Але можна й краще.
"Джон Кеннеді-молодший у невеличкому літаку лавірує над Лонг-Айлендом. У нього сильна нежить, він кахикає та чхає без упину. Його дружина Керо-лайн трохи біситься, що й відповідає її дівочому прізвищу: Бесет. Вона пропонує йому капсулу "Humeux Fournier", Джон відмовляється, бо вони страшенно поспішають на весілля його кузини. Тут він починає сильно чхати, і літак цієї ж миті збивається [210] з курсу. З'являється лого "Humeux Fournier" із написом: "Humeux Fournier". Аби ваш ніс не виробляв піке".
Учора ввечері ви вперше покохалися — це була надзвичайна насолода, хоч це й не дивно. Октаве, ти гідний звання спеціаліста з кількості проникнень. Група "REM" на MTV співає: "Це кінець світу, і мені від цього класно!" Тамара наблизилась до тебе, коли ти шукав серветку, аби витерти липучі пальці після щойно злопаної оладки з абрикосовим джемом; вона сама почала облизувати твою долоню, а потім і все інше. Ти підхопив її рух, ваші тіла так сплелися, що розтяти їх було неможливо. її губи злипалися від абрикосового сиропу. Вона злегка пестила тебе своїм волоссям. Шкіра Тамари настільки блискуча, що в ній можна побачити власне відбиття. Одразу після оргазмуутебе знову встав. Такого з тобою не траплялося вже давно. Коли довго живеш із кимось, то друга ерекція поспіль стає рідкістю. Ось чому зараз тобі так добре ви щойно кінчили, дивитесь одне на одного, випили трохи водички, запалили по цигарці, посміюєтеся, а тут, опа!, із одного погляду розпалюється бажання, її "кицька" знову тремтить, твоя біта знов набита. Слоган: "Стомився? — Тамара! І ще оргазмів пара!"
Поки вона спала, краплинки поту, схожі на росинки, прикрашали її плечі та чоло. Це про Тамару писав у своєму романі "Моя подруга Нан" Поль-Жан Туле: "Млява грація креолок, втомлених від неробства". Ти не розумієш, навіщо загубив стільки часу і жодного разу не стягнув з неї трусики. Якби ти знав, що це буде так тендітно... Вона підфарбовує волосся, але воно в неї не біляве, воно мляве. Учора ввечері Тамара їла тараму в басейні "Мажестік" і раптом запитала тебе:
— Приголубити тебе ротом?
— О, твої грудки уже націлені! [211]
— Так, я взагалі спочатку цілюсь, а потім влучаю.
Коли вона повертає голову, усі чоловіки також обертаються. У неї виточений профіль (виточений і витончений, її волосся не біляве, а мляве, її очі лоскочуть і хочуть, усе подовжується, якщо тільки поглянути на неї, навіть величальні промови на її адресу). ЇЇ довге волосся не встигає за нею, йому важко слідувати за Тамарою, воно поколихується за спиною та залишає за собою знайомий тобі аромат: Obsession... Коли ще на самому початку Софі хотіла тебе причарувати, то копилила губки, як Кароліна Еррера в рекламі. Це нагадало тобі, що ви кохалися без гумки.
— Будь обережна, Тамаро, я дуже плодючий.
— Ото злякав! Та я вже десять років приймаю пігулки. Ти хоча б не хворий?
Ви обидва удаєте, наче поснули перед телевізором. Вас "розбудив" Чарлі, який почав кричати у слухавку:
— У нас — СНІД! У нас — СНІД!
— Що?
— Урра! Міністерство охорони здоров'я щойно виділило нам бюджет на кампанію проти СНІДу, ти уявляєш? Десять мільйонів євро без жодного тендера!
Тамара обертається до тебе:
— Що сталося?
— Нічого особливого.. Це був Чарлі.. Ми отримали СНІД.
Наступного ранку ви пожираєте галюциногенні грибочки з Амстердама — псилоциби (по чотири шапки та три ніжки кожному), і ваші розмови набирають нових обертів:
— У тебе дві голови.
— Шафа зараз вибухне.
— Я — суперзірка.
