Боги злякалися, що ніхто не віритиме їм і не приноситиме жертв, тому й вирішили знищити Балі. Зглянувшись на їхнє благання, Вішну, знаючи про щедрість і великодушність Балі, від якого жоден прохач не виходив невдоволеним, обернувся на карка брахмана й попросив у нього стільки землі, скільки зможе покрити за три кроки. Балі погодився, і тоді Вішну, набравши свого істинного вигляду, за два кроки покрив землю й небо, а за третім — поставив ногу на голову Балі і скинув його в пекло. [372]
баньян — могутнє гіллясте дерево з численним повітряним корінням.
Бархаспатья — ім'я стародавнього мудреця, автора трактату про політику; назва однієї з давніх шкіл індійського матеріалізму.
Бгагаван — звертання до бога.
Бгаргава — власне ім'я; потомок Бгрігу, одного з прародителів.
Бгаттаріка — богиня-покровителька.
Бгаума — одне з імен Парваті, дружини Шіви.
Бгішма — один з персонажів великої індійської епопеї "Махабгарата", знавець політики.
бгут — привид, дух.
бетель — засіб, що освіжає і дезинфікує рот; широко розповсюджений в Індії та інших країнах Південної Азії.
білий парасоль — символ царської влади.
блага мінливі — за уявленнями індусів земне життя і все пов'язане з ним ілюзорне.
боги-покровителі — складовою частиною імені кожного індуса є імення того чи іншого бога, до якого й звертаються як до покровителя.
божий суд — різновид судової процедури в середньовічній Індії, за якою того, на кого падає підозра в злочині, могли опустити на тривалий час у воду, примусити взяти в руки розпечене залізо і т. п.; вважалося, що в разі непричетності до вчиненого злочину, він не постраждає.
Брахма — верховне божество в індуїзмі; абсолютний дух, що породжує все суще.
брахмани — вищий стан стародавнього й середньовічного індійського суспільства, що переважно охоплює жерців.
брахмаракшас — тобто брахман серед ракшасів, злих духів; дух брахмана, який негідно поводився за свого життя.
брахмачарин — брахман, який проходить етап учнівства, що починається з церемонії посвячення, після [373] якого йому надається право носити священний шнур.
Бріхаспаті — стародавній мудрець, втілення мудрості; з його ім'ям пов'язана назва однієї з давніх шкіл індійського матеріалізму.
Бріхатспхіг — власне ім'я, букв, означає — "огузкуватий".
Вадава -одна з іпостасей бога Вішну, всепоглинаючий вогонь у вигляді коня, що криється в глибині океану.
Вайкунтха — рай Вішну.
Вайнатея — син Вінати, прародительки пернатих, божественний коршун Гаруда.
Вайнья — заклинатель.
еайраг'я — відкидання світу, зречення сімейних і соціальних обов'язків.
Вайшравана — букв. — "прославлений", епітет Кубери, бога багатства.
Валлабгінатх — ім'я божества чи святого.
Вангала — стародавня назва Бенгалії.
Вараручі — давньоіндійський поет, драматург і граматист, персонаж багатьох фольклорних та літературних сюжетів.
Варуна — один з найдавніших богів індійської міфології, бог океану.
Васава — одне з імен Індри.
Васанта — бог весни.
Васу — група молодших божеств у давньоіндійській міфології.
Васудева — ім'я батька бога-пастуха Крішни.
Васушакті — власне ім'я, букв.— "дуже багатий".
Ватсьяяна — ранньосередньовічний індійський мислитель, автор "Камасутри", трактату про кохання.
Вачаспаті — власне ім'я, букв, означає "повелитель мови", автор творів про право.
Вершитель кінця — епітет Ями, бога смерті.
Вїбгутунда — власне ім'я, букв, означає — "пузатий".
Відура — автор книги політичних афоризмів, т. зв. "Відураніті".
Віз Праджапаті — назва сузір'я.
Віз Рохіні — назва сузір'я.
Вікала — букв.— "вечір", "сутінки"; в "Панчатантрі" використано персоніфіковано, як ім'я вдаваного духу.[374]
Вікрамадітья — букв.— "сонце доблесті", популярний герой фольклору, ідеал справедливого царя.
Вікрамарка — одне з імен-епітетів царя Вікрамадітьї.
Віна — музичний щипковий інструмент з додатковим резонатором у верхній частині грифа.
Вінарава — власне ім'я, букв, означає "мелодія віни".
Вінаяка — букв.— "проводир", епітет бога Ганеші.
Вірата — один з персонажів великої індійської епопеї "Махабгарата", цар країни матсьїв.
Вірінчі — одне з імен бога Брахми.
віта — звідник, нахлібник.
Вішвакарман — один з ведичних богів, здібний майстер.
Вішну — одне з найвищих божеств (поряд з Брахмою і Шівою) в індуїзмі і брахманізмі, бог-охоронець.
Вішнугупта — ім'я Чанак'ї, автора політико-економічного трактату "Артхашастра".
Вішнушарман — гаданий автор "Панчатантри".
В'яса — ім'я мудреця, якому приписується авторство великої індійської епопеї "Махабгарата" і упорядкування священних книг стародавніх індійців.
Ганапаті — букв.— "проводир ганів", духів, що становлять почет Шіви; син Шіви й Парваті, бог мудрості, вченості, ремесел та мистецтва.
