Вуха проколюють навколо і прибирають їх бісером різних кольорів. Жінки ж унизують їм руки, ноги і шию. У давнішні часи всі вони крізь нижню частину носового хряща просмикували кістки або інші будь-які речі. Чоловіки вкладали камені або довгі кістки в проріз під нижньою губою, довжиною близько півдюйма, жінки ж навішували коралики 160 або бісер крізь проколоті там дірочки, в які зазвичай вставляли ряд невеликих кісточок, на зразок зубів. Ніжна стать тут так само прив'язана до франтівства і прикрас, як і в Європі. За старих часів вони робили "тату", або візерунки на підборідді, грудях, спині і на інших місцях, але такий звичай вже виходить з ужитку. Найдорожчою річчю вони вважають бурштин. Він для кадьякця набагато дорожче, ніж для європейця діамант, і його носять у вухах замість сережок. Я подарував невеликий шматок бурштину тойонському синові, який ледь не зійшов з розуму від радості. Взявши цю коштовність в руки, він у нестямі кричав "Тепер Сава (так його назвали при хрещенні) багатий. Всі знали Саву по хоробрості і спритності, але нині дізнаються його по янтарю". Мені після розповідали, що він їздив в різні місця острова навмисне, щоб показати мій подарунок.
Їжа тутешніх жителів складається з риби і всякого роду морських тварин: сивучей, нерпи, черепашок і морських ріпок 161. Але китовий жир має перевагу над всім. Як він, так і голови червоної риби завжди вживаються сирі. Інше ж вариться в глиняних горщиках або смажиться на паличках, уткнутих в землю біля вогню. Під час голоду, який на острові нерідко трапляється взимку, а навесні буває майже завжди, звичайним притулком жителів служать мілини, або лайди. Селище, у якого знаходиться таке рясне місце, відзначається у них найкращим.
Кадьякці, до прибуття до них росіян, не мали ніякої встановленої віри, а визнавали доброго і злого бога. З цих останньому, боячись його, приносили жертви, кажучи, що перший і без того нікому жодного зла не завдає. Тепер вони майже всі шануються християнами. Але вся віра їх полягає лише в тому, що вони мають по одній дружині і хрестяться, входячи в будинок росіянина. В іншому не мають ніякого поняття про наші догмати, а переходять в віру єдино з користі, тобто щоб отримати хрест або інший який-небудь подарунок. Я знав багатьох, які тричі хрестилися, отримуючи за те кожен раз сорочку або хустку.
Про перше заселення острова ніхто з них нічого ґрунтовного сказати не може, а кожен старий сплітає особливу казку на свій смак. Тойон Калпак, який вважається на острові розумною людиною, розповідав мені наступне: "На північ від Аляски жив тойон, дочка якого закохалася в кобеля і з ним прижила п'ятьох дітей. З них двоє були жіночого, а троє чоловічого роду. Батько, розсердившись на свою дочку і знайшовши час, коли її коханця не було вдома, заслав її на ближній острів. Кобель, прийшовши додому і не бачачи своїх, довго сумував, але наостанок, дізнавшись про місце їх перебування, поплив туди і на половині дороги потонув. Після деякого часу щенята підросли, а мати розповіла їм причину свого ув'язнення. Старий тойон, скучивши за своєю дочкою, приїхав сам її відвідати, але не встиг увійти в будинок, як був пошматований своїми розлюченими онучатами. Після цієї сумної пригоди мати дала дітям волю йти куди хочуть, тому одні відправилися на північ, а інші через Аляску на південь. Останні прибули на острів Кадьяк і розмножили на ньому людей. Мати ж їх повернулася на свою батьківщину. На моє запитання, яким чином собаки могли потрапити на Кадьяк, він відповідав, що острів спершу відокремлювався від Аляски тільки річкою, а справжню протоку зробила надзвичайно велика видра, яка жила в Кенайський затоці і одного разу надумала пролізти між Кадьяком і материком.
Хтось розповідав мені історію про створення острова таким чином: "Ворон приніс світло, а з неба злетів міхур, в якому знаходились чоловік і жінка. Спершу вони почали роздмухувати свою темницю, а потім розтягувати її руками і ногами, від чого склалися гори. Чоловік , кинувши на них волосся, справив ліс, в якому розмножилися звірі, а жінка, випустивши з себе воду, створила море. Плюнувши ж в канавки і ями, вириті чоловіком, вона перетворила їх у ріки й озера. Вирвавши один зі своїх зубів, вона віддала його чоловікові, а той зробив з нього ножик і почав різати дерева. з трісок, що кидаються в воду, виникли риби. Від запашного дерева (рід кипариса) — горбуша, а від червоного — кижуч. Чоловік і жінка з часом народили дітей. Перший син грав колись каменем, з якого утворився Кадьяк. Посадивши на нього людину з сукою, він штовхнув його на теперішнє місце, де потім почали розводитися люди ".
У давні часи на Кадьяку було багатоженство. Тойони мали до 8 дружин, а інші за своїм станом. Ігатський тойон в бутність мою на острові тримав у себе трьох дружин. У шаманів їх було стільки, скільки, як вони запевняли своїх співвітчизників, їм дозволяла мати надприродна істота.
