Тим часом, настала ніч, протягом якої впала така велика роса і повітря стало таке холодне, що термометр опустився майже до 4,5 о і вигнав нас з куренів.
23 липня. Чутливий холод пробудив мене близько 2 години ночі. Прокинувшись, побачив я всіх моїх супутників у розкладеного вогню. Дехто перевертався з боку на бік, а інші лежали, покривши себе корою, яка служила їм покривалом від холоду і захистом від жару. До світанку знову спустився густий туман. Близько 8 години я зробив постріл з рушниці, у відповідь на який ми почули голос, а через півгодини потім мали задоволення бачити чотирьох осіб, які прийшли до нас з усіма потрібними запасами. Радість наша була надзвичайною. Підкріпивши свої сили їжею, близько 11-ої години при ясній погоді ми продовжували свій шлях далі, який був хоча і крутий, проте ж, приємніше вчорашнього. Опівдні, вийшовши з лісу і відпочивши у чагарників, ми пішли на вершину гори. Дорога лежала між двома ярами, наповненими снігом; місцями вона була доволі вузька і по краях усипана дрібним горілим камінням різних кольорів, проте ж настільки полога, що наша подорож закінчилася о другій годині пополудні. Перше, що нам появилось на вершині, було розташоване посередині неї жерло глибиною сажнів 40 [75 м], а колом близько 4 верст. Воно має вигляд чаші і зверху вкрите снігом. За словами провідників, воно повинно бути наповнене водою, але виявилося зовсім сухим. Треба думати, що на дні його знаходяться тріщини, в які уходить вода. А так як восени тут бувають тривалі дощі, то й не дивно, що згаданий простір до зими, коли тут були наші провідники, робиться озером. Обійшовши це жерло, я написав на папері імена всіх, бувших з мною, і поклав його в глечик, який велів закласти камінням в знак пам'яті, що до нас ніхто з європейців не відвідував цього місця.
Наші зусилля і терпіння були нагороджені особливим задоволенням. Стоячи на вершині гори, ми бачили себе оточеними найвеличнішими картинами, які тільки може уявити природа. Сила-силенна островів і протоки до проходу Хреста і самий материк, що простягається на норд, здавалися розвертаються під нашими ногами. Гори ж по іншу сторону Ситкінської затоки представлялися як би вони лежать на хмарах, які носилися під нами. Сонце сяяло тоді у всій своїй красі, за винятком десяти хвилин, коли при невеликому тумані накрапав дощ. Термометр перед тим показував 12,7о, а після 11,9 о . На цьому місці ми провели близько трьох годин і повернулися колишньої дорогою до своїх куренів близько вечора.
24 липня вранці ми вирушили до наметів і через п'ять годин благополучно до них прибули. На зворотному шляху я нарахував тридцять ярів. Висоту Ечкома можна вважати, приблизно, 8 000 футів [2 400 м]. Ця гора досить полога з боку губи, а з моря скалиста. На відстані до 3 верст від вершини росте на ній ліс, вершина ж місцями вкрита травою, а здебільшого камінням різних родів. Яри з усіх боків заповнені снігом, а особливо з моря. Отже, глибину їх було неможливо визначити. Судячи по обсягу і глибині жерла, маємо зробити висновок, що в минулі часи цей вулкан був набагато вище, але від часу обрушився і заповнив своїми уламками прірву, з якої колись вивергалося полум'я. Ймовірно, що після цього явища пройшло вже багато років, так як деякі речовини, виверженні вулканом з цього жерла, почали вже перетворюватися в землю. Найміцніше з них має чорний колір і подібно склу170, що утворилося силою вогню з сірого каменю. У мене є один шматок, половина якого залишилася в колишньому своєму стані. При ударі об сталь він дає іскри. Сіра лава також досить тверда. Брили її лежать по берегу. Що ж стосується інших лав, наприклад, червоної, подібної цегли, і пемзи різних родів, то всі вони надзвичайно легкі.
25 липня в 2 годині пополудні я прибув на корабель в той самий час, як відправлялася партія для лову морських бобрів. Вона складалася з 302 байдарок. Наші промисловці були вбрані в найкращій одяг і пофарбували свої обличчя різною фарбою. У такому-то вбранні з'явилися вони до Баранова і після огляду негайно пустилися в призначену їм путь-дорогу.
28 липня компанійські судна "Єрмак" і "Ростислав" вирушили слідом за згаданою партією, при якій вони повинні залишатися для її захисту весь той час, поки триває ловля. Після полудня в Новоархангельську фортецю прибув ситкінський тойон Котлеан. Баранов, хоча і прийняв його ласкаво, але не так, як колись, бо він був завжди нашим ворогом і найголовнішим винуватцем розорення колишньої нашої фортеці. Він приїхав з піснями в супроводі 11 осіб з його підлеглих. Перш, ніж пристати до берега, він надіслав Баранову в подарунок ковдру з чорнобурих лисиць, просячи, щоб його прийняли з такою ж честю, яка була надана його попереднику, на що йому відповіли, що зробити це було ніяк неможливо, тому що всі кадьякці поїхали на промисел. Однак ж його човен підтягли до берега вбрід, а сам він був винесений двома людьми. Через деякий час, я з Барановим і з декількома офіцерами відвідав цю поважну особу. Спершу наша розмова стосувалася образи, заподіяної нам його сімейством, а потім ми почали тлумачити про світ. Котлеан визнав себе винним у всьому і надалі обіцяв загладити свою провину вірністю і дружбою. Після цього Баранов віддарував його тютюном і синім халатом з горностаями. Тютюн був мною розданий особам, що супроводжували тойона, які віддарували нас коренем джінджамом 171, коржами і бобрами. Прощаючись з нами, Котлеан висказав свій жаль, що не застав кадьякців, при яких йому сильно хотілося потанцювати, запевняючи, що ніхто не знає так багато танців різного роду, як він і його підлеглі. Дивно, як ситкінці прихильні до танцю, який вони вважають найважливішою річчю на світі.
