Там і побачила мангусту мати Тедді, коли прийшла навідати сина пізно увечері.
— Це наш рятівник,— сказала вона чоловікові.— Тільки подумати: він урятував і Тедді, і тебе, і мене!
Ріккі-Тіккі відразу прокинувся й навіть підскочив, бо мангусти сплять дуже чутко.
— А, це ви!— сказав він.— Вам уже нема чого боятись! Усі кобри винищені, а якщо й лишилася де жива, то я — тут.
Ріккі-Тіккі мав право пишатися собою. Проте він не дуже загордився і, як належало справжньому мангусті, охороняв цей сад і зубом, і кігтем, і наскоком, і стрибком, так що жодна кобра не насмілювалась поткнутися за паркан.
УРОЧИСТА ПІСНЯ ПЕРЕМОГИ,
яку пташка-кравець Дарзі співав на честь
Ріккі-Тіккі-Таві
Я і кравець, і співак,
Є чим пишатись мені —
Шити хатки я мастак,
В небі співати пісні.
Так і живу я: шию-майструю
І в небі співаю пісні.
Подруго ніжна, радій:
Дітки твої будуть жить!
Ворог підступний і злий
Ондечки в смітті лежить!
Смерть, що ховалась в трояндах прекрасних,
Мертва у смітті лежить!
Хто ж рятівник наш, скажіть?
Ріккі, хоробрий вояк! —
Ймення його назовіть!
Тіккі з вогнем у очах!
Ріккі-Тіккі-Таві, герой наш великий,
Наш вогнеокий вояк!
Гей, соловейку, співай:
Слава безстрашним очам!..—
Ні, постривай, постривай,
Я вже співатиму сам.
Слава безстрашному нашому Ріккі,
Зубам його білим,
І кігтям сміливим,
І вогненножарим очам!..
(На цьому пісня обривається, бо Ріккі-Тіккі-Таві не дав Дарзі її доспівати).
[1] Батамка — курка дрібної породи.