Однак же повинен зізнатися, що цей настільки прибутковий для Компанії торг може з часом звернутися в найбільший шкоду для жителів. Щоліта вони їдуть від своїх осель на тисячу верст в малих шкіряних човнах, і таким чином, на досить довгий час розлучаються зі своїми дружинами та дітьми, які не в змозі дістати для свого прожитку їжу. До цього треба додати ще й те, що в дорозі кадьякці нерідко зустрічаються з ворогами і позбавляються життя. Ті ж, які залишаються влітку на острові, замість своєї общинної роботи, змушені бувають працювати на Компанію. Навіть і найстаріші не звільнені від цієї повинності. Вони ловлять морських птахів, і кожен з них зобов'язаний наловити їх стільки, щоб вистачило б для семи парок. Такі порядки вкрай не подобаються тутешнім жителям, які висловлюють до старості велику повагу. Мене запевняли, що багато людей похилого віку, пригнічено літами, вибиваються із сил, ганяючись за здобиччю по стримчатих скелях, і робляться жертвою користолюбства інших. Хоча і можна віддати справедливість нинішньому правителю Баранову і його помічникам, які, залишивши колишні звичаї, обходяться з кадьякськими обивателями поблажливо, проте, при всьому тому, якщо вищевказані причини не будуть зовсім усунуті, вони будуть невпинно зменшувати число жителів Кадьяк.
Щоб запобігти цілковите знищення цих вельми вигідних промислів, слід, на мою думку, зробити, принаймні, наступне: 1) всі речі (крім дорогих), потрібні для одягу місцевих жителів і майже нічого не варті Компанії, продавати набагато дешевше людям, які належать їй і без яких вона навіть не може існувати; 2) ввести у вжиток залізні знаряддя, без яких не можна нічого зробити, не втративши марно багато часу; 3) не посилати партій на байдарках у віддалений шлях, а відправляти їх на вітрильних судах до місця лову і на тих же судах привозити їх назад; 4) залишати половину молодих людей вдома і не вживати старих на важкі і такі, що не відповідають їхньому віку роботи, бо передчасна їх смерть нерідко спричиняє за собою руйнування цілого сімейства. Якщо такі заходи будуть прийняті і приведені в дію, то можна очікувати, що приїжджий не матиме болісного невдоволення зустрітися ні з одним жителем, який би поневірявся без всякого одягу, що зараз трапляється особливо часто і навіть серед таких людей, які в колишні часи були заможні і вельми багаті.
Хоча близько Кадьяка не важко знайти безліч прекрасних гаваней, проте, компанійські суда користуються зараз тільки двома: Трьох Святителів, яка, за моїми спостереженнями, лежить на північній широті 57о05'59" і в західній довготі 153о 14'30", і Св. Павла, лежить під 57 о46'36 "пн. ш. і 152 о08'30" з. д. Перша з них — та сама, в якій зупинився Шелехов при першому своє прибуттю на Кадьяк. Вона лежить на захід-північний захід від південного мису острова Салтхідака і утворена косою, видатною на північний захід від південної кінцівки невеликої затоки. Кажуть, що до землетрусу, що стався в 1788 році, місцевість навколо цієї гавані була набагато вище. Тепер же вона покривається до гір рівноденними {рівноденними називаються припливи, які спостерігаються при положенні місяця, землі і сонця на одній лінії. (Прим. ред.)} приливами, ґрунт всюди — мул і найдрібніший чорний пісок, а загальна глибина від 4 1/2 до 10 сажнів [від 8 до 18 м]. Вхід в цю гавань, а також і вихід з неї досить зручні, — вона закрита від всіх вітрів. Друга ж гавань не представляє нічого особливого. Вона складається з вузької протоки, в яку можна увійти не інакше, як зробивши безліч змін в курсі. Правда, північний прохід в неї прямий, але часто буває вкритий туманом. Вихід же з неї досить зручний, так як при південних і південно-західних вітрах погода здебільшого стоїть ясна, про що було згадано раніше. Обійшовши острів Кам'яний (який треба залишати на значній від себе відстані, тому що від його північного мису йде досить довгий риф), слід проявити неабияку обережність, бо по обидва боки проходу також лежить багато підводних каменів, між якими кораблю ніде повернутися, а найгірше те, що ґрунт по північну сторону батареї досить поганий. Компанія віддала цьому місцю перевагу при заселенні тільки тому, що там росте безліч ялинового лісу, якого зовсім немає в інших місцях острова. Втім, воно невигідне для судів, по-перше, тому, що противні вітри можуть затримувати судна занадто довго, по-друге, тут на якорі незручно стояти в зимовий час, бо іноді бувають дуже сильні вітри. Щоб мати кращий і найзручніший вхід в гавань Св. Павла, слід пройти спершу перпендикулярно до Чініатського мису, а потім тримати на камінь, який я назвав Горбанем і який треба проходити по праву сторону, так як поблизу островів Пустого і Лісового видно всі небезпечні місця і там в разі затишності можна зупинятися на верп на 60 сажнів [109 м], де ґрунт — мул. При неприємних ж вітрах або непостійній погоді я радив би триматися в морі, не входячи в Чініатську затоку.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
ПЛАВАННЯ КОРАБЛЯ "НЕВА" ВІД ОСТРОВА КАДЬЯК ДО СИТКІНСЬКОЇ ЗАТОКИ
Відплиття корабля "Нева" до Ситкінської затоки. — Побачення і переговори з ситкінськими посланниками. — Огляд гори Ечком. — Прибуття тойона Котлеана в Ново Архангельську фортецю. — Цілющі води. — Відплиття корабля від Ситки.
