Край світу, то про тебе й не згадав ніхто б.
Не хтів би я ні золота у схованці,
Ні краще, аніж сам Орфей, пісень співать,
Якби я зоставався в невідомості.
545] Але про себе я згадав тому лише,
Що почала сама ти сперечання ці.
А що кориш ти шлюбом з владарівною,
Скажу, по-перше, учинив розумно я
Й розсудливо, до того ж на користь тобі
550] І дітям нашим.
(Медея ледве стримує своє обурення).
Та спокійно вислухай.
Коли прийшов із Йолка я в країну цю,
Усі нещастя за собою тягнучи,
Чи міг би я, вигнанець, ждати кращого,
Ніж взяти шлюб з дочкою владаревою?
555] Ні, не тому, чим колеш так, що ложа я
Твого відкинувсь для нової пристрасті,
Не для змагання в кількості дітей моїх, —
І цих для мене досить, не жаліюсь я, —
А головне, щоб краще обладнатися
560] Й не бідувати, — знаю-бо, що вбогого
Всі, навіть друзі, обминають здалеку;
Дітей зростити, як моєму родові[79]
Те личить, і, сплодивши їм нових братів,
Зрівняти з ними й, сполучивши рід увесь,
565] у щасті жить. Навіщо більш дітей тобі?
Мені ж потрібно тими, що народяться,
Тим помогти, що є вже. Чи погано це?
Й сама б ти згодна, не оті б лиш ревнощі.
В жінок це завжди; тільки б ложа шлюбного
А як лише з постелею щось трапилось,
То ворогом вважаєте й найкращого
Ви друга. От коли б дітей інакше нам
Народжувать, щоб без жінок обходитись, —
575] Тоді не знали б люди багатьох нещасть.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Все розповів, Ясоне, красномовно ти;
Але сказати прямо це доводиться —
Нечесно учинив ти, жінку зрадивши.
МЕДЕЯ
Багато в чому від людей відмінна я.
580] Хто мовить гарно, але діє кривдою,
Той в мене кари годен якнайбільшої.
Зло прикрашати язиком уміючи,
На все він здатний. Та не дуже мудрий він.
Отож-бо не лякай нас красномовністю
585] Своєю, — словом лиш одним я вб'ю тебе.
Коли б не був ти підлий, то довірився б
Мені з тим шлюбом, а не крився б мовчки з ним.
ЯСОН
О, гарно з шлюбом ти мене підтримала б,
Якби розкрив я замір свій. Ще й досі ти
590] Злоби у серці не здолаєш стримати.
МЕДЕЯ
Не те тебе спиняло: жить з чужинкою
На старості було б тобі неславою.
ЯСОН
Будь певна, не для ложа я жіночого
Оце побрався шлюбом з владарівною,
595] А, як казав я, щоб допомогти тобі,
Твоїх дітей зрівнявши з можновладними
Братами їх, опору дати домові.
МЕДЕЯ
Ні, не потрібне щастя із гіркотою
Ані достатки, що терзають серце нам. [80]
ЯСОН
600] Що ж, відверни їх, будь такою мудрою,
Так, щоб гірким солодке не здавалося,
І в щасті не вважай себе нещасною.
Глузуй собі! Адже ти маєш захисток,
А я ж куди подінуся, вигнанниця?
ЯСОН
605] Сама ти винна — не складай на іншого.
МЕДЕЯ
Що ж я вчинила? Може, шлюб зламала я?
ЯСОН
Володарів зухвало проклинала ти.
МЕДЕЯ
Прокляттям буду і твоєму домові.
ЯСОН
Та годі вже з тобою сперечатися.
610] Як хочеш на дорогу із майна мого
Ти допомоги чи собі, чи діточкам,
Скажи — рукою щедрою вділю її
Й пошлю ознаки друзям — допоможуть вам.
(Медея робить жест заперечення).
А ти даремно, жінко, відмовляєшся.
615] Покинь гнівитись, буде корисніш тобі.
