Поки інші прибирають у своїх садках, косять траву й метушаться, цей високий русявий чоловік не квапить час, живе спокійно. А ось я мушу о п'ятій забрати від свекрухи Евічку. О дев'ятій повернеться з відрядження Еміл, його має чекати тепла вечеря".
Фанек уже ждав на домовленому місці.
— Поглянь, блакитна троянда! — сказала Ева.
— А вона пахне? — запитав Фанек. Він належав до тих людей, які спершу повинні впевнитись, чи немає в предметі якоїсь вади, щоб не перехвалити.
Ева й Томік сіли позаду. Коли машина рушила, Ева відчула, як широка Томікова долоня лягла на її руку. Вона не забрала руки. Дивилася повз Фанека на переднє скло, яким знову стікали дощові краплі.
— Погляньте, дівчата! — вигукнула вона, тільки-но переступивши воріт канцелярії.
Долінкова знехотя глянула й кивнула головою. Форстова сплеснула рунами:
— Ти ба! Я чула, що коли вмочити білу троянду чи білу гвоздику в синьку, то…
— Це справжня блакитна троянда, — урвала Ева Форстову, шукаючи не полячці склянку. — Її зрізали при мені. — И аж здивувалася, як легко збрехала. Зрізали! А втім, вона зовсім не збрехала. Вона просто змовчала, бо не могла виказати Томіка.
— Це тобі подарували? — Форстова відкинулася на спинку стільця, і в очах її спалахнула цікавість.
— Так.
— А мені вже дарують квіти хіба на роботі.
— Твій чоловік не приносить?
Зайве запитання. Адже в неї є власний досвід. Цікаво, що скаже Еміл? Ні, вона не зможе показати йому блакитну троянду. Бо тоді вів увесь вечір допитуватиметься, цілу ніч не даватиме спати, підозрюватиме її бозна в чому. Вона сховає квітку в підвал. Туди Еміл не заглядає. А темрява й холод підуть квітці на користь. Але в такому разі треба поквапитись додому й заховати троянду. І поставити в воду. Й поцілувати блакитні пелюстки. "Ця троянда — символ, і я її заслуговую".
До свекрухи Ева приїхала тільки в чверть на шосту. Евічка зраділа, а стара зустріла невістку стримано.
"Що ти знаєш, — подумала Ева, — що знаєш ти про блакитну троянду?" — Іншого разу така поведінка свекрухи образила б. Іншого разу Ева сказала б со6і: "В гратах моєї клітки з'явився ще один прут". Але сьогодні вона схопила Евічку й заквапилася додому, на четвертий поверх будинку, в підвалі якого чекала блакитна троянда.
Ева гомоніла з дочкою, а сама думала про квітку. Вклавши Евічку, вона з нетерпінням стала чекати, коли та засне. И поки прийшов Еміл, кілька разів спускалася в підвал глянути на свою троянду.
Як завжди, Еміла вже чекала на столі тепла вечеря. Про своє відрядження він розповів тільки те, що, на його думку, могло цікавити дружину. Але Еву це ніколи не цікавило.
Щоразу, наливаючи собі пива, Еміл замовкав, бо не вмів водночас наливати пиво й говорити.
Неспроможна далі стримуватися, Ева спитала:
— Скажи, Еміле, тобі доводилось коли бачити блакитну троянду?
Чоловік узяв склянку з пивом і відповів:
— Блакитних троянд не буває.
Іншої відповіді вона від нього й не чекала. Навіщо сперечатися? Блакитні троянди є. Так, вони існують на світі! Ева відчула бурхливу радість, і це почуття полонило її дедалі більше. Еміл ніколи не побачить блакитної троянди, Ева нізащо не покаже її.
Переклад: Дмитро Андрухів