Істино, істино кажу вам: "Чого тільки попросите ви від Батька в моє ім'я, він дасть вам".
24 Не просили ви досі нічого в ім'я моє. Просіть — і отримаєте, щоб повна була ваша радість.
25 Оце все я приповістями до вас промовляв. Настає година, коли приповістями я вже до вас не промовлятиму, і відверто розкажу про Батька вам.
26 Того дня ви проситимете в моє ім'я, і я вам не кажу, що вблагаю Батька я за вас,
27 бо Батько любить сам вас за те, що ви полюбили мене та й повірили, що я вийшов від Бога.
28 Від Батька вийшов я, і на світ я прийшов. І знов покидаю я світ та й іду до Батька".
29 Його учні сказали: "Наразі ти промовляєш відкрито, без приповістей.
30 Зараз бачимо ми, що ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб тебе хто питав. Тому віримо, що ти вийшов від Бога!"
31 А Ісус їм сказав: "Тепер вірите?
32 Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитеся кожен до помешкання свого, а мене ви самого покинете... Та не сам я, бо зі мною Батько!
33 Це я вам розповів, щоб мали ви мир у мені. Хай не забракне вам сил, бо зазнаєте страждання в світі! Я світ переміг!"
Вiд Iвана 17
1 По цій промові Ісус очі свої звів до неба й сказав: "Прийшла, Батьку, година, прослав Сина свого, щоб і Син твій прославив тебе,
2 бо ти дав йому владу над тілом усяким, щоб він дав життя вічне всім їм, кого дав ти йому.
3 Життя ж вічне в тому, щоб збагнути тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав ти його.
4 Я прославив тебе на землі, довершив я ту справу, що ти доручив мені.
5 А зараз прослав, Батьку, мене сам у себе тією славою, яку в тебе я мав, поки світ не постав.
6 Я ім'я твоє виявив людям, що мені ти від світу їх дав. Твоїми були вони, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово.
7 Нині ж знають вони, що все те, що ти мені дав, від тебе походить,
8 бо слова, що ти дав мені, я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що я вийшов від тебе, і повірили, що ти послав мене.
9 Я благаю за них. Не за світ я благаю, а за тих, кого ти дав мені, твої бо вони!
10 Усе бо моє — твоє, а твоє — моє, і прославився я в них.
11 Я вже не на світі, а вони ще на світі, а я йду до тебе. Святий Батьку, заховай в ім'я своє їх, кого ти дав мені, щоб як ми, єдине були!
12 Коли з ними на світі я був, я беріг їх в ім'я твоє, тих, що ти дав мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, окрім призначеного на загибель, щоб збулося Писання.
13 Нині ж до тебе я йду, але кажу це, доки я ще в світі, щоб мали вони в собі радість мою досконалу.
14 Я їм дав твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і я не від світу.
15 Не благаю, щоб ти їх зі світу забрав, але щоб зберіг їх від лукавого.
16 Не від світу вони, як і я не від світу.
17 Освяти їх правдою! Твоє слово — правда.
18 Як на світ ти послав мене, так і я на світ послав їх.
19 А за них я посвячую в жертву самого себе, щоб освячені правдою стали й вони.
20 Та не тільки за них я благаю, а й за тих, що заради їхнього слова повірять у мене,
21 щоб були всі одно. Як ти, Батьку, в мені, а я в тобі, щоб одно були в нас і вони, щоб повірив світ, що ти послав мене.
22 А ту славу, що дав ти мені, я їм передав, щоб єдине були, як єдине і ми.
23 Я в них, а ти в мені, щоб були досконалі в одно, і щоб знав світ, що ти послав мене, і що ти полюбив їх, як мене полюбив.
24 Прагну я, Батьку, щоб і ті, кого ти дав мені, там зі мною були, де знаходжуся я, щоб бачили славу мою, яку ти дав мені, бо ти полюбив мене перше закладин світу.
25 Батьку Праведний! Хоча не знав тебе світ, та знаю тебе я. І знають вони, що ти послав мене.
26 Я ж ім'я твоє їм виявив й виявлятиму, щоб любов, якою ти мене полюбив, була між ними, а я в них!"...
Вiд Iвана 18
1 Промовивши це, Ісус разом з учнями своїми пішли в сад, що на іншому боці річки Кедрон.
2 А Юда, що видав його, знав те місце, бо там часто збиралися Ісус та його учні.
3 Отож Юда, взявши загін озброєних воїнів та жандармів від старших священиків і фарисеїв з ліхтарями та смолоскипами, прийшов туди.
4 А Ісус, усе знючи, що з ним статися має, вийшов та й запитав у них: "Кого ви шукаєте?"
5 Йому ж відповіли: "Назарянина Ісуса". А він сказав до них: "Це я"... А стояв з ними і Юда, що видав його.
6 І як тільки він сказав їм: "Це я", вони подалися назад, та й на землю попадали...
7 І він знову запитав їх: "Кого ви шукаєте?" Вони ж відповіли: "Назарянина Ісуса".
8 Ісус сказав: "Я ж сказав вам, що це я... Отож, як мене ви шукаєте, то відпустіть оцих",
9 щоб збулося те слово, що він був сказав: "Я не втратив нікого з тих, кого ти дав мені".
10 Тоді Симон Петро, меча маючи, його вихопив, і рубонув Малаха, слугу одного із старших священників, і відтяв праве вухо йому.
11 Та промовив Ісус до Петра: "Всунь до піхов свого меча! Чи ж не мав би я пити ту чашу, що Батько дав мені?"
12 Воїни, тисяцький і жандарми юдейські схопили Ісуса, і зв'язавши,
13 повели його перше до Анни, бо тестем доводився Каяфі, що першосвящеником був того року.
14 Це ж був той Каяфа, який порадив юдеям, що краще померти людині одній за народ.
