Але я все-таки не втратив до тебе довіри і, попри всі перешкоди, сів на коня. Та був би запізнився, якби тебе не визволили твої брати.
— Забудьмо про це зло, адже тепер ми такі щасливі,— відповіла йому Богданка, цілуючи своє чарівне дитятко.
А незабаром князь продав усі свої володіння і разом з дружиною та її братами поїхав до їхніх батьків. Яка ж то була радість для старих, коли до них повернулися всі їхні діти, яких вони вважали давно втраченими, а з ними ще й зять та онук! Вони почувалися найщасливішими людьми у світі.