Я обіцяю вам.
Жан. Насамперед собі пообіцяйте.
Літній Добродій. А той, що без лап, буде декласованим елементом?
Беранже. Я врочисто обіцяю сам собі. Цього слова я дотримаю.
Логік. Тут нема справедливості. Отже, це вже не логіка.
Беранже (до Жана). Замість пити я вирішив удосконалити свій розум. Я вже почуваю себе краще. Зразу в голові проясніло.
Жан. Я ж вам казав!
Літній Добродій (до Логіка). Не логіка?
Беранже. Вже пополудні піду до міського музею. На вечір купую два квитки в театр. Ви ж ідете зі мною?
Логік (до Літнього Добродія). Бо справедливість — це логіка.
Жан (до Беранже). І треба бути наполегливим. Щоб ваші добрі заміри були тривкі.
Літній Добродій (до Логіка). Я збагнув. Справедливість…
Беранже (до Жана). Я обіцяю вам, обіцяю собі. Підете зі мною пополудні в музей?
Жан (до Беранже). Але сьогодні в мене на той час у програмі сієста.
Літній Добродій (до Логіка). Справедливість — іще одна прикмета логіки.
Беранже (до Жана). Але, певне ж, підете зі мною ввечері до театру?
Жан. Ні, цього вечора ні.
Логік (до Літнього Добродія). Ваш розум прояснюється!
Жан (до Беранже). Бажаю вам не відступатись від ваших добрих замірів. Але сьогодні в мене дружня вечірка в ресторані.
Беранже. В ресторані?
Літній Добродій (до Логіка). З іншого боку, зовсім безлапий кіт…
Жан (до Беранже). Я пообіцяв прийти. Я дотримую своїх обіцянок.
Літній Добродій (до Логіка).… не зміг би бігати досить прудко, щоб ловити мишей.
Беранже (до Жана). Ох! Любий мій, тепер уже ви подаєте поганий приклад! Ви ж ідете впиватися.
Логік (до Літнього Добродія). Ну, з логіки у вас уже успіхи!
Знову чути, як за лаштунками ліворуч швидко наближається ревіння, шалений чвал, дикий тупіт носорожачих копит, потужне сапання, але цього разу у зворотному напрямі, з глибини сцени наперед.
Жан (розлютившись, до Беранже). Любий мій друже, один раз — це ще не звичка. І з вами нічого спільного я не маю. Бо ви… ви… це зовсім не одне й те саме.
Беранже (до Жана). А чому не одне й те саме?
Жан (кричить, аби перекрити шум, що долинає з-за крамниці). Бо я не п'яниця!
Логік (до Літнього Добродія). Навіть безлапий кіт повинен ловити мишей. Натура в нього така.
Беранже (кричить дуже голосно). Я й не кажу, що ви п'яниця. Але чому в однаковій ситуації я п'яниця, а ви ні?
Літній Добродій (кричить до Логіка). Так яка там котяча натура?
Жан (до Беранже, теж кричить). Бо все залежить від міри. На відміну від вас, я людина поміркована.
Логік (до Літнього Добродія, приклавши руку до вуха). Що ви сказали?
Гучний шум перекриває голоси чотирьох акторів.
Беранже (приклавши руку до вуха, до Жана). Тоді як я — що, що ви там кажете?
Жан (горлаючи). Я сказав, що..
Літній Добродій (горлаючи). Я сказав, що…
Жан (усвідомивши звуки, надто вже близькі). Та що воно робиться?
Логік. Та що це?
Жан (підводячись, перекидає стільця й дивиться на лаштунки ліворуч, звідки долинає ввесь той гармидер: там біжить назад носоріг). Ох! Носоріг!
Логік (підводячись, перекидає стільця). Ох! Носоріг!
Літній Добродій (теж, уставши, перекидає стільця). Ох! Носоріг!
Беранже (сидить і далі, але цього разу жвавіший). Носоріг! Уже й назад біжить.
Подавальниця (виходячи з тацею і склянками). Що це? Ох! Носоріг!
Таця випадає з рук, склянки б'ються.
Власник (виходячи з кав'ярні). Що це?
Подавальниця (до Власника). Носоріг!
Логік. Носоріг, щодуху мчить тротуаром куди очі спали!
