І кинулися всі до театру, схопивши Павлових супутників, македонян Гая та Аристарха.
30 Павло ж бажав увійти до народу, та учні його не пустили.
31 Також дехто з азійських старших, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не йшов до театру.
32 І збори бурхливі були, бо всі щось викрикували, і багато з них навіть не знали, заради чого зібралися.
33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і бажав виправдатися перед народом.
34 А коли дізналися, що юдей він, то стали вигукувати в один голос, і годин зо дві вигукували: "Артеміда ефеська велика!"
35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: "Люди ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес, то храмовий доглядач Артеміди великої та її образу, що з неба впав?
36 І це беззаперечно, тому маєте бути спокійними, і не робити необачно нічого.
37 А ви ж привели цих людей, що ні храму не обікрали, ні вашої богині не зневажили.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то є суди й проконсули, один одного хай позивають.
39 А коли чогось іншого домагаєтеся, то те вирішиться на законному зібранні.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній бунт оскаржити можуть, і нема жодної причини на виправдання цього зборища". І промовивши це, розпустив він громаду.
Апостоли 20
1 А як бунт стих, то Павло скликав учнів, і підбадьоривши та попрощавшись з ними, зібрався йти в Македонію.
2 Перейшовши ж ті краї та підбадьоривши їх багатьма словами, прибув до Еллади,
3 і прожив там три місяці. А як він надумав був відплисти в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він вирішив повертатися через Македонію.
4 Разом з ним пішли Сопатер Піррів з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, дерв'янин Гай, Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.
5 Вони відбули першими і чекали на нас в Троаді.
6 А ми відпливли з Филипів по святах Опрісноків і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.
7 А першого дня в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.
8 А в горішній кімнаті, де зібралися ми, було багато світильників.
9 Юнак же один, на ім'я Євтих, сидів на вікні. І заснув він, бо задовго Павло промовляв, і сонний похитнувся, і впав додолу з третього поверху, і підняли його мертвого...
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і обнявши його, сказав: "Заспокойтеся, бо душа його в ньому!"
11 А повернувшись, він хліб переломив і спожив, і ще довго промовляв, а вдосвіта, пішов.
12 А хлопця живим привели і всі зраділи.
13 А ми вперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так звелів, сам бажаючи пішки піти.
14 А коли він з нами зустрівся в Ассі, то ми разом прибули в Мітілену.
15 І відпливши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного вже були в Мілеті.
16 Бо Павло побажав минути Ефес, щоб не баритися в Азії, бо він квапився встигнути в Єрусалим на день П'ятдесятниці.
17 А з Мілету послав до Ефесу і покликав пресвітерів церкви.
18 І як до нього вони прибули, він промовив до них: "Ви знаєте, як з першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами весь час перебував,
19 і служив Господові нашому з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,
20 як нічого корисного я не минув, щоб його вам повідомити й навчити вас прилюдно і в оселях.
21 І я свідчив юдеям та грекам, щоб вони перед Богом покаялися, та повірили в Господа нашого Ісуса Христа.
22 А зараз, побуджений духом, подаюсь я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною трапиться,
23 тільки дух святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...
24 Але я ні про що не турбуюся, і своє життя не вважаю для себе чогось вартим, аби но скінчити шлях свій та служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, щоб засвідчити новину ласки Божої.
25 Я знаю, що обличчя мого ви всі вже не будете бачити, між якими ходив я, проповідуючи царство Боже...
26 Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крові всіх,
27 бо я не ухилявся об'являти вам усю волю Божу!
28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій святий дух вас поставив єпископами, щоб пасти церкву Божу, яку власною кров'ю набув він.
29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари не щадитимуть...
30 Із вас самих навіть постануть ті, що казатимуть перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...
31 Тому пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч невпинно навчав зі слізьми ось уже три роки.
32 А зараз доручаю вас Богові та слову ласки його, який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.
33 Ні срібла, ні золота, ні чийогось одягу я не бажав...
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зі мною.
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба допомагати слабким, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо він сам сказав: "Краще давати, ніж брати!36 Сказавши це, він навколішки впав, та й з ними всіма помолився.
37 І плакали всі, і припадали на Павлову шию, і його цілували...
38 А найтяжче вони сумували через слово, яке він сказав, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.
