А він, не в змозі розмовляти, тільки знаки їм подавав...
23 І як дні його служби скінчилися, він повернувся до помешкання свого.
24 А після тих днів зачала його жінка Єлисавета, і приховувала п'ять місяців, кажучи:
25 Так для мене Господь вчинив за тих днів, коли зглянувся він, щоб зняти наругу мою між людьми!
26 А шостого місяця від Бога був посланий ангел Гавриїл у галілейське місто Назарет,
27 до діви Марії, що заручена була з чоловіком на ім'я Йосип, з роду Давидового.
28 І ввійшовши до неї, промовив: "Радій, благодатна, Господь з тобою! Ти благословенна між жінками!"
29 Вона ж стривожилася словом, та й стала роздумувати, що б то означало це привітання.
30 А ангел промовив до неї: "Не бійся, Маріє, бо в Бога ласку ти знайшла!
31 І ось ти в утробі зачнеш, і Сина народиш, і даси йому ім'я Ісус.
32 Він же буде великий, і кликатимуть його Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть йому престол його батька Давида.
33 І повік царюватиме він в оселі Якова, і царюванню його не буде кінця".
34 А Марія запитала в ангела: "Як же станеться це, коли чоловіка не знаю?"...
35 І ангел промовив у відповідь їй: "Дух святий злине на тебе, і сила Всевишнього огорне тебе, через те то й святе, що народиться, буде Син Божий!
36 А ото твоя родичка Єлисавета, що була неплідною, і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї.
37 Бо для Бога нема неможливого!"
38 А Марія промовила: "Я ж раба Господня. Хай буде мені згідно зі словом твоїм!" І відійшов ангел від неї.
39 Тими днями зібралася Марія й пішла на верховину, в місто Юдине.
40 І ввійшла вона до помешкання Захарії, та й привітала Єлисавету.
41 Коли ж Єлисавета почула Маріїне вітання, затріпотіла дитина в утробі її. І наповнилася Єлисавета духом святим,
42 і гучно вигукнула: "Благословенна ти між жінками і благословенний плід утроби твоєї!
43 І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Бо як тільки в вухах моїх голос вітання твого забринів, від радощів затріпотіла дитина в утробі моїй!
45 Щаслива ж та, що повірила, бо здійсниться сказане їй Господом!"
46 А Марія промовила: "Звеличує душа моя Господа,
47 і радіє мій дух у Бозі, Рятівникові моєму,
48 що зглянувся він на покору своєї раби, адже віднині всі покоління мене за щасливу вважатимуть,
49 бо велике вчинив мені Потужний! Його ж ім'я святе,
50 і ласка його з роду в рід на тих, хто боїться його!
51 Він показує міць свїх рук, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
52 Він могутніх скидає з престолів, піднімає покірливих,
53 вдовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
54 Пригорнув він Ізраїля, свого слугу, нагадуючи про своє вічне милосердя,
55 про яке казав був він нашим батькам, Авраамові й нащадкам його!"
56 І залишалася в неї Марія місяців зо три, та й повернулася до своєї оселі.
57 А Єлисаветі настав час пологів, і сина вона народила.
58 І почули сусіди й родина її, що Господь своє милосердя велике на неї послав, та й тішилися разом з нею.
59 І восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарії.
60 А мати його сказала: "Ні, хай названий буде Іваном!"
61 А до неї сказали: "Таж у родині твоїй нема жодного, який названий був тим ім'ям!"
62 І кивали до батька його, як бажав би назвати його?
63 Попросивши ж табличку, написав він слова: "Іван ім'я йому". І всі дивувалися.
64 І тієї миті вуста та язик розв'язалися йому, і він став розмовляти, благословляючи Бога!
65 І страх огорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...
66 А всі, що почули, запам'ятали це, і поміж себе казали: "Ким то буде дитина ця?"... І Господня рука була з нею.
67 Його ж батько Захарія наповнився духом святим, та й став пророкувати кажучи:
68 "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд свій!
69 Він ріг порятунку підніс нам в оселі Давида, свого слуги,
70 як був заповів відвіку вустами святих пророків своїх,
71 що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 що він виявить милосердя до наших батьків, і згадає свій святий заповіт,
73 що дотримається тієї присяги, якою він присягав Авраамові, батькові нашому,
74 щоб ми, визволившись з руки ворогів, служили безстрашно йому
75 у святості й праведності перед ним по всі дні життя нашого.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо ходитимеш перед Господом, щоб шлях йому приготувати,
77 щоб народу його повідомити, що порятунок у спокуті їхніх гріхів,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним світло з висоти нас відвідало,
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на шлях миру!"
80 А дитина росла, і міцніла в дусі, і перебувала в пустелі до дня своєї появи перед Ізраїлем.
Вiд Луки 2
1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
2 Це був перший перепис тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
4 Пішов теж і Йосип з галілейського міста Назарету, до Юдеї, до Давидового Міста Віфлеєм, бо походив з оселі та з роду Давида,
5 щоб йому записатися з Марією, з ним зарученою, що була вагітна.
6 І як були вони там, то настав їй день народити.
7 І народила вона свого первістка сина, і його сповила, і до ясел поклала його, бо в заїзді місця не стало для них...
