Їх сім'ї перестали турбуватися, і тепер обмін листами здійснюється так само регулярно, як якщо б його забезпечувала поштовий зв'язок між Парижем і Нью-Йорком.
Одного разу вранці, 17 вересня, Фрасколен, що засів в бібліотеці казино, відчув дуже природне бажання ознайомитися з картою архіпелагу Помоту, до якого вони в даний момент направлялися. Але тільки —но він розкрив атлас і його погляд впав на цю частину Тихого океану, як у нього вирвався мимовільний вигук:
— Тисяча квінт! Як же Етель Сімкоо виплутається з такого хаосу ?.. Ніколи йому не знайти проходу серед цього нагромадження островів і острівців!.. Їх тут сотні!.. Як жменя щебеню в калюжі! Він розіб'ється об скелі, сяде на мілину, тут зачепиться гвинтами, там зіпсує машину!.. І ми застрягнемо в цьому архіпелазі, який так само кишить островами, як узбережжі нашого Морбіану в Бретані!
Розсудливий Фрасколен абсолютно прав. Однак на узбережжі Морбіану всього триста шістдесят п'ять островів, — стільки, скільки днів у році, а в архіпелазі Помоту можна сміливо нарахувати їх в два рази більше. Омиває їх море, яке обгороджено поясом коралових рифів довжиною не менше шестисот п'ятдесяти миль, за даними Елізе Реклю.
Вивчаючи карту цієї групи островів, можна лише дивуватися тому, як корабель, а тим більше судно такого роду, як Стандарт-Айленд, наважується пуститися в ризиковану плавання через цей архіпелаг. Розташований між 17° і 28° південної широти і між 134° і 147° західної довготи, він складається, рахуючи від острова Матахіва до острова Піткерн, приблизно з тисячі островів і острівців — або принаймні семисот.
Не дивно, що цю групу наділяли самими різними назвами; наприклад, ці острови називали "Небезпечним архіпелагом" і "Архіпелагом злого моря", — адже велика кількість географічних назв взагалі є свого роду привілеєм Тихого океану, в усякому разі, ці острови іменуються також "Низинні", "Туамоту", що означає "Далекі острови","Південні", "Темні" і навіть "Таємнича земля". Що стосується назви Помоту, або Памоту, що означає острова "підкорені", то депутація жителів архіпелагу, що зібралася в 1850 році в Папеете, столиці Таїті, протестувала проти такого найменування. І хоча французький уряд, прийнявши до уваги ця заперечення, вибрав з усіх назв архіпелагу назву "Туамоту", — мабуть, краще зберегти у нашому оповіданні більш відоме "Помоту".
Але як не небезпечно плавання в тутешніх краях, комодор Сімкоо не вагається. Він знає їх так добре, що на нього можна покластися. Він маневрує своїм плавучим островом, наче це шлюпка. Він змушує його кружляти на місці, ніби управляє їм за допомогою кормового весла. Фрасколен може не турбуватися за Стандарт-Айленд: гострі виступи Помоту не зачеплять сталевого кузова.
Днем 19 вересня спостерігачі обсерваторії відзначили на відстані дванадцяти миль перші ознаки архіпелагу. Острови ці на рідкість низинні. Якщо деякі з них підносяться над рівнем моря метрів на сорок, зате сімдесят чотири острівця виступають з води не більше ніж на метр і двічі на добу затоплялися б морем, якби сила припливу не була тут так мізерно мала. Всі інші острова просто атоли, підперезані пінливою лінією прибою, абсолютно безплідні коралові мілини і голі рифи, розташовані в тому ж напрямку, що і весь архіпелаг.
Стандарт-Айленд наближається до архіпелагу зі сходу, щоб підійти до Анаа; на цьому острові раніше була столиця, але після того як в 1878 році жахливий ураган, що пронісся аж до острова Каукура, справив на Анаа страшні руйнування і погубив велику кількість мешканців, столицею стала Факарава.
Першим — у трьох милях від Стандарт-Айленда — показався Вахітахі. На плавучому острові були прийняті ретельні заходи безпеки, оскільки ці місця —найнебезпечніша частина архіпелагу через сильні течії і довгі гряди рифів, що простягнулася на схід. Вахітахі — кораловий атол, оточений трьома лісистими островами; на тому, який розташований з північної сторони, знаходиться головне селище цієї групи островів.
На наступний день пройшли повз острова Акити, помилувалися рифами, прикрашені килимом з бріоній, портулаку, якоїсь сланкої жовтуватої трави і волохатого огірочника. Від інших островів архіпелагу Акити відрізняється тим, що у нього немає внутрішньої лагуни. Помітний він з досить великої відстані, так як його висота над рівнем океану більше звичайної висоти коралових островів.
На третій день показався Аменд — острів більш значних розмірів, його лагуна сполучена з океанськими водами двома протоками, які перерізають північно-західний берег.
Хоча жителі Мільярд-Сіті цілком задоволені неквапливим плаванням серед цих місць, які вони вже відвідували в минулому році, і задовольняються тим, що милуються усіма їхніми чудесами здалеку, Пеншіна, Івернес і Фрасколен охоче зробили б кілька зупинок, щоб оглянути ці острови, побудовані поліпами , тобто штучні... як і Стандарт-Айленд...
— Тільки, — зауважує комодор Сімкоо, — наш острів рухається...
— І навіть занадто швидко рухається! — підхоплює Пеншіна. — Він ніде не зупиняється!
