Картар — творець.
кортика — назва місяця індійського календаря, від середини жовтня до середини листопада.
Картікея — букв.— "народжений від Кріттік", шести небесних дів, персоніфікованих як сузір'я Плеяд; епітет бога війни Сканди.
каурі — дрібна черепашка, використовується як розмінна монета.
каустхуба — чарівний камінь, що його Вішну носить на грудях.
Кешава — букв.— "волохатий", епітет бога Вішну.
кімарита — подія, що відбулася, повідомлення про подію.
"Кіратарджунія" — епічна поема, в основі сюжету якої лежить один з епізодів "Махабгарати", написав її поет Бгараві в VI ст.
кірати — назва стародавнього племені.
Крітанга — букв.— "той, що чинить кінець", епітет бога смерті.
Крішна — букв.— "чорний"; ім'я бога-пастуха, що вважається земним втіленням бога Вішну.
Кубера — бог багатства.
Курма — черепаха, одна з іпостасей Вішну.
Куру — стародавній цар, предок суперницьких родів Кауравів і Пандавів, розбрат яких ліг в основу сюжету великої індійської епопеї "Махабгарата".
кшапанака — буддійський або джайнський чернець.[378]
кшатрії — воїнський стан в давньоіндійському суспільстві.
Лакшмі — богиня щастя, багатства і краси.
Лінгам — філософ Шіви, об'єкт поклоніння.
лінгаят — член шіваїтської секти, об'єктом поклоніння якої є лінгам.
Мадана — букв.— "п'янкий", епітет бога кохання Ками.
Мадгу — ім'я асура, який хотів знищити Брахму.
Мадрі — ім'я другої дружини Панду, батька п'ятьох братів, героїв великої індійської епопеї "Махабгарата".
майна — індійський шпак.
майя — концепція ілюзорності світу і особливо земного життя.
макара — міфічна тварина, що живе у воді, здебільшого в океані, може ототожнюватися з крокодилом, дельфіном і т. п.
Малая — гірський хребет у Південній Індії, на верховинах якого росте багато сандала.
мангуста — звірок, що його індійці часто тримають у своїх домівках для захисту від змій.
Мандгата — легендарний цар; його ім'я часто вживають у виразах, подібних до нашого — "За царя Гороха".
мантри — магічні формули, заклинання.
Ману — один з прародителів, іменем якого названо давній звід звичаєвого права "Закони Ману".
Марути — ведичні боги вітру й бурі, друзі й союзники Індри.
матангі — жінка з племені матангів, які, подібно до чандалів, стояли на дуже низькому кастовому рівні.
Махакала — букв.— "великий час", іпостась Шіви у вигляді всепоглинаючого часу.
Махашвара — букв.— "великий бог", епітет Шіви.
Махілароп'я — стародавнє місто в Південній Індії.
млечхи — варвари.
Муладева — популярний фольклорний герой, ловкач і хитрун.
Намучі — асур, який сперечався з Індрою за владу. Індра обіцяв, що не вб'є Намучі ні вдень, ні вночі, ні мокрою, ні сухою зброєю, але, вибравши момент у присмерку, тобто ні вдень, ні [379] вночі, він убив його палицею, покритою морською піною, тобто ні мокрою, ні сухою.
Нанда — назва династії, що правила в царстві Магадга з 364 по 334 р. до н. є.
Нарада — мудрець, автор кількох гімнів "Рігведи". В індійській міфології нерідко відігравав роль посередника поміж богами та людьми.
Нараяна — букв.— "той, що рухається на водах", епітет, застосовуваний і до Брахми, який народився в лотосі, і до Вішну, що лежить на змієві Шеші посеред океану.
Нахуша — батько царя Яяті, перетворений прокляттям мудреця Агастьї на змія; йому приписують створення першого театру на землі.
Нищитель перепон — епітет бога Ганеші.
нірвана — буддійське вчення про досягнення віруючим найвищого стану, коли він звільняється від усіх земних пристрастей і страждань.
Нітішастра -твори про політику і житейську мудрість.
ньягродга — фігова пальма.
пандави — п'ятеро братів, героїв великої індійської епопеї "Махабгарата".
пандит — учений.
Паніні — великий індійський учений-граматист і поет, приблизно 2-1 ст. ст. до н. є.
Панчатантрака — одна з назв "Панчатантри".
Парашара — автор зводу законів, т. з. "Парашарасмрити".
Парваті — дружина бога Шіви, букв.— "гірська".
Парджанья — бог грози й бурі.
паривраджака — прочанин, паломник.
париджата -дерево в раю Індри; вважалося, що в того, хто сидить під ним, зникають усі турботи.
Патала — підземне царство.
патола — рід вибивної тканини.
Пауластья — одне з імен ракшаса Равани, ворога Рами, героя великої індійської епопеї "Рамаяна".
Пінгала — автор трактату про віршування, приблизно 2 ст. до н. є.
піппал — вічнозелене, високе дерево з розкішною кроною і великими жовтими чи рожевими квітами, схожими на дзвоники.
пішачі — в народних повір'ях — злі духи, рід демонів; духи убивць.[380]
побажай-дерево — одне з дерев, що ростуть у раю Індри, кальпаврикша.
Повелитель вод — епітет Океану.
Повелитель дня — Сонце.
Повелитель ночі — епітет Місяця.
Повелитель прикрашених
каптуром — тобто Шеша, повелитель зміїв.
