в селі Красилівці Броварського району Київської області в сім'ї вчителя. Після середньої школи вступила на слов'янське відділення філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. 1951 року після закінчення навчання вона як здібний філолог залишилась у цьому столичному навчальному закладі викладати чеську мову. Сім літ улюбленої праці збігали швидко, й ряди славістів, виховуваних сумлінною викладачкою, з кожним днем побільшувались і заповнювали відповідні кафедри в інших вузах України.
1958 року, коли відновився вихід відомого з довоєнного часу журналу "Всесвіт", Воліна ПАСІЧНА вийшла на новий шлях свого життя, яким простувала понад тридцять творчих літ. Тоді на повну силу розкрився її талант літературного редактора, організатора творчого процесу як у редакції, так і серед письменників-перекладачів, уміння вишукувати й добирати кращі твори світової літератури для їх публікації в журналі. Закохана в красне письменство, в чарівність художнього слова, вона прагнула якнайвдаліше відтворити рідною українською мовою барви іншомовного оригіналу у власних перекладах і наполегливо намагалась передати свій досвід у цій галузі молодим літераторам. Десятки фахівців перекладацької справи в Україні зберігають у своїх серцях щиру подяку за фахові та творчі поради, якими обдаровувала їх ця скромна трудівниця.
Постійно дбаючи про розширення кола зарубіжних письменників для українського перекладу, Воліна ПАСІЧНА підтримувала безперервне листування з ними, налагоджувала все нові й нові знайомства, долала тисячі кілометрів просторами їхніх країн, аби надибати непересічні твори для нових перекладів. А вдома перечитувала стоси привезених із зарубіжжя книг та допоміжних бібліографічних і літературно-критичних матеріалів. І тут, і там її знали, поважали, допомагали їй… В історії українською красного письменства переклади Воліни ПАСІЧНОЇ залишаться як зразок майстерної інтерпретації українською мовою творів Є. Брошкевича, З. Плугаржа, М. Майєрової, Я. Соловича, З. Баймана та багатьох інших слов'янських письменників. Вершинної майстерності досягла вона, переборюючи тривалу тяжку недугу, коли останнім часом працювала над перекладом роману Мілана Кундери "Нестерпна легкість буття", з яким читачі "Всесвіту" знайомляться нині.
Вона рано втратила свого друга-чоловіка, який, зацькований номенклатурними чиновниками, передчасно пішов із життя; вона з відданістю родинним заповітам та його світлій пам'яті в тяжких умовах виводила на творчий шлях здібну доньку-філолога; вона й далі жила б клопотами власного дому, турботами редакції, що стала для неї другою домівкою, та невблаганна смерть забрала її від нас назавжди. І нам, і нашим та її колегам-перекладачам на Україні, і нашим та її друзям-письменникам у близькому й далекому зарубіжжі не вистачатиме самовідданої працьовитості, фахової вправності, доброзичливих порад духовно й культурно багатої жінки-редактора Воліни ПАСІЧНОЇ.
В глибокій жалобі схиляємо голови…
Пухом їй земля…
Пам'ять про неї — навіки в наших зболілих серцях…
Примітки
1
Через заперечення (лат.).
2
Речовий доказ (лат.).
3
Так мусить бути (нім.).
4
Один раз — усе одно, що ні разу (нім.).
5
Букв.: "тіло злочину"; речовий доказ злочину (лат.).
6
Нічийній землі (англ.)
7
Томаш — бібл. Фома; Шимон — бібл. Симон
8
Одухотворена машина (лат.)