Біблія

Сторінка 284 з 318

Петро тоді сказав:

47 Чи хто може заборонити христитися водою оцим, що отримали духа святого, як і ми?"

48 І звелів охриститися їм у ім'я Ісуса Христа. Тоді просили його залишитися в них на кілька днів.

Апостоли 11

1 Почули ж апостоли й брати, які в Юдеї були, що й люди з інших народів прийняли слово Боже.

2 І як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали сперечатися ті, хто з обрізання,

3 кажучи: "Чого ти ходив до людей необрізаних та споживав з ними?"

4 Петро ж їм розповів усе по порядку:

5 "Був я в місті йоппійському і молився, і бачив в захопленні видіння: якась посудина сходила, немов простирадло велике, що за чотири кінці прив'язана, спускалася з неба аж до мене.

6 Зазирнувши в неї, я побачив там чотириногих землі і звірів, і зміїв, і небесних пташок.

7 І я почув голос , що мені промовляв: "Устань, Петре, заколи та й їж!"

8 А я відповів: "Жодним чином, Господе, бо ніколи нічого огидного чи то нечистого у вуста мої не входило!"

9 І сказав мені голос з неба вдруге: "Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!"

10 І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо.

11 І ось троє людей, посланці з Кесарії до мене, перед будинком, де я був, зупинилися.

12 І сказав мені дух іти з ними без жодного вагання. Зі мною ж пішли й оці шестеро братів, і ввійшли ми до господи того чоловіка.

13 І він нам розповів, як у господі своїй бачив ангела, який сказав йому: "Пошли до Йоппії, та поклич того Симона, що зветься Петром,

14 він слова тобі скаже, якими врятуєшся і ти, і всі твої".

15 А як я промовляв, злинув на них святий дух, як спочатку й на нас.

16 І я згадав слово Господнє, як він промовляв: "Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете духом святим".

17 Отож, коли Бог дав однаковий дар їм, як і нам, що повірили в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заперечити Богові?"

18 І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, промовляючи: "Отож, і поганам Бог дав покаяння в життя!"

19 А ті, хто розпорошився від переслідування, що знялося було через Степана, перейшли навіть до Фінікії, Кіпру та Антіохії, не проповідуючи слова нікому, крім юдеїв.

20 А між ними були деякі з Кіпру та з Кірінеї, що до Антіохії прийшли, і промовляли й до греків, розповідаючи про Господа Ісуса.

21 І Господня рука була з ними, і велике число повірило, і навернулося до Господа!

22 І звістка про них досягла до вух єрусалимської церкви, і до Антіохії послали Варнаву.

23 А він, як прийшов і ласку Божу побачив, зрадів, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа.

24 Бо він був доброю людиною, повний духа святого та віри. І прилучилося багато народу до Господа!

25 Після того подався Варнава до Тарсу, щоб Савла шукати.

26 А знайшовши, привів до Антіохії. І збиралися в церкві вони весь рік, і навчали багато народу, і в Антіохії найперше християнами названо учнів.

27 Прибули ж тими днями пророки з Єрусалиму до Антіохії.

28 І встав один з них, на ймення Агав, і духом сказав, що голод великий по всьому світі настане, як за Клавдія був.

29 Тоді учні, кожен за своєю спроможністю, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили.

30 Що й зробили, через руки Варнави та Савла, пославши до старшин.

Апостоли 12

1 А цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з церкви гнобити.

2 І мечем він убив Якова, брата Іванового.

3 А бачачи, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.

4 І схопивши його, посадив до в'язниці, і поставив варту в чотири зміни, щоб його стерегли, і щоб вивести його до людей після Пасхи.

5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а церква ревно молилася Богові за нього.

6 А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.

7 І ось ангел Господній з'явився, і у в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: "Мерщій вставай!" І спали ланцюги йому з рук.

8 А ангел до нього промовив: "Підпережися і взуй сандалі свої". І той так зробив. А ангел сказав йому: "Одягнися в плаща свого та й за мною йди".

9 І вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилося від ангела, бо думав, що видіння він бачить.

10 Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилася сама їм. І вийшовши, пройшли одну вулицю, і там ангел залишив його.

11 Сказав Петро, опритомнівши: "Тепер знаю напевно, що Господь послав свого ангела, і забрав мене з рук Іродових та від усього, на що очікував народ юдейський".

12 А поміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.

13 І як Петро у хвіртку брами постукав, то вийшла служниця на ім'я Рода,

14 та голос Петрів розпізнавши, вона на радощах не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротах стоїть...

15 А вони їй сказали: "Чи ти навіжена?" Та вона запевняла, що то так. Вони ж казали: "То ангел його!"

16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили та побачили його, то здивувалися.

17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: "Повідомте про це Якова й братів". І вийшовши, він до іншого місця пішов.

18 Коли ж настав день, поміж вояками зчинилася велика тривога, що то сталося з Петром.

19 А Ірод не знайшовши його, віддав варту під суд і звелів їх стратити. А сам з Юдеї відбув до Кесарії і там перебував.

20 Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони всі до нього прийшли і вблагали Власта, старшого над помешканням царським, та й миру просили, бо їхня земля годувалася з царської.

