Кати, дідько б їх побрав!.. А це, виходить, їхня експертиза з метою слідства... "Під час випробувань на біле випромінювання різних інтенсивностей, аж до максимальної, жодної реакції не виявив. Реакція на А-випромінювання нульова в обох значеннях. Реакція на Б-випромінювання нульова. Примітка: вважаємо своїм обов'язком додати, що даний матеріал (Мак Сим, бл. 20 років) становить собою небезпеку через можливі генетичні наслідки. Рекомендується повна стерилізація або знищення..." Ого! Ці не жартують. Хто там у них зараз? А, Аматор. Авжеж, не жартівник, не жартівник, що й казати. Пригадую. Сміхотун-Лошачок розповідав з цього приводу чудовий анекдот... Масаракш, не пам'ятаю... А добре, що довкола нікого. От ми зараз ягідку з'їмо, водичкою зап'ємо... Гидота, але, кажуть, допомагає... Гаразд. Що далі?
— О-о, він уже й там устиг побувати! Ану лиш, ану лиш... Знову, мабуть, реакція нульова... "При застосуванні форсованих методів підслідний Сим зізнань не дав. Відповідно до параграфа 12 про заборону заподіяння видимих фізичних ушкоджень підслідним, яким належить виступити на відкритому судовому засіданні, застосовувалися лише: А. Голкохірургія, аж до найглибшої, з прониканням у нервові вузли (реакція парадоксальна, підслідний засинає); Б. Хемообробляння нервових вузлів алкалоїдами та лугами (реакція аналогічна); В. Світлова камера (реакція відсутня, підслідний здивований); Г. Паротермічна камера (втрата ваги без неприємних відчуттів). На цьому останньому застосування форсованих методів довелося припинити". Бр-р-р... Оце так документ! Авжеж, Мандрівець має рацію: це який-небудь мутант. Нормальні люди так не можуть... Так, я чув, що трапляються вдалі мутації, щоправда,рідко... Цим усе пояснюється... Окрім штанів, одначе. Штани, наскільки я розумію, мутації не підвладні...
Він узяв наступний аркушик. Документ виявився нецікавий: свідчення директора Спеціальної студії. Безглузда установа. Записують маячню різних психів для розваги найповажнішої публіки. Пригадується, цю студію започаткував Калу-Шахрай, який сам був без однієї клепки... Треба ж таке, збереглася студія! Шахрая давно вже немає, а ідея його маячна процвітає... Зі свідчень директора випливає, що Сим був зразковим об'єктом і що вкрай бажано було б повернути його до студії... Стоп, стоп, стоп! "Переданий у розпорядження Департаменту спеціальних досліджень на підставі ордера номер такий-то від такого-то числа..." А ось і ордер, і підписаний він Фанком... Прокурор відчув якесь мляве осяяння. Фанк... Щось ти тут, Мандрівче... Ні, не будемо поспішати з висновками. Він дорахував до тридцяти, щоб заспокоїтися, і взяв наступний документ, певніше, доволі товсту пачку документів: "Витяг з акта Спеціальної етнолінгвістичної комісії з перевірки припущень про гірське походження М. Сима".
Він почав неуважно читати, усе ще думаючи про Фанка і про Мандрівця, проте несподівано для себе зацікавився. Це було дослідження, в якому зводилися докупи та аналізувалися усі викази, свідчення та спостереження очевидців, які так або інакше торкалися питань про походження Мака Сима; антропологічні, етнографічні, лінгвістичні дані; результати вивчення фонограм, ментограм і власноручних малюнків підслідного. Усе це читалося, як роман, хоча висновки були надто мізерні і обережні. Комісія не зараховувала М. Сима до жодної з відомих етнічних груп, що мешкали на суходолі. (Окремо наводилася думка відомого палеоантрополога Шапшу, який добачив у черепі підслідного велику подібність, проте не ідентичність, до викопного черепа так званої Людини Давньої, що жила на Архіпелазі понад сто п'ятдесят тисяч років тому). Комісія стверджувала повну психічну нормальність підслідного в дану мить, але припускала, що в недалекому минулому він міг страждати на одну з форм амнезії у сукупності з інтенсивним витісненням істинної пам'яті пам'яттю несправжньою. Комісія зробила лінгвістичний аналіз фонограм, що залишалися в архіві спеціальної студії, й дійшла висновку, що мова, якою на той час розмовляв підслідний, не може бути зарахована до жодної групи відомих сучасних або мертвих мов. З цього приводу комісія припускала, що ця мова могла бути плодом уяви підслідного (так звана риб'яча мова), тим більше що зараз він, за власним твердженням, цієї мови вже не пам'ятає. Комісія утримується від точних висновків, але схильна вважати, що в особі М. Сима доводиться мати справу з якимсь мутантом невідомого досі типу... "Гарні ідеї народжуються в розумних головах одночасно", — із заздрістю подумав прокурор і швидко пробіг очима "Окрему думку члена комісії професора Поррумоварруї". Професор, сам горець за походженням, нагадував про існування у глибині гір напівлегендарної країни Зартак, населеної плем'ям. Птахоловів, яке досі не потрапило в поле зору етнографії і якому цивілізовані горці приписують володіння магічними науками і здатність літати в повітрі без апаратів. Птахолови, за переказами, надзвичайно високі на зріст, вирізняються величезною фізичною силою і витривалістю, а також мають шкіру коричнево-золотистого відтінку. Все це дивовижно збігається з фізичними особливостями підслідного... Прокурор побавився олівчиком над професором Порру... і так далі, затим відклав олівець і голосно проказав: "Під цю думку, мабуть, і штани підійдуть. Вогнетривкі штани..."