— Він зупиниться на островах Хао, Анаа, Факарава, і вам, панове, буде надана повна можливість оглянути їх.
На питання про те, яким чином виникли ці острови, Етель Сімкоо відповідає, що він прихильник тієї найбільш поширеної точки зору, що в цій частині Тихого океану морське дно з часом знизилася метрів на тридцять. Зоофіти, поліпи знайшли на підводних височинах достатньо міцний фундамент для своїх коралових будівель. Завдяки роботі інфузорій, які не можуть жити на великій глибині, ці споруди з пониженням морського дна все росли і росли вгору. Так виступили вони на поверхню океану і утворили цей архіпелаг, острови якого формою своєї можуть бути розділені на бар'єрні, бахромчаті і атоли, — така тубільна назва островів, що мають внутрішню лагуну. З різних відкладень прибою утворилася ґрунт. Вітер заніс насіння; на цих кільцеподібних коралових будовах з'явилася рослинність. Голий вапняк під впливом тропічного клімату покрився травами і рослинами та наїжачився чагарником і деревами.
— І хто знає! — Говорив Івернес в пориві пророчого натхнення. — Хто знає, може бути, материк, затоплений водами Тихого океану, підніметься на поверхню, заново відбудований міріадами мікроскопічних істот? І там, де зараз снують парусні судна і пароплави, коли —небудь будуть мчати на повній швидкості експреси, що зв'язують між собою Старий і Новий Світ.
— Забріхується... забріхується, мій старий пророк! — заперечує нешанобливий Пеншіна.
Як і обіцяв комодор Сімкоо, Стандарт-Айленд зупинився 23 вересня на виду острова Хао, до якого він підійшов досить близько завдяки достатній глибині в цьому місці. Катери доставили бажаючих оглянути острів через протоку на берег, який виднівся справа під суцільним покровом кокосових пальм. На відстані п'яти миль звідси знаходиться головне селище, розташоване на пагорбі. В селі не більше двохсот-трьохсот мешканців, які промишляють здебільшого здобиччю перламутру для торгових підприємств Таїті. Острів рясніє панданусами і миртами міки-міки, які першими прийнялись на цьому ґрунті, де зараз ростуть цукровий очерет, ананаси, таро, бріонія, тютюн і особливо кокосові пальми, — у величезних пальмових гаях архіпелагу їх більш сорока тисяч.
Можна сказати, що це дерево, справжній "дар провидіння", не потребує майже ні якого догляду. Горіх його, куди більш поживний, ніж плоди пандануса, є основною їжею тубільців. Цим же горіхом відгодовують вони свиней, домашню птицю, а також собак, бо тубільці дуже полюбляють собачі котлети та філе. Крім того, кокосовий горіх дає і вельми цінне масло, для чого ядро його протирають, перетворюють в м'яку кашку, висушують на сонці і кладуть потім під досить примітивний прес. Кораблі, завантажені такий копрою, доставляють її на материк, де вона вже з набагато більшим ефектом переробляється на заводах.
Про кількість населення на Помоту не можна судити по острову Хао: людей там занадто мало. По-справжньому познайомитися з тубільцями члени квартету могли на острові Анаа, на виду якого Стандарт-Айленд виявився вранці 27 вересня. Лише з досить близької відстані стали видні розкішні деревні зарості Анаа. Цей острів, один з найбільших в архіпелазі, має, якщо міряти по його кораловій основі, вісімнадцять миль у довжину і дев'ять в ширину.
Ми вже згадували, що після того як в 1878 році циклон спустошив цей острів, столицю архіпелагу довелося перенести на Факарава. Дійсно, руйнування були жахливими, але можна було припускати, що могутня природа тропічної смуги, все відновить за кілька років. І справді, острів ожив і став таким же, як раніше.
Острів Анаа налічує зараз тисячі п'ятсот жителів. Своєму супернику Факарава він поступається в одному надзвичайно важливому відношенні: сполучення між лагуною і морем може здійснюватися тут лише по дуже вузькому фарватеру, де вода, клекочучи вирами, спрямовується до океану, так як лагуна лежить вище його рівня. На Факарава, навпаки, сполучення з лагуною полегшено двома широкими протоками — на півночі і на півдні. Незважаючи на те, що основна торгівля кокосовим маслом перенесена на Факарава, мальовничий острів Анаа привертає набагато більше туристів.
Як тільки Стандарт-Айленд зміцнився на своїй новій стоянці, багато мільярдців вирушили на сушу. Одними з перших зійшли на берег Себастьєн Цорн і його друзі. На цей раз віолончеліст погодився взяти участь у прогулянці.
Перш за все попрямували в село Туахора, ознайомившись попередньо з умовами виникнення острова та його формацією, спільними для всього архіпелагу. Тут ширина вапняного кільця дорівнює чотирьом-п'яти метрам, берега острова, обривисті з боку моря, спадисто спускаються до внутрішньої лагуні, окружність якої близько ста миль, — як на Рероа і Факарава. На кільці цього атола тісниться безліч кокосових пальм — головне, якщо не сказати єдине, багатство острова, і під покровом їх листя туляться хижки тубільців.
До селища Туахора веде піщана, сліпуче біла дорога. З тих пір як острів Анаа перестав бути столицею, французький резидент архіпелагу вже там не живе. Але його будинок, оточений невисокою стіною, стоїть як і раніше. На даху казарми, де міститься маленький гарнізон під командуванням сержанта морської піхоти, майорить триколірний прапор.
Житла Туахори гідні всілякого схвалення.