По суті, коли вона полишила вас, дісталася до Канади, де, виконуючи ваші вказівки, негайно встановила зв'язки з радянським посольством.
Севілла. Це… це дідько знає що! Це – безглуздя! Який привід я мав для…
Адамс. Як запевняє Лізбета, ви були незадоволені мовчанкою, що оповила ваші досліди, й воліли примусити нас за допомогою добре обміркованого неделікатного вчинку їх розголосити.
Севілла. Я зрадив свою країну через гонор! Ви вірите цьому?
Адамс. Не вірю, однак ви могли мотивувати іншим. Наприклад, ви могли бути не в згоді з урядом Сполучених Штатів щодо війни у В'єтнамі.
Севілла. Але ж я не виявляю ніякої незгоди!
Адамс. Ви певні цього?
Севілла. Цілком.
Адамс. Вибачте, що заперечуватиму вашими ж словами. Під час заворушення буддистів у Центральному В'єтнамі проти Кі ви сказали: "Коли самі буддисти більше не хочуть нас, то нам нічого не залишається, як піти геть".
Севілла. Я сказав таке? Де? Коли? Кому?
Адамс. Не пам'ятаю достоту, за яких обставин. Однак ви сказали таке. Це десь записано.
Севілла. Шкода, що, хоча це вперше, вас зраджує пам'ять, бо щодо мене я такого зовсім не пригадую.
Адамс. Повірте мені на слово.
Севілла. Припустімо Ну то й що! То тільки речення з газети, котре я переказав. Насправді воно навпаки: вважаю, що не повинен займатися питаннями зовнішньої політики, бо тільки президент знає справжній стан речей. Він сам повинен розв'язувати ці проблеми, бо на те він президент. Ось моя точка зору.
Адамс. Це – здоровий глузд. Позаяк ви такі відверті, то я також буду такий.
Севілла. Коли керівник таємної служби каже, що він буде відвертий, то я починаю остерігатися.
Адамс. Помиляєтеся. Признаюся, я не надаю ніякого значення словам Лізбети Доусон щодо вас.
Севілла. Це мені кажете зараз!
Адамс. Коли я побачив її за кілька годин після арешту, вона буквально накинулася на мене, так квапилася признатися й очорнити вас. Діагноз зрозумілий: неврівноваженість. Лише для того, щоб завдати вам шкоди, вона вчинила справжнє божевілля, не тямлячи того, чим воно могло обернутися для неї.
Севілла. Якби це ви раніше сказали мені, а не смажили мене на вогні цілу годину.
Адамс. Вибачте, але я мав для цього свої підстави.
Севілла. А хіба маєте підстави гратися зі мною в кішки й мишки?
Адамс. Так, маю.
Севілла. І допитувати мене, мов злочинця?
Адамс. Ви не злочинець, однак, дозвольте сказати, ви людина досить-таки нерозважлива. Безперечно, ви несете чималу відповідальність за те, що сталося. Ще раз кажу, ми могли б завадити розголошенню таємниці, коли б ви так швидко не звільнили цю дівчину з роботи. Гадаю, що небавом ми запропонуємо вам новий контракт, згідно з яким ви надасте нам більше прав щодо добору й звільнення працівників.
Севілла. Здається, ви приймаєте санкції, спрямовані проти мене!
Адамс. Анітрохи. Прошу вас, викиньте цю думку з голови. Вона не відповідає дійсності. Подумайте тільки, ми вас позбавляємо від зайвого клопоту саме в той час, коли ви робите гігантський крок у науці своєї країни.
Севілла. Я бачу, що ви чудово вмієте підсолоджувати найгіркіші пілюлі. (Пауза). Мій нинішній контракт ще не скінчився. Я маю право відмовитися, щоб його підмінювали іншим контрактом.
Адамс. У такому разі мені прикро, але мушу сказати, що ми не зможемо відновити фінансування ваших досліджень.
Севілла. Ах, ось де собака захована! Що ж, тепер я усе розумію. (Пауза). А якщо я погоджуся на новий контракт, то кого з моїх працівників ви маєте звільнити?
Адамс. Нікого.
Севілла. Даєте слово?
Адамс. Даю. (Пауза). Ви мусите погодитися, що ця обіцянка проливає зовсім інше світло на мою пропозицію.
Севілла. Правда. Коли ваша ласка, дайте мені дві доби перш як вирішити.
Адамс. Гаразд.
Севілла. Ця розмова не була такою вже приємною, і я не маю наміру продовжувати її, але все ж таки хотів би дещо запитати вас.
Адамс. Якщо зможу, відповім.
Севілла. Лізбета вступила в контакт з радянськими людьми наступного ж дня після звільнення з роботи, цебто понад півроку тому, а, коли я вас вірно зрозумів, ви заарештували її зовсім недавно. Чому?
Адамс. Ми втратили її сліди й ще не знали про її зраду.
Севілла. Лізбета могла сказати радянським людям лише те, що сама знала півроку тому, тобто що Фа перейшов од слова до речення. Я дійшов висновку, що росіяни не відають про фантастичний поступ, зроблений відтоді Фа?
Адамс. Ні.
Севілла. Розголошення не таке вже й серйозне, як воно могло видатися вам на перший погляд.
Адамс. Ні. Але ж бачте, головне те, що радянські люди знають щось важливе про наші дослідження в галузі дельфінознавства, тоді як ми практично нічого не знаємо про їхні.
Севілла. Розумію. (Пауза). Що ви думаєте діяти з Майклом?
Адамс. Вас ніхто не зможе звинуватити в тім, що ви залишаєте на поталу своїх друзів!.. Знаєте, ви просто викликаєте в мене захоплення. Після всіх прикрощів, що він завдав вам, ви ще турбуєтеся про Майкла?
