А в серце кожного з них я дав мудрість, щоб зробили вони все, що я наказав був тобі:
7 Намет зібрання, ковчег для заповіту, віко, що на ньому, всі речі для намету,
8 стола та речі його, чистого золота свічника та всі речі його, жертовника кадила,
9 жертовника цілопалення та всі речі його, умивальницю та підставу її,
10 одяг службовий, одяг священний для священика Аарона, одяг синів його на священнослужіння,
11 оливу помазання і запашне кадило для святині, як усе, що я наказав був тобі, вони зроблять".
12 І промовляв Господь до Мойсея:
13 "А ти скажи Ізраїлевим синам, щоб тільки суботи мої пильнували, бо це знак між мною та вами для ваших поколінь, щоб ви розуміли, що я — Господь, який освячує вас!
14 І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто працює цього дня, то буде витята душа та з народу її!
15 Шість день будете працювати, а дня сьомого — субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто виконує якусь роботу за суботнього дня, той конче буде забитий!
16 І пильнуватимуть Ізраїлеві сини суботу, щоб зробити її вічним заповітом для своїх поколінь.
17 Це знак навіки між мною та Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого відпочив від праці своєї".
18 І дав він Мойсеєві, коли закінчив розмовляти з ним на горі Сінай, дві кам'яні таблиці, таблиці заповіту, писані Божою рукою.
Вихід 32
1 І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: "Устань, зроби нам богів, що ходитимуть перед нами, бо ми не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів був нас з Єгипетського краю".
2 І сказав їм Аарон: "Познімайте золоті сережки, що у вухах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і принесіть до мене".
3 І весь народ познімав з себе золоті сережки, що в їхніх вухах, та й позносили до Аарона.
4 І взяв він це з їхньої руки, і зробив з нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Єгипетського краю!"
5 І побачив це Аарон, і збудував жертовника перед ним. І сказав Аарон: "Завтра свято для Господа!"
6 І повставали вони вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І сів народ їсти та пити, а потім встав веселитися.
7 А Господь промовив до Мойсея: "Іди, зійди вниз, бо зіпсувався народ твій, якого ти вивів з Єгипетського краю.
8 Скоро вони збочили зі шляху, що я наказав їм ходити ним, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: "Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Єгипетського краю!9 І сказав Господь Мойсеєві: "Дивлюся я на цей народ і бачу, що твердошиїй він!
10 А зараз залиш мене, і розпалиться гнів мій на них, і я винищу їх, а тебе зроблю великим народом".
11 І Мойсей став благати обличчя Господа, Бога свого, та й сказав: "Нащо, Господе, розпалюється гнів твій на народ твій, якого ти вивів з Єгипетського краю силою великою та міцною рукою?
12 Нащо казатимуть єгиптяни: "На лихо ти їх вивів, щоб їх убити в горах, та винищити з поверхні землі?"... стримай розпалений гнів свій, та й відверни лихо від свого народу!
13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів своїх, що ти їм присягався був собою, та казав їм: "Зроблю ваших нащадків численними, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть її навіки".
14 І відвернув Господь лихо, про яке казав, щоб зробити своєму народові.
15 І повернувся, і зійшов Мойсей з гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх боків.
16 Таблиці ж були Божої роботи, і написане на них — Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях.
17 І почув Ісус шум у таборі, та й сказав до Мойсея: "Неначе шум бою в таборі!"
18 А той відповів: "Це не крик сили переможців і не крик слабкості переможених, я чую спів!"
19 І коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці з рук своїх, і розтрощив їх під горою!...
20 І схопив він теля, що зробили вони, і спалив на вогні, і перетер на порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.
21 І сказав Мойсей Ааронові: "Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього?"
22 А Аарон відповів: "Хай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що схидьний він до лихого.
23 І вони сказали мені: "Зроби нам богів, що ходитимуть перед нами, бо ми не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, що вивів нас з Єгипетського краю".
24 І сказав я до них: "Хто має золото, познімайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його у вогонь, і вийшло те теля"".
25 І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами.
26 І став Мойсей у брамі табору й сказав: "Хто за Господа — до мене!" І зібралися до нього всі Левієві сини.
27 І сказав він до них: "Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: "Повісьте кожен меча свого на стегно своє, перейдіть від брами до брами в таборі і вбийте кожен брата свого, і кожен друга свого, і кожен ближнього свого"".
28 І зробили Левієві сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч люду.
29 І сказав Мойсей: "Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на синові своєму та на своєму братові, і щоб сьогодні він дав вам благословення".
30 І наступного дня сказав Мойсей до народу: "Ви згрішили великим гріхом, а зараз зійду я до Господа, може складу спокуту за ваш гріх".
31 І повернувся Мойсей до Господа та й сказав: "Цей народ скоїв великий гріх, вони зробили собі золотих богів!
