Його чемна увага до панночок, що сиділи в черзі, обмежилася двома-трьома вельми безцеремонними поглядами, які допомогли закарбувати в пам'яті Елінор його фігуру і обличчя, що вирізнялися природженою і незаперечною непоказністю, незважаючи на всі прикраси, які тільки могла їм додати новітня мода.
Ці зухвалі розглядини і та цуценяча зарозумілість, з якою він виголошував жахливим кожен футляр для зубочистки, що йому пропонували, не викликали у Маріанни неприємних почуттів презирства і обурення, оскільки вона нічого не помітила: вона була здатна поринути у свої думки і нічого довкола не бачити в магазині містера Грея з тією ж легкістю, що і у себе в спальні.
Врешті-решт важливе питання був вирішено. Зупинивши вибір на слоновій кістці, золоті і перлинах і вказавши, як їх поєднувати, джентльмен назвав останній день, до якого він міг продовжити своє існування без футляра для зубочистки, неквапливо натягнув рукавички і, удостоївши Елінор з Маріанною ще одного погляду, який, здавалося, більше вимагав захоплення, ніж його виражав, пішов собі геть зі щасливим виглядом непідробного самовдоволення і удаваної байдужості.
Елінор не стала витрачати час даремно і майже закінчила свої переговори, коли біля неї зупинився ще один джентльмен. Вона поглянула на нього і не без здивування впізнала свого брата.
Їх взаємна ніжність і радість від несподіваної зустрічі виявилися якраз доречними для магазину містера Грея. Джону Дешвуду аніскільки не прикро було знову побачити сестер, вони теж були скоріше раді, ніж навпаки, а про здоров'я їх матінки він спитав з належною пошаною і зацікавленістю.
Елінор дізналася, що вони з Фанні в місті вже два дні.
— Я дуже хотів був відвідати вас учора, — сказав він, — але це виявилося неможливим, оскільки ми повезли Гарі на Ексетерську біржу подивитися диких звірів, а залишок дня провели у місіс Феррар. Гаррі був надзвичайно задоволений. Нині вранці я мав твердий намір заїхати до вас, якби у мене знайшлися вільні півгодини, але після приїзду в місто завжди буває стільки невідкладних справ! Сюди я заглянув замовити Фанні печатку. Але вже завтра я неодмінно зможу заїхати на Берклі-стріт і познайомитися з вашою приятелькою місіс Дженнінгс — пані, як я розумію, вельми багатою. І, зрозуміло, Мідлтони! Ви повинні мене представити їм. Я буду щасливий виявити їм усіляку повагу як родичам моєї мачухи. Як я розумію, на селі вони є вашими найкращими сусідами.
— Справді так! Їхні турботи про наші зручності, їх дружня увага до всіх дрібниць є вищою всіляких похвал.
— Я надзвичайно радий це чути. Їй-богу, надзвичайно радий. Але інакше й бути не могло. Вони люди вельми багаті, вони — ваші родичі, і бажання зробити послугу вам, різні знаки прихильності є цілком природними. Отже, ви чудово влаштувалися у своєму котеджі і вам нічого не бракує! Едвард мило описав нам його — свого роду досконалість, як він висловився, і вам усім, схоже, надзвичайно подобається. Нам було вельми приємно це почути, запевняю вас.
Елінор стало трохи соромно за брата, і вона аніскільки не пошкодувала, що лакей місіс Дженнінгс, котрий прийшов повідомити, що його пані чекає їх внизу, перешкодив їй відповісти.
Містер Дешвуд провів їх сходами до дверей, був представлений місіс Дженнінгс біля дверцят її карети і, знову висловивши сподівання заїхати до них наступного ранку, попрощався з ними.
Візит він зробив, як і обіцяв, і передав вибачення їхньої невістки, яка не змогла приїхати з ним, але "вона стільки часу проводить зі своєю матінкою, що і справді не в змозі бувати де-небудь іще". Проте місіс Дженнінгс тут же його запевнила, що між ними церемонії ні до чого, що всі вони свояки або майже, а тому вона не забариться побувати в місіс Джон Дешвуд і привезти до неї її сестричок. Він тримався з ними спокійно, але дуже ласкаво, з місіс Дженнінгс був вельми уважний і чемний, а на полковника Брендона, що приїхав майже слідом за ним, дивився з цікавістю, немов підтверджував свою готовність бути не менш чемним і з ним, якщо виявиться, що й він багатий.
Пробувши у них півгодини, він попросив Елінор прогулятися з ним до Кондуїт-стріт і відрекомендувати його серу Джону і леді Мідлтон. Погода була навдивовижу гарною, і вона охоче погодилася. Не встигли вони вийти з будинку, як він почав наводити довідки.
— Хто цей полковник Брендон? Багата людина?
— Так. У нього в Дорсетширі прекрасний маєток.
— Дуже радий це чути. Він здався мені вельми благородним джентльменом, і, вважаю, Елінор, я майже напевно можу привітати тебе з чудовим улаштуванням твого майбутнього.
— Мене, братику? Про що ви говорите?
— Ти йому подобаєшся. Я уважно за ним стежив і твердо в цьому переконаний. Але які його доходи?
— Близько двох тисяч на рік, якщо не помиляюся.
— Дві тисячі на рік! — і з силуваною великодушною щедрістю він додав: — Елінор, від щирого серця я бажав би заради тебе, щоб їх було удвічі більше.
— Охоче вірю, — відповіла Елінор, — але я переконана, що у полковника Брендона немає ані найменшого бажання одружуватися зі мною.
