Ми були самі.
— Тепер краще? — спитав він.
— Ні. А може, й краще. Важко сказати.
— Поки ви спали, я розмірковував про ваш випадок,— провадив він далі. — Є одні дуже сильні ліки, які я міг би вам приписати. Та чи ви забажаєте скористатися ними — то справа суто ваша. Ви повинні знати все про їхні побічні наслідки.
Я подумав про те, які ж стійкі проти антибіотиків стали ці сифілісні мікроби завдяки законові природного добору. Та мій великий мозок уже вкотре помилився.
Лікар сказав, що його друзі можуть допомогти мені перебратися з Бангкока до Швеції, якщо я попрошу там політичного притулку.
— Але ж я не говорю шведською мовою,— заперечив я.
— Навчитеся,— відповів він. — Навчитеся, навчитеся.