Пронеси повз мене цю чашу!... А проте, хай буде не з волі моєї, а з твоєї"...
37 І повернувся, і знайшов їх сплячими, та й каже Петрові: "Симоне, ти спиш? Однієї години не зміг попильнувати?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в непевність, бадьорий бо дух, але немічне тіло!"
39 І знову пішов, і молився, те саме промовивши слово.
40 А повернувшись, знову знайшов їх, що спали, бо важкими їм стали повіки. І не знали вони, що йому відповісти...
41 І повернувся він втретє, та й каже до них: "Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година, коли в руки грішникам видається Син Людський!...
42 Вставайте, ходімо, ось наблизився мій зрадник"...
43 І як він ще промовляв, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від старших священиків, книжників і старшин.
44 А зрадник його дав був знака їм, кажучи: "Кого я поцілую, то він, беріть його під надійну варту".
45 І підійшов він та й каже: "Вчителю!" І поцілував його...
46 Вони ж схопили його.
47 А один з тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба першосвященика, і відтяв йому вухо.
48 А Ісус їм промовив у відповідь: "Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб взяти мене.
49 Я щодня був з вами в храмі, навчаючи, і мене не взяли ви. Але все це, щоб збулися Писання".
50 Тоді всі полишили його і втекли...
51 Один же юнак, загорнутий у покривало на голе тіло, йшов за ним. І його мали схопити.
52 Але він, покривало покинувши, втік голий.
53 А Ісуса вони повели до першосвященика. І зійшлися всі старші священики, старшини та книжники.
54 Петро ж на відстані йшов за ним до середини двору першосвященика. І сидів він з вартою, і грівся біля вогню.
55 А старші священики та весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб йому заподіяти смерть, і не знаходили.
56 Багато свідчили фальшиво на нього, але не співпадали їхні свідчення.
57 Тоді деякі вставали, і давали неправдиві свідчення проти нього й казали:
58 "Ми чули, як він казав: "Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний"".
59 Але й ті свідчення не збігалися.
60 Тоді став на середині першосвященик, та й Ісуса запитав: "Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти тебе?"
61 Він же мовчав і нічого не відповідав. Першосвященик знову запитав його: "Чи Христос ти, Син Благословенного?"
62 А Ісус відповів: "Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!"
63 Роздер тоді першосвященик одяг свій та й сказав: "На що нам ще свідки потрібні?
64 Ви чули цю зневагу Бога. Як ви думаєте?" І вони всі присудили, що він має померти...
65 Тоді деякі стали плювати на нього, і закривати обличчя йому, і бити його та казати йому: "Відгадай, хто вдарив!" Варта теж його била по щоках...
66 А коли Петро був внизу на подвір'ї, приходить одна із служниць першосвященика,
67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилася на нього та й каже: "І ти був з назарянином Ісусом!"
68 Він же відрікся, промовляючи: "Не відаю і не розумію, що кажеш"... І вийшов назовні. І заспівав тоді півень.
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знову казати присутнім: "Цей з них!"
70 І він знову відрікся. Незабаром інші з присутніх казали Петрові: "Напевне ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама".
71 А він став присягати та божитися: "Не знаю цього чоловіка, про якого ви кажете!"
72 І заспівав півень миті тієї вдруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: "Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від мене". І кинувся він, та й заплакав...
Вiд Марка 15
1 А старші священики зі старшинами й книжниками, та весь синедріон, вранці порадившись, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
2 А Пилат запитав його: Чи ти цар юдейський? А він йому у відповідь каже: "Ти сам кажеш"...
3 А старші священики настирливо його звинувачували.
4 Тоді Пилат знову його запитав: "Ти нічого не відповідаєш? Дивися, як багато проти тебе свідчать!"
5 Та Ісус перестав відповідати, і Пилат дивувався цьому.
6 На свято ж він їм відпускав був одного з в'язнів, котрого просили вони.
7 Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом з повстанцями, які за повстання вчинили були вбивство.
8 Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: "Якщо бажаєте, відпущу вам царя юдейського?"
10 Бо він знав, що його через заздрощі видали старші священики.
11 А старші священики підмовили натовп, щоб радше відпустив їм Варавву.
12 Пилат же промовив знову їм у відповідь: "А що ж я робитиму з тим, що його ви юдейським царем називаєте?"
13 Вони ж вигукували, щоб розіпннути його.
14 Пилат же сказав їм: "Чого ж лихого вчинив він?" А вони ще гучніше кричали, щоб розіпнути його...
15 Пилат же, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву. І відшмагавши Ісуса, видав його, щоб розп'ятий був.
16 Вояки ж повели його до середини двору, цебто в преторій, і зібрали там цілий відділ.
17 І вони одягли його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на нього.
18 І вітати його почали: "Радій, царю юдейський!"
19 І тростиною по голові його били, і плювали на нього. І навколішки кидалися та вклонялися йому...
20 І коли назнущалися з нього, зняли з нього багряницю і одягли на нього одяг його. І повели, щоб розп'ясти.
21 І одного перехожого, що з поля повертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста йому ніс.
22 І його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.
23 І давали йому пити вина, з миррою змішаного, але він не прийняв.
24 І його розп'яли, і поділили одяг його, кинувши жереб на нього, кому що припаде.
25 Була ж третя година, як його розп'яли.
26 І над ним була написана провина його: "Цар юдейський".
27 А з ним розп'ято двох розбійників, одного праворуч, а іншого ліворуч нього.