МЕДЕЯ
І послуги від друзів тих не хочу я,
Ані дарів од тебе, — на користь не йде
Безчесною рукою подароване.
ЯСОН
Отож богів я закликаю свідками,
620] Що я й тобі, і дітям помагати рад,
А ти незадоволена і друзями
Гордуєш вперто, — що ж, тобі самій це гірш.
(Прямує до виходу).
МЕДЕЯ
(вслід йому)
Біжи мерщій! За молодою жінкою
Вже, мабуть, скучив, бо ж давно із дому ти.
625] Справляй весілля! Дасть бог, так одружишся,
Що сам одруження те проклинатимеш. [81]
СТАСИМ ДРУГИЙ
ХОР
Строфа 1
Еротові стріли рясні
Ні доброї слави, ні щастя
Ще не приносили людям, —
630] Тиха ж ходою Кіпріда
Нам із усіх безсмертних богинь найлюбіша.
Хай же з лука, владарко, твого золотого
Стріли, напоєні ядом бажань,
В мене не влучать ніколи.
Антистрофа 1
635] Найкращий дарунок богів —
Хай скромність мене схоронить,
Щоб не вчувати серцем
Покликів владних Кіпріди
З бурями звад ненатлих і любощів хтивих,
640] І з нестримним ложа чужого бажанням, —
Краще хай мирна подружня любов
Жінки права захищає.
Строфа 2
Краю ти мій, доме батьків!
Тільки б не знати ніколи
645] Безпросвітної долі мені —
В чужині і в злиднях,
Сльози ллючи, не блукати!
Хай би смерть мене, смерть подолала,
Замість такого діждати дня!
650] Тяжчої муки немає,
Як втратить вітчизну свою.
Антистрофа 2
Бачила я все це сама —
Не від людей я дізналась.
655] Ні родини у тебе нема,
Ані друга — горе
Й тугу страшну розділити.
Хай, добра не зазнавши, загине
Кожен, хто зрадить друзів честь,
660] В серце закравшись лукаво, —
Він другом не стане мені. [82]
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
Егей з почтом увіходить на сцену правобіч.
Усі в подорожніх одягах.
ЕГЕЙ
О, радуйся, Медеє! Бо над цей привіт
Немає в друзів привітання кращого.
МЕДЕЯ
665] Вітання й сину Пандіона мудрого,
Егею! Відкіля прибув ти в край оцей?
ЕГЕЙ
Іду з віщальні Феба стародавньої.
МЕДЕЯ
Для чого ж ти відвідав віщий пуп землі?
ЕГЕЙ
Хотів би рід свій дітьми я продовжити.
МЕДЕЯ
670] Боги мої! То й досі ще бездітний ти?
ЕГЕЙ
Хтось із богів лишає нас бездітними.
МЕДЕЯ
Жонатий ти, чи все без ложа шлюбного?
ЕГЕЙ
Ні, шлюбного ярма я не позбавлений.
МЕДЕЯ
Що ж віщий Феб про діток провістив тобі?
ЕГЕЙ
675] Слова, що людський розсуд не збагне ніяк.
МЕДЕЯ
Чо можу й я почути те провіщення?
ЕГЕЙ
Авжеж, бо тут тонкого треба розуму.
МЕДЕЯ
Що ж мовив він? Скажи, як вільно знати це.
ЕГЕЙ
Щоб я кінців у міха не розв'язував… [83]
МЕДЕЯ
680] Аж поки щось ти зробиш чи зайдеш кудись?
ЕГЕЙ
…Аж поки прийду до оселі отчої.
МЕДЕЯ
Ну, а до цього краю ти чого заплив?
ЕГЕЙ
Пітфей живе тут, вождь землі Тройзенської.
МЕД ЕЯ
Мабуть, чи не Пелопа то побожний син.
ЕГЕЙ
685] Йому з тим віщуванням хочу звіритись.
МЕДЕЯ
Він мудрий муж і в ділі цім досвідчений.
