Аріель

Олександр Бєляєв

Сторінка 31 з 33

Хто б міг подумати?.. Переходжу до найголовнішого...

Уоррендер зробила паузу, поглянула на Аріеля і несподівано спитала:

— Містер Біной, ви вмієте літати?

— Я? Літати? Що за дивна думка? Чому ви ставите мені таке запитання?

— Тому що від цього залежить усе. Звичайно, це дивно, неймовірно. Можливо, ви думаєте, що я від горя збожеволіла? Але це не моя думка. Один з сищиків, про яких я говорила, людина надзвичайно спостережлива і розумна, сказав мені, що він прийшов до висновку: ви можете літати, і в цьому секрет ваших спортивних успіхів.

Аріель розгубився і не знав, що сказати, але відвідувачка, не помічаючи його збентеження, провадила далі:

— Він, містер Тутс, цей сищик, довго спостерігав ваші виступи, робив якісь підрахунки, підібрав увесь газетний матеріал про "літаючу людину" в Індії... Ви ж із Індії?.. І він сказав нам: "Єдина людина, яка може врятувати вашого сина, — це містер Біной, коли тільки він згодиться. Просіть його!" І ось я вирішила сама прийти благати вас...

Вона зробила рух, щоб знову стати навколішки, проте Аріель стримав її.

— Прошу вас, сидіть спокійно, — майже наказав він. — Дозвольте мені подумати, чи зможу я допомогти вам.

Значить, в Америці є люди, які догадалися, що він уміє літати. Значить, скоро його таємниця стане здобутком усіх. І тоді зчиниться грандіозний скандал. Яким буде обурення гравців, що ставили свої ставки на його поразку і програли! Слідом за відкриттям його таємниці виявиться і таємниця його походження. А новий скандал для Джейн? Чим європейські забобони кращі за азіатські?.. Джейн виявилася не тією, про яку він мріяв, але все ж вона його сестра. "Треба їхати звідси і якнайскоріше", вирішив Аріель.

Але як виконати прохання місіс Уоррендер?

Мати, звичайно, розраховує на те, що літаюча людина зможе вирвати її дитину з рук бандитів, влетівши у вікно дев'яносто третього поверху хмарочоса, його політ над містом помітять багато людей. Джейн, звичайно, обурилася б від самої думки про політ. Але це треба було для врятування дитини. Перед нею ж не було обличчя цієї стражденної матері! Матері маленького Сема! Хіба можна встояти перед горем матері?

І навряд чи хто пізнає його, тим паче ввечері. Летіти він може на великій висоті, і кінець кінцем хіба він завтра рано-вранці не виїде з цієї країни?.. Та чи встигне він?

— Я радий був би допомогти вам, місіс, але, на жаль, у моєму розпорядженні дуже мало часу, всього дві-три години. Мене терміново викликають...

— Більше ніж дві години і не потрібно, — швидко й радісно відповіла місіс Уоррендер. — Наш білдінг недалеко і майже поряд з тим, де мучиться мій бідни.ї хлопчик. Автомобіль чекає мене. Ви згодні? Ви не відмовляєтесь? — питала вона, благально дивлячись на Аріеля.

Місіс Уоррендер міцно потисла руку Аріелю, і вони вийшли з готелю.

РОЗДІЛ СОРОК ТРЕТІЙ

ЗНОВУ ОБМАН

У розкішній квартирі багатоповерхового будинку, куди привезла Аріеля місіс Уоррендер, він застав сищика Тутса, Марка і містера Уоррендера, батька викраденої дитини. Батько здавався зовсім приголомшеним, був майже в нестямі. Не встаючи з крісла, він простягнув Аріелю руку — на його обличчі промайнула хвороблива посмішка — і жестом запросив юнака сідати. У нього були енергійні риси обличчя і коротко підстрижене, з сивиною на скронях, волосся.

— Дякую вам, містер, що ви відгукнулися на наше горе. Поговоріть з ними. — Він вказав на Тутса і Марка. — Я... не можу, пробачте.