Червень 1805 р. Об 11 годині до полудня, при мало вітряній і досить ясній погоді ми знялися з якоря. При нашому наближенні до вузької частини протоки вітер став супротивним; однак, незабаром почав дути південно-західний вітер і виніс корабель "Нева" на вільну воду. Бандер проводив нас за острів Лісовий, де, розпрощавшись з нами, відправився назад, а ми о 5 годині пополудні направили свій шлях далі, пройшовши північним проходом, якому, як уже сказано раніше, треба завжди віддавати перевагу перед південним.
При проході нашому повз Павлівської фортеці, нам салютували з неї гарматними пострілами, а жителі обох статей, зібравшись на берег, в знак свого бажання благополучного нам шляху, кричали "ура!".
20 червня в четвертій годині пополудні відкрилася на північний схід 6 о гора Доброї погоди, а незабаром потім показалися і інші височини, між якими гора Ечком була видна в 40 милях [в 74 км], на південний схід 60о по правому компасу. Ми сподівалися через кілька годин досягти якірного місця, але настала тиша, тому ми були змушені вжити всі способи, щоб не наближатися до берегів, які були покриті снігом і при нічній темряві здавалися дуже неясними, навіть і на недалекій відстані. Ця обережність була для нас корисна, так як плин, посунувши корабель на ост на 0о 47', очевидно, все ще тривав.
21 червня. Вранці ми підійшли до гори Ечком, яка разом з височинами Ситкінської протоки склала картину подібну до тієї, яка представилася мені при першому погляді на острів Кадьяк.
Гора Ечком з північного боку була ще покрита снігом і тим самим доводила, що в цій країні зима ще не зовсім залишила своє перебування, хоча в інших місцях уже давно панувало літо. За спостереженнями, зробленими мною в полудень, ми перебували тоді під 57о 00' 30", а так як мис Ечком був в цей час на північний схід 69о по компасу, то і виходить, що він лежить під 57 о 00' пн. ш. Після полудня задув південно-західний вітер, і наш корабель йшов досить скоро, але, не доходячи до островів Середніх, втратив вітер. Тиша тривала недовго. Подув легкий південний вітерець і посунув нас до того самого проходу, яким в минулий осінь корабель "Нева" виходив з гавані. Тут течія змінилася, і нас почало було прижимати до підвітряного берега, тому і належало до ночі віддалитись за Середні острови.
22 червня в годину після півночі ми почали лавірувати до гавані при маловітряності з північного заходу. Течія була для нас хоча і попутна, однак, корабель пішов би недалеко, якби йому не допомогли надіслані Барановим три байдари і наші гребні судна. Вони допомогли нам досягти якірного місця по східну сторону Новоархангельської фортеці. Я було і сьогодні намагався увійти проходом, яким виходив в минулу осінь. Однак, з причини сильного відливу, моя спроба знову залишилася марною, а тому, опустившись на північний схід, я пройшов між іншими островами. Лише тільки ми встигли забратися з вітрилами, як приїхав до нас Баранов, якого я побачив з тим великим задоволенням, що знайшов його абсолютно вилікуваним від рани, отриманої їм в минулий рік в праву руку. До вечора ми лягли на два якоря, провівши Новоархангельську фортецю на захід-північний захід, а мис Колошенський — на схід-північний схід, віддавши по канату на схід і захід, так що плехт мав під собою 15, а даглест 167 — 14 сажнів [27,5 і 25,5 м], ґрунт — мул з піском.
23 червня. З самого нашого прибуття погода, судячи з місцевого клімату, тривала хороша. Близько десятої години я зійшов на берег і на превелике моє задоволення побачив дивовижні плоди невпинної працьовитості Баранова. Під час нашої короткої відсутності він встиг побудувати вісім будинків, які за своїм виглядом і величиною можуть вважатися красивими навіть і в Європі. Крім того, він розвів п'ятнадцять городів поблизу селища. Тепер у нього знаходиться 4 корови, 2 телиці, 3 бика, вівця з бараном, 3 кози і досить велика кількість свиней і курей. Таке майно в цій країні дорожче всяких скарбів.
29 червня. Разом з Барановим і зі своїми офіцерами я їздив на те місце, де колись існувала наша фортеця Архангельська. Там ми знайшли залишки будівель, які вціліли від полум'я. Пообідавши на цих руїнах і пошкодувавши про долю тих, які під ними втратили життя, до вечора ми повернулися додому.
2 липня я дав доручення своєму штурману Калініну об'їхати гору Ечком і, відшукавши за нею протоку, що йде в Крестовську гавань, докладно її описати. Баранов вже давно чекав відвідування Ситкінських жителів, але, не бачачи з них жодного, послав вчора перекладача повідомити, що корабель "Нева" прийшов з Кадьяка і привіз одного з їх аманатів {Після перемоги, здобутої нами в минулу осінь над ситкінцями, я взяв всіх аманатів з собою на Кадьяк, звідки привіз назад тільки одного з ситкінців і двох, які належали іншим народам.}. За словами Баранова, видно, що ситкінци не дуже охоче бажають з нами дружити. Хоча переговори тривали всю зиму, однак, до сих пір жоден тойон не з'явився у нашу фортецю.