У процесі розслідування американська прокуратура виявила ще 1 мільйон доларів, які отримав "Превезон" із вкрадених 230 мільйонів, і разом із початковою знайденою нами сумою 857 764 долари вийшло майже 1,9 мільйона. Сума досудової угоди втричі перевищувала цю суму.
На мій погляд, чесні люди не платять 5,9 мільйона доларів за те, щоб позбавитися проблеми, до того ж ще 15 мільйонів доларів, за моїми оцінками, "Превезон" заплатив своїм юристам. Ціна приховування походження 1,9 мільйона доларів гаданих брудних грошей була дуже високою.
У вівторок гарячка нарешті спала, і до мене повернулися сили. Я подзвонив Патріку з офісу сенатора Грасслі, щоб поділитись новиною про досудове врегулювання справи "Превезона", але він уже був у курсі. Як і ми, вони були спантеличені, але те, що відбулося, не мало прямого стосунку до нашої скарги по ФАРА, і вони продовжували рухатися вперед повним ходом. Патрік повідомив мені, що тільки-но прийшла відповідь з Мін'юсту. Як і очікувалося, сенатор отримав відписку: "Ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати".
Патрік сказав, що слухання призначені 16 липня в Судовому комітеті Сенату, і запитав, чи я зможу бути присутнім. Попри мої плани побути з родиною у Колорадо, я відповів, що обов'язково приїду.
До Лондона я повертався в піднесеному настрої. Я одужав, мені більше не треба було думати про справу "Превезона", наша скарга щодо ФАРА принесла несподіваний результат у вигляді слухань, і головне, вимальовувався серйозний прорив на іншому фронті: все йшло до того, що Канада протягом найближчих кількох місяців прийме свій власний закон Магнітського.
І всю цю пишність завершувала запланована телепередача "Ен-Бі-Сі", в якій, як я сподівався, буде відверто розказана вся історія справи Магнітського та все, що з нею було пов'язано пізніше. Я не знав, коли ефір, однак розраховував на те, що передача вийде до слухань у судовому комітеті.
І 7 липня, за місяць, передача вийшла на каналі "Ем-Ес-Ен-Бі-Сі". Ми з дружиною саме збиралися вирушити до Колорадо. Ведучий передачі Річард Енгель не просто розповів історію Сергія та афери з 230 мільйонами доларів, а й додав сюжети про отруєння Володимира Кара-Мурзи, вбивство Бориса Нємцова та "нещасний випадок" з Миколою Гороховим. Передача вийшла вбивча.
На світанку ми з Оленою завантажили дітей у машину, а потім усім гуртом пройшли контроль у "Гітроу" і зайняли свої місця на рейсі "Юнайтед" до Чикаго, де планували пересісти в літак до Аспена. Вперше за довгий час я зміг видихнути, а гомін наших дітей навіть якось заспокоював.
Я провалився в сон, а чуйна дружина дбайливо охороняла його весь політ.
35. У Вежі Трампа
Літо 2017 року
Рано-вранці, після восьмигодинного перельоту в економ-класі, ми приземлилися в аеропорту "О'Гара". Я чудово виспався, чого не можна було сказати про дітей. Вони втомилися, зголодніли і вередували. Ми знали — якщо не нагодувати наших чотирьох спиногризів, то роздратування переросте у бунт під час наступного перельоту. Олена забавляла дітей, а я вирушив у розвідку на пошуки закусочної, яка б нам сподобалася. Наприкінці Терміналу-1 знайшов суші-бар "Вікер Парк Сіфуд". Схопивши дітей в оберемок, ми дійшли до бару, зайняли столик і нарешті зробили замовлення.Дивно, але їжу принесли швидко, і так само швидко дітлахи вм'яли каліфорнійські роли та креветки темпура. Настрій у всіх явно покращився. Ух! Криза минула. Тут задзвонив телефон. Це була Джо Бекер — журналістка з "Нью-Йорк таймс", двічі лауреатка Пулітцерівської премії. Ми з нею якось зустрічалися в Лондоні.
З моменту інавгурації Трампа скандал, пов'язаний з його виборами та впливом на них Росії, тільки розростався і ставав дедалі захопливішим. Буквально напередодні увечері Трамп провів імпровізовану зустріч із Путіним на саміті Великої двадцятки (G20) у Гамбурзі. Я подумав, що Джо телефонувала саме з цього приводу, але вона відразу задала інший вектор.
— Вам знайома якась там адвокатеса Наталія Весельницька? — спитала вона.
— Чи знайома вона мені? — не вірячи своїм вухам, відповів я.
Я відійшов від нашого столика і сів у крісло в затишному кутку біля величезного вітража з краєвидом на злітне поле. Джо вже багато знала про Весельницьку, та її цікавило те, що не на поверхні. Для простоти сприйняття я відправив їй нашу презентацію про кремлівську дезу за участю Весельницької — ту саму, яку без успіху пропонував багатьом виданням минулої осені, — і детально пройшовся з Джо всіма пунктами.
Закінчивши, я поцікавився:
— Звідки така допитливість?
Вона відповіла ухильно:
— Зрозумієте, прочитавши сьогоднішній номер.
Заінтригований, я повернувся до своїх за стіл. Джо була першою, хто зателефонував і поцікавився персоною Весельницької, і до того ж — вона провідний журналіст "Нью-Йорк таймс". Доїдаючи суші, я постійно оновлював програму "Нью-Йорк таймс" на телефоні, але нічого не з'являлося. Оголосили посадку на наш рейс. Літак компанії "Юнайтед Експрес" був досить меленький, і в ньому не було вайфаю, тому я зміг дізнатися, про що написала Джо, тільки після прильоту.
За кілька годин шасі торкнулися смуги, і я ввімкнув телефон. Ось воно! "Команда Трампа зустрічалася з юристом, пов'язаним із Кремлем, під час передвиборчої кампанії".
То була бомба! Стаття розповідала про те, як Наталія Весельницька зустрічалася із сином Трампа Дональдом Трампом-молодшим, його зятем Джаредом Кушнером та керівником його передвиборчої кампанії Полом Манафортом 9 червня 2016 року у Вежі Трампа для обговорення закону Магнітського. З початку скандалу, пов'язаного з Трампом та втручанням Росії у вибори, це був перший підтверджений контакт між російською громадянкою та найближчим оточенням Трампа напередодні виборів.
Приголомшений, я йшов аеропортом, розсіяно "допомагаючи" дружині підганяти юрбу діточок. Той факт, що закон Магнітського опинився в центрі одного з найбільших політичних скандалів в історії США, хвилював мій мозок. Ще неймовірнішим було те, що Кремль через Весельницьку зміг домогтися аудієнції із сином майбутнього президента США.
В очікуванні багажу біля стрічки транспортера моя молодша дочка Ханна, взявши мене за руку, запитала:
— Тату, а ми підемо завтра купатися?
У відповідь я пробурмотів щось нерозбірливо, не в змозі перестати знову і знову прокручувати статтю в голові. Щоразу я застрягав на даті — 9 червня 2016 року.
Чому вона здавалася мені такою знайомою?
Я відкрив свій розклад і перегорнув його назад. Ну звичайно ж! 9 червня 2016 року відбувалося остаточне слухання у федеральному суді другого округу з дискваліфікації "Бейкер-Гостетлер"! На ньому була присутня Весельницька. Глен Сімпсон теж був там. Мабуть, прямо із суду вона вирушила до Вежі Трампа.
Це було неймовірно.
Вже вдома я намагався допомогти дружині з дітьми, але мій телефон розривався від дзвінків. Імейли, есемески та повідомлення приходили з усіх куточків планети. Схоже, що на мене замкнули сотні видань: Джо процитувала мене у своїй статті, і я виявився одним із небагатьох, якщо не єдиним, на Заході, хто багато знав, і не з чуток, про цю загадкову російську адвокатесу.
Плавання з Ханною доведеться відкласти.
Усамітнившись, я почав відповідати на повідомлення і домовлятися про телеінтерв'ю наступного дня. Через зміну часових поясів й адреналін, що зашкалював, тієї ночі я зміг поспати всього кілька годин. З ранку я помчав до Інституту Аспена. На щастя, Аспен є одним з небагатьох місць між Солт-Лейк-Сіті та Денвером, де є своя телевізійна студія. Це, звісно, гучно сказано. Студія розташована в тісному підвалі, оббитому звукоізоляційними панелями. Інститут використовує її для невеликих зйомок своїх семінарів. Але все ж таки там був свій телеоператор, Джейсон. Ймовірно, він займався цим не заради грошей, а заради можливості жити в горах та кататися взимку на лижах. Але того тижня Джейсон був жаданий на всі сто, і пліч-о-пліч ми працювали не покладаючи рук.
Саме за його допомогою з цієї маленької кімнати вели трансляцію інтерв'ю, з якого світ дізнався про те, хто така Наталія Весельницька — російська адвокатеса й оперативниця Кремля. Я пояснював, що таке закон Магнітського і чому його скасування стало головною метою зовнішньої політики Путіна. Я також розповідав про те, що як тільки Трамп став кандидатом у президенти від республіканців, Путін побачив у ньому нову можливість досягнення своєї мети і поклав цю місію на Весельницьку, відправивши її до Америки.
Медіа хотіли почути мою думку про те, що сталося на зустрічі у Вежі Трампа. І хоча я не був на ній присутній, але був практично впевнений у тому, що там прозвучало моє ім'я і Весельницька просила Трампа у разі перемоги на виборах скасувати закон Магнітського. Я не знаю, що вона пропонувала натомість. Але, напевно, все це було частиною витонченої операції російської розвідки, і Весельницька прийшла до Трампа просити про таку велику послугу не з порожніми руками. На всі ці запитання могли відповісти тільки ті, хто там був, але після статті в "Нью-Йорк таймс" Весельницька ніби провалилася крізь землю, а Трамп-молодший злякався.
Спочатку він намагався применшити значення того, що сталося, стверджуючи, що це була не більше ніж "коротка ознайомча зустріч", що в основному стосувалася "усиновлення [російських] дітей". Він не став уточнювати, але, як ми всі знаємо, під "усиновленням [російських] дітей" малося на увазі скасування закону Магнітського, і ніщо інше.
Під неослабним тиском преси, у спробі усунути недомовки, Трамп-молодший опублікував ряд імейлів, які демонструють, яким чином було організовано цю зустріч. Але цим досяг зворотного ефекту.
Електронне листування, опубліковане Трампом-молодшим, було між ним і Робом Голдстоуном — англійським музичним продюсером, який працював на сина одного впливового олігарха та друга родини Кацивів. Голдстоун писав, що "Королівський прокурор Росії" (неправильна вказівка посади генерального прокурора Юрія Чайки) запропонував надіслати до нього "російського державного радника", який "надасть виборчому штабу Трампа деякі офіційні документи та інформацію, що викривають Гілларі в її [брудних] дільцях з Росією". І ці документи, за словами Чайки, "можуть стати в пригоді твоєму батькові".
Трамп-молодший відповів: "Якщо це те, про що ви говорите, то мені це подобається".
Так ми дізналися, що було запропоновано натомість.
Тепер це був справжній скандал, який загрожував вибухом.