Севілла. Ви можете відповісти?
Адамс. Думаю, що так. (Пауза). Бачте, випадок із Майклом Джілкрістом зовсім інший. Те, що він відмовляється йти до В'єтнаму, анітрохи не цікавить мою службу. Ми хочемо тільки уникнути, аби він не вибухнув і не вибазікав невлад про дельфінів. Та коли ми вирішимо надрукувати ваші праці, то не матимемо нічого проти нього. Його. справа підлягає розглядові у військовому трибуналі.
Севілла. Я вражений. Ви могли б зважитися розсекретити мої досліди!
Адамс. Так, не виключено. Може, то єдиний спосіб спонукати радянських учених признатися, чого вони досягли.
* * *
Рапорт Адамса про допит від 26 грудня.
Документ 56-279. Таємно.
…Цілком ймовірно, що допитуваний мало обізнаний з планом безпеки; припущення про його співробітництво з розголошувачем таємниці, яким безглуздим воно не здавалося б, не могло бути апріорно спростоване. А. усе це вигадала навмисне. Допит розвіює. останні наші сумніви. Він засвідчує, що характер і поведінка допитуваного (про що я знав досі тільки з рапортів мого попередника) зовсім не відповідають тому підступному й підлому вчинкові, що йому приписує А. Під час нашої розмови допитуваний поводився запально, войовниче й уїдливо, але відверто. Він анітрохи не вдавався до своїх блискучих природних здібностей лукавити, хитрувати й уникати моїх запитань. Завжди казав те, що вважав за правду, навіть тоді, коли ця правда могла бути спрямована проти нього. Він зовсім не крутій, а відверта, запальна, цікава людина, що б'ється з відкритим обличчям, ризикуючи, а іноді навіть ризикує без будь-якої користі для себе.
Мені здається, його психологія цілком пояснює ті помилки й необережність, яких він допустився. Таким чином, усе, що він сказав під час нашої розмови про Едварда Лоренсена, насправді є автопортретом, що чудово розкриває його характер. Ми не змогли б звинуватити допитуваного в тому, що він "надто дорожить умовностями" або уникає "скандалу". Йому не раз випадало в особистому житті нехтувати громадську думку, й він постійно нехтує її в своїй справі, де його досі вважають за "вільного стрільця". Якщо в його характері є щось хитке й примхливе, то тому, що він має надто м'яке серце, лишається вірний своїй внутрішній монолітності, зовсім не піклуючись про те, яке враження справить на людей. Дехто навіть міг би зауважити, що в ньому є щось жіноче, бо він керується емоціями. Хоча емоціональність робить його зовні слабким, однак насправді він має багато сил, бо впевнений у собі, у своїй сміливості й безкорисливості.
Напевне, він більше любить своє ремесло ніж славу й не прагне грошей. Характерно, що на його рахунку в банку лежать мертвим капіталом величезні суми, проте він і не думає вкладати їх в якусь справу бодай на короткий час. Хоча він гордий і полохливий, але манери його прості, життєрадісні і без пихи. Навіть під час нашої розмови, що, як він сам жартома зауважив, не була така вже "приємна", інколи можна було помітити, що то людина веселої вдачі.
Допитуваний – людина симпатична, однак нині ми не можемо його використати як фахівця в галузі, що нас цікавить. Ним важко керувати – винятковий індивідуаліст, мало надійний і, можливо, небезпечний. Його не купиш, не залякаєш і не переконаєш. Він завжди робить те, що диктує йому розум, не дозволяючи нікому себе переламати, навіть не усвідомлюючи того, яка небезпека може загрожувати йому чи якою ціною доведеться заплатити за це. Хоч і згоджується з тим, аби ми наглядали за ним, проте неохоче, бо розглядає це як тиранію й інквізицію. Либонь, знову намагатиметься уникати нагляду, принаймні в особистому житті.
До речі, він не така вже політично наївна людина, якою був колись або за яку щиро себе вважає досі. Він не схвалює наші методи й підозрює наші цілі. В глибині душі пацифіст і почував би себе спокійніше, якби його працю не використовували для воєнної мети. Оскільки його фінансує державне агентство, напевне, з самого початку він думав про таке використання. Однак він навмисне вирішив удати з себе необізнану людину, та це недовго триватиме. Не довше, чим довіра до президентської мудрості, бо її похитнули серйозні сумніви, зокрема, щодо політики в Південно-Східній Азії.
Шкода, що не можна поставити на чолі проекту "Логос" іншу людину, бо за тривалий час дельфін Іван звикся з ним. А треба ж, аби експеримент завершився успіхом. И насварився трохи, що можемо звільнити його. Натякнув, що посадимо на його місце Лоренсена й розсекретимо його працю, а це б означало, що Лоренсен разом із славою пожав би те, що Севілла посіяв з такими труднощами. Ось єдине, що я міг зробити, але мушу сказати, що це ніяк не вплинуло на нього. За характером ця людина нізащо не піддасться ні погрозам, ні обіцянкам, він надто розумний, аби не усвідомлювати, що він незамінний за обставин, що склалися, Я не певен, що, він погодиться на зміни в своєму контракті щодо прийому працівників, хоча й відчуває велику відповідальність за справу Л.
Мені здається, що наш нагляд за ним повинен подвоїтись. А в майбутньому було б розумно зробити так, щоб допитуваний не знав, з якою воєнною метою використовуватимуть його експерименти.
* * *
– Генрі! – гукнула Арлетта, вибігаючи на терасу дачного будиночка. – Я чекала на тебе пізніше. – Вона кинулася в обійми й палко поцілувала його. – Милий, що сталося?
– Нічого, нічогісінько, – вимушено відповів той.