Якось я сказав одному американцеві, що у нас в Іспанії кількість неписьменних досягла двадцяти процентів, І побачив на його обличчі щось схоже на заздрість.
— Та це ж рекорд! — вигукнув він.
І з таким самим почуттям гордості,
з яким американці розповідають про кількість студентів, вони залюбки поінформують вас. що в Нью-Йорку щодня відбувається тисяча пожеж.
— Тисяча пожежі Уявляєте собі? Хіба таке може бути в Лондоні?
— Де вже тим англійцям! У них немає такого розмаху, такого чуття кількості, як у вас…
— Авжеж, ви маєте рацію, таке можливе тільки у нас!
Багато студентів, багато пожеж, багато грошей і багато злочинців. Найбільші мости в світі, найвищі будинки в світі, найдовші вулиці в світі, наймогутніша плутократія, найстрашніші у світі злидні… Хіба не все одно, про що йдеться!
Одна французька актриса, запрошена в Нью-Йорк на гастролі, мало не зомліла від жаху, побачивши, що імпресаріо розрекламував її як найпотворнішу в світі жінку.
— Не хвилюйтеся. — сказав імпресаріо. — Вродливих жінок так багато, що кожного сезону з’являються принаймні десять або двадцять найвродливіших у світі жінок. Вони починають набридати, а от потворні — це щось нове…
Найкурйозніше полягало в тому, що та актриса справді мала великий успіх. Щовечора публіка плавом пливла на виставу, щоб побачити найпотворнішу жінку в світі.
Джерело: "Всесвіт" №6, 1985.
Переклад: Маргарита Жердинівська