ЕГЕЙ
Й мені він наймиліший із соратників.
МЕДЕЯ
Нехай в твоїх бажаннях пощастить тобі.
ЕГЕЙ
А ти ж чого заплакана й змарніла так?
МЕДЕЯ
690] Мій муж, Егею, гірший від усіх людей.
ЕГЕЙ
Що мовиш ти? То розкажи ж біду свою.
МЕДЕЯ
Мене він скривдив тяжко, а безвинна ж я.
ЕГЕЙ
Та що ж бо учинив він? Розкажи ясніш.
МЕДЕЯ
Взяв іншу він над домом господинею.
ЕГЕЙ
695] І зваживсь на таке ганебне діло він?
МЕДЕЯ
Так, з любої-бо стала я зневажена. [84]
ЕГЕЙ
Він іншу любить чи тебе відкинув?
МЕДЕЯ
Так, видно, закохавсь, що навіть шлюб зламав.
ЕГЕЙ
Якщо такий він підлий, то ганьба йому!
МЕДЕЯ
700] 3 володарем він хоче поріднитися.
ЕГЕЙ
Та хто ж йому дозволить? Договорюй же!
МЕДЕЯ
Креонт, країни володар корінфської.
ЕГЕЙ
Не диво, жінко, що така зажурена.
МЕДЕЯ
Пропала я! Ще й гонять відціля мене.
ЕГЕЙ
705] Хто гонить? Відкіля оте нещастя знов?
МЕДЕЯ
Креонт вигонить із землі Корінфської.
ЕГЕЙ
Й Ясон з цим згоден? Хто ж би похвалив його!
МЕДЕЯ
Неначе й ні, на ділі ж не противиться.
(Схиляється перед Егеєм, обнімає йому коліна і торкається його бороди).
Тебе я заклинаю підборіддям цим,
710] Навколішках благаю в тебе захисту —
О зглянься, зглянься на мою недолю ти,
Не дай мені, вигнанниці, загинути,
В свій край, до свого вогнища прийми мене!
За те діток жаданих хай пошлють тобі
715] Безсмертні, й вік свій проживеш щасливо щасливо ти.
Не знаєш сам, який в мені ти скарб знайшов:
Твою бездітність вилікую, так вчиню,
Щоб мав дітей ти, знаю цьому ліки я.
ЕГЕЙ
Готовий, жінко, я допомогти тобі
720] Насамперед заради небожителів [85]
І для дітей, по-друге, що віщуєш ти,
А їх придбати прагну цілим серцем я.
Так-от що: з усією я гостинністю
Прийму тебе, як в наш ти край дістанешся,
725] Але тебе я хочу попередити:
З собою відціля я не візьму тебе,
А як сама до дому прийдеш нашого,
Безпечна будь — нікому вас не видам я.
Але ж із цього краю ти сама підеш,
730] Бо й у чужих не хочу бути винним я.
МЕДЕЯ
Гаразд. Якби ще й запоруку дав мені,
То цим мене ти зовсім заспокоїв би.
ЕГЕЙ
То ти не віриш? Ти ще невдоволена?
МЕДЕЯ
Тобі я вірю. Та родина Пелія
735] Й Креонт — мої це вороги. Ти ж, клятвою
Себе зв'язавши, скривдить не даси мене.
Словами ж лиш, без клятви обіцяючи,
їм можеш другом стати і вимоги їх
Задовольнити згодом. Квола жінка я.
740] у них же й право, й сила дому владного.
ЕГЕЙ
Обачності багато виявляєш ти,
Й коли так волиш — я не заперечую.
Адже й для мене краще, коли матиму
Я й ворогам твоїм на що послатися,
745] Й для тебе теж. То ким же із богів клястись?
МЕДЕЯ
Землі клянися лоном, світлим Гелієм,
Отцем мойого батька, сонмом всіх богів.
ЕГЕЙ
А що ж робить чи не робить чого — скажи.
МЕДЕЯ
Клянись, що з свого краю сам не виженеш.
