 миль [9 км].
Опівдні ми порівнялися з північним краєм Принцева острова, а в четвертій годині підійшли до каменів, званим Плотниками. Судячи по швидкості свого ходу, ми скоро сподівалися спуститися в океан, але вітер раптово затих. Потім стало маловітряно із заходу. Все це дозволило нам обійти мис Перший лише з великими труднощами. У цей час корабель "Надія", з яким ми з'єдналися вранці, знаходився в деякій небезпеки. Порівняння з ним дозволило мені бути задоволеним своїм становищем. У п'ятій годині корабель "Нева" знаходився на відстані близько 5 миль [9 км] від мису Першого і анітрохи не корився керма. Тому довелося його буксирувати гребними судами, що тривало до півночі, коли вищезгаданий мис знаходився від нас у 7 милях [13 км] на північному сході.
Наш вихід з Зондській протоці збігся зі смертю Степана Конопльова. Ще під час нашого перебування в Кантоні він почав страждати діареєю 231, яка перед смертю перетворила його на мумію. Хоча нічого не було упущено при лікуванні цієї людини, але ніщо не допомогло. Таким чином, порівнявшись із західним мисом Яви, ми звірили його мертве тіло морським глибинам.
6 березня. Вночі корабель "Нева" притискало досить відчутно до західного мису Яви, але, на щастя, задув легкий північно-східний вітер і видалив нас від вельми неприємних обставин. На світанку ми побачили на захід від себе корабель "Надія". Тому ми зробили висновок, що під час тиші, що царювала навколо нас, він користувався чималим вітром, за допомогою якого так скоро міг до нас наблизитися. О 6 годині береги зникли від нас на півночі і залишили "Неву" в великому просторі океану.
За більш короткої відстані і по своїй безпеці Зондська протока має стільки ж переваг перед Малакською, скільки і Гаспарська в порівнянні з Банкською. За моїми спостереженнями, тільки два місця в ньому здаються дещо неспокійними, а саме на курсі повз островів Середнього і Принцева. Відносно першого я вважав за краще б прохід, між Суматрою і Стром-роком, де можна лавірувати без усякого побоювання, а для останнього — між островом Принцева і Суматрою, хоча при постійному вітри і той шлях, яким ми йшли, не можна назвати поганим. На ньому слід тільки дотримуватися до Плотників, тому що течія, направлена на південний схід, в разі тиші або зміни вітру, може притиснути корабель до підвітряного берега. Що ж стосується самої середини Зондської протоки, то по ній можна лавірувати і в темну ніч, а під час тиші зупинитися на якорі, хоча не скрізь на малій глибині. Найкраще вичікувати хорошого постійного вітру біля острова Північного, де лежати досить спокійно, і тоді рушити в дорогу.
Береги і острови протоки покриті лісом. До них можна близько підходити, крім деяких, та й то місцями. За нашими спостереженнями, течія виявилося справжнім припливом і відливом і має швидкість до 2 миль [3,7 км] на годину. Який вплив справляють на нього міцні вітри, сказати ствердно не можу, але треба думати, що вони мають іноді великий вплив. Ставати на якорі біля острова Принцева слід біля самого берега. Хоча ми проходили від нього не далі 1 1/2 милі [2,3 км], проте в одному тільки місці могли дістати дно на глибині в 40 сажнів [73 м].
Морська течія сильно сприяла нашому швидкому прибуттю з Кантона до Гаспарської протоці. Вона була направлена на південний захід зі швидкістю 16 миль [30 км] на добу. У самій же протоці вона прямувала на південний схід, а іноді і на південно-південний схід, як це докладно зазначено в нашому щоденнику.
8 березня. Бурхлива ніч з безперервним дощем показала нам ясно, що ми ще не досягли тих місць, де дмуть пасатні вітри. У п'ятій годині по полудні на південний схід 39о показався острів Різдва 232. Я наказав взяти Крюз-пеленг і знайшов, що по полуденного спостереження середина острова повинна лежати на 10 о17'30 " пд. ш. і 253 о57'50" з. д. До заходу сонця погода знову зіпсувалася, дули рвучкі вітри, і до півночі було так темно, що ми ледь могли бачити один одного на відстані сажня. Опівночі небо очистилося, але замість того настала інша неприємність, бо вітер зовсім ущухав, і корабель притягнуло прямо до берега, чому я був змушений прив'язати на швидку руку до двох якорів канати, які після виходу з протоки були відв'язані.
9 березня. На світанку острів Різдва знаходився в 15 милях [28 км] на північний схід. Скільки ми не намагалися піти від нього, але було маловітряно і не могли досягти в цьому успіху до самої ночі.
Сьогодні ми вже більше не бачили водяних змій 233, які щодня нас бавили від самих китайських берегів. Вони різного кольору, здебільшого жовті і, здається, належать до тих же порід, які водяться у Карамандельских берегів.
