Хіба це не житель Свавільська? А тим часом ні сам Ікс-3, ні хтось інший ніколи по-справжньому не і цікавились таким собі Гаетано Лойяконо.
Високодосвідчений агент, яким був Ікс-3, з'ясував без найменших зусиль, що підозрюваний у минулому вчинив не один тяжкий злочин. Ікс-3 чудово пам'ятав, як у дитинстві Гаетано Лойяконо був нечистий на руку і щонайменше разів шість крав цукерки з буфета в їдальні. Бувало й гірше — одного разу він і поцупив у свого шкільного товариша три картинки та дві кульки.
Ікс-3 тріумфував! Адже вищезгаданий Гаетано Лойяконо вже з дитинства мав цілком певний нахил до злодійства.
Від цієї хвилини агент Ікс-3 почав стежити за собою. Записував на магнітофон усі свої телефонні розмови, піддавав цензурі кожного одержаного листа, занотовував, з ким бачився й розмовляв протягом дня. Він буквально йшов по слідах вищезгаданого (на щастя агента, ця робота не відвертала його від зичних обов'язків — адже вони обидва завжди були разом).
— Цікаво, куди він збирається сьогодні? — запитував себе агент Ікс-3. — Закладаюся — в кіно, до кінотеатру "Рояль".
І Гаетано Лойяконо справді йшов до "Роялю". Увечері агент занотовував до службового записника: "Сьогодні вищезгаданий Гаетано Лойяконо вийшов з дому о 8. 05, привітався з воротаркою і попрямував до кінотеатру "Рояль". У перерві між першою та другою серіями їв морозиво. Додому повернувся пішки. По дорозі зустрів поліцая, якого я теж знаю, і кілька хвилин розмовляв з ним. До речі, слід негайно перевірити особу поліцая: а може, він веде подвійну гру й перебуває у змові з вищезгаданим?"
Щоб знати якомога більше про Гаетано Лойяконо, агент Ікс-3 знайшов у центральному поліцейському архіві досьє вищезгаданого і зробив сенсаційне відкриття: на відміну від інших карток, на цій не було вгорі позначки "ПІД ПІДОЗРОЮ".
— Диявол, а не людина, — пробурмотів собі під ніс Ікс-3. — Зумів навіть цього уникнути. Та мене не обдуриш: саме тому він і підозрілий!
Агент ознайомився з відбитками пальців вищезгаданого, з особливими прикметами ("невеличка плоскостопість") і стислою характеристикою ("вкрай неосвічений, слабкі розумові здібності").
— Нема сумніву, я натрапив на правильний слід, — мовив до себе агент Ікс-3. — Як нам пояснювали в поліцейському училищі, неосвіченість тільки сприяє злочинам.
Тим часом особа Гаетано Лойяконо вимальовувалася дедалі в підозріливішому світлі. Вечорами, замкнувши двері на всі засуви, Ікс-3 вивчав помітки в записнику і прослуховував магнітофонні записи власних телефонних розмов. Одначе вищезгаданий поводився бездоганно: жодного хибного кроку, жодного сумнівного вчинку.
— Бач, хитрюга, — казав собі агент Ікс-3, — та старого горобця на полові не зловиш. Тільки справжній злочинець може прикидатися таким чесним. Ясна річ: ти не був би таким надміру обережним, якби не замишляв щось лихе. Хто крав цукерки? Отож! Перший необережний крок — і ти в мене миттю опинишся за ґратами...
Прочитавши останнє поліцейське повідомлення, Ікс-3 аж здригнувся: в ньому спрацювало шосте чуття — внутрішній сигнал тривоги для кожного поліцая Свавільська.
Повідомлення, як і кожне, що починалося словами: "Цілком таємно", було вкрай стисле:
"Зухвале пограбування ювелірного магазину "Перлина". Сьогодні вночі, між 23. 30 і 01. 30, невідомий злочинець викрав коштовності на суму шість мільйонів. Відбитків пальців та інших слідів злочинця не виявлено".
