Інколи це тривало понад півгодини, так що не здивувало мене.
Я почула гонг, який кликав до обіду. Еміас заявив, що не піде нагору, що йому нічого не потрібно. І це не було для нього незвичайним. Та, к йому було легше, аніж зустрічатися з Керолайн за столом.
За мною прийшов Мередіт Блейк. Він звернувся до Еміаса, але Еміас тільки щось промимрив. Ми подалися з Мере д і том до будинку, а його залишили. Залишили, щоб він помирав один. Я мало бачила хвороб у своєму житті, я мало знала про них. Мені здалося, що все це у Еміаса Тільки вереди художника. Якби я знала, якби я могла зрозуміти, можливо, лікар і зумів би його врятувати… О боже, чому я не зуміла збагнути всього цього!
Навіщо думати про це зараз? Я була сліпа і дурна, що не змогла це зрозуміти!
Мало що залишається розповідати далі.
Керолайн і гувернантка спустилися туди по обіді. Мередіт пішов за, ними. Але він зараз же прибіг назад, сказав, що Еміас помер. Тоді я все зрозуміла. Зрозуміла, що це зробила Керолайн. Я все ще не думала про трунок, гадала, що коли вона пішла вниз, то застрелила або заколола його. Я хотіла кинутися на неї, вбити її. Як вона змогла це зробите? Як могла? Проклята жінка!..
Я ненавиджу її! Ненавиджу й сьогодні!
Її навіть не повісили. А варто було б! Навіть шибениця — для неї було б занадто добре.
Я ненавиджу її!.. Ненавиджу!. Ненавиджу!.."
ОПОВІДЬ СЕСІЛІЇ УІЛЬЯМС
"Шановний пане Пуаро!
Я посилаю вам описання подій, учасником яких я була. Буду цілком відверта і нічого не приховаю. Ви можете показати це Карлі Крейль. Можливо, це її засмутить, але я завжди вірила в істину, Палеативи шкідливі. Треба мати сміливість дивитися правді в очі. Без цієї сміливості життя даремне. Найбільше зла нам приносять ті, хто, бажаючи нас захистити, приховує правду.
Віддана вам Сесілія Уільямс".
"Зовуть мене Сесілія Уільямс. Я була прийнята на роботу пані Крейль як гувернантка її названої сестри Анжели Уоррен. Мені тоді було сорок вісім років. Я приступила до роботи в Олдербері — дуже гарний маєток в Саут-Девоні, який багато поколінь належав родині Крейлів. Я знала, що пан Крейль — відомий художник, але ми з ним познайомилися тільки після мого приїзду в Олдербері. В будинку мешкали пан і пані Крейль, Анжела Уоррен (тоді дівчинка тринадцяти років) і троє слуг, які багато років служили у Крейлів.
Моя учениця, я в цьому переконалася, була інтересною і багатообіцяючою дитиною з надто помітними здібностями. Мені було приємно працювати з нею. Трохи дика і недисциплінована, але ці недоліки здебільшого є наслідком високого інтелекту, і я завжди вважала за краще, щоб мої учениці виявляли характер і розумові здібності. Надлишок життєздатності може бути вихований і спрямований таким чином, щоб розвиватися корисно і успішно. Коротше кажучи, я переконалася, що Анжела все ж здатна підкорятися певній дисципліні. Вона була деяким чином збалувана надто поблажливою пані Крейль. Вплив же пана Крейля не був, на мій погляд, особливо бажаним. Інколи він потакав їй, а інколи ставав надто суворим. Це була людина з багатьма вадами, людина настрою, що, мабуть, являлося наслідком артистичного темпераменту.
Я особисто ніколи не розуміла, чому людині з мистецькими здібностями завше пробачається те, що вона не вміє тримати себе в межах пристойності, мене не захоплював живопис пана Крейля. Малюнок його здавався потворним, а фарби — перебільшеними. Але, зрозуміло, в мене ніхто не питав думки.
Незабаром я почала відчувати до пані Крейль глибоку симпатію. Я захоплювалась її характером і сміливістю, з якою вона йшла крізь труднощі свого життя. Пан Крейль був невірним чоловіком, і це, мені здається, спричиняло до багатьох її страждань. Вольовіша жінка пішла б від нього, а пані Крейль не визнавала такої можливості. Вона терпіла його зради і прощала їх, але, мушу сказати, не без бурхливих проявів. Вона сперечалася з ним страшенно, навіть дуже гостро!
На процесі говорили, що вони ставилися одне до одного як собака до кішки. Я не піду так далеко: пані Крейль була людиною високої гідності, і до неї не примінимі подібні терміни. Але справді між ними бували чвари. І я вважаю це цілком природним, беручи до уваги обставини, які складалися.
Я прослужила у Крейлів два з лишком роки, коли з'явилася мадемуазель Ельза Грі єр. Вона приїхала в Олдербері влітку. Вона була приятелькою пана Крейля, і казали, що мета її приїзду — це портрет, який мав з неї писати Еміас Крейль. Було зрозуміло з самого початку, що пан Крейль був закоханий в цю дівчину і що вона, в свою чергу, не робила нічого, щоб його в цьому розчарувати. Вона вела себе, на мою думку, надто безсоромно, до неможливого розв'язно з пані Крейль і на очах у всіх фліртувала з паном Крейлем. Зрозуміло, пані Крейль нічого мені не говорила, але я бачила, що вона стурбована і засмучена. Тому я робила все можливе, щоб полегшити її долю. Мадемуазель Грієр позувала щоденно панові Крейлю, але я помітила, що картина посувалася не вельми успішно. У них, безперечно, були інші теми для розмов!
