Бідна затворниця жаліла пана де Бонфона. Провидіння помстилося за неї на чоловікові, який через свої розрахунки ганебно байдуже ставився до неї; він вважав, що найпевніша гарантія збереження багатства – потурання безнадійній пристрасті Ежені. Дати життя дитині – чи не означало це вбити надії егоїзму, радощі марнолюбства, які плекав голова? І Бог кинув купи золота своїй байдужій до золота полонянці, яка прагнула до неба і жила, благочестива й добра, святими думками, потай не перестаючи допомагати нещасним.
Пані де Бонфон овдовіла в тридцять шість років, маючи вісімсот тисяч ліврів ренти. Вона була ще гарна, але так, як буває гарною жінка під сорок років. Обличчя в неї – біле, свіже, спокійне. Голос м’який і стриманий, манери прості. В ній – усі шляхетні риси страждання, вся святість людини, яка не забруднила своєї душі, стикаючись із світом, а водночас і сухість старої діви та дріб’язкові звички замкненого провінційного життя. Незважаючи на свої вісімсот тисяч ліврів ренти, вона живе так, як жила колись бідна Ежені Гранде, запалюючи вогонь у своїй кімнаті тільки в ті дні, в які її батько дозволяв запалювати камін у залі, і перестає топити відповідно до правил, котрі були в дні її молодості. Вона завжди одягнена так, як одягалася її мати. Сомюрський будинок, без сонця, без тепла, завжди в затінку, оповитий смутком, – такий прообраз її життя. Вона старанно збирає свої прибутки і, мабуть, могла б здатися дріб’язково ощадливою, коли б не спростовувала лихослів’я благородним використанням свого багатства. Засновувані нею богоугодні доброчинні заклади, притулок для старих і християнські школи для дітей, багата публічна бібліотека щороку свідчать проти скнарості, в якій її дехто звинувачує. Сомюрські церкви завдячують їй численними оздобами.
Пані де Бонфон, яку жартома звуть мадмуазель, викликає у всіх благоговійну пошану. Це благородне серце, яке билося тільки для найніжніших почуттів, змушене було, однак, підкоритися розрахункам людської корисливості. Грошам судилося забарвити своїми холодними тонами це небесне життя і заронити недовіру до почуттів у жінки, яка вся була – почуття.
– Тільки ти мене любиш, – казала вона, звертаючись до Нанон.
Рука цієї жінки гоїть таємні рани всіх сімей. Ежені прямує до неба, оточена безліччю добрих справ. Перед величчю її душі зникають недостатність її освіти і звички першої пори життя. Така історія цієї жінки – жінки не від світу серед світу, створеної, щоб бути дружиною й матір’ю у всій величі, але позбавленої чоловіка, дітей, родини.
Кілька днів тому пішли чутки про її нове одруження. Сомюрці зайняті нею та паном маркізом де Фруафоном, родина якого починає облогу багатої вдови, як колись родина Крюшо. Кажуть, що Нанон і Корнуайє тримають руку за маркіза; та це зовсім не відповідає дійсності. Ні дебела Нанон, ні Корнуайє не мають стільки розуму, щоб збагнути розбещеність світу.
Париж, вересень 1833 р.
Примітки
1
На відміну від багатьох інших романів, які письменник створював протягом тривалого часу, частинами, то відходячи від роботи над ними через інші задуми, то повертаючись до них знову, роман "Ежені Гранде" вилився у нього відразу. У вересні 1833 р. початок роману був надрукований у журналі "Ероп літтерер", а в грудні він вийшов уже окремою книгою в першому виданні "Сцен провінційного життя". Роман мав великий успіх у читачів. Першим його російським перекладачем був Ф.М.Достоєвський.
2
Марія (якій присвячено роман) – особа біографам Бальзака не відома. Перший збирач Бальзакових рукописів і листів Шарль де Лованжуль свідчить, що в одному з вересневих листів 1833 р. Бальзак писав сестрі: "Я став батьком – ось таємниця, про яку мені хочеться сповістити тобі – і мені належить дуже миле створіння, надзвичайно наївне, вона впала до мене, мов квітка з неба, приходить до мене потай, не вимагаючи ні листування, ні турбот про себе, і каже: "Кохай мене рік, а я кохатиму тебе все життя". Ніяких подробиць цього епізоду з інтимного життя Бальзака не збереглось, і наведені рядки листа були викреслені редакторами першого видання листів Бальзака (тобто Е.Ганською). Як видно з присвяти, образ Марії дав Бальзакові деякі риси для створення образу Ежені Гранде.
