Я наважився не заходити до Сандвічевих островів, але увійти прямо в північну широту 45°,5 і в західну довготу 145°, а звідти тримати напрямок на ост до 165° і на норд до 42°. З цього останнього пункту опуститися на 36°, 5 і йти по паралелі до 180°, а потім взяти курс до островів Ландронських або Маріанських 173. Таким чином, я можу оглянути місця, де капітан Портлок в 1786 році зловив тюленя і також де ми зустрілися з твариною, схожою на видру, коли йшли на Кадьяк. Крім цього, може бути, випадок дозволить нам зробити якесь несподіване відкриття, так як наш шлях буде абсолютно новий до самих тропіків або ще й далі.
Моє бажання пройти в широті 36,5° до 180° відповідає даним графом Румянцевим приписом, в якому сказано, нібито в давні часи був відкритий в 340 німецьких милях [близько 2 500 км] від Японії і під 37,5° пн. ш. великий і багатий острів, населений білими і досить освіченими людьми. Він повинен знаходитися між 160 і 180° з. д.
24 серпня. Вчора і сьогодні погода стояла чудова. Термометр показував близько 22°, чого тут ніхто з нас ще не бачив. Можна напевно вважати, що якби не дув в цей час свіжий вітер, то ртуть піднялася б до 26°,5. Роблячи спостереження близько трьох тижнів для встановлення ходу своїх хронометрів, в ці два дні я скінчив мої труди. Познайомившись сьогодні з начальником компанійського корабля "Єлизавета" лейтенантом Сукіним, я між іншим розмовляв з ним про новий острів, який з'явився біля Уналашки. За його описом, він не такий високий, як мені говорили раніше. Він являє собою три пагорба або димлячи гори, має не більше 5 миль [9 км] в окружності і розташований на 60 верст [64 км] на норд від Уналашки. Такий опис досить відрізняється від показання промисловця, яке вміщено мною в моєї подорожі близько Кадьяка. Думка Сукіна має бути, звичайно, вірніше, тому що він сам проходив досить близько від острова і за своїми знаннями повинен судити ґрунтовніше простої людини.
Розділ п'ятий
ОПИС СИТКІНСКІХ ОСТРОВІВ
Російське поселення в затоці Ситка . — Ситкінські жителі і сусідні з ними народи.
Август 1805 р. Хоча тутешній західний берег був відомий нам з часу капітана Чирікова 174, але ніхто не знав, чи належить він до материка або до островів. Цей сумнів вирішено вже капітаном Ванкувером, який відкрив протоку Чатома. Але так як обставини не дозволили цьому славному мореплавцю увійти в дослідження подробиць, то він і задовольнявся лише загальним положенням, як то випливає з його карт. Нинішні ж наші дослідження показують, що серед безлічі Ситкінських островів знаходяться чотири головних: Якобієв, Крузов, Баранова і Чичагова. Останній названий так мною прізвищем покійного адмірала Василя Яковича Чичагова, під начальством якого я мав честь служити у всю минулу війну проти шведів 175. Не маючи ґрунтовних відомостей про протоку, яка відділяє перший зі згаданих островів, я нічого не можу сказати, крім того, що по ньому проходило якось невелике компанійське судно. А інші протоки — Невського і Згубна, то вони досить глибокі і починаються губою Клокачьова. Перша йде в затоку Ситкінську, а остання в протоку Чатома, як можна бачити з доданої при цьому карти. Перше наше поселення тут було засновано в 1800 році колезьким радником Барановим, за згодою самих жителів, і існувало до 1802 року, коли вони, скориставшись необережністю наших поселенців, що сталася від зайвої до них довірливості, розорили і розграбували його, проливши кров багатьох невинних. Ґрунтовну звістку про цей нещасний випадок повідомив мені компанійський промисловець, який тоді був узятий в полон, а після знайшов випадок врятуватися.
Баранов, вирушаючи на Кадьяк, залишив замість себе начальника, який, а також і всі інші, мав настільки тісну дружбу з ситкінськими жителями, що вони нерідко гостювали по тижню один у одного. Незважаючи на це, ситкінці, дізнавшись, що наші майже всі роз'їхалися на промисли для заготовки харчів на зиму, зібравшись в кількості до 600 осіб, приступили до фортеці. Деякі прокралися крізь ліс, а інші на великих човнах протоками. Всі вони були забезпечені вогнепальною зброєю. Решта росіяни, не злякавшись такого раптового нападу, відкрили по ним гарматну стрілянину, але відбити їх не могли, і ситкінці, внаслідок переваги своїх сил, підійшли наостанок під самі стіни укріплення. У числі їх знаходилися три матроса з Американських Сполучених Штатів. Залишивши свої судна, вони спершу поступили на службу в Компанію, а потім перейшли до наших ворогів. Ці віроломні кидали запалені смоляні пижі на покрівлю верхньої будови, знаючи, що там зберігався порох і сірка. Весь будинок о третій годині перетворилося на попіл. При цьому нападники встигли витаскати до 2 000 бобрів, які були заготовлені для вивозу. Свій напад вони почали близько полудня, а до вечора не тільки всі, хто захищався були віддані на смерть, а й самі будівлі винищені так, що майже не залишилося ніяких знаків їх колишнього існування. Ситкінці, виконавши перший свій намір, негайно роз'їхалися по різних місцях, де тільки сподівалися знайти росіян або кадьякців, і, перебивши деяких, ще немалу кількість взяли в полон, особливо жінок, які тоді збирали ягоди на полі. При цьому двоє росіян закінчили життя в найжорстокіших муках. Баранов, дізнавшись про цей вчинок, негайно почав готуватися покарати віроломних. Але оскільки багато його суден були в роз'їзді, то він був примушений відкласти свою помсту до слушної нагоди. Вище вже мною описано, яким чином росіяни заснували тут своє друге поселення. При цьому вони діяли не тільки без всякої жорстокості проти своїх ворогів, але і показали дуже велику помірність в покаранні, яке заслуговували ситкінці.