Моя учениця — приємно про це сказати — не дуже-то помічала, що відбувалося навколо неї. Анжела була в деяких питаннях занадто молода. Не дивлячись на те, що розумово вона добре розвивалася, її не глржна було назвати перезрілою дитиною. Вона не виявляла ніякого бажання читати недозволені книжки, не проявляла нездорової цікавості, як це часто буває у дівчаток її віку. Тому вона не помічала нічого неприпустимого в дружбі між паном Крейлем і мадемуазель Грієр. Все ж дівчинка її не любила і вважала дурною, В цьому вона була цілком права. Мадемуазель Грієр одержала, як я вважаю, певне виховання, але вона ніколи не розкривала книжки, і звичайні літературні приклади були їй зовсім чужі. Крім того, вона була нездатна підтримати розмову на будь-яку інтелектуальну тему.
Анжела, мені здається, навіть не розуміла, наскільки нещасна її сестра. Вона ще була не дуже прониклива. Більшу частину часу проводила в розвагах, лазила по деревах, викручувалась на велосипеді, а також захоплювалась читанням і виявляла відмінне розуміння того, що їй подобалося і що ні. Пані Крейль постійно турбувалася, щоб Анжела нічого не запідозрила в її нещастях, і намагалася в присутності дівчинки здаватися веселою.
Одного прекрасного дня мадемуазель Грієр повернулася в Лондон — чому ми всі, можу вас запевнити, були надто раді! Слуги ставилися до неї з такою ж "симпатією", як і я. Вона була людиною, яка вимагає багато уваги, але потім забуває сказати спасибі. Незабаром після того поїхав і пан Крейль. Мені було жаль пані Крейль. Вона завжди брала дуже близько до серця подібні речі. Я страшенно злилась на пана Крейля. Коли у чоловіка така чутлива, поступлива і розумна дружина, він не має права так негідно з нею поводитись.
І все ж ми з нею сподівалися, що незабаром ця пригода скінчиться. Не те щоб ми про це говорили, ні, але вона добре знала мою думку з цього приводу. На жаль, через кілька тижнів пара з'явилася знову. Нібито потрібно було поновити сеанси позування. Пан Крейль малював тепер просто-таки шалено. Я зрозуміла: він був уже воском у її пазурах.
Події досягли кульмінації в переддень 17 вересня. Поведінка мадемуазель Грієр останнім часом стала нестерпною, зухвалою. Пані Крейль поводила себе як справжня дама: вона проявляла холодну ввічливість, але в той же час показувала негідниці, що про неї думає. Так от 17 вересня, коли ми всі сиділи у вітальні після сніданку, мадемуазель Грієр висловила дивне зауваження про те, як вона переобладнає вітальню, коли буде жити в Олдербері. Зрозуміло, пані Крейль захотіла пояснення, і мадемуазель Грієр мала зухвалість заявити при всіх, що вона хоче вийти заміж за пана Крейля. Ні більше ні менше! Вона говорила про шлюб з одруженим чоловіком і все це висловлювала його дружині!
Я була надзвичайно розгнівана поведінкою пана Крейля. Як він міг дозволити цій дівчині зневажати його дружину в її ж вітальні? Якщо він хотів тікати з нею, то повинен був поїхати, а не приводити в дім. Пані Крейль, незважаючи на обурливі почуття, не втрачала гідності. Якраз у той момент зайшов Еміас Крейль, і вона зажадала негайного пояснення. Він, природно, розсердився на мадемуазель Грієр за бездумність, з якою вона форсувала події. Незалежно від усього іншого, її вчинок ставив його в неблаговидне становище, а чоловікам не подобається, щоб їх ставили В неблаговидне становище. Це ущімлює їх егоїзм. Пан Крейль не знайшов нічого кращого, як промимрити, мов блазень, що сказане мадемуазель Грієр правда, але він, мовляв, не хотів, щоб дружина його довідалася про це таким чином.
Я ніколи не бачила презирливішого погляду, ніж той, який кинула Керолайн. Вона вийшла з кімнати з високо піднятою головою. Вона була гарна жінка — така гарна, що я ставила її над вдаваною величністю тієї дівчини. В неї була хода імператриці. Я від усієї душі сподівалася, що Еміас Крейль буде покараний за його жорстокість і за прикрощі та страждання, яких він завдав благородній жінці. Вперше я спробувала висловити пані Крейль свою думку, але вона зупинила, мене: "Треба намагатися вести себе як звичайно. Це буде найкраще. Підемо всі до Мередіта Блейка на чай". Тоді я сказала їй: "Ви чудова, пані Крейль". А вона мені відповіла: "Ви не знаєте". Потім уже в дверях повернулася і, поцілувавши мене, сказала: "Ви для мене єдина втіха…"
Пан Крейль відчував себе явно не в своїй тарілці, хоч і намагався здаватися бадьорим. Пан Філіп Блейк тримався як завше. А мадемуазель Грієр була ніби вдоволена кішка, що натрапила на горщик з сметаною. Вони всі пішли. Повернулися годині о шостій. Того вечора мені більше не вдалося бачити пані Крейль саму. За столом вона була спокійна і врівноважена і рано пішла спати. Ніхто, мабуть, крім мене, не знав, як вона страждала тоді!
Вечір минув у безперервній сварці між паном Крейлем і Анжелою. Знову була піднята проблема школи. Він сварився, нерви його були напружені, а вона на диво прискіплива. Все, здавалося, вирішено, шкільні приладдя куплені, і не було ніякого резону повертатися до цього питання, проте Анжелі захотілося прикинутись жертвою. Я впевнена, що вона цілком розуміла становище, яке було в сім'ї і яке впливало на неї, як і на всіх інших.