Апостоли 21
1 А як ми розлучилися з ними й відпливли, то прибули в Кос, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару.
2 І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й попливли.
3 А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й попливли в Сирію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель мав розвантажитися.
4 І знайшовши учнів, перебули тут сім день. Вони через духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов.
5 Коли ми від них виходили, то всі з жінками й дітьми проводили нас аж за місто. І ставши навколішки, помолилися на березі.
6 І попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися назад до своїх помешкань.
7 А ми після Тиру, пристали до Птолемаїди, і братів привітавши, один день перебули в них.
8 А назавтра ми вибралися в дорогу, і прийшли в Кесарію. І ввійшли до господи одного з семи, проповідника Пилипа, і залишилися в нього.
9 Він мав чотири дочки в дівоцтві, що пророкували.
10 І коли ми пробули багато днів у них, то прибув з Юдеї якийсь пророк на ім'я Агав.
11 І прийшов він до нас, взяв Павлового пояса, і зв'язавши свої руки та ноги, сказав: "Так каже дух святий: "Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї господаря цього пояса і видадуть в руки поган""...
12 Як почули ж це, то благали ми та тамтешні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.
13 А Павло відповів: "Що робите ви, плачучи та серце мені розриваючи? Бо за ім'я Господа нашого Ісуса я готовий не тільки зв'язаним бути, а й померти в Єрусалимі!"
14 І не змогли ми його вмовити, й сказали: "Хай буде з волі Бога!"
15 А після цих днів приготувалися ми, та до Єрусалиму вирушили.
16 А з нами пішли й деякі учні з Кесарії, ведучи якогось кіпріянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього зупинитися мали.
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно.
18 А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старшини посходилися.
19 Привітавши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами.
20 Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: "Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв повірило, і всі вони ревні захисники Закону!
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між інших народів, навчаєш відступлення від Мойсея, промовляючи, щоб дітей не обрізували й не трималися звичаїв.
22 Що ж робити? Люд збереться напевно, почувши, що ти прибув.
23 Зроби як ми радимо тобі. Ми маємо чотирьох людей, що обітницю склали на себе.
24 Візьми їх, та й з ними очистіться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І знають усі, що сказане їм про тебе — неправда, та й сам ти Закон пильнуєш.
25 А про тих з поган, що повірили, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертв, крові, задушеного та від розпусти".
26 Тоді взяв Павло отих людей і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, і за кожного з них була жертва принесена.
27 А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили весь народ та схопили його,
28 вигукуючи: "Ізраїльський люде, рятуйте! Це та людина, що проти народу, Закону та місця цього, всюди всіх навчає!... А до того привів у храм греків і споганив це місце святе!"
29 Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і думали, що Павло то його ввів у храм.
30 І захвилювалося все місто, і позбігалися люди. І схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинили...
31 Коли ж надумали вбити його, то до полкового тисяцького дійшла звістка, що весь Єрусалим збунтувався!
32 І він зараз же узяв вояків та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
33 А тисяцький наказав схопити його і двома ланцюгами зв'язати та допитувати став, хто він такий, і що він зробив.
34 Але з натовпу викрикували то одне, то інше. І не змігши довідатися нічого певного через шум, він звелів відпровадити його до фортеці.
35 А коли він дійшов до сходів, то трапилося, що мусили нести його вояки із-за великого натовпу людського,
36 бо безліч народу йшла слідком та кричала: "Геть його!"
37 А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького запитав: "Чи можу я щось сказати тобі?" А той відповів: "То ти розмовляєш грецькою?
38 Чи не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і вивів до пустелі чотири тисячі опришків?"
39 А Павло відповів: "Я юдей із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії. Благаю тебе, дозволь мені до народу промовити!"
40 А коли той дозволив, то Павло став на сходах і дав знака рукою народові. А як тиша настала, промовив єврейською мовою:
Апостоли 22
1 "Брати й батьки! Послухайте ж виправдання мого перед вами!"
2 Як почули ж вони, що до них він промовляє єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він сказав:
3 "Я юдей, що народився в кілікійському Тарсі, а вчився у цьому місті, біля ніг Гамаліїла навчений докладно виконувати Закон батьків, ревний до Бога, як і всі ви сьогодні.
4 Переслідував я аж до смерті прибічників цього шляху і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,
5 як засвідчить про мене першосвященик та вся старшина.