прадештар — розпорядник, церемоніймейстер.
пралая — кінець світу, космічна катастрофа, коли, начебто, увесь світ буде знищено вогнем і водою, на небі зійдуть дванадцять сонць, потім їх обляжуть хмари, що метатимуть вогонь. пулінди — плем'я, що живе в лісах.
пурохіта — верховний жрець.
пустаки — книги, записані на пальмовому листі.
п'ять початкових елементів — тобто земля, вода, вітер, вогонь і простір.
Радга — кохана бога-пастуха Крішни.
ракшас -демон, уособлення лихої сили.
Рама — герой великої індійської епопеї "Рамаяна", якого вважають земним втіленням бога Вішну.
Раху — ім'я асури, що намагався вкрасти чашу з амрітою, напоєм безсмертя. Сур'я (Сонце) і Чандра (Місяць) помітили це і направили на нього Вішну. Той метнув своїм бойовим диском і відрубав йому голову. Оскільки Раху встиг пригубити амріти, його голова стала безсмертною і мандрує в світовому просторі. Прагнучи помсти, вона час від часу намагається проковтнути Сонце або Місяць, чим нібито й пояснюється сонячне та місячне затемнення.
Рукміні — ім'я першої дружини бога Крішни.
Сагара — Океан.
самахартар — скарбник.
самнітдгатар — герольд.
сандал — дерево, з якого добувають запашну олію, виготовляють ліки та різні вироби.
Сандх'я — богиня сутінок.
сансара — круговорот земного буття.
Сатьяврата — букв.— "вірний істині", "правдивий", епітет Бгішми.
сидга — великий успіх; процвітання.
син Дгарми — епітет Юдгіштхіри, старшого з п'ятьох братів, героїв "Махабгарати".[381]
Сіддгешварі — повелителька, яка володіє чарівними силами, епітет богині Дурги.
Сіпра — річка, на якій стоїть місто Удджайїні.
сказання про Бгаратів — тобто велика індійська епопея "Махабгарата".
"Скарб у лотосі" — епітет Брахми чи Будди.
Смара — букв.— "спогад", епітет бога кохання Ками.
смарти — брахмани, послідовники індуської ортодоксії.
субгашита — букв.— "добре сказано", жанр короткого ліричного вірша; афоризм, сентенція.
Суварнадеіпа — букв.— "Золотий острів"; припускають, що в давнину індійці так називали Бірму.
Суматі — букв.— "великорозумний".
Сур'я — бог Сонце.
сутри -давньоіндійські священні, юридичні й наукові книги.
тамала — пальма з темною корою.
тантра — ткацький верстат, утік і основа; частина книги, розділ.
тиртха — власне дорога, шлях, переправа; місце священних купань; видатні особи.
Трикута — назва гори.
три світи — небо, земля і підземний світ.
трита — трійка; цифра три.
Уграшакті — букв.— "жорстокодужий".
Уттарапатха — букв.— "північний шлях", назва північної частини Індії.
Ушанас — наставник дайтьїв, автор трактату про політику.
халахала — смертельна отрута.
Хара — "руйнівник" і водночас "творець", епітет бога Шіви.
харичандана — різновид сандала, дерева з особливим ароматом.
Хіраньякашіпу — цар асурів, який завоював усі три світи і зайняв трон Індри.
хранителі світу — група молодших божеств — покровителів десяти сторін світу (північ, північний схід, північний захід, схід, захід, південний захід, південний схід, південь, зеніт, надир).
чайтра — місяць індійського календаря, від середини березня до середини квітня. чакра — бойовий диск, зброя Вішну. [382]
Чанак'я — див. Вішнугупта.
чандала — недоторканний, низькокастовий.
Чандіка — букв.— "люта", іпостась Парваті, дружини Шіви; поклоніння їй пов'язане з кривавими жертвоприношеннями.
Чандра — Місяць.
чарпаті — букв.— "чотириногий"; рід ліжка, рама на чотирьох ніжках, затягнута мотузяною сіткою.
чатурмандала — чотири кола.
Шакра — епітет Індри.
шала — гіллясте дерево, тик.
Шамбара — уособлення засухи.
Шамбгу — букв.— "могутній", епітет бога Шіви.
Шамбу — букв.— "доброзичливий", епітет Шіви.
Шанкха — власне черепашка, атрибут Вішну, черепашка, що провіщає перемогу.
Шарада — букв.— "та, що грає на віні"; епітет Сарасваті, богині красномовства.
шастра — науковий твір.
шветамбара — букв.— "одягнений у біле"; назва основної секти джайнізму — релігійно-філософського вчення, що виникло в 6 ст. до н. є. в Індії. Шветамбари носять біле вбрання, на відміну від них представники іншої секти — дигамбари взагалі нічого на себе не надягають. Іноді дигамбарів називають кшапанаками.
Шіва — бог-руйнівник і водночас творець.
шлока — двовірш; основний епічний розмір ануштубг.
шравака — послушник, учень.
шраддга — поминання предків.
шратрія — брахман, який здійснює жертвоприношення.
Шрі — богиня щастя, дружина Вішну.
шудра — назва нижчого, четвертого стану давньоіндійського суспільства; до нього належать селяни і всі ті, хто обслуговує вищі три стани.
Шукра — наставник асурів і дайтьїв.
Якші — лісовики, супутники бога багатства Кубери, охоронці скарбів.