750] А хтів би хтось із ворогів зайнять мене,
Поки живий, ти волею не видаси.
ЕГЕЙ
Землі клянуся лоном, світлом Гелія,
Всіма богами — здатен все я виконать. [86]
МЕДЕЯ
Гаразд. А якщо клятви не дотримаєш?
ЕГЕЙ
755] Що всім безбожним, те й мені хай станеться.
МЕДЕЯ
Ну то іди вже! І нехай щастить тобі.
А я прибуду незабаром в город твій,
Як задум сповню й досягну бажань своїх.
Егей відходить.
КОРИФЕЙ ХОРУ
(До Есея)
Хай додому син Маї тебе відведе —
760] Подорожніх супутник, здійсняться нехай
Сподівання твої, бо упевнились ми,
Що ти насправді
Благородна, Егею, людина.
МЕДЕЯ
О Зевсе, й Правдо Зевса, й світлий Гелію!
765] Тепер щасливо я здолаю, подруги,
Всіх ворогів — на шлях належний вийшла я.
Тепер я певна — жде достойна кара їх.
З'явився-бо в хвилину слушну муж оцей —
Жадана пристань для мойого задуму.
770] Свої до нього прив'яжу причали я,
Коли приїдем в місто ми Палладине.
Тепер свої вам розкажу я задуми,
І в цій розмові, знайте, не жартую я.
Одну з служниць я до Ясона виряджу
775] 3 проханням, щоб до мене він навідався.
Як прийде, то скажу йому я лагідно —
З усім я згодна, так повинно й бути все.
(А щодо зради й шлюбу з владарівною,
То добре учинив він і продумано),
780] Лиш попрошу, щоб діти зосталися тут.
Та не для того в краї цім лишаю їх,
Щоб вороги над дітьми поглумилися,
А щоб владарську доньку з світу геть зігнать.
Пошлю дітей до неї з подарунками
785] (Мовляв, щоб з цього краю їх не вигнала).
Дам убрання розкішне й золотий вінок.
А тільки ці оздоби надягне вона —
Сама загине й кожен, хто торкнеться їх, —
Такою напою їх я отрутою.
790] Але про це вже досить. Серце боляче
Стискається на думку, що я маю ще [87]
Вчинить — звести зі світу діточок своїх, —
І вже ніхто не зможе врятувати їх.
Лиш дім Ясонів із корінням знищивши,
795] Покину край цей, найстрашнішим злочином —
Убивством любих діточок зневажений.
Не стерплю глуму ворогів я, подруги!
Дарма! Навіщо ж жити? Ні вітчизни вже,
Ні дому, де від лиха мала захист я.
800] Як тяжко помиляюсь я, покинувши
Дім батьків і намові того елліна
Піддавшись! Дасть бог, він за те заплатить ще!
Дітей мойого лона вже не бачити
Йому живими, і від новошлюбної
805] Дружини їх не ждати — від отруйних трав
Вона, погана, й смертю вмре поганою.
За боязку й покірливу ніхто мене
Вже не вважатиме, я вдачі іншої!
До ворогів — жорстока, з другом — лагідна.
810] Лише такими люди нас хвалитимуть.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Якщо свій задум ти мені довірила,
То задля тебе ж і, людські шануючи
Закони, я пораджу — не роби цього.
МЕДЕЯ
Не можу я інакше, та й тобі мене,
815] Свого не знавши горя, не збагнуть ніяк.
ХОР
Своїх дітей ти, жінко, вбити зважишся?
МЕДЕЯ
Бо мужа тим у саме серце вражу я.
ХОР
І між жінок ти будеш найнещасніша.
МЕДЕЯ
Нехай і так! Даремно й говорить про це.
(До однієї з служниць).
820] Йди швидше та мерщій Ясона клич сюди.
Була у всім мені ти досі вірною.
Отож мовчи про задум мій, як жінка ж бо
Й добра своїй бажаєш ти володарці.
(Служниця відходить, і Медея йде до свого дому).