Гарячково гортаючи свій записник, Ікс-3 раптом переможно зойкнув: шосте чуття не зрадило його. Під датою 3 березня записано:
"Сьогодні вищезгаданий Гаетано Лойяконо спинився перед вітриною ювелірного магазину "Перлина" і, розглядаючи виставлені коштовності, подумав: "Яка розкіш! Ось мені б такі! " Потім удавано байдуже пішов далі, насвистуючи".
Третього березня, всього лиш місяць тому, вищезгаданий був на місці злочину! А навіщо? Хай дідько мене забере, коли він не виношував план грабунку. Адже навіть зізнався подумки в своїх злочинних намірах: "Ось мені б такі!"
— Ні, невикритим йому недовго бути, цьому злодюзі! —вирішив Ікс-3. — Але не слід і поспішати: щоб нарешті запроторити його до в'язниці, потрібні докази. Передусім перевіримо, що робив Гаетано Лойяконо в ті години, коли сталася крадіжка.
Він перегорнув блокнот.
"Сьогодні ввечері вищезгаданий повернувся додому о 22. 20, випив склянку теплого молока і о 22. 30 ліг спати. Прокинувся о сьомій ранку..."
Агент Ікс-3 розгубився: якщо вищезгаданий спав, то обчистити ювелірний магазин не міг! Отже, всі підозри ішли прахом. Невже шосте чуття зрадило його?
— Ну й дурний же я! — схаменувся за хвилину агент. — Це ж його алібі! Та чи доведе він, що вночі справді не виходив з дому?
На жаль, цієї нещасливої ночі Ікс-3 залишив свого підопічного без догляду, бо сам проспав з 22. 30 до 07. 00.
— Не будемо квапитися, — заспокоював себе Ікс-3. — Це дуже спритний злочинець. Цікаво, чи має він свідків, які не тільки підтвердять його версію, але й заслуговують довір'я?
Ікс-3 знову звернувся до свого вірного записника, напружив пам'ять. Коли о 22. 20 Гаетано Лойяконо повернувся додому, воротарки вже не було. Як відомо, вищезгаданий жив сам. Отже, ніхто не може засвідчити, що, скориставшись непростимим недбальством агента Ікс-3, він не міг нишком вийти з будинку
1 вчинити крадіжку.
Таким чином, алібі не витримує критики. Підозра, як і раніше, падає на нього, більше того — вона зросла. Лишалося розставити тенета й загнати туди злочинця.
Ікс-3 напружив увагу, стежачи за кожним кроком, кожним словом, кожним порухом думки Гаетано Лойяконо. І дуже швидко виявив, що вищезгаданий надто часто повертається думкою до недавнього нічного пограбування "Перлини" та підозріло здригається при слові "магазин", немов злодій, спійманий на гарячому. Отже, сумління в нього нечисте!
Так, але де вкрадене? Агент Ікс-3 ретельно обшукав квартиру Гаетано Лойяконо, проте нічого не знайшов. Цікаво, де ж він сховав коштовності? Ні, що не кажи, а дурнем його не назвеш.
І все-таки той зробив промашку: з уваги Ікса-3 не випало, як одного разу вищезгаданий здаля позирав на знаменитий ювелірний магазин.
— Ось воно що! — зрадів доблесний агент. — Як учили нас у поліцейському училищі, злочинець завжди повертається на місце злочину. Тепер усе ясно! Лишаються дрібна формальність — допит. Сьогодні вночі цей тип у мене заспіває!
І ось вищезгаданий перед ним — у центрі дзеркала. Спіймався, давній знайомий! Ну й пика — тупішої не знайдеш. Хвалитися, звичайно, не личить, але злочинця від чесної людини Ікс-3 С безпомилково відрізняв за виразом обличчя. Та годі, час починати допит.
— Гаетано Лойяконо, — попередив він допитуваного, — агент Ікс-3 все знає, тому раджу признатися. Що ти робив тої ночі, коли пограбували ювелірний магазин "Перлина"?
— Я? Спав, — миттю відповів вищезгаданий. Яке невинне личко! Явно прикидається дурником.
— Бідолашний, спав... Брехун! У тебе є свідки, які це підтвердять? Знаю, що нема...