гандгарви — напівбоги, небесні музиканти; зображують їх у вигляді істот з тілом, верхня частина якого людська з крилами, нижня — кінська, а обличчя їхні схожі на пташині.
Гандіва — ім'я лука Арджуни, одного з героїв великої індійської епопеї "Махабгарата".
Ганеша — Ганапаті, бог, покровитель наук, мистецтв, ремесел і торгівлі, нищитель перепон; зображують його у вигляді товстуна зі слоновою головою.
Гаруда — божественний коршун, на якому літає бог Вішну.
гетера (ганіка) — в стародавній і середньовічній Індії був дуже розвинений інститут гетеризму, що становив об'єкт багатьох сатиричних творів.
Гірі — гора; також — Гімалаї.
Говінда — букв. — "той, що шукає корів", епітет бога Вішну; ім'я стародавнього мудреця.[375]
граматика — в давнину і в ранньому середньовіччі була найважливішою з наук.
гунджака — чагарник з червоно-чорними ягодами.
Гурджара — стародавня назва Гуджарата.
дайтьї — разом з асурами в давньоіндійській міфології протистоять богам-девам.
дарбга — жорстка трава.
дауварика — брамник.
Дашаратха — персонаж великої індійської епопеї "Рамаяна", батько її героя Рами.
Двіта — букв, означає "другий" або "двійка".
Дгарма -бог справедливості.
дгарма — сукупність релігійно-правових законів, що визначають спосіб життя; справедливість.
дгарма царя — коло обов'язків царя: турбуватися про народ, захищати країну, дотримуватися справедливості і т. п.
Дгармараджа — бог смерті Яма, букв.— "вершитель справедливості".
дгармашастра — правовий трактат, такий як "Закони Ману" та ін.
Дгаум'я — ім'я головного жерця роду пандавів, героїв великої індійської епопеї "Махабгарата".
Дгрітараштра — персонаж великої індійської епопеї "Махабгарата", глава роду кауравів.
Деві — богиня; може бути епітетом богинь Парваті, Лакшмі і Сарасваті.
Джайміні — індійський філософ, основоположник філософії міманса.
джамбу — рожева яблуня; також — священне дерево, що росте на міфічній горі Меру. Його плоди виростають завбільшки з слона, а достигаючи, падають на схили гори й розбиваються; з їхнього соку утворюється річка, води якої дають безсмертя.
джанапада — царство, держава.
Джанардана — букв. — "збуджуючий", епітет бога-пастуха Крішни.
Джахнаві — епітет річки Ганги.
джняпака — наставник, учитель; глашатай.
дигамбара — секта джайнів, представники якої не носять ніякого одягу, боячись позбавити життя якоїсь із комах, що ненароком опиниться в його складках.[376]
динарій — золота монета.
Діті — одна з прародительок усього сущого, мати дайтьїв і асурів.
Дрона — персонаж великої індійської епопеї "Махабгарата", умілий воїн, що навчав воєнного мистецтва основних героїв епосу, юнаків з ворогуючих родів Пандавів та Кауравів.
другий чоловік -тобто коханець.
Дурга — букв.— "нездоланна"; ім'я дружини Шіви.
Дурйодгана — один з головних персонажів великої індійської епопеї "Махабгарата", втілення підступності, умілий воїн.
Еката — одиниця, одиночка.
за колишнього життя — згідно з індуїзмом усі живі істоти зазнають переродження. Кожне наступне народження викликає зміну зовнішності й статусу залежно від кількості добрих і лихих справ тієї чи іншої душі за колишнього життя.
Індра — цар богів у давньоіндійській міфології, бог грози.
індроподібний — тут у значенні — той, що справедливо чинить.
їздова тварина — у кожного з богів індійської міфології є тварина, на якій він їздить; у Вішну, наприклад, це божественний коршун Гаруда.
йог — подвижник, аскет; чаклун, чарівник.
Яогешвара — букв.— "повелитель йогів", епітет бога Шіви.
йогічний сон — стан трансу.
йоджана — міра довжини, близько 15 км.
калакута — смертельна отрута, вивержена з надр Молочного океану під час збивання її богами-девами та їхніми родичами-супротивниками асурами.
калиюга — юги — космічні епохи, на які поділяється період існування всесвіту між пралая — світовими катаклізмами; калиюга — остання з них, що триває 432 000 років.
Калінді — одна з кількох назв річки Ямуни.
Кама — бог кохання.
Камандакіянітішастра — трактат про політику, написаний мудрецем Камандакі і являє собою переробку "Артха-шастри" Каутільї.
камашастри — твори про кохання.[377]
канчука — взагалі — обладунок, броня; тут — коротка жіноча кофтинка.
капалика — подвижник, що належить до однієї з шіваїтських сект, члени якої поклонялися Шіві в його найстрашнішій іпостасі Бгайрази. Так, для здійснення всіх бажань капаликам належало їсти з чаші, зробленої з людського черепа, та ін.
Карала — букв.— "жахлива", "страшна"; один з епітетів богині Дурги, дружини Шіви.
карма — сукупність добрих і поганих вчинків, сподіяних за колишніх народжень; визначає статус людини і взагалі будь-якої істоти в теперішньому народженні.
Карна — один з персонажів "Махабгарати", народився в бойовому обладунку.