Як ти, Батьку, в мені, а я в тобі, щоб одно були в нас і вони, щоб повірив світ, що ти послав мене.
22 А ту славу, що дав ти мені, я їм передав, щоб єдине були, як єдине і ми.
23 Я в них, а ти в мені, щоб були досконалі в одно, і щоб знав світ, що ти послав мене, і що ти полюбив їх, як мене полюбив.
24 Прагну я, Батьку, щоб і ті, кого ти дав мені, там зі мною були, де знаходжуся я, щоб бачили славу мою, яку ти дав мені, бо ти полюбив мене перше закладин світу.
25 Батьку Праведний! Хоча не знав тебе світ, та знаю тебе я. І знають вони, що ти послав мене.
26 Я ж ім'я твоє їм виявив й виявлятиму, щоб любов, якою ти мене полюбив, була між ними, а я в них!"...
Вiд Iвана 18
1 Промовивши це, Ісус разом з учнями своїми пішли в сад, що на іншому боці річки Кедрон.
2 А Юда, що видав його, знав те місце, бо там часто збиралися Ісус та його учні.
3 Отож Юда, взявши загін озброєних воїнів та жандармів від старших священиків і фарисеїв з ліхтарями та смолоскипами, прийшов туди.
4 А Ісус, усе знючи, що з ним статися має, вийшов та й запитав у них: "Кого ви шукаєте?"
5 Йому ж відповіли: "Назарянина Ісуса". А він сказав до них: "Це я"... А стояв з ними і Юда, що видав його.
6 І як тільки він сказав їм: "Це я", вони подалися назад, та й на землю попадали...
7 І він знову запитав їх: "Кого ви шукаєте?" Вони ж відповіли: "Назарянина Ісуса".
8 Ісус сказав: "Я ж сказав вам, що це я... Отож, як мене ви шукаєте, то відпустіть оцих",
9 щоб збулося те слово, що він був сказав: "Я не втратив нікого з тих, кого ти дав мені".
10 Тоді Симон Петро, меча маючи, його вихопив, і рубонув Малаха, слугу одного із старших священників, і відтяв праве вухо йому.
11 Та промовив Ісус до Петра: "Всунь до піхов свого меча! Чи ж не мав би я пити ту чашу, що Батько дав мені?"
12 Воїни, тисяцький і жандарми юдейські схопили Ісуса і зв'язали,
13 і повели його перше до Анни, бо тестем доводився Каяфі, що першосвящеником був того року.
14 Це ж був той Каяфа, який порадив юдеям, що краще померти людині одній за народ.
15 А Симон Петро та ще один учень ішли за Ісусом слідом. Цей учень був знайомий з першосвящеником і ввійшов у його подвір'я разом з Ісусом.
16 А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень і домовився з придверною служницею, щоб упустили Петра.
17 І запитала Петра служниця: "Ти хіба не з учнів цього чоловіка?" А той відповів: "Ні!"
18 А як був холод, то раби й варта, розклавши вогонь, стояли грілися. І Петро стояв з ними та грівся.
19 А першосвященик запитав Ісуса про учнів його і про науку його.
20 Ісус йому відповів: "Я відкрито до народу промовляв і повсякчас навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого я не казав.
21 Чого ти запитуєш мене? Запитай тих, що слухали мене. Бо знають вони, що я промовляв".
22 А як він це сказав, то один з варти вдарив Ісуса в щоку і сказав: "То так відповідаєш першосвященикові?"
23 Ісус йому відповів: Якщо лихе я сказав, покажи, що то лихе, коли ж добре, за що б'єш мене?"
24 І відіслав його Анна зв'язаним першосвященикові Каяфі.
25 А Симон Петро стояв, гріючись. І запитали його: "Чи й ти не з учнів його?" І він відповів: "Ні!"
26 І запитав один з рабів першосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: "Чи тебе я не бачив у саду з ним?"
27 І знову відрікся Петро, і тієї ж миті заспівав півень...
28 А Ісуса привели від Каяфи до преторію. Був же ранок. Та вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, бо не могли б тоді їсти пасху.