— Присягаюсь вам, я кажу правду. Я ліг о двадцять другій тридцять і прокинувся...
— О сьомій! — глумливо закінчив за нього Ікс-3. — О сьомій ти справді був у ліжку, і саме з цього часу я знову почав стежити за тобою. Але чим ти доведеш, що між двадцять другою тридцять і сьомою не виходив з метою обчистити ювелірний магазин?
— Нащо ж вам докази, коли ви з мене очей не зводите?..
Ось тобі й маєш!
— Звідки ти знаєш? — обурився Ікс-3. — Ще не народився той, хто помітив би, як я за ним наглядаю, стежу, підслуховую його. Коли тобі відомо, що я з тебе очей не зводив, виходить, ти сам за мною стежив. Сподівався розвіяти підозри?.. Чи, може, збирався мене вбити, коли я доскіпаюсь до істини?
Тип у дзеркалі збентежився. Тим краще! Головне — не дати йому отямитись.
— Зізнавайся! — закричав Ікс-3. — Ти завжди мріяв про коштовності з "Перлини". Може, заперечиш, що третього березня стовбичив перед вітриною з коштовностями й думав: "Ось мені б такі!"?
Гаетано Лойяконо зблід.
— Ну, подумав... — пробелькотів він, але тут-таки опанував себе. — Мало хто думав про це... Кожен, хто зупиняється перед вітриною, я певен...
— Твоя правда, інакше в Свавільську не було б ста відсотків підозрюваних. Але ж проти тебе не тільки ця законна підозра, а досить серйозні другорядні докази. Перший: ти крав ще дитиною. Пам'ятаєш, цукерки з буфета? А три картинки та дві кульки, вкрадені в другому класі? Другий доказ: відсутність алібі. Третій: після крадіжки ти весь час думаєш про цей ювелірний магазин. Четвертий: ти стежив за мною... Ну що, тепер зізнаєшся?
— В чому? Присягаюсь, я не винний. Тієї ночі я спав!
Цей облудник явно затявся. Що ж, тим гірше для нього! Як учили в поліцейському училищі, зізнання не примушує себе чекати на допиті третього ступеня.
Ікс-3 спрямував яскраве світло лампи у ненависну пику, що дивилася з дзеркала.. Це була типова фізіономія закоренілого злочинця — тупа, з мертвотно-блідими щоками.
— Питаю востаннє: зізнаєшся? Ні? Тоді нарікай сам на себе. —Лясь! .. Ікс-3 підкріпив останні слова дзвінким ляпасом.
— Ой, боляче! —Щока в дзеркалі почервоніла, як помідор.
— Кажи, де сховав украдене! — І знову — лясь!.. Тепер почервоніла друга щока. — Зізнавайся!
— Не бийте мене, я нічого не знаю, присягаюсь, я невинний!
Агент Ікс-3 оскаженів. То йому ще мало? Ну що ж — на тобі!..
І на вищезгаданого градом сипнули зуботичини та запотиличники (а він добре знав, як дошкулити найболючіше). Обличчя в дзеркалі вже побуряковіло й роздулося.
— Кажи! — Ікс-3 лупцював так, що годі було терпіти. — Зізнавайся!
Нарешті допитуваний почав благати:
— Досить, я вже не можу, я все розповім! ..
Він більше не відмагався: крадіжка в ювелірному — його робота.
Охоплений радістю переможця, Ікс-3 стрімголов кинувся до поліцейського комісаріату.
— Синьйоре Комісар, — закричав він, — я з'ясував: ювелірний магазин обібрав Гаетано Лойяконо!
Чому ж Комісар, замість поздоровити заповзятого агента, так підозріло дивиться на нього? Либонь, недочув, а то не відказав би:
— Ювелірний магазин обікрав ти? Ніколи б не подумав.
Що це? Чи він несповна розуму?
— Та не я ж, синьйоре Комісар. Я ж бо у вас працюю, я агент Ікс-3. Кажу вам ще раз: я викрив злодія — вищезгаданого Гаетано Лойяконо. На допиті третього ступеня він зізнався.