Він з'їв ягідку і проглянув наступний аркушик: "Витяг зі стенограми судового процесу". Гм... А це навіщо? "ОБВИНУВАЧ. Ви не заперечуватимете, що ви — освічена людина? ЗВИНУВАЧЕНИЙ. Я маю освіту, але в історії, соціології та економіці розуміюсь дуже погано. ОБВИНУВАЧ. Не скромничайте. Вам знайома ця книжка? ЗВИНУВАЧУВАНИЙ. Так. ОБВИНУВАЧ. Ви читали її? ЗВИНУВАЧУВАНИЙ. Природно. ОБВИНУВАЧ. З якою метою ви, перебуваючи під слідством, почали читати монографію "Тензорне числення і сучасна фізика"? ЗВИНУВАЧУВАНИЙ. Не розумію... Для задоволення... З метою розваги, якщо хочете... Там є дуже кумедні сторінки. ОБВИНУВАЧ. Гадаю, суду зрозуміло, що лише дуже освічена людина читатиме таке спеціальне дослідження заради розваги та заради задоволення..." Що за нісенітниця? Навіщо мені це підсовують? А далі? Масаракш, знову процес... "ЗАХИСНИК. Вам відомо, які кошти виділяють Вогненосні Творці на подолання дитячої злочинності? ЗВИНУВАЧУВАНИЙ. Не вповні вас розумію. Що таке "дитяча злочинність"? Злочини проти дітей? ЗАХИСНИК. Ні. Злочини, що їх учиняють діти. ЗВИНУВАЧУВАНИЙ. Я не розумію. Діти не можуть учиняти злочинів..." Гм, цікаво... А що там у кінці? "ЗАХИСНИК. Я сподіваюсь, мені вдалося показати суду наївність мого підзахисного, яка доходить до житейського ідіотизму. Йому невідомі поняття дитячої злочинності, добродійництва, соціальної допомоги..." Прокурор усміхнувся й відклав аркушик. Зрозуміло. Справді, дивне поєднання: математика і фізика для задоволення, а елементарних речей не знає. Такий собі дивак-професор з поганого роману.
Прокурор переглянув ще кілька аркушиків. "Незрозуміло, Маку, чому це ти так тримаєшся за це дівчисько... як її... Рада Гаал. Любовних стосунків у тебе з нею немає, нічим ти їй не зобов'язаний, і спільного у вас немає з нею нічого: йолоп обвинувач надаремне намагається приплутати її до підпілля... А складається враження, що, тримаючи її під прицілом, можна примусити тебе робити все, що завгодно. Дуже корисна для нас якість, а для тебе дуже незручна... Та-ак, загалом, усі ці свідчення зводяться до того, що ти, братику, раб свого слова і взагалі людина негнучка. Політичний діяч із тебе не вийшов би. І не треба. Гм, фотокартки... Он ти який. Приємне обличчя, дуже, дуже... Очі дивнуваті... Де це тебе фотографували? На лаві підсудних... Диви-но, свіжий, бадьорий, очі ясні, постава невимушена. Де це тебе навчили так граційно сидіти і взагалі триматися, адже лава підсудних на кшталт мого крісла, невимушено на ній не посидиш... Цікавий чоловічок... Втім, усе це дурниці, не в тім річ".
Прокурор вибрався з-за столу і пройшовся по кабінету. Щось солодко лоскотало у мозку, щось збуджувало і підштовхувало... "Щось я знайшов у цій теці... щось важливе... щось надзвичайно важливе... Фанк? Так, це важливо, бо Мандрівець використовує свого Фанка лише в дуже важливих, найважливіших справах. Одначе Фанк — це тільки підтвердження, а що ж головне? Штани... Дурниці... А! Так-так-так. Цього в теці немає". Він узяв навушник.
— Кох. Що там було з нападом на конвой?
— Чотирнадцять діб тому, — тої ж миті зашелестів референт, ніби читав наперед заготовлений текст, — о вісімнадцятій годині тридцять три хвилини на поліційні машини, що перевозили підсудних у справі номер 6981-84 з приміщення суду у міську тюрму, було здійснено збройний напад. Напад було відбито, у перестрілці один із нападників дістав тяжке поранення і помер, не опритомнівши. Труп не упізнано. Справу про напад закрито.
— Чия робота?
— З'ясувати не вдалося. Офіційне підпілля до нього аж ніяк не причетне.
— Міркування?
— Можливо, діяли терористи, що намагалися звільнити підсудного Дека Потту, на прізвисько Генерал, відомий тісними зв'язками з лівим крилом...
Прокурор кинув навушник. Що ж, усе це може бути. І все це може бути не так... Анумо, погортаємо ще раз... Південний кордон, бевзь ротмістр... Штани... Біжить з людиною на плечах... Радіоактивна риба, 77 одиниць... Реакція на А-випромінювання... Хемообробляння нервових вузлів... Стоп! Реакція на А-випромінювання. "Реакція на А-випромінювання нульова в обох значеннях". Нульова. В обох значеннях. У прокурора закалатало серце, і він притиснув його долонею. Ідіот! НУЛЬОВА В ОБОХ ЗНАЧЕННЯХ!
Він знов ухопив навушник.
— Кох! Негайно підготувати спеціального кур'єра з охороною. Окремий вагон на південь... Ні! Мою електромотрису... Масаракш! — Він сунув руку в шухляду і вимкнув усі реєструючі апарати. — Дійте!
Усе ще притискаючи ліву руку до серця, він витягнув з бювара особистий бланк і заходився швидко, проте розбірливо писати: "Державна вага. Цілком таємно. Генерал-комендантові Особливого Південного Округу. Під особисту надзвичайну відповідальність — до термінового беззастережного виконання. Негайно передати в опіку подавцеві цього засудженого каторжника Мака Сима, справа № 6983.