— Завдання просте, містер, — почав Тутс свої пояснення, — треба тільки діяти швидко і рішуче. Ось план міста, фото білдінга. Хрестиками позначені поверх, квартира, вікно. Вікна завжди відчинені. Ось план квартири...

Тутс коротко, ясно, діловито намітив план дії.

— Якщо сьогодні не повернути дитину до наших рук, завтра вже буде пізно. Ходімо, я покажу вам, звідки ви можете зробити зліт...

З плоского даху, де в Уоррендерів був посаджений сад, Аріель стрімко піднявся по прямовисній лінії.

Він давно не літав і з задоволенням віддався знайомому відчуттю свободи, легкості, простору повітряної стихії. І відмовитись од цього?.. О, коли б можна було занести Лоліту в якусь прекрасну вільну країну з чудовими квітами й деревами... Чому він не заніс її в джунглі? Звив би гніздо на розложистому дереві І жив би з нею і Шарадом.

Але мріяти було ніколи. Внизу вирувало і гуркотіло чуже величезне місто. А над головою в синій безодні неба мирно мерехтіли зорі. Аріель знову поглянув униз. Він бачив, ніби величезний план, острів Манхаттан, розділений на квадратики кварталів з темним прямокутником центрального парку і Бродвеєм, що простягся через місто. Всі береги порізані зубцями доків та пристаней. Ось широкий чорний Гудзон, у якому відбилися вогні безлічі пароплавів і каботажних суден, Лонг-Айленд... Статуя Свободи з невгасимим світлом у простягнутій руці. Вулиці, залиті світлом, здавалися світними. Темними, похмурими скелями височіли хмарочоси. Робочий день скінчився, і світло в їх вікнах було погашене. Численні клерки розійшлися по домівках. Нижні ж поверхи хмарочосів та інших будівель палали вогнями вітрин, реклам, відкидаючи червонуватий відблиск на стіни. На деяких темних хмарочосах зміїлися світлові реклами. Де-не-де у вікнах верхніх поверхів ще горіло світло. Ці вогники здавалися великими зорями, що впали з неба й не долетіли до землі.

А вдалині до обрію простяглася чорна гладінь океану з рухливими зорями пароплавних вогнів. Аріель відчував прохолодне дихання океану і з задоволенням на повні груди вдихав чисте повітря висот.

Він не без зусиль знайшов потрібний хмарочос, поверх, квартиру, вікно і полетів до мети. Це було перше вікно від рогу.

Тутс не одурив: вікно справді було відчинене й освітлене.

Аріель спочатку зазирнув у нього. В добре вмебльованій кімнаті нікого не було.

Тоді він влетів у вікно і опустився на підлогу. Двері прямо і ліворуч. За дверима ліворуч має бути дитяча кімната. Увійти туди, схопити дитину, закутавши ковдрою, щоб не простудити, й вилетіти... Коли хто зустрінеться, ні про що не говорити і діяти швидко, користуючись неминучим замішанням.

Аріель попрямував до дверей ліворуч і тихо відчинив їх. Він побачив дитячу кімнату. В ліжечку лежала дитина, над нею ніжно схилилася молода жінка. Дитина не спала. Вона ворушилася, тихо плакала.

— Мамо, — раптом покликала вона, простягаючи рученята.

Молода жінка взяла дитину на руки і поцілувала з ніжністю матері. Дитина поклала їй на груди голову і обняла рученятами за шию.

— Крихітко моя, не плач, Сем, не плач, дитинко!..

Жінка стояла спиною до Аріеля.

Аріель стояв у цілковитому здивуванні і нерішучості. Він не сумнівався, що бачить біля дитини матір. Але хто ж тоді місіс Уоррендер і про якого маленького Сема вона говорила! Не виривати ж дитину з рук матері! Гойдаючи сина, жінка обернулась і помітила Аріеля. Вона посміхнулася, довірливо пішла йому назустріч, вигукнула:

— Нарешті! Я так чекала вас!..