Сватання або одруження проводиться тут в такий спосіб. Наречений, почувши, що в такому-то місці знаходиться хороша дівчина, відправляється туди з найдорожчими подарунками і починає свататися. Якщо батьки захочуть видати за нього свою дочку, то він обдаровує їх, поки вони не скажуть "досить". В іншому ж випадку він забирає все назад. Чоловіки майже всі живуть у жінчиних родичів, хоча іноді їздять гостювати і до своїх. У свого тестя вони служать замість працівників. Після деякого часу, весь шлюбний обряд закінчується тим, що молодий проводить ніч зі своєю молодою, а вранці, вставши разом зі світлом, він повинен дістати дров {Діставати дрова в багатьох місцях цього острова справа дуже важка по повній нестачі лісу.}, натопити баню і в ній обмитися з дружиною своєю раніше всіх. При весіллях не буває ніяких розваг, а якщо зятю вдасться вбити якусь тварину, то тесть, з одних хвастощів, розсилає шматки своїм приятелям. Цей звичай водиться під час достатку, в іншому ж випадку кожен житель береже для себе все, що тільки може промислувати.
Кадьякці бувають прив'язані не стільки до живих, скільки до своїх померлих родичів. Небіжчик одягається в найкраще плаття, а потім кладеться здебільшого знову на те ж місце, де лежав під час своєї хвороби. Тим часом, як копають яму, родичі і знайомі невтішно виють. Після приготування могили, тіло померлого загортають в звірині шкіри, а замість труни обтягається лавтакамі 162. Потім воно опускається в могилу, поверх якої кладуть колоди і каміння. Після здійснення поховання далекі родичі йдуть по домівках, а ближні залишаються і плачуть до заходу сонця. У старі часи, після смерті якого-небудь із знатних жителів, мали звичай вбивати невільника, або калгу, як тут їх називають, і хоронили його разом з паном або пані. Тепер же тіла навіть найбагатших обсипаються тільки розчавленим бісером або бурштином, що, однак же, трапляється досить рідке. З померлими мисливцями кладеться їх зброя, тобто боброві, нерп'ячі і китові остроги. Нагорі ставлять решітки байдарок. Я бачив довгі жердини, увіткненні над могилами, які означали високий рід похованої особи. Кажуть, що кадьякці надзвичайно печаляться по покійних і плачуть при кожній про них згадці. Стрижка волосся на голові і забруднення лиця сажею вважається, тут знаком печалі по померлим. Дружина, яка втратила чоловіка, залишає свій будинок і йде в інше житло, в якому і проводить певний час. Те ж саме робить і чоловік після смерті своєї дружини. Після смерті дітей мати сідає на 10 або на 20 днів в особливо побудований малий курінь, про який мною було згадано раніше.
Обряд, що спостерігається тут при народженні, досить цікавий. Перед останнім часом вагітності будується вельми малий курінь із прутів і покривається травою. Жінка, відчувши наближення пологів, негайно в нього віддаляється. Породілля, при звільненні своєму від тягаря, вважається нечистою і в своєму ув'язненні повинна залишатися двадцять днів, хоча б то було взимку. У продовження цього часу родичі приносять їй їжу і питво, і все це подають не прямо з рук в руки, але на паличках. Як тільки закінчиться термін, то породілля, разом зі своєю дитиною, омивається спершу на відкритому повітрі, а потім в лазні. При першому омовінні у новонародженого проколюють хрящ в носі і засовують шматок круглого прутика. Робиться також проріз під нижньою губою чи протикається кілька дірок наскрізь. Батько, після народження дитини, звичайно видаляється в інше село, хоча і не надовго.
Я можу запевнити, що в цілому світі немає місця, де б жителі були більш неохайні, як на цьому острові, але при цьому найменша природна нечистота вважається у кадьякців за саму гидоту. Наприклад, жінки в періодичних обставинах повинні піти в курінь, подібний пологовому, і бути в ньому до тих пір, поки не очистяться абсолютно. Ті ж, з якими це сталося ще в перший раз, змушені бувають витримувати там десятиденний карантин і, вимившись, повернутися до родичів. Їх також годують або з паличок, або кидають до них їжу без посуду.
Під час мого проїзду по острову мені самому приходилося це бачити. Я навіть міряв багато конурок, які зазвичай вириваються в землі на 2/3 аршину і так погано покриті, що з незвички в погану або холодну погоду повинні бути шкідливі для здоров'я.
Між різними хворобами, до яких бувають схильні кадьякці, найбільш часті: венеричні, застуда і сухоти. Засобів, що вживаються для лікування недуг, три: шаманство, або чаклунство, вирізування хворий частини і кидання крові. Кажуть, що в першого ступеня венеричної хвороби вживається узвар з коріння, коли ж вона кинеться в ніс, то прорізуються ніздрі, а в інших випадках проколюють хрящ.
Виховання дітей у кадьякців нічим не відрізняється від інших подібних народів. Вони з дитинства привчаються до холоднечі купанням у холодній воді і іншими подібними способами. Нерідко трапляється, що мати, бажаючи вгамувати дитини, що розкричався, занурює її зимою в море або річку і тримає до тих пір, поки не вгамуються сльози. У звичці до голоду вони не мають потреби ні в якому наставнику, а кожен сам час від часу звикає його виносити. Нерідко їм трапляється через брак харчів, залишатися кілька днів підряд без усякої їжі. Чоловіки завчасно привчаються робити і кидати стрілки, будувати байдарки, управляти ними та інше.