15 А Симон Петро та ще один учень ішли за Ісусом слідом. Цей учень був знайомий з першосвящеником і ввійшов у його подвір'я разом з Ісусом.
16 А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, і домовився з придверною служницею, щоб упустили Петра.
17 І запитала Петра служниця: "Ти хіба не з учнів цього чоловіка?" А той відповів: "Ні!"
18 А як був холод, то раби й варта, розклавши вогонь, стояли грілися. І Петро стояв з ними та грівся.
19 А першосвященик запитав Ісуса про учнів його і про науку його.
20 Ісус йому відповів: "Я завжди відкрито промовляв до народу, навчаючи в синагозі та в храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого я не казав.
21 Чого ти запитуєш мене? Запитай тих, що слухали мене. Бо знають вони, що я промовляв".
22 А як він це сказав, то один з варти вдарив Ісуса в щоку і сказав: "То так відповідаєш першосвященикові?"
23 Ісус йому відповів: "Якщо лихе я сказав, покажи, що то лихе, коли ж добре, за що б'єш мене?"
24 І відіслав його Анна зв'язаним першосвященикові Каяфі.
25 А Симон Петро стояв, гріючись. І запитали його: "Чи й ти не з учнів його?" І він відповів: "Ні!"
26 І запитав один з рабів першосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: "Чи тебе я не бачив у саду з ним?"
27 І знову відрікся Петро, і тієї ж миті заспівав півень...
28 А Ісуса привели від Каяфи до преторію. Був же ранок. Та вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, бо не могли б тоді їсти пасху.
29 Тоді вийшов Пилат назовні до них і запитав: "Яка скарга у вас на цього чоловіка?"
30 Вони відповіли йому: "Коли б цей злочинцем не був, ми б його тобі не видавали".
31 А Пилат їм сказав: "Візьміть його, та й за вашим Законом судіть. Юдеї сказали йому: "Нам не вільно нікого вбивати",
32 щоб збулося Ісусове слово, що його він сказав, знаючи, якою смертю він має померти.
33 Тоді Пилат увійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав його: "Чи ти цар юдейський?"
34 Ісус відповів: Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі сказали про мене?"
35 Пилат сказав: "Чи ж я юдей? Твій народ та старші священики мені тебе видали. Що таке ти вчинив?"
36 Ісус відповів: "Моє царство не з світу цього. Якби з цього світу було моє царство, то слуги мої захищали б мене, щоб не виданий був я юдеям. Та нині моє царство не звідси"...
37 Запитав ще його Пилат: "Так ти цар?" Ісус відповів: "Сам ти кажеш, що цар я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує мій голос".
38 І сказав до нього Пилат: "Що є правда?" І сказавши це, до юдеїв знов вийшов, та й сказав до них: "Не знаходжу я в ньому провини ніякої.
39 Ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. То відпущу вам царя юдейського?"
40 Та знову вони зняли ґвалт, вимагаючи не його, а Варавву. А Варавва був злочинець.
Вiд Iвана 19
1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів бичувати його.
2 Вояки ж, сплівши з терну вінка, йому поклали на голову, та багряницю на нього вдягли,
3 і підходили до нього й казали: "Радій, царю юдейський!" І били по щоках його...
4 Тоді вийшов назовні Пилат та й сказав до них: "Ось його я виводжу до вас, щоб ви переконалися, що провини ніякої в ньому не знаходжу".
5 І вийшов Ісус, у терновому вінку та в багряному плащі. А Пилат до них сказав: "Оце людина!"
6 Як побачили його старші священики й сторожа, то вигукували: "Розіпни, розіпни!" А Пилат сказав до них: "То візьміть його ви й розіпніть, а я провини в ньому не знаходжу!"
7 Юдеї ж сказали йому: "Ми маємо Закон, а за Законом він мусить померти, бо за Божого Сина себе видавав!"
8 Як почув же Пилат ці слова, налякався ще більше,
9 і знов повернувся в преторій, і запитав Ісуса: "Звідки ти?" Та Ісус мовчав.
10 Тоді сказав до нього Пилат: "Не відповідаєш мені? Хіба ж ти не знаєш, що маю я владу розп'ясти тебе, і маю владу тебе відпустити?"
11 Ісус же сказав: "Наді мною ти жодної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було, тому більший гріх має той, хто мене тобі видав"...
12 Після цього Пилат намагався відпустити його, та юдеї кричали: "Якщо його відпустиш, то недруг ти кесареві! Бо всякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві".
13 Як почув же Пилат ці слова, то вивів назовні Ісуса, і сів на місце судді, що називається літостротон, гебрейською ж гаввата.
14 Була вже шоста година дня Приготування до Пасхи. І він сказав юдеям: "Ось ваш цар!"
15 Та вони закричали: "Геть, геть його! Розіпни його!" Пилат запитав їх: "Царя вашого маю розп'ясти?" Старші священики відповіли: "Ми не маємо царя, окрім кесаря!"
16 Ось тоді він їм видав його, щоб розп'ясти... І взяли Ісуса й повели...
17 І несучи свого хреста, він вийшов на місце, що називають Череповищем, гебрейською Голгофа.
18 Там його розп'яли, а поруч з Ісусом з обох боків ще двох.
19 А Пилат зробив табличку з написом та й умістив її на хресті. Було ж там написано: "Назарянин Ісус, цар юдейський".
20 І багато з юдеїв читали цей напис, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було гебрейською, грецькою й римською написано.
21 Тож сказали Пилатові юдейські старші священики: "Не пиши: "Цар юдейський", а що він сам казав: "Я цар юдейський".
22 Пилат відповів: "Що я написав те написав!"
23 Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одяг його, та й поділили на чотири частини, по частині для кожного вояка і хітона.