— Ти помиляєшся, Елінор, дуже помиляєшся. Тобі варто пальцем поворушити — і він твій. Мабуть, досі полковник ще не зовсім зважився, мабуть, скромність твого статку його стримує, мабуть, усі його друзі йому не радять. Але ті легкі знаки уваги і заохочення, які дівчині виявити зовсім неважко, піймають його на гачок, хоче він того чи ні. А тобі немає ніяких причин не спробувати. Адже не можна ж припустити, щоб яка-небудь колишня твоя прихильність… коротше кажучи, тобі відомо, що про ту прихильність і мови бути не може, що перешкоди непереборні — ти надто розумна, щоб цього не бачити! Зупини свій вибір на полковнику Брендоні. І з мого боку ти зможеш розраховувати на всіляку чемність, яка заприязнить його і до тебе, і до твоєї сім'ї. Ця партія всіх задовольнить. Коротше кажучи, такий поворот подій… — він знизив голос до значущого шепоту, — буде надзвичайно приємний усім зацікавленим сторонам. — Схаменувшись, він поквапився додати: — Тобто я хотів сказати: усі твої друзі гаряче бажають, щоб ти була влаштована. І особливо Фанні! Твої інтереси дуже дорогі її серцю, запевняю тебе. І її матінці, місіс Феррар, дуже милій жінці, це, безперечно, принесе справжнє задоволення. Вона нещодавно сама так сказала.
Елінор не удостоїла його відповіддю.
— Буде вражаюче, — вів далі він, — і навіть кумедно, якщо брат Фанні і моя сестра одружаться в один і той же час! Та все ж такий збіг не такий уже і неймовірний.
— Так, значить, — з рішучістю спитала Елінор, — містер Едвард Феррар має намір одружуватися?
— Це ще не вирішено остаточно, але деякі приготування йдуть. У нього просто чудова мати! Місіс Феррар з великою щедрістю закріпить за ним тисячу фунтів річного доходу, якщо цей шлюб відбудеться. Йдеться про вельмишановну міс Мортон, єдину дочку покійного лорда Мортона, з тридцятьма тисячами фунтів приданого. Вельми бажана партія для обох сторін, і я не сумніваюся, що з часом вони з'єднаються узами шлюбу. Тисяча фунтів на рік — сума, з якою матері розлучитися нелегко і тим більше віддати її назавжди, але у місіс Феррар дуже шляхетна душа. Ось тобі ще один приклад її щедрості: позавчора, щойно ми приїхали сюди, вона, знаючи, що грошей нам бракує, вклала Фанні в руку пачку банкнот на суму у двісті фунтів. І це вельми і вельми до речі, оскільки витрати, поки ми тут, у нас надмірно великі.
Він помовчав, чекаючи від неї згоди і співчуття, і вона примусила себе сказати:
— Ваші витрати і в місті і в селі, безперечно, повинні бути значними, але ж і доход у вас великий.
— О, зовсім не такий великий, як, мабуть, гадають багато людей. Втім, я не маю наміру скаржитися, він, безперечно, непоганий і, сподіваюся, з часом збільшиться. Огороджування норлендського вигону, яке зараз ведеться, поглинає багато грошей. А до того ж за останні півроку я дещо придбав. Істкінгемську ферму. Ти повинна її пам'ятати, там ще жив старий Гібсон. Земля ця з усіх поглядів дуже мене спокушала і примикала вона до моїх земель, а тому я вважав своїм обов'язком її придбати. Я завинив би перед своїм сумлінням, коли б допустив, щоб вона потрапила в чужі руки. Людині доводиться платити за свої зручності, і вона вилилася мені в кругленьку суму.
— А насправді, по-вашому, вона коштувала менше?
— Сподіваюся, що ні. Я б міг наступного ж дня продати її дорожче, ніж придбав. Але платіж готівкою міг поставити мене у вельми важке становище, бо курси на той час були такі низькі, що коли б не було у мене в банку достатньої суми, мені довелося б продати цінні папери з великим збитком.
Елінор могла тільки посміхнутися.
— Інші величезні і неминучі витрати чекали нас, коли ми переїхали в Норленд. Наш високоповажний батечко, як тобі чудово відомо, відписав усе стенхіллське майно — речі всі дуже цінні — твоїй матері. Я зовсім не нарікаю на такий його вчинок. Він мав безперечне право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд, але ми з цієї причини були змушені у вельми значній кількості придбавати столову білизну, фарфор та інше, щоб замінити те, що було взято. Тобі неважко буде зрозуміти, наскільки мало можна вважати нас багатими після всіх цих витрат і якою доречною виявилася доброта місіс Феррар.
— Авжеж, — сказала Елінор. — І, сподіваюся, завдяки її щедрості ваші обставини стануть не такими скрутними, як зараз.
— Найближчі рік чи два повинні добре цьому посприяти, — відповів він з великою серйозністю. — Проте треба зробити ще дуже багато. Для оранжереї Фанні навіть фундамент не закладений, а квітник розбитий тільки на папері.
— А де має бути оранжерея?
— На пагорбі за будинком. Вирубали старі горіхові дерева, щоб звільнити для неї місце. Нею можна буде милуватися з різних частин парку, а квітник спускатиметься схилом прямо перед нею — вигляд обіцяє бути чарівним. Ми вже розчистили пагорб від старих кущів шипшини і глоду.
Елінор приховала і свій смуток, і обурення, радіючи, що з ними немає Маріанни, яка, зрозуміло, не промовчала б.
Досить детально пояснивши, який він нині бідний, і тим самим звільнившись від необхідності купити своїм сестрам в подарунок сережки під час наступних відвідин магазину містера Грея, Джон Дешвуд повеселішав і привітав Елінор з тим, що вона зуміла заручитися дружбою місіс Дженнінгс.
— Вона виглядає вельми поважною пані.