Наші відвідувачі були так само розфарбовані і покриті пухом, як і попередні, але одяг їх був дещо багатший. На Котлеані був синього сукна куяк (рід сарафана), понад якого надітий англійський фризовий халат. На голові він мав шапку з чорних лисиць з хвостом нагорі. Зросту він середнього і має вельми приємне обличчя, чорну невелику бороду і вуса. Його вважають самим майстерним стрільцем. Він завжди тримає при собі до двадцяти хороших рушниць. Незважаючи на наш холодний прийом, Котлеан погостював у нас до 2 серпня і танцював кожен день зі своїми підлеглими.
7 серпня я відправився з декількома хворими до цілющих вод, де і побув по 15-е число. Погода весь цей час стояла досить хороша, і наша прогулянка була б дуже приємна, якби нас не турбували комарі і мухи, особливо останні, які в тутешніх лісах водяться в найбільшій безлічі і вельми неспокійні 172. Вони надзвичайно малі, чорного кольору, з білими ніжками і невідчутно сідають на тіло, так що їх можна помітити не раніше, ніж вони прокусять шкіру до крові, після чого робиться невелика пухлина. Є ще мушки набагато менші за розміром. Вони зазвичай сідають нижче очей і від їх укусу робиться синя або червона пляма.
На превеликий моє задоволення, вживання цілющих вод поліпшило здоров'я моїх хворих, яких я взяв з собою єдино для досвіду. Струмок цілющих вод тече з невисокої гори, що знаходиться в 150 сажнів [метрах в 270] від берега, в навмисне виритому водоймищі. Температура у самого ключа 66°, 1, а у водоймі — близько 38°. У воді містяться частки сірки і солей. З першого погляду вона здається чистою, але за хімічними дослідам видно, що в ній є велика кількість розчинених речовин. Ситкінські жителі нерідко користуються нею, і можна напевно сказати, що ці води служать надійним засобом до лікування цинги і різних ран. Залишається тільки влаштувати там спокійний притулок для хворих. Це, можна сказати, дорогоцінне місце лежить по східну сторону Ситкінської затоки за Південними островами і від Новоархангельської гавані на віддалі 25 верст.
16 серпня, повернувшись в нашу фортецю, я мав нагоду бачитися з головним ситкінським тойоном, який недавно обраний замість Котлеана. Він так сильно пишався своїм достоїнством, що нікуди не ходив, навіть туди, куди ходять за потрібною справою. Інші завжди повинні були носити його на плечах. І якщо не було коли-небудь наших американців, то він змушував себе носити ситкінців. При всьому цьому він танцював і робив різні рухи разом з іншими своїми підлеглими. Для цих забав було відведено місце проти гробниці його брата, яка одна тільки і залишилася в цілості. Так як цей тойон при всякому разі показував свою старанність і дружелюбність по відношенню до росіян, то Баранов навісив на нього мідний герб. Близько полудня наші гості забралися геть.
17 серпня. На другий день від острова Уналашку прийшов компанійський бриг "Єлизавета" і два судна, що належать Американським Сполученим Штатам, у тому числі одне, під начальством Вульфа, прийшло сюди для лагодження. Воно вночі вдарилося, при сильному хвилюванні і лежачи під грот-марсель, зарифленим усіма рифами, об судно, що йшло разом з ним, біля мису Горна. Від цього обидва судна зазнали немалу шкоду. Другим був начальником Трескот. Він зайшов сюди для продажу товарів, що залишилися у нього від торгу.
В такому випадку Новоархангельська фортеця і надалі може служити хорошим притулком для купецьких кораблів. Замість того, щоб везти свої товари в Кантон і там продавати за безцінь, для них буде набагато вигідніше, хоча і з втратою невеликого часу, взяти за них, щонайменше, 50 відсотків, які Російсько-Американська компанія охоче платить за необхідні для неї речі, як-то: борошно, горілку, сукно і всякі взагалі їстівні припаси.
18 серпня. Вчора і сьогодні мною знято 45 місячних відстаней від сонця за допомогою різних інструментів, за якими західна довгота Новоархангельської фортеці виявилася 134°40'40 ". А так як 2-го і 3-го числа було зроблено тридцять астрономічних спостережень, за якими ця довгота вийшла 135°34 ' 58", отже, середня між 75 спостереженнями буде 135°07'49".
22 серпня. Уже з тиждень, як я почав готуватися до походу, і хоча погода стояла дощова, однак, наші приготування доведені були до того, що ми при першому сприятливому вітру могли залишити Ситку. Мені було дуже бажано не тільки піти від країни, в якій кожен з нас повинен був терпіти найбільшу нудьгу, але щоб мати більше часу для належного виконання мого підприємства.