32 Коли б ти пробачив їм їхній гріх! Бо як ні, то зітри мене з книги своєї, яку ти написав"...
33 І промовив Господь до Мойсея: "Хто згрішив мені, того зітру з книги своєї.
34 А зараз іди, провадь цей народ туди, куди казав я тобі. Ось мій ангел піде перед обличчям твоїм. А в день кари моєї покараю їх за їхній гріх!"
35 І Господь вразив той народ за те, що вони зробили теля.
Вихід 33
1 І Господь промовляв до Мойсея: "Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з Єгипетського краю до того краю, що я присягнув був його Авраамові, Ісакові та Якову, кажучи: "Нащадкам твоїм дам його",
2 а я пошлю перед обличчям твоїм ангела, і прожену ханаанянина і амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина,
3 з краю, що тече молоком та медом, бо я не піду серед тебе, адже ти народ твердошиїй, щоб я не винищив тебе на шляху".
4 І почув народ ту лиху звістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе свої прикраси.
5 Бо сказав Господь Мойсеєві: "Скажи Ізраїлевим синам: "Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед вас, то всіх винищу!" Тож зараз зніміть усі прикраси з себе, і я знатиму, що робити з вами".
6 І познімали Ізраїлеві сини свої прикраси під горою Хорив.
7 А Мойсей узяв намет, та й нап'яв його поодаль від табору і назвав його: "Намет зібрання". І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до намету, що поза табором.
8 І бувало, коли ішов Мойсей до намету зібрання, то підводився весь народ і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив у намет.
9 І бувало, коли входив Мойсей до намету зібрання, то сходила хмара, і ставав він при вході намету, і розмовляв Бог із Мойсеєм.
10 І весь народ бачив хмару, що стояла при вході до намету. І весь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході до намету свого.
11 І Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, як розмовляють двоє друзів. І повертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив з середини намету.
12 І сказав Мойсей до Господа: "Дивися, ти кажеш мені: "Виведи цей народ", не давши мені знати, кого зі мною пошлеш. А ти сказав був, що знаєш мене на ім'я, а також, що знайшов я ласку в очах тоїх.
13 Тож нині, коли маю я ласку в очах твоїх, відкрий мені шлях свій і я дізнаюся, як знайти прихильність в очах твоїх. І побач, що цей люд — народ твій".
14 А він відповів: "Сам я піду і введу тебе до відпочинку".
15 І Мойсей сказав до нього: "Коли сам ти не підеш, то не виводь нас звідси.
16 Бо як ми знатимемо, що знайшли ласку в очах твоїх я та народ твій? Чи ж не тим, що ти підеш з нами? І чи не цим будемо відрізнятися я та народ твій від усякого народу, що на поверхні землі".
17 І промовив Господь до Мойсея: "Також цю річ, про яку казав ти, зроблю, бо ти знайшов ласку в очах моїх, і я знаю на ім'я тебе".
18 А Мойсей сказав: "Покажи мені славу свою!"
19 І він відповів: "Я виявлю тоюбі всю свою доброту, і проголошу Господнє ім'я перед тобою. І я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний".
20 І промовив далі: "Ти не зможеш бачити обличчя мого, бо людина не може побачити мене й жити".
21 І ще сказав Господь: "Ось місце при мені, де ти станеш на скелі.
22 І коли переходитиме слава моя, то я вміщу тебе в рощілину скелі і закрию тебе рукою своєю, аж поки я перейду.
23 Коли заберу руку свою, то ти побачиш мене ззаду, а обличчя моє буде невидиме".
Вихід 34
1 І промовив Господь до Мойсея: "Витеши собі дві кам'яні таблиці, як перші, і я напишу на цих таблицях слова, які були на перших, що ти розбив.
2 І приготуйся на ранок. І вийдеш вранці на гору Сінай, і станеш там на верхів'ї гори.
3 А з тобою ніхто не вийде, і на всій горі хай нікого не буде видно. І також дрібна худоба й худоба велика хай не пасеться поруч тієї гори".
4 І витесав він дві кам'яні таблиці, як перші. І встав Мойсей удосвіта, та й вийшов на гору Сінай, як Господь звелів був йому. І взяв він у руку свою дві таблиці кам'яні.
5 А Господь зійшов у хмарі, і став там з ним, та й проголосив ім'я Господа.
6 І перейшов Господь перед обличчям його та й сказав: "Господь, Господь, Бог милосердний і милостивий, довготерпеливий та правдивий,
7 що зберігає милість для тисяч, що пробачає провину, переступ та гріх, і конче не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях і на внуках, і на третіх, і на четвертих поколіннях".
8 І Мойсей не гаючись вклонився до землі, упав
9 та й сказав: "Якщо я знайшов ласку в очах твоїх, Володарю, то хай же Володар іде серед нас, бо народ цей твердошиїй.