І він став підшукувати слушного часу, щоб їм видати його.
12 А першого дня Опрісноків, коли приноситься пасхальна жертва, запитали учні його: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми тобі пасху спожити?
13 І посилає він двох з учнів своїх, і каже до них: "Підете до міста, і вас там зустріне чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.
14 І там, куди він увійде, скажіть до господаря того помешкання: "Вчитель запитує, де кімната, в якій він споживатиме пасху з учнями своїми?"
15 І він вам покаже готову вистелену велику вітальню, там приготуйте для нас".
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як він їм казав, і розпочали вони пасху готувати.
17 А коли настав вечір, він прийшов з дванадцятьма.
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: "Істино кажу вам, що один з вас, який споживає зі мною, видасть мене"...
19 Вони засмутилися, і кожен запитував його: "Чи це не я?"
20 А він їм сказав: "Один з дванадцятьох, що в миску вмочає зі мною...
21 Людський Син справді йде, як про нього написано, але лихо тій людині, що видасть Людського Сина! Було б краще їй, коли б вона не народилася!"...
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, поблагословив, поламав і дав їм, кажучи: "Прийміть, споживайте, це тіло моє!"
23 Потім узяв він чашу, подякував, подав їм і вони пили з неї всі.
24 І промовив до них: "Це кров моя нового заповіту, що за багатьох проливається.
25 Істино кажу вам, що віднині не питиму я від плоду виноградного до того дня, як новим питиму його в царстві Божому!"
26 А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.
27 Промовив тоді їм Ісус: "Цієї ночі ви не встоїте перед випробуванням, як написано: "Вражу пастиря, і розпорошаться вівці!"
28 По воскресінні ж своєму я перед вас прийду в Галілею".
29 І промовив до нього Петро: "Хай усі не встоять, та не я!"
30 Ісус же йому сказав: "Запевняю тебе, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від мене!"
31 А він ще дужче запевняв: "Коли б мені й померти з тобою, я не відречуся тебе!" Так же само сказали й усі...
32 І приходять вони до місцевості Гефсиманія, і каже він учням своїм: "Посидьте тут, поки я помолюся.
33 І стривожений, пішов він, взявши з собою Петра, Якова та Івана...
34 І сказав він до них: "Оповита смутком смертельним душа моя! Залишайтеся тут і пильнуйте!"
35 І він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, якщо це можливо, минула його ця година.
36 І благав він: "Авва-Батьку, тобі все можливе. Пронеси повз мене цю чашу!... А проте, хай буде не з волі моєї, а з твоєї"...
37 І повернувся, і знайшов їх сплячими, та й каже Петрові: "Симоне, ти спиш? Однієї години не зміг попильнувати?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в непевність, бадьорий бо дух, але немічне тіло!"
39 І знову пішов, і молився, те саме промовивши слово.
40 А повернувшись, знову знайшов їх, що спали, бо важкими їм стали повіки. І не знали вони, що йому відповісти...
41 І повернувся він втретє, та й каже до них: "Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година, коли в руки грішникам видається Син Людський!...
42 Вставайте, ходімо, ось наблизився мій зрадник"...
43 І як він ще промовляв, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від старших священиків, книжників і старшин.
44 А зрадник його дав був знака їм, кажучи: "Кого я поцілую, то він, беріть його під надійну варту".
45 І підійшов він та й каже: "Вчителю!" І поцілував його...
46 Вони ж схопили його.
47 А один з тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба першосвященика, і відтяв йому вухо.
48 А Ісус їм промовив у відповідь: "Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб взяти мене.
49 Я щодня був з вами в храмі, навчаючи, і мене не взяли ви. Але все це, щоб збулися Писання".
50 Тоді всі полишили його і втекли...
51 Один же юнак, загорнутий у покривало на голе тіло, йшов за ним. І його мали схопити.
52 Але він, покривало покинувши, втік голий.
53 А Ісуса вони повели до першосвященика. І зійшлися всі старші священики, старшини та книжники.
54 Петро ж на відстані йшов за ним до середини двору першосвященика, а потім сів з вартою грітися біля вогню.
55 А старші священики та весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб йому заподіяти смерть, і не знаходили.
56 Багато свідчили фальшиво на нього, але не співпадали їхні свідчення.
57 Тоді деякі вставали, і давали неправдиві свідчення проти нього й казали:
58 "Ми чули, як він казав: "Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний"".
59 Але й ті свідчення не збігалися.
60 Тоді став на середині першосвященик, та й Ісуса запитав: "Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти тебе?"
61 Він же мовчав і нічого не відповідав. Першосвященик знову запитав його: "Чи Христос ти, Син Благословенного?"
62 А Ісус відповів: "Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!"
63 Роздер тоді першосвященик одяг свій та й сказав: "На що нам ще свідки потрібні?
64 Ви чули цю зневагу Бога. Як ви думаєте?" І вони всі присудили, що він має померти...