8 А неподалік були пастухи, які нічної пори пильнували на полі отару свою.
9 Аж ось ангел Господній з'явився біля них і слава Господня осяяла їх. І їх охопив страх ...
10 Та ангел промовив до них: "Не лякайтеся, бо я ось повідомлю вам радість велику, що станеться людям усім.
11 Адже сьогодні в Давидовому Місті народився для вас Рятівник, Христос і Господь.
12 А ось вам ознака: ви знайдете сповиту дитину, що в яслах лежатиме".
13 І ось раптом з'явилася з ангелом сила-силенна небесного війська, що вигукували, хвалячи Бога:
14 "Слава Богові на висоті і мир на землі між людей, уподобаних ним!
15 І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи вирішили йти до Віфлеєму й подивитися, що сталося там, про що повідомив їх Господь.
16 І вони негаючись прийшли, і знайшли там Марію з Йосипом та дитину, що в яслах лежала.
17 А побачивши, розповіли про все те, що про цю дитину було їм сказано.
18 І всі, хто почув, дивувалися тому, що їм пастухи розповіли...
19 А Марія ці всі слова зберегла в серці своєму.
20 Пастухи ж повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
21 Коли ж настав восьмий день, щоб обрізати його, то Ісусом назвали його, як був ангел назвав, перше ніж він в утробі зачався.
22 А коли за Законом Мойсеєвим минули дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли його, щоб поставити перед Господом,
23 як у Законі Господньому написано: "Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господові",
24 і щоб жертву принести пару горлиць або двоє голубів, як у Законі Господньому сказано.
25 І ото був у Єрусалимі один чоловік, на ім'я Семен, людина праведна та благочестива, що втіхи чекав для Ізраїля. І святий дух був на ньому.
26 І від духа святого йому було повідомлено смерті не бачити, доки не побачить Христа Господнього.
27 І дух у храм припровадив його. І як внесли батьки дитину, Ісуса, щоб зробити для нього те, що сказано в Законі,
28 тоді взяв він на руки його, хвалу Богові віддав та й промовив:
29 "Ось ти відпускаєш раба свого, Володарю, за словом твоїм з миром,
30 бо побачили очі мої порятунок твій,
31 якого ти приготував для всіх народів,
32 Світло на просвіту поганам і на славу народу твого Ізраїля!"
33 І дивувалися батько його й мати тим, що про нього було сказане.
34 А Семен їх поблагословив та й сказав до Марії, його матері: "Призначений цей багатьом на вставання й падіння в Ізраїлі, і на знак зневаги,
35 (тобі ж меч душу прошиє), щоб відкрилися думки сердець багатьох!"
36 Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з плем'я Асирового, вона дожила до глибокої старості, живши з чоловіком сім років від свого дівування,
37 вдова вісімдесяти чотирьох років, що не відлучалася від храму, слугуючи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
38 І години тієї вона надійшла, і Бога славила та розповідала про нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.
39 А як виконали за Законом Господнім усе, то повернулися вони в Галілею, до міста Назарету.
40 А дитина росла та міцніла духом, набираючись мудрості. І ласка Божа на ній пробувала.
41 А батьки його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
42 І коли мав він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.
43 Як дні ж свята скінчилися, і поверталися вони, то хлопчик Ісус залишився в Єрусалимі, а Йосип та мати його не знали того.
44 Вони думали, що він з подорожніми йде. Пройшли день дороги, та й стали шукати його поміж родичами та знайомими.
45 Але, не знайшовши, повернулися в Єрусалим та й шукали його.
46 І третього дня відшукали в храмі його, що сидів серед вчителів, і слухав їх, і запитував їх.
47 Усі ж, хто слухав його, дивувалися розумові та його відповідям.
48 І як вони його вгледіли, то здивувалися, а мати сказала до нього: "Дитино, чому так ти зробив нам? Ось твій батько та я хвилювалися, шукаючи тебе"...
49 А він їм відповів: "Чого ж ви шукали мене? Хіба ви не знали, що маю бути там, що належить моєму Батькові?"
50 Та не зрозуміли вони тих слів, що він їм сказав.
51 І пішов він з ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати його зберегла ці всі слова в серці своєму.
52 А Ісус ріс і з віком мудрішав ласкою Божою й людей.
Вiд Луки 3
1 У п'ятнадцятий рік панування кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї і Трахонітської землі, за тетрарха Лісанія в Авіліні,
2 за першосвящеників Анни й Каяфи було Боже слово в пустелі Іванові, сину Захарії.
3 І він перейшов усі околиці Йордану, проповідуючи хрищення, як покаяння для пробачення гріхів,
4 як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: "Голос того, хто кличе: "В пустелі готуйте шлях для Господа, рівняйте стежки йому!
5 Хай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пагорб знизиться, що нерівне, хай вирівнюється, а вибоїсті дороги хай стануть гладенькі,
6 і кожна людина побачить Божий порятунок!"
7 А Іван промовляв до людей, хто приходив, христитися в нього: "Роде зміїний, хто навчив вас втікати від гніву майбутнього?
8 Отож, зробіть гідний плід покаяння.