21 У призначений день Ірод одягнув царський одяг, сів на місце судді та й став до них промовляти.

22 А з натовпу загукали: "Це голос Божий, а не людський!"

23 І тут ангел Господній вразив його, бо він не віддав слави Богові. І він помер, і черва його з'їла...

24 Слово ж Боже поширювалося.

25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулися з Єрусалиму, взявши з собою Івана, що кличуть Марком.

Апостоли 13

1 А в Антіохії, у тамошній церкві були пророками та вчителями: Варнава й Семен, званий Нігер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний з тетрархом Іродом, та ще Савл.

2 Як служили ж вони Господові та постили, сказав святий дух: "Відділіть Варнаву та Савла для мене на справу, на яку я їх покликав!"

3 Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

4 Вони ж, послані бувши від духа святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відпливли.

5 Як були ж в Саламіні, то звіщали вони слово Боже по синагогах юдейських, а їм допомагав Іван.

6 А коли перейшли весь острів аж до Пафи, то знайшли ворожбита одного, неправдивого пророка юдейського, на ім'я Варісус.

7 Він був при проконсулі Сергійові Павлові, людині розумній. Той покликав Варнаву та Савла, бажаючи послухати Божого Слова.

8 Але їм опирався Еліма, ворожбит той, бо так перекладається його ім'я, і намагався відвернути від віри проконсула.

9 Але Савл, що Павло він, переповнився духом святим і на нього поглянув,

10 і промовив: "О сину Дияволів, повний всякого підступу та всього лихого, вороже всякої правди! Коли перестанеш ти викривлювати прямі шляхи Господні?

11 Тому ось на тебе Господня рука, ти осліпнеш, і не бачитимеш сонця до часу!" І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатара...

12 Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, повірив і дивувався науці Господній!

13 І від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відбули в Памфілійську Пергію. А Іван повернувся до Єрусалиму.

14 А вони з Пергії пішли до Пісідійської Антіохії, і в суботу ввійшли до синагоги й посідали.

15 А після читанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: "Брати, якщо маєте слово втіхи для люду, промовте!"

16 Тоді Павло встав, і давши знак рукою, промовив: "Послухайте, ізраїльтяни, та ви, богобоязні!

17 Бог цих Ізраїлевих людей обрав собі батьків наших, і підвищив народ, як він перебував у Єгипетському краї, і рукою потужною вивів їх з нього,

18 і років із сорок він їх годував у пустелі,

19 а винищивши сім народів в Ханаанській землі, поділив жеребком їхню землю між ними,

20 майже по чотириста п'ятдесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка він їм суддів давав.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, з Веніяминового плем'я, на чотири десятки років.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: "Знайшов я Давида, сина Єсеєвого, людину за серцем моїм, що всю волю мою він виконуватиме".

23 За обітницею, з його нащадків підняв Бог Ісуса, як порятунок Ізраїлеві,

24 як Іван перед самим приходом його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

25 Пройшовши свій шлях Іван промовляв: "Я не той, за кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що йому розв'язати ремінця від взуття його я негідний".

26 Брати, сини роду Авраамового, та хто богобоязний з вас! Для вас було послане слово порятунку цього.

27 Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина його не визнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони виконали, засудивши його,

28 і хоч жодної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити його.

29 Коли ж усе збулося, що про нього написане, то зняли його з хреста, та й до могили поклали.

30 Але Бог воскресив його з мертвих.

31 Він з'являвся багато днів тим, що прийшли разом з ним з Галілеї до Єрусалиму, і що зараз вони свідки його перед людьми.

32 І ми розповідаємо вам про ту обітницю, що дана була нашим батькам,

33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другому псалмі: "Ти мій Син, я сьогодні тебе породив!"

34 А що він воскресив його з мертвих, щоб більше не повернувся в тління, сказав так: "Я виявлю вам ласку, що обіцяна була Давидові!"

35 Тому й також кажуть: "Ти не даси своєму святому побачити тління!"

36 Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив і долучився до батьків своїх, і тління побачив.

37 Але той, що Бог воскресив його з мертвих, тління не побачив.

38 Отже, брати, щоб ви знали, вам повідомляється пробачення гріхів через нього.

39 І в усьому, в чому ви не могли виправдатися Законом Мойсеєвим, через нього будете виправдані кожен, хто вірить.

40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків сказане:

41 "Дивіться, зневажаючі, дивуйтеся та зникніть, бо я роблю це за днів ваших, те, що йому не повірите ви, якби й хто розповів вам!"

42 А як стали виходити вони, то їх просили, щоб на другу суботу до них промовляли ті самі слова.

43 А коли розійшлася синагога, то багато з юдеїв та й з нових побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони в розмові з ними наставляли їх перебувати в ласці Божій.

44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого слова.

45 Як юдеї ж побачили натовп, то наповнилися заздрощів, і стали зневажливо заперечувати мові Павла.

46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: "До вас перших потрібно було промовляти слово Боже та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до людей з інших народів ми звертаємося.

47 Бо так заповів нам Господь: "Я світлом поставив тебе для поган, щоб порятунком ти був аж до краю землі!48 А погани, почувши таке, раділи та слово Господнє хвалили.