65 Тоді деякі стали плювати на нього, і закривати обличчя йому, і бити його та казати йому: "Відгадай, хто вдарив!" Варта теж його била по щоках...
66 А коли Петро був внизу на подвір'ї, приходить одна із служниць першосвященика,
67 і як Петра, що грівся, вона вгледіла, то придивившись до нього сказала: "І ти був з назарянином Ісусом!"
68 Він же відрікся, промовляючи: "Не відаю і не розумію, що кажеш"... І вийшов назовні. І заспівав тоді півень.
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знову казати присутнім: "Цей з них!"
70 І він знову відрікся. Незабаром інші з присутніх казали Петрові: "Все ж таки ти з них, бо ти галілеянин, та й мова твоя така сама".
71 А він став присягати та божитися: "Не знаю цього чоловіка, про якого ви кажете!"
72 І заспівав півень миті тієї вдруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: "Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від мене". І кинувся він, та й заплакав...
Вiд Марка 15
1 А старші священики зі старшинами й книжниками, та весь синедріон, вранці порадившись, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
2 А Пилат запитав його: Чи ти цар юдейський? А він йому у відповідь каже: "Ти сам кажеш"...
3 А старші священики настирливо його звинувачували.
4 Тоді Пилат знову його запитав: "Ти нічого не відповідаєш? Дивися, як багато проти тебе свідчать!"
5 Та Ісус перестав відповідати, і Пилат дивувався цьому.
6 На свято ж він їм відпускав був одного з в'язнів, котрого просили вони.
7 Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом з повстанцями, які за повстання вчинили були вбивство.
8 Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: "Якщо бажаєте, відпущу вам царя юдейського?"
10 Бо він знав, що його через заздрощі видали старші священики.
11 А старші священики підмовили натовп, щоб радше відпустив їм Варавву.
12 Пилат же промовив знову їм у відповідь: "А що ж я робитиму з тим, що його ви юдейським царем називаєте?"
13 Вони ж вигукували, щоб розіпннути його.
14 Пилат же сказав їм: "Чого ж лихого вчинив він?" А вони ще гучніше кричали, щоб розіпнути його...
15 Пилат же, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву. І відшмагавши Ісуса, видав його, щоб розп'ятий був.
16 Вояки ж повели його до середини двору, цебто в преторій, і зібрали там цілий відділ.
17 І вони одягли його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на нього.
18 І вітати його почали: "Радій, царю юдейський!"
19 І тростиною по голові його били, і плювали на нього. І навколішки кидалися та вклонялися йому...
20 І коли назнущалися з нього, зняли з нього багряницю і одягли на нього одяг його. І повели, щоб розп'ясти.
21 І одного перехожого, що з поля повертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста йому ніс.
22 І його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.
23 І давали йому пити вина, з миррою змішаного, але він не прийняв.
24 І його розп'яли, і поділили одяг його, кинувши жереб на нього, кому що припаде.
25 Була ж третя година, як його розп'яли.
26 І над ним була написана провина його: "Цар юдейський".
27 А з ним розп'ято двох розбійників, одного праворуч, а іншого ліворуч нього.
28 І збулося Писання, що каже: "До злочинців його зараховано!"
29 А хто обіч проходив, то його лихословили, головами своїми хитали й казали: "Отак! ти, що храм руйнуєш та за три дні будуєш,
30 зійди з хреста, та врятуй самого себе!"
31 Також і старші священики з книжниками, глузуючи, поміж себе казали: "Він інших рятував, а себе не може врятувати!
32 Тож хай Христос, цар Ізраїлів, зійде з хреста, щоб ми побачили й повірили". Навіть ті, що разом з ним були розп'яті, глузували з нього...
33 А з шостої години і до дев'ятої темрява стала по цілій землі.
34 О годині ж дев'ятій Ісус прокричав гучно: "Боже мій, Боже мій, нащо мене ти покинув!"
35 Дехто ж з тих, що стояли навколо, це почули й казали: "Ось він кличе Іллю!"
36 А один з них побіг, змочив губку оцтом і настромивши її на тростину, давав йому пити, промовляючи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля його зняти!"
37 А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...
38 І в храмі завіса роздерлася навпіл, від верху аж додолу.
39 А сотник, що проти нього стояв, як побачив, що він отак духа віддав, то промовив: "Чоловік цей був справді Син Божий!"
40 Були ж і жінки, що спостерігали здалека, між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова молодшого та Йосії і Саломія,
41 що ходили за ним та йому прислуговували, як він був у Галілеї, і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з ним.
42 Настав вечір дня Приготування перед суботою,
43 і прийшов Йосип з Ариматеї, радник поважний, що сам сподівався царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.
44 А Пилат здивувався, щоб він міг вже померти. І, покликавши сотника, запитав його, чи давно вже розп'ятий помер.
45 І дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
46 А Йосип купив плащаницю, і знявши його, обгорнув плащаницею, та й поклав його до могили, що в скелі була висічена.