А Ісус їм сказав: "То й я не скажу вам, якою я владою це все роблю".
Вiд Марка 12
1 І розпочав він приповістями до них промовляти: "Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив і віддав його винарям, а сам пішов.
2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину від плоду з виноградника в тих винарів.
3 Та вони схопили його, побили і відіслали ні з чим.
4 І знову послав він до них раба іншого, та вони розбили йому голову й принизили.
5 Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І посилав він іще інших, але ті одних побили, а інших убили.
6 І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них, кажучи: "Посоромляться сина мого!"
7 А ті винарі міркували собі: "Це спадкоємець, замордуймо його і спадщина стане нашою!"
8 І вони, схопивши його, вбили, а тіло викинули за виноградник...
9 Отож, що господар виноградника зробить? Він прибуде та й знищить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
10 Чи ви не читали в Писанні: "Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!"
11 Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших".
12 І шукали його, щоб схопити, розуміючи, що про них він цю приповість сказав, але побоялися народу.
13 І вони послали деяких з фарисеїв та Іродових приспішників до нього, щоб зловити на слові його.
14 Ті ж прийшли та й кажуть йому: "Вчителю, знаємо ми, що ти справедливий, і не зважаєш зовсім на статус людини, а наставляєш на шлях Божий правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?"
15 А Ісус, знаючи їхню нещирість, сказав їм: "Чого ви мене випробовуєте? Дайте-но мені гріш податковий".
16 І дали вони. А він запитав у них: "Чий це образ і напис?" Ті ж йому відповіли: "Кесарів".
17 Ісус тоді каже в відповідь їм: "Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!" І були вони вражені відповіддю його...
18 І прийшли до нього ті саддукеї, що стверджують, ніби нема воскресіння, і запитали його:
19 "Вчителю, Мойсей написав нам: "Як помре кому брат, і полишить жінку, а дитини не лишить, то хай його брат візьме жінку його, та продовжить рід брата свого.
20 Було сім братів. І перший узяв жінку й помер, не лишивши дітей.
21 Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх померла й жінка.
23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котрому з них вона за жінку буде? Бо семеро мали за жінку її"".
24 Ісус їм відповів: "Чи ви не тому помиляєтеся, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?
25 Бо як з мертвих воскреснуть, то вже не будуть одружуватися, а будуть, немов ангели ті на небі.
26 Щодо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог: "Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова",
27 Бо він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтеся дуже".
28 А один з тих книжників, що чув, як вони сперечалися, та бачив, як добре він відповідав їм, підійшов та й запитав його: "Котра заповідь перша з усіх?"
29 Ісус відповів: "Перша: "Слухай, Ізраїлю, наш Господь Бог — Бог єдиний.
30 Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і всією силою своєю!" Це заповідь перша!
31 А друга однакова з нею: "Люби свого ближнього, як самого себе!" Нема іншої більшої заповіді над оці!"
32 І сказав йому книжник: "Добре, Вчителю! Ти правду сказав, що один він, і нема іншого, окрім нього,
33 і що любити його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і що любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!"
34 Ісус же, побачивши, що з розумінням той відповів, промовив до нього: "Ти недалеко від Божого царства!" І ніхто не насмілювався вже запитувати його.
35 Потому Ісус промовляв, у храмі навчаючи: "Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давида?
36 Адже Давид святим духом ведений, промовляв: "Сказав Господь Панові моєму: "Сядь праворуч мене, доки покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм!37 Сам Давид його Паном кличе, як же він йому син?" І багато людей залюбки його слухали.
38 Він же казав у науці своїй: "Стережіться тих книжників, що люблять у довгому одязі ходити, вітання на базарах,
39 перші лавки в синагогах та почесні місця на бенкетах,
40 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжчий осуд приймуть!"
41 І сів він навпроти скарбниці, і дивився, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І заможні вкидали більше.
42 І підійшла одна вбога вдова, і поклала дві лепті, себто гріш.
43 І покликав він учнів своїх та й промовив до них: "Істино кажу вам, що ця вбога вдова поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
44 Бо всі клали від надлишку свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій пожиток весь"...
Вiд Марка 13
1 І коли він виходив з храму, сказав йому один з учнів його: "Подивися, Вчителю, які камені, та які будівлі!"
2 Ісус же йому відповів: "Бачиш величні будівлі ці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!"
3 Коли ж він сидів на Оливній горі, проти храму, запитали його насамоті Петро, Яків, Іван і Андрій:
4 "Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатися має?"
5 Ісус же відповів їм: "Стережіться, щоб вас хто не ввів в оману.
6 Бо багато прийдуть в ім'я моє, кажучи: "Це я". І зведуть багатьох.
7 І як з різних місць чутки про війни почуєте ви, не лякайтеся, бо статися належить тому. Та це ще не кінець.
8 Бо повстане народ на народ і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних.
9 Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів через мене, на свідчення їм.
10 Але перше добра новина мусить бути народам усім проповідувана.
11 Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам казати, а що дане вам буде тієї години, то те кажіть, бо не ви промовлятимете, а дух святий.
12 І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть проти батьків, і їм смерть заподіють.
13 І за ім'я моє усі вас ненавидітимуть. А хто витерпить аж до кінця, той буде врятований!
14 Коли ж ви побачите ту огиду спустошення, що про неї звіщав пророк Даниїл, яка настане там, де не слід, (хто читає, хай розуміє) тоді ті, хто в Юдеї, хай у гори втікають.