28 І збулося Писання, що каже: "До злочинців його зараховано!"
29 А хто обіч проходив, то його лихословили, головами своїми хитали й казали: "Отак! ти, що храм руйнуєш та за три дні будуєш,
30 зійди з хреста, та врятуй самого себе!"
31 Також і старші священики з книжниками, глузуючи, поміж себе казали: "Він інших рятував, а себе не може врятувати!
32 Тож хай Христос, цар Ізраїлів, зійде з хреста, щоб ми побачили й повірили". Навіть ті, що разом з ним були розп'яті, глузували з нього...
33 А з шостої години і до дев'ятої темрява стала по цілій землі.
34 О годині ж дев'ятій Ісус прокричав гучно: "Боже мій, Боже мій, нащо мене ти покинув!"
35 Дехто ж з тих, що стояли навколо, це почули й казали: "Ось він кличе Іллю!"
36 А один з них побіг, змочив губку оцтом і настромивши її на тростину, давав йому пити, промовляючи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля його зняти!"
37 А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...
38 І в храмі завіса роздерлася навпіл, від верху аж додолу.
39 А сотник, що проти нього стояв, як побачив, що він отак духа віддав, то промовив: "Чоловік цей був справді Син Божий!"
40 Були ж і жінки, що спостерігали здалека, між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова молодшого та Йосії і Саломія,
41 що ходили за ним та йому прислуговували, як він був у Галілеї, і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з ним.
42 Настав вечір дня Приготування перед суботою,
43 і прийшов Йосип з Ариматеї, радник поважний, що сам сподівався царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.
44 А Пилат здивувався, щоб він міг вже померти. І, покликавши сотника, запитав його, чи давно вже розп'ятий помер.
45 І дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
46 А Йосип купив плащаницю, і знявши його, обгорнув плащаницею, та й поклав його до могили, що в скелі була висічена. І каменя привалив до могильного входу.
47 Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали його.
Вiд Марка 16
1 Як минула ж субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити його.
2 І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до могили вони прибули,
3 і казали одна одній: "Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?"
4 А поглянувши, побачили, що камінь відвалений, був же він дуже великий...
5 І ввійшовши до печери, побачили там юнака, що праворуч сидів, одягнутий у білий одяг, і жахнулися вони...
6 А він сказав до них: "Не бійтеся! Ви шукаєте розп'ятого назарянина Ісуса. Він воскрес, нема його тут! Ось місце, де його поклали були.
7 Ідіть, скажіть учням його та Петрові: "Він іде в Галілею попереду вас, там його ви побачите, як він вам казав"".
8 А як вийшли вони, то побігли, налякані, від могили. І не сказали нікому нічого, бо боялися...
9 Як воскрес він вранці дня першого в тижні, то з'явився найперше Марії Магдалині, з якої був вигнав сім демонів.
10 Вона пішла й повідомила тих, що були з ним, і які сумували та плакали.
11 А вони, як почули, що живий він, і що вона його бачила, не йняли тому віри.
12 По цьому з'явився він двом з них у постаті іншій в дорозі, як ішли вони на село.
13 А вони, як повернулися, інших про те повідомили, але не повірили й їм.
14 Нарешті, він з'явився одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за невірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив його.
15 І казав він до них: "Ідіть, і в усьому світі, всякому створінню добру новину проповідуйте!
16 Хто повірить і охриститься, буде врятований, а хто не повірить засуджений буде.
17 А тих, хто повірять, супроводитимуть ознаки такі: у ім'я моє демонів виганятимуть, розмовлятимуть мовами новими,
18 братимуть змій, а коли отруйне що вип'ють, не зашкодить їм, кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!"
19 Господь же Ісус, по розмові з ними, піднявся на небо і сів по Божій правиці.
20 І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь в усьому сприяв їм, і на підтвердження, супроводжував слово ознаками. Амінь.
ДОБРА НОВИНА ВІД ЛУКИ
Вiд Луки 1
1 Через те, що багато бралися розповісти про події, які сталися між нами,
2 як нам розповіли ті, хто від початку були свідками й слугами Слова,
3 тому й я, все від першої миті докладно дослідивши, хочу описати за порядком для тебе, високоповажний Теофіле,
4 щоб ти впевнився в правдивості науки, якої навчився.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарія, з денної групи Авія, та жінка його з дочок Ааронових на ім'я Єлисавета.
6 І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи заповіді й постанови Господні.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку поважного обоє були.
8 Якось одного разу, коли за порядком своєї черги він служив перед Богом,
9 за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
10 Під час же кадіння весь народ зовні молився.
11 І явився йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.
12 Побачивши це, Захарія налякався, і тривога оволоділа ним.
13 А ангел до нього промовив: "Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя і жінка твоя Єлисавета сина народить тобі, ти ж даси йому ім'я Іван.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато втішаться.
15 Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме і наповниться духом святим ще з утроби своєї матері.
16 І багато синів з Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
17 І він сам перед ним ітиме в дусі й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрості праведних, щоб підготувати людей для Господа".
18 І промовив Захарія до ангела: "Як я дізнаюся про це? Я ж старий, та й жінка моя вже поважного віку"...
19 А ангел сказав йому в відповідь: "Я Гавриїл, що стою перед Богом, мене послано, щоб повідомити тобі про цю добру новину.
20 Ось ти замовкнеш і розмовляти не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!"
21 А люди чекали Захарію, та й дивувалися, чого забарився він у храмі.
22 Коли ж вийшов, не міг розмовляти з ними, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі.