Мілан КУНДЕРА
ВТРАЧЕНІ ЛИСТИ
1.
За моїми підрахунками щосекунди в світі охрещуються два-три вигадані персонажі. Тому завжди, коли мені доводиться поповнювати неозорий натовп Іванів Христителів, я впадаю у розпач. Та що поробиш, треба ж своїх героїв якось називати. Цього разу я хочу наголосити, що моя героїня належить мені й більше нікому (вона для мене важливіша від усіх), а тому даю їй ім'я, яке ніколи не носила жодна жінка: Таміна. Уявляю її гарною, високою...
Переклад: Галина Петросаняк
Мілан Кундера
КВАЗІАВТОСТОП
1
Стрілка на покажчику рівня пального наближалася до нуля, і молодий водій двомісного автомобіля невдоволено зауважив, що це авто жере бензин як скажене. "Диви щоб знову не стали", — сказала у відповідь дівчина (років двадцяти двох) і нагадала водієві про кілька місць на мапі вітчизни, де з ними таке уже трапилося. Молодик відповів, що це його не турбує, адже все, що їм доводиться переживати вдвох, для нього має чар пригоди...
Переклад: Воліна Пасічна
Мілан КУНДЕРА
НЕСТЕРПНА ЛЕГКІСТЬ БУТТЯ
Роман
ЧАСТИНА ПЕРША
ЛЕГКІСТЬ І ТЯЖКІСТЬ
1..
1
Налий мені ще трохи сливовиці, — сказала Клара, і я не заперечив. Привід, щоб відкоркувати пляшку не був чимсь незвичайним, а тепер на це було ще й справжнє виправдання: того дня я одержав чималу суму за останню частину статті, яка була опублікована в журналі образотворчого мистецтва.
Публікація статті не була легкою справою. Те, що я написав, було колюче й контроверсійне...
Мілан КУНДЕРА
ТРАГЕДІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ
Стаття
I
У листопаді 1956 р. директор Угорської агенції новин, задовго перед тим, як артилерійський вогонь зрівняв із землею його бюро, надіслав телексом розпачливе повідомлення до уваги жителів усіх країн, в якому сповіщав, що розпочався напад радянських військ на Будапешт. Повідомлення закінчувалося такими словами: "Ми готові вмерти за Угорщину та Європу".
Що означало це речення?..
Мілан КУНДЕРА
ЧЕСЬКЕ ПАРІ
Подією, котра понад будь-яку іншу символізувала для мене кінець комуністичної імперії, котра понад будь-яку іншу мене зачепила і схвилювала, було звільнення країн Балтії, що возз'єдналися з Європою, залишивши позаду півсторіччя депортацій, переслідувань, невимовних страждань. Але моє тодішнє хвилювання незабаром заступило здивоване розчарування: тут у Франції, солідарність з країнами Балтії хоча й поділяли, але якось мляво...