Аріель остаточно перестав будь-що розуміти. Він непорушно стояв у дверях, не знаючи, що сказати і що робити.

— Сем ще зранку скаржився на біль у голівці, — сказала жінка і простягла Аріелю дитину. — Одне лихо за одним...

Аріель догадався, що його вважають за лікаря. І щоб розплутати хоча б одне непорозуміння, він промовив:

— Пробачте, місіс, я не лікар...

Жінка зблідла, раптом міцно притисла дитину до грудей, відступила на кілька кроків і з страхом спитала:

— Хто ж ви? Як ви увійшли? Чи не від них ви? Не від цих жахливих людей, які хочуть відібрати у мене моє щастя?.. — І вона замовкла, дивлячись на сина тривожним поглядом.

Ні! Аріель був зовсім не здатний для таких справ! І найкраще було б йому повернутися, вибігти в іншу кімнату і вилетіти через вікно, полишивши нещасну жінку з думкою, що все це — галюцинація. Та в Аріеля з'явився здогад, що його обманом втягли в якийсь мерзотний злочин, і йому захотілось узнати правду.

— Вибачте, місіс, не бійтеся мене... Я вам зараз усе поясню. Мабуть, тут трапилось якесь непорозуміння.

— Джордж! — крикнула жінка, тремтячи всім тілом.

Її хвилювання передалося дитині — хлопчик заплакав.

Почулися швидкі кроки, і в кімнату зайшов чоловік середніх літ. Побачивши Аріеля, він зблід, як і його дружина, став між нею і юнаком, немовби захищаючи її, і суворо, майже грубо запитав:

— Хто ви? Що вам тут треба?.. — Потім, придивившись до Аріеля, вигукнув з щирим подивом: — Містер Біной?!

— А ваше прізвище, сер?

— Уоррендер. Чим можу служити?

— Уоррендер? — з таким же подивом вигукнув Аріель. Вони деякий час нерозуміюче дивилися один на одного. Потім Аріель, уже остаточно переконавшись у тому, що його обдурили, вирішив одверто розповісти про все батькам Сема.

— Я повинен поговорити з вами, містер.

І в кабінеті Уоррендера Аріель розповів, як його втягли у цю справу, не сказавши тільки, що він може літати.

— Бандити хотіли використані мою виключну спритність. Я проник до вас... по карнизу з сусідньої квартири. Я надзвичайно радий, що не став знаряддям цих жахливих людей, — закінчив Аріель.

Уоррендер похитав головою і сказав:

— Я вірю вам, містер Біной. Ви були введені в оману і діяли з благородних переконань. Пробачте мені, але, незважаючи на ваш спортивний геній, ви, очевидно, зовсім недосвідчений і малообізнаний з нашою країною юнак. А втім, такий спритний хід міг збити з пантелику і не такого простодушного хлопця... Страшно подумати! Адже коли б випадково дружина не була біля дитини, яка трохи прихворіла, неминуче сталася б катастрофа. Дитина загинула б, наше життя було б розбите. Але ці хитрі і безжалісні люди розраховували на те, що, взявши, вільно чи невільно, участь в одному злочині і тим самим скомпрометувавши себе, ви цілком опинилися б у їхніх руках, стали б їх рабом, їх сліпим знаряддям, бо вони завжди могли б посадити вас на електричне крісло, — звичайний спосіб страти в нашій країні, — зваливши на вас свої злочини. Поліція у них на відкупі... Жахливо! Ще один їхній замах не вдався. Але що буде завтра?

І містер Уоррендер, у свою чергу, розповів Аріелю про кошмар, у якому він і його дружина живуть цілий місяць, показав анонімні листи, в яких бандити вимагали грошей.

— Я переплатив уже немало, але чим більше давав, тим більше вони вимагали, загрожуючи що б там не було викрасти дитину.

27 28 29 30 31 32 33