3
Гарне джерело (латин.).
4
Талейран Шарль (1754–1838) – французький дипломат, відомий своїм інтриганством та політичною безпринципністю.
5
Музичний термін: поступове наростання звуку (іт.).
6
"Методична енциклопедія" – популярний енциклопедичний словник, що видавався у Франції наприкінці XVIII ст. і на початку XIX ст.
7
"Монітор" (або "Всесвітній вісник") – урядова французька газета, що виходила з 1799 до 1869 р.
8
Уестолл Річард (1765–1836) – англійський художник, ілюстратор численних видань англійських класиків.
9
Фіндени, Вільям та Едуард – англійські художники XIX ст., ілюстратори багатьох видань англійської художньої літератури.
10
Чантрі Френсіс (1782–1841) – англійський скульптор, який створив, зокрема, бюст Байрона.
11
Фоблаз – головний герой авантюрно-еротичного роману французького письменника Луве де Кувре (1760–1797) "Любовні пригоди кавалера де Фоблаза" (вид. в 1787–1790 рр.).
12
"Небезпечні зв’язки" – роман французького письменника Шодерло де Лакло (1741–1803), в якому показано розклад аристократичного суспільства напередодні Великої французької революції (вид. в 1782 р.).
13
Тут: дуже швидко (іт.).
14
Фідіїв Юпітер – славнозвісна статуя бога Зевса, створена великим давньогрецьким скульптором Фідієм (бл. 500–431 рр. до н.е.). У римлян Зевс звався Юпітером.
15
Шапталь Жан Антуан (1756–1832) – відомий у свій час французький хімік.
16
Мане-Текел-Фарес – за біблійним сказанням, ці слова були написані невидимою рукою на стіні зали, де бенкетував вавілонський цар Валтасар (VI ст. до н.е.), і провіщали йому загибель. Пророцтво це говорить: "Розрахований, зважений і розділений".
17
Усіма правдами і неправдами (латин.).
18
Собака Алківіада. – Натяк на давньогрецького безпринципного політичного діяча і стратега афінянина Алківіада (451–404 ст. до н.е.), який, за Словами Плутарха, наказав відрубати хвоста своєму улюбленому собаці, щоб дати привід співгромадянам говорити саме про це, а не про інші його вчинки, що заслуговують на більший осуд.
19
Бентам Ієремія (1748–1832) – англійський філософ, апологет капіталізму і необмеженої підприємницької (аж до прямого грабунку) свободи капіталістів.
20
Тут: частково виконуючого обов’язки сторожа (латин.).
21
Ост-Індія (Східна Індія) – загальна історична назва Індостану, Індокитаю та Індонезії, де вже з XVII ст. існувало багато пайових торговельних компаній, що належали Голландії, Англії і Франції; за їхньою допомогою названі держави проводили колоніальну політику і грабували місцеві багатства.
22
"Прийдіть, уклонімося!" – початкові слова молитви (латин.).
23
…Марата, кинутого на смітник… – Один із найвизначніших учасників Великої французької революції Жан Поль Марат (1743–1793) був урочисто похований у Пантеоні (паризькому храмі, перетвореному під час революції на усипальницю великих людей Франції), але після термідоріанського перевороту його прах забрали з Пантеону.
24
Лафонтен Август (1759–1831) – німецький письменник.
25
Боссюе Жак Бенінь (1627–1704) – французький єпископ, ідеолог абсолютизму.
26
Атріди – давньогрецький рід, над яким, за переказами, тяжіло прокляття, що спричинило численні трагедії та злочини членів цього роду.
27
Будь-яким способом (латин.).
28
Капталь – середньовічний феодальний титул, поширений у південно-західній Франції.
29
Початкові слова модної тоді опери (іт.).
30
"Про одруження" (латин.).
31
З допомогою (латин.).