29 Тоді вийшов Пилат назовні до них і запитав: "Яка скарга у вас на цього чоловіка?"
30 Вони відповіли йому: "Коли б цей злочинцем не був, ми б його тобі не видавали".
31 А Пилат їм сказав: "Візьміть його, та й за вашим Законом судіть. Юдеї сказали йому: "Нам не вільно нікого вбивати",
32 щоб збулося Ісусове слово, що його він сказав, знаючи, якою смертю він має померти.
33 Тоді Пилат увійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав його: "Чи ти цар юдейський?"
34 Ісус відповів: Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі сказали про мене?"
35 Пилат сказав: "Чи ж я юдей? Твій народ та старші священики мені тебе видали. Що таке ти вчинив?"
36 Ісус відповів: "Моє царство не з світу цього. Якби з цього світу було моє царство, то слуги мої захищали б мене, щоб не виданий був я юдеям. Та нині моє царство не звідси"...
37 Запитав ще його Пилат: "Так ти цар?" Ісус відповів: "Сам ти кажеш, що цар я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує мій голос".
38 І сказав до нього Пилат: "Що є правда?" І сказавши це, до юдеїв знов вийшов, та й сказав до них: "Не знаходжу я в ньому провини ніякої.
39 Ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. То відпущу вам царя юдейського?"
40 Та знову вони зняли ґвалт, вимагаючи не його, а Варавву. А Варавва був злочинець.
Вiд Iвана 19
1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів бичувати його.
2 Вояки ж, сплівши з терну вінка, йому поклали на голову, та багряницю на нього вдягли,
3 і підходили до нього й казали: "Радій, царю юдейський!" І били по щоках його...
4 Тоді вийшов назовні Пилат та й сказав до них: "Ось його я виводжу до вас, щоб ви переконалися, що провини ніякої в ньому не знаходжу".
5 І вийшов Ісус, у терновому вінку та в багряному плащі. А Пилат до них сказав: "Оце людина!"
6 Як побачили його старші священики й сторожа, то вигукували: "Розіпни, розіпни!" А Пилат сказав до них: "То візьміть його ви й розіпніть, а я провини в ньому не знаходжу!"
7 Юдеї ж сказали йому: "Ми маємо Закон, а за Законом він мусить померти, бо за Божого Сина себе видавав!"
8 Як почув же Пилат ці слова, налякався ще більше,
9 і знов повернувся в преторій, і запитав Ісуса: "Звідки ти?" Та Ісус мовчав.
10 Тоді сказав до нього Пилат: "Не відповідаєш мені? Хіба ж ти не знаєш, що маю я владу розп'ясти тебе, і маю владу тебе відпустити?"
11 Ісус же сказав: "Наді мною ти жодної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було, тому більший гріх має той, хто мене тобі видав"...
12 Після цього Пилат намагався відпустити його, та юдеї кричали: "Якщо його відпустиш, то недруг ти кесареві! Бо всякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві".
13 Як почув же Пилат ці слова, то вивів назовні Ісуса, і сів на місце судді, що називається літостротон, гебрейською ж гаввата.
14 Була вже шоста година дня Приготування до Пасхи. І він сказав юдеям: "Ось ваш цар!"
15 Та вони закричали: "Геть, геть його! Розіпни його!" Пилат запитав їх: "Царя вашого маю розп'ясти?" Старші священики відповіли: "Ми не маємо царя, окрім кесаря!"
16 Ось тоді він їм видав його, щоб розп'ясти... І взяли Ісуса й повели...
17 І несучи свого хреста, він вийшов на місце, що Череповищем кличуть, гебрейською Голгофа.
18 Там його розп'яли, а поруч з Ісусом з обох боків ще двох.
19 А Пилат зробив табличку з написом та й умістив її на хресті. Було ж там написано: "Назарянин Ісус, цар юдейський".
20 І багато з юдеїв читали цей напис, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було гебрейською, грецькою й римською написано.
21 Тож сказали Пилатові юдейські старші священики: "Не пиши: "Цар юдейський", а що він сам казав: "Я цар юдейський".