Бакалійник (виходячи з крамниці). Ох! Носоріг!
Жан. Ох! Носоріг!
Бакалійниця (вистромивши голову з вікна над крамницею). Ох! Носоріг!
Власник (до Подавальниці). Бити посуд однак не треба.
Жан. Біжить куди очі спали, мало вітрин не зачіпає.
Дезі (вийшовши зліва). Ох! Носоріг!
Беранже (помітивши Дезі). Ох! Дезі!
Чути тупіт утікачів, що кричать "ох!", "ах!", як і перед цим.
Подавальниця. Отакої!
Власник (до Подавальниці). З вас я стягну за побите!
Беранже намагається сховатись, аби його не помітила Дезі.
Літній Добродій, Логік, Бакалійниця, Бакалійник виходять на середину майдану й кажуть:
Разом. Отакої!
Жан і Беранже. Отакої!
Чути моторошне нявчання, потім не менш страшливий жіночий зойк.
Всі. Он!
І тоді, коли шум уже слабшає, з'являється та сама Господиня,що й перше була, без кошика, але несе в руках мертвого й закривавленого кота.
Господиня (плачучи). Він затоптав мого кота, він затоптав мого кота!
Подавальниця. Він затоптав її кота!
Бакалійник, Бакалійниця у вікні; Літній Добродій, Дезі, Логік оточують Господиню й кажуть:
Разом. Ой лишенько, бідолашна тваринка!
Літній Добродій. Бідолашна тваринка!
Дезі й Подавальниця. Бідолашна тваринка!
Бакалійник, Бакалійниця (у вікні), Літній Добродій, Логік. Бідолашна тваринка!
Власник (до Подавальниці, показуючи на розбиті склянки, перекинуті стільці). Вам що, роботи нема? Ану зробіть мені лад!
Тепер Жан і Беранже підбігають до Господині, а вона все плаче, тримаючи мертвого кота на руках.
Подавальниця (йдучи на терасу кав'ярні, щоб прибрати скло й підняти стільці, та все озирається через плече на Господиню). Ох! Бідолашна тваринка!
Власник (тикаючи пальцем на стільці й бите скло). Ось, ось!
Літній Добродій (до Бакалійника). Ну, що ви на це скажете?
Беранже (до Господині). Пані, не плачте, бо й у нас серце розривається!
Дезі (до Беранже). Пане Беранже… Ви тут? Ви бачили?
Беранже (до Дезі). Добридень, панно Дезі, перепрошую, я не мав часу поголитись…
Власник (стежачи за прибиранням, позирає на Господиню). Бідолашна тваринка!
Звичайно, що всі ці репліки мусять швидко йти одна за одною, бути майже одночасними.
Бакалійниця (у вікні). Ну, це вже занадто!
Жан. Ну, це вже занадто!
Господиня (плачучи й колисаючи мертвого кота на руках). Мій бідний Міцу, бідний Міцу!
Літній Добродій (до Господині). Не з такої оказії хотів я побачити вас!
Логік (до Господині). Що ж ви хочете, пані, всі коти смертні. Треба змиритися.
Господиня (плачучи). Мій котику, мій котику, мій котику!
Власник (до Подавальниці, в якої вже повний фартух битого скла). Викиньте на сміття! (Збирає стільці). З вас за це тисяча франків!
Подавальниця (заходячи в кав'ярню, до Власника). Тільки й думки про свої гроші.
Бакалійниця (до Господині, з вікна). Заспокойтеся, пані.
Літній Добродій (до Господині). Заспокойтеся, люба пані.
Бакалійниця. Що не кажіть, але й це лихо!
Господиня. Мій котику, мій котику, мій котику!
Дезі. Ох! Справді, це таки теж лихо.
Літній Добродій (підтримуючи Господиню і йдучи з нею до столика на терасі; за ними йде решта). Пані, сядьте ось тут.
Жан (до Літнього Добродія). Ну, що ви на це скажете?
Бакалійник (до Логіка). Ну, що ви на це скажете?
Бакалійниця (до Дезі, з вікна). Ну, що ви на це скажете?
Власник (до Подавальниці, що вийшла знову, тоді як заплакану Господиню, котра все колише мертвого кота, садовлять за столик). Склянку води для пані.
Літній Добродій (до Господині). Сідайте, люба пані!