Нинішнє наше селище називається Новоархангельським. Воно незрівнянно вигідніше, ніж раніше. Місцезнаходження його і при найменшому укріпленні буде неприступним, а кораблі, під прикриттям гармат, можуть стояти безпечно. Баранов міг скористатися цим місцем і при першому поселенні. Але так як там жили самі ситкінці, то він не хотів їх образити, а задовольнявся тим, що йому було віддано. Хоча не пройшло ще й року, як це місце заселене нами, однак, воно має не тільки досить велику кількість хороших будівель, але і безліч городів, в яких ростуть картопля, ріпа, капуста і салат. Так само починає розвиватися і скотарство. З Кадьяка привезено трохи рогатої худоби, свиней та курей. Вульф, шкіпер американського купецького корабля, який зайшов сюди навесні, залишив англійську вівцю з бараном і трьох каліфорнійських кіз, так що в короткий час наші американські селища не матимуть ні в чому потреби, якщо продовжиться управління Баранова або його наступник проявить належну увагу. Лісу великий достаток, і, при достатній кількості робочих і залізних матеріалів, можна буде побудувати великий флот, не виїжджаючи з затоки.
Новоархангельськ, на мою думку, повинен бути головним портом Російсько-Американської компанії, тому що, крім вищезгаданих вигод, він знаходиться в центрі найважливіших промислів. У окружності його водиться така безліч бобрів, що якщо не перешкодять іноземні судна, то щороку можна буде їх вивозити, щонайменше, тисяч до восьми; тепер же, оскільки тут постійно торгують громадяни Американських Сполучених Штатів, то вивіз треба покласти до трьох тисяч. Крім цього, ситкінські дерева можуть приносити чималу вигоду, коли наші судна частіше будуть ходити в Кантон.
Ситкінські острови названі мною на ім'я народу, який на них живе, який називає себе ситкаханами, або ситкінцями. Всі ці острови покриті лісом, який, здебільшого, складається з запашного дерева, ялини і модрини. На них ростуть також сосна, вільха та інші дерева, але не в такій великій кількості, як перші. Між іншим, є рід яблуні, листя якої цілком подібні яблуневим, але плід схожий на дрібні, жовтуваті вишні і на смак кислуваті. 176 Ягід там всюди тьма. Крім тих, які знаходяться і на Кадьяку, ростуть ще чорна смородина, чорниця, так звана червона ягода, полуниця і особливий рід малини. Ці місця не поступляться також ніяким іншим за кількістю риби. Крім різних родів червоної риби, водиться дуже багато палтусів, вагою близько 6 пудів [96 кг] і більш, які часто трапляються на вудку. Оселедець також приходить до берегів у множині. Не можна це сказати про тварин взагалі, виключаючи річкового бобра і видри, а також морського бобра, котика, нерпи і сивуча, яких тут надзвичайне сонмище. Птахів тут менше, ніж на Кадьяку. Але породи все ті ж, крім сороки сизуватого кольору з хохлом і двох видів сіруватих пташок, з яких одні трохи більше колібрі.
Клімат на цих островах такий, що, за моїми спостереженнями, на них можуть рости з бажаним успіхом майже всі городні та садові овочі та фрукти, а також і яровий хліб. Літо буває досить тепле і триває до половини або до кінця серпня. Зима ж, за словами самих жителів, походить на нашу осінь, хоча іноді сніг лежить в долинах кілька днів підряд.
Число місцевих жителів простягається до 800 осіб чоловічої статі, з яких близько 100 живе на острові Якобія, а решта на острові Чичагова в протоці Чатома. Останні переселилися з місця, яке ми тепер займаємо. Вони середнього зросту, на вигляд здаються моложавими, моторні та дотепні. Волосся у них чорне, жорстке і пряме, губи трохи товстуваті, обличчя кругле, тіло смагляве. Але багато, а особливо жінок, які не поступилися б кольором обличчя європейцям, якби не бруднили себе різними фарбами, які досить сильно псують їх шкіру. Розфарбовування обличчя вважається тут головним франтівством. Крім того, вони накидають на плечі чотирикутний шматок сукна або лосини, а голови пудрять орлиним пухом. Іноді траплялося мені бачити на деяких жителів щось схоже на спіднє, або, краще сказати, на штанини, що висять до половини литок, а також короткі напівкаптани. Військові їх наряди складаються з товстих, вдвічі зігнутих лосиних шкір, які застібаються спереду шиї, або полу кафтану (куяк), з залізними смугами, пришитими одна біля одної поперек грудей, щоб її неможливо було пробити кулею. Останні привозяться тепер на суднах Американських Сполучених Штатів і обмінюються на бобрів. Кажуть, що парки ванкуверських бабаків і арктичного ховраха вживаються в холодну пору, але, очевидно, сукно найбільше в звичаї.