15 І хто на покрівлі, хай той не сходить, і хай не входить узяти щось з помешкання свого.
16 І хто на полі, хай назад не повертається взяти одяг свій.
17 Лихо ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні!
18 Моліться, щоб не трапилося це зимою!
19 Будуть бо ті дні такою скорботою, що її не було від створення світу, що його Бог створив, аж досі, й не буде в майбутньому.
20 І коли б Господь не вкоротив був тих днів, не врятувалася б ніяка людина. Але заради тих, кого обрав, вкоротив він ті дні.
21 Тоді ж, як хто скаже до вас: "Ото, Христос тут, ото там", не вірте.
22 Бо повстануть христи неправдиві та неправдиві пророки і вчинятимуть ознаки та чуда, щоб звабити, як зможуть, і обраних.
23 Але ви пильнуйте! Я повідомив вам усе наперед.
24 За тих днів, по скорботі отій, сонце затьмариться і місяць не дасть свого світла.
25 і зорі падатимуть з неба, і сили небесні порушаться...
26 І побачать тоді Сина Людського, що йтиме хмарами з великою потугою й славою.
27 І тоді він пошле ангелів і зберуть його обраних від вітрів чотирьох, від краю землі до краю неба.
28 Від дерева ж фігового навчіться прикладу: коли гілки його вже розпукуються, і з'являється листя, то знаєте, що близько літо.
29 Так і ви, коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, під дверима.
30 Запевняю вас, за цього покоління все це станеться!
31 Небо й земля зникнуть, але не зникнуть слова мої!
32 Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні ангели на небі, ні Син, тільки Батько.
33 Пильнуйте й моліться, бо не знаєте, коли час той настане!
34 Як той чоловік, що від'їхав, і залишив свою господу рабам своїм доглядати, і кожному завдання дав, а воротареві звелів пильнувати.
35 Тож пильнуйте, бо не знаєте, коли повернеться пан господи: вечірньої пори, чи опівночі, чи як півні співатимуть, чи вранці.
36 Щоб вас не застав він сплячими, коли повернеться зненацька.
37 А що я вам кажу, те кажу всім: "Пильнуйте!
Вiд Марка 14
1 За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А старші священики й книжники стали шукати, як би схопити його та вбити.
2 Вони казали: "Тільки не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталася".
3 Коли ж Ісус був у Віфанії, в оселі Симона, хворого на проказу, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже коштовного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову йому.
4 А дехто обурювалися між собою й казали: "Нащо таке марнотратство на миро?
5 Радше було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати". І нарікали на неї.
6 Ісус же сказав: "Залиште її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий вчинок зробила мені.
7 Бо вбогих ви маєте завжди з собою і коли буде бажання, зможете їм робити добро, мене ж не завжди ви маєте.
8 Що могла, те зробила вона, заздалегідь намастила моє тіло на похорон...
9 Запевняю вас, де тільки ця добра новина проповідувана буде по всьому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!"
10 Юда ж Іскаріот, один з дванадцятьох, подався до старших священиків, щоб їм його видати.
11 А вони, як почули, зраділи і пообіцяли йому срібняків за те дати. І він став підшукувати слушного часу, щоб їм видати його.
12 А першого дня Опрісноків, коли приноситься пасхальна жертва, запитали учні його: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми тобі пасху спожити?
13 І посилає він двох з учнів своїх, і каже до них: "Підете до міста і зустріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.
14 І там, куди він увійде, скажіть до господаря того помешкання: "Вчитель запитує, де кімната, в якій він споживатиме пасху з учнями своїми?"
15 І він вам покаже готову вистелену велику вітальню, там приготуйте для нас".
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як він їм казав, і розпочали вони пасху готувати.
17 А коли настав вечір, він прийшов з дванадцятьма.
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: "Істино кажу вам, що один з вас, який споживає зі мною, видасть мене"...
19 Вони засмутилися, і кожен запитував його: "Чи це не я?"
20 А він їм сказав: "Один з дванадцятьох, що в миску вмочає зі мною...
21 Людський Син справді йде, як про нього написано, але лихо тій людині, що видасть Людського Сина! Було б краще їй, коли б вона не народилася!"...
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, поблагословив, поламав і дав їм, кажучи: "Прийміть, споживайте, це тіло моє!"
23 Потім узяв він чашу, подякував, подав їм і вони пили з неї всі.
24 І промовив до них: "Це кров моя нового заповіту, що за багатьох проливається.
25 Істино кажу вам, що віднині не питиму я від плоду виноградного до того дня, як новим питиму його в царстві Божому!"
26 А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.
27 Промовив тоді їм Ісус: "Цієї ночі ви не встоїте перед випробуванням, як написано: "Вражу пастиря, і розпорошаться вівці!"
28 По воскресінні ж своєму я перед вас прийду в Галілею".
29 І промовив до нього Петро: "Хай усі не встоять, та не я!"
30 Ісус же йому сказав: "Запевняю тебе, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від мене!"
31 А він ще дужче запевняв: "Коли б мені й померти з тобою, я не відречуся тебе!" Так же само сказали й усі...
32 І приходять вони до місцевості Гефсиманія, і каже він учням своїм: "Посидьте тут, поки я помолюся.
33 І стривожений, пішов він, взявши з собою Петра, Якова та Івана...
34 І сказав він до них: "Оповита смутком смертельним душа моя! Залишайтеся тут і пильнуйте!"
35 І він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула його ця година.
36 І благав він: "Авва-Батьку, тобі все можливе.