Жан. Бідолашна жінка!
Бакалійниця (з вікна). Бідолашна тваринка!
Беранже (до Подавальниці). Ліпше коньяку принесіть.
Власник (до Подавальниці). Один коньяк! (Показуючи на Беранже). Платитиме цей добродій!
Подавальниця (заходячи до кав'ярні). Зрозуміло, один коньяк!
Господиня (ридаючи). Я не хочу цього, не хочу!
Бакалійник. Таж перед цим він уже пробігав біля крамниці.
Жан (до Бакалійника). Це не той самий!
Бакалійник (до Жана). Але…
Бакалійниця. Ох! Так, це той самий.
Дезі. Так це він двічі пробігав?
Власник. Гадаю, що це той самий.
Жан. Ні, це не той самий носоріг. Той перший мав два роги на носі, то був азіатський носоріг, а цей має лиш одного рога — це африканський!
Виходить із склянкою коньяку Подавальниця і йде до Господині.
Літній Добродій. Ось вам коньяк, щоб збадьоритись.
Господиня (в сльозах). Н-н-ні…
Беранже (зненацька розхвилювався, до Жана). Дурниці верзете!.. Та як ви роги помітили! Звір так промчав, що його самого ледь видно було…
Дезі (до Господині). Та випийте, вам полегшає!
Літній Добродій (до Беранже). Справді, промчав, як вихор.
Власник (до Господині). Покуштуйте, це добрий коньяк.
Беранже (до Жана). У вас часу не було, щоб йому роги рахувати…
Бакалійниця (до Подавальниці, з вікна). Хай вона вип'є.
Беранже (до Жана). Та він ще й куряву таку зняв…
Дезі (до Господині). Випийте, пані.
Літній Добродій (до Господині). Один ковточок, моя люба панусю… сміливіше…
Подавальниця підносить склянку Господині до рота, та хоче ніби відмовитись, проте п'є.
Подавальниця. Нарешті!
Бакалійниця (з вікна) та Дезі. Нарешті!
Жан (до Беранже). У мене в голові не туманилось. Розум був ясний, і я хутенько порахував.
Літній Добродій (до Господині). Вам краще?
Беранже (до Жана). Таж він біг з опущеною головою.
Власник (до Господині). Еге ж, добрий коньяк?
Жан (до Беранже). А так воно ще видніше.
Господиня (випивши). Котику мій!
Беранже (роздратувавшись, до Жана). Дурниці! Самі дурниці!
Бакалійниця (з вікна, до Господині). В мене є для вас інший котик.
Жан (до Беранже). Що? Ви насмілились припустити, що я кажу дурниці?
Господиня (до Бакалійниці). Я не хочу іншого! (Ридає й колише свого кота).
Беранже (до Жана). Так, незаперечні дурниці.
Власник (до Господині). Та прийдіть до розуму.
Жан (до Беранже). Я ніколи не кажу дурниць.
Літній Добродій (до Господині). Будьте філософом!
Беранже (до Жана). Ви просто претензійні! (Підвищивши голос). Ви педант…
Власник (до Жана й Беранже). Панове, панове!
Беранже (до Жана, ведучи далі).… педант, не впевнений у власних знаннях, бо, по-перше, в азіатського носорога один ріг, а в африканського — два…
Решта акторів полишають Господиню й оточують Жана та Беранже, що галасливо сперечаються.
Жан (до Беранже). Ви помиляєтесь, якраз навпаки!
Господиня (сама). Такий був гарненький!
Беранже. Давайте поб'ємось об заклад!
Дезі (до Беранже). Пане Беранже, не хвилюйтеся.
Жан (до Беранже). З вами я не буду битися об заклад. Це у вас два роги. Азіатичний вид!
Подавальниця. Ох!
Бакалійниця (з вікна, до Бакалійника). Вони зараз поб'ються.
Господиня (сама). Такий був гарненький!
Беранже. Давайте поб'ємось об заклад!
Дезі (до Беранже). Пане Беранже, не хвилюйтеся.
Жан (до Беранже). З вами я не буду битися об заклад. Це у вас два роги. Азіатичний вид!
Господиня. Ох!
Бакалійниця (з вікна, до Бакалійника). Вони зараз поб'ються.
Бакалійник (до Бакалійниці).