Вони відломилися невірством, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, а бійся.
21 Бо коли Бог природних гілок не пошкодував, то він і тебе не пошкодує!
22 Отже, бач доброту й суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебуватимеш у доброті, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.
23 Та й вони, коли не залишаться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.
24 Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи прищеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?
25 Бо я, брати, не хочу, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталася Ізраїлеві почасти, аж поки не набереться повне число з інших народів,
26 і так весь Ізраїль врятується, як написано: "Прийде з Сіону Рятівник і відверне безбожність від Якова,
27 і це заповіт їм від мене, коли зніму гріхи їхні!"
28 Тож вони за звісткою вороги заради вас, а за вибором улюблені заради батьків.
29 Бо Бог не шкодуватиме за дари свої й покликання.
30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а нині помилувані через їхній непослух,
31 так і вони тепер спротивилися для помилування вас, щоб і самі були помилувані.
32 Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.
33 О глибино багатства, премудрості і знання Божого! Які незбагненні присуди його, і недосліджені шляхи його!
34 Бо хто розум Господній збагнув? Або хто був дорадник йому?
35 Або хто давніше йому дав, і йому буде віддано?
36 Бо все з нього, через нього і для нього! Йому слава навіки. Амінь.
До римлян 12
1 То ж брати, благаю вас, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
2 і не вподібнюйтеся цьому світові, а перемініться оновленням вашого розуму, щоб знати вам, що то є воля Божа, добра, приємна та досконала.
3 Через виявлену до мене доброту кажу кожному з вас , щоб не думали про себе більше, ніж належить думати, а думали скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.
4 Бо як в одному тілі маємо багато членів, а всі члени мають різне застосування,
5 так багато нас є одне тіло в Христі, а осібно ми один одному члени.
6 І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри,
7 а коли служіння, будь на служіння, коли вчитель, навчай,
8 коли на втіху, втішай, хто подає, подає у простоті, хто головує, то з пильністю, хто милосердствує, то з привітністю!
9 Любов хай буде щирою, ненавидьте лихе та туліться до доброго!
10 Любіть один одного братньою любов'ю, випереджайте один одного пошаною!
11 У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господові,
12 тіштеся у сподіваннях своїх, утиски терпіть, перебувайте в молитві,
13 беріть частку в потребах святих, будьте гостинні до чужинців!
14 Благословляйте тих, хто вас переслідує, благословляйте, а не проклинайте!
15 Тіштеся з тими, хто тішиться і плачте з тими, хто плаче!
16 Майте спільну думку, не зазнавайтеся, а наслідуйте слухняних, не вважайте за мудрих себе!
17 Не платіть нікому лихим за лихе, дбайте про добре перед усіма людьми!
18 Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі з усіма людьми!
19 Не мстіться самі, улюблені, а дайте місце гніву Божому, бо написано: "Мені помста належить, я відплачу, — каже Господь".
20 Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його, як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову.
21 Не будь переможений лихим, а перемагай лихе добром!
До римлян 13
1 Хай кожна людина кориться вищій владі, нема влади, як не від Бога, бо влади існуючі встановлені з волі Божої.
2 Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові, а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе.
3 Бо володарі страшні не на добрі справи, а на лихі. Бажаєш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї,
4 бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як робиш ти лихе, то бійся, бо недаремно він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!
5 Тому треба коритися не тільки заради страху кари, але й заради сумління.
6 Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті.
7 Тож віддайте належне всім: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь.
8 Не будьте винні нікому нічого, окрім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закон.
9 Бо заповіді: "Не вчиняй перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, не жадай", як і інші, вони містяться всі в цьому слові: "Люби свого ближнього, як самого себе!"
10 Любов не заподіє лихого ближньому, тож любов — виконання Закону.
11 І це тому, що знаєте час, що пора нам уже прокинутися від сну. Бо зараз порятунок ближче до нас, аніж тоді, коли ми повірили.
12 Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й одягнімося у зброю світла.
13 Як вдень, поступаймо доброчесно, не в веселощах та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не в сварках та заздрощах,
14 а одягніться Господом Ісусом Христом, і догоджання тілу не перетворюйте на пожадливість!
До римлян 14
1 Слабкого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.
2 Один бо вірить, що можна їсти все, а немічний споживає ярину.
3 Хто їсть, хай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, хай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його.