22 Пилат відповів: "Що я написав те написав!"
23 Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одяг його, та й поділили на чотири частини, по частині для кожного вояка і хітона. А хітон був не зшитий, а тканий від верху.
24 Тож сказали один до одного: "Не ділитимемо його, а жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: "Поділили одяг мій між собою, і кинули жереба на одяг мій". Вояки ж це й зробили...
25 Під хрестом же Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина.
26 Як побачив Ісус матір та учня, якого любив, що стояв тут, то сказав до матері: "Оце, жінко, твій син!"
27 Потім сказав до учня: "Оце мати твоя!" І після того той учень узяв її до себе.
28 Ісус знаючи, що вже все закінчилося, щоб збулося Писання, сказав: "Прагну!"
29 Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом змочивши, настромили її на тростину і піднесли до вуст його.
30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: "Звершилося!"... І схиливши голову, віддав свого духа...
31 Був же день Приготування, тож юдеї, щоб тіла на хресті не залишалися в суботу, бо був Великдень тієї суботи просили Пилата зламати ноги розп'ятим, і зняти.
32 Тож прийшли вояки й поламали ноги першому й другому, що розп'яті з ним були.
33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що він уже помер, то ніг йому не зламали,
34 та один з вояків проколов списом йому бік і потекла звідти кров та вода.
35 І свідок засвідчив, і правдиве свідоцтво його, і він знає, що правду кажуть, щоб повірили й ви.
36 це сталося тому, щоб збулося Писання: "Йому кістки зламають!"
37 І ще інше Писання каже: "Дивитимуться на того, кого прокололи".
38 Тоді Йосип з Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайки, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він і взяв тіло Ісусове.
39 Прибув також і Никодим, що приходив вночі до Ісуса, і приніс літрів сто смирни, з алоєм перемішаної.
40 Тож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею з пахощами, за поховальним звичаєм юдеїв.
41 На тому місці, де він був розп'ятий, знаходився сад, а в саду нова могила, що в ній ніколи ніхто не лежав.
42 А юдеї готувалися до Пасхи, тож поклали Ісуса в найближчу могилу.
Вiд Iвана 20
1 А першого дня в тижні, вдосвіта, прийшла Марія Магдалина до могили, та й бачить, що камінь від входу відвалений.
2 Побігла вона до Симона Петра та до улюбленого учня Ісуса, та й сказала до них: "Взяли Господа з могили і ми не знаємо, де поклали його!"
3 Тоді вийшов Петро і той учень та до могили пішли.
4 Вони вибігли разом, але той учень випередив Петра і перший до могили прибув.
5 І нахилившись, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов.
6 Прибув і Симон Петро, що слідом за ним біг, і ввійшовши до могили, оглянув плащаницю,
7 і хустку, що була на його голові, і яка лежала згорнута осторонь від плащаниці...
8 Тоді ж увійшов і учень, що перший до могили прибув, побачив і повірив.
9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що він має воскреснути з мертвих.
10 І повернулися учні назад до помешкання.
11 А Марія стояла зовні могили, і плачучи нахилилася, щоб зазирнути всередину.
12 І бачить два ангели в білому сидять, один в головах, а інший в ногах, де лежало Ісусове тіло...
13 І кажуть до неї вони: "Чого ти плачеш, жінко?" Та відповіла їм: "Взяли мого Господа і я не знаю, де його поклали"...
14 І сказавши це, обернулася назад, і бачить Ісуса, що стоїть, та вона не зрозуміла, що то Ісус...
15 Промовив до неї Ісус: "Чого ти плачеш, жінко? Кого ти шукаєш?" Вона ж, думаючи, що то садівник, каже до нього: "Якщо, пане, взяв ти його, то скажи мені, де поклав, щоб його я забрала!"
16 Ісус сказав до неї: "Маріє!" А вона обернулася та єврейською сказала йому: "Раббуні!" (Вчителю мій)
17 І сказав до неї Ісус: "Не доторкайся до мене, бо я ще не зійшов до Батька.