11 березня. Вітер тихий, між півднем і сходом, погода приємна. Опівдні ми досягли південної широти 11о 33' і західної довготи 256о 54'. Вважаючи, що ми вже перебуваємо в смузі пасатів, я скористався цією нагодою і провів майже цілий день на кораблі "Надія". Крузенштерн повідомив мені, що він під час проходу між островами Явою і Принців піддавався великій небезпеці. Його корабель ледь не був нанесений на мис Фраяр234, але, на щастя, подув тихий північний вітер і вивів його зі скрути. Ця обставина є достатнім доказом, що в цьому місці треба проходити тільки при постійному свіжому вітри, а не тоді, коли тиша або маловітряно.
22 березня. Вітер свіжий, південно-східний, погода похмура, з дощем. Опівдні ми перебували на 19о14' пд. ш. і в 278о 36' з. д. Погода досі стояла однакова. Сонце показувалося зрідка, і майже безперестану заходили шквали з дощем. Птахів ми не бачили ніяких.
1 квітня дув північно-західний легкий вітер, і погода, яка в минулі п'ять днів була досить хороша, знову стала дощовою і з рвучкими вітрами. Сьогодні ми вступили в смугу змінних вітрів, бо південно-східний пасат зовсім припинився.
12 квітня. До світанку нас оточила хмара різнокольорових метеликів, а особливо білих, які, звичайно, були віднесені від мису Середнього Наталя235. Хоча він і знаходиться від нас в відстані 2о 40', але є самим ближнім. Переконавшись, за багатьма місячним спостереженнями, що наші хронометри показують на ост більш ніж слід, я надав їм 2'27 " часу, а хід залишив колишній до появи берега.
15 квітня. Вітер свіжий, південно-східний, погода похмура. Корабель "Надія" сховався від нас з поля зору. Вночі гарматними пострілами і запаленими ракетами я давав йому знати про місце, де ми перебували. Вранці я вжив всі свої старання його відшукати, але мої зусилля залишилися марними. До полудня з'явився густий туман і змусив мене тримати належний курс, тим більше що вітер дув сприятливий, яким обов'язково слід користуватися там, де кілька годин дають іноді найбільшу різницю в плаванні. Отже, ми вже в третій раз розлучаємося раптовим чином.
Перебуваючи в минулій моїй подорожі, близько двох років тому, на мисі Доброї Надії, я мав нагоду познайомитися з його обмілиною, і тому зробив висновок, що проходити її набагато краще у самого краю, ніж на малій глибині, тобто по середині або ближче до берега. Я направив свій шлях між широтами 36 і 37о. Хоча, здійснюючи його, мені треба було зробити не мале коло, але течія, яка в цьому місці набагато швидше, ніж в інших, повернула мені вищевказану втрату. У продовження цієї доби ми зробили повне коло свого плавання від Кронштадтського меридіана. Тому, надавши втрачений день, 16-е число я назвав уже сімнадцятим.
18 квітня було маловітряно між півднем і сходом, погода стояла приємна. О 8 годині ранку ми дістали дно на 110 сажнів [201 м], ґрунт — дрібний, жовтий пісок з битою черепашкою. До полудня, коли ми увійшли в південну широту 38о 18' і західну довготу 338о 37', колір води помітно змінився. Вранці близько нас з'явилося сонмище чайок. О 5 годині пополудні глибина була 106 сажнів [194 м], ґрунт — дрібний, жовтий пісок, а близько 8 годин ми пройшли смугу, схожу на мілину. Треба думати, що вона сталася від зустрічної течії, яка привела в рух блискучі частинки, що знаходяться в воді. Від цього вона була схожа на вогняну смугу, як би складену з блищиків.
20 квітня ми досягли південної широти 35о31' і західної довготи 341о. О 3 годині пополудні на північному заході 47о показався мис Доброї Надії. А так як подув досить свіжий південно-східний вітер, то ми, не втрачаючи ні хвилини, поставили всі вітрила, щоб з поспішністю плисти на північний захід. Сьогодні в перший раз ми побачили чайок, яких англійці називають кроками. Вони завбільшки з гусака, абсолютно білі, крім крил, кінці яких чорні.
24 квітня. Сьогодні ми могли себе привітати, що не тільки благополучно оминули південний край Африки, а й отримали південно-східні пасатні вітри.
Оглянувши кількість харчів, я побачив, що, при господарському використанні, їх було б досить на три місяці. Вважаючи, що протягом цього часу ми можемо досягти Європи, я зважився залишити попередній свій намір йти до острова Св. Олени, а направив свій шлях прямо в Англію, будучи впевнений, що настільки сміливе підприємство доставить нам велику честь.