4 Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає, але він встоїть, бо має Бог силу поставити його.
5 Один відрізняє день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Хай кожен за власною думкою тримається свого переконання.
6 Хто зважає на день, для Господа зважає, а хто не зважає на день, для Господа не зважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, але Богові все ж дякує.
7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не помирає ніхто сам для себе.
8 Бо коли живемо, для Господа живемо, і коли помираємо, для Господа помираємо. І чи живемо, чи помираємо — ми Господні!
9 Бо Христос на те й помер і ожив, щоб панувати над мертвими і над живими.
10 А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Адже всі станемо перед судним престолом Божим.
11 Бо написано: "Я живу, — каже Господь, — схилиться кожне коліно переді мною та визнає Бога кожен язик!"
12 Тому кожен з нас сам за себе дасть відповідь Богові.
13 Отож, не будемо більше осуджувати один одного, а краще думайте про те, як не стати братові каменем спотикання та випробуванням.
14 Я знаю, і переконаний, що в самому Господові Ісусові нема нічого нечистого, тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте.
15 Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю поводишся ти, не нищ своєю поживою того, за кого Христос був помер.
16 Хай ваше добре не зневажається.
17 Бо царство Боже не пожива й питво, а праведність, мир та радість у дусі святому.
18 Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми.
19 Отож, пильнуймо про мир та про те, що на збудування один одного!
20 Не руйнуй справи Божої заради поживи, все бо чисте, але лихе людині, що їсть на спотикання.
21 Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій спотикається, зваблюється, або слабне.
22 Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Щасливий той, хто не докоряє самого себе за те, що задумав зробити!
23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить з віри, а що не від віри, те гріх.
До римлян 15
1 Ми, сильні, повинні нести слабкості безсилих, а не собі догоджати.
2 Кожен з нас хай догоджає ближньому на добро для його становлення.
3 Бо й Христос не собі догоджав, а як написано: "Зневаги тих, хто тебе зневажає, упали на мене".
4 А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і втіхою з Писання ми мали сподівання.
5 А Бог хай дасть вам терпеливості і втіхи, щоб були ви однодумцями за Христом Ісусом,
6 щоб ви одностайно, одними вустами славили Бога й Батька нашого Господа Ісуса Христа.
7 Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави.
8 Кажу ж, що Христос для обрізаних став за слугу заради Божої правди, щоб батькам засвідчити обітниці,
9 а для інших народів, щоб славили Бога за милосердя написано: "Тому я хвалитиму тебе, Господе, серед інших народів і ім'я твоє буду оспівувати!"
10 І ще каже: "Тіштеся, інші народи, з народом його!"
11 І ще: "Хваліть, усі народи, Господа, прославляйте його, всі люди!"
12 І ще каже Ісая: "Буде корінь Єсеїв, що постане, щоб панувати над іншими народами і вони на нього сподіватимуся!"
13 Бог сподівання хай вас наповнить всякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатилися сподіванням, силою духа святого!
14 І я сам пересвідчився, брати мої, що й самі ви повні доброти, наповнені всяким знанням і можете й один одного навчати.
15 А писав я вам почасти трохи з прямотою, якби вам нагадуючи благодаттю, що дана мені від Бога,
16 щоб був я слугою Христа Ісуса між іншими народами і виконував святу службу звістки Божої, щоб пожертви їхні стали приємні й освячені духом святим.
17 Тож маю я чим похвалитися у Христі Ісусі, щодо Божих речей,
18 бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на послух поган, словом і справами,
19 силою ознак і чудес, силою духа Божого, так що я поширив новину Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілліріка.
20 При тому пильнував я повідомляти її не там, де Христове ім'я було знане, щоб не будувати на чужій основі,
21 а як написано: "Кому не проповідувалося про нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!"
22 Тому часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас.
23 А тепер, коли в мене більше не залишилося місця в цих краях і давно маючи бажання відвідати вас,
24 коли тільки піду до Іспанії, то зайду й до вас. Бо маю сподівання, як проходитиму, побачити вас, і що ви проведете мене туди, після того, як матиму я задоволення з вами побути.
25 А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим,
26 бо Македонія й Ахая визнали за добре надати деяку допомогу незаможним святим, що в Єрусалимі живуть.
27 Бо визнали за добре, та й боржники вони їхні.