— Мені хочеться подивитися кіно, але навіщо, хіба це природно? [212]
— Доки я второпаю, про що ти питаєш, буде надто пізно тобі відповідати.
— Моя голова не припиняє своєї роботи.
— Я б'юся із міні-баром.
— Кобила з воза — бабі легше.
— Я знов стаю самим собою.
— Я не хочу дивитися на ці голі дули. Та дарма, все одно ми їх бачимо.
— Ви, дівки, завжди знайдете можливість нас прив'язати.
— Я ненавиджу фрази, які починаються зі слів "я ненавиджу".
— Ти вгамовуєш мою спрагу.
— А ти мене постійно зраджуєш.
— Еге ж, але я міг зробити й гірше: одружитися з тобою.
Чи знаєте, яка різниця між бідними та багатими? Бідні продають наркоту, аби купити кроси "Nike", а багаті продають кроси "Nike", аби купити наркоту.
Море витанцьовувало в довгій темній протоці. Сьогодні з нього не віяв вітер змін. Лише наступного дня Тамара повідомила тебе, що йде назавжди.
— До кого?
— До Альфреда Дюлера, твого клієнта з "Мадон". Він зачарований мною, залишає по двадцять повідомлень на добу на автовідповідачеві. Ми переспали минулого тижня, він повів мене до "Тріанон-палацу", він був такий щасливий, але помирав з переляку і це було дуже мило. Знаєш, він досить люб'язний, наговорив мені купу компліментів. Здається, він дійсно збирається розлучитися з дружиною, ти ж знаєш, він такий нещасний.
— Це й не дивно, він і сам зробить нещасним кого завгодно. Але що буде з твоєю дочкою, чи ти залишиш її в Марокко? [213]
— О, ні, Альфред хоче забрати її до Франції, аби ми разом жили. Він збирається подавати на розлучення, хоче, аби ми одружилися, зрештою, він згоден на все. Знаєш, сама дивуюся, як можна розгойдати життя п'ятдесятирічного чоловіка, якщо мати тонку талію та гострий язичок.
— І бути на двадцять років молодшою за його дружину.
— Послухай, не треба ображатися, ти добре знаєш, що така нагода випадає не кожного дня. Це мій єдиний шанс! Я можу влаштувати своє життя, стати поважною дамою. У мене вперше буде власний будинок, я зможу його прикрашати. І зватимуть мене мадам Дюлер, а мою доньку — мадемуазель Дюлер. У нас буде автомобіль, і канікули в Провансі. Головне, що я буду в безпеці і зможу нарешті розтовстіти. Але я про тебе не забуду, ти прийдеш на весілля, так? Я навіть хотіла, аби ти був свідком, але Альфред проти, він дуже ревнує до мого минулого.
— Ти йому про все розповіла??! Уважай, він мій найбільший рекламодавець все ж таки!
— Е-е-е... Ні, я не вдавалася в дрібниці, він зрештою і не дуже хотів, але він відчуває, що ми з тобою забавлялися.
— Але це було неправдою до вчорашнього вечора.
— Так, тому ж я тебе і зґвалтувала, бо мене нервувало, що між нами ніколи нічого не було. То скажи, до речі, ти дістався висот, тобі сподобалося, ти вдоволений? Я не хотіла тебе лишати без основного товару.Цежзавдякитобімені це все привалило... (Говорячи це, вона вказує на обкладинку "Elle" зі своїм усміхненим обличчям (фото Жана-Марі Перьє) та написом: "Тамара: "Мегрелет" по-арабськи".)
— Але ти прийдеш на вручення "Левів"?
— Слухай, Альфред цього не хоче, він такий власник, краще з ним не сперечатися. Зрештою, він має рацію: якщо я хочу зніматися в кіно, мені не слід компрометувати себе рекламою. [214]
— Тобто між нами все скінчено? І це тоді, коли я почав тебе кохати!
— Припини, останнього разу, коли ти казав мені це, було надто рано, а тепер занадто пізно.
Ось так, вона цілує тебе востаннє, і ти відпускаєш її тендітне зап'ястя. Ти відпускаєш її, бо ти відпускаєш усіх. Ти відпускаєш її будувати кар'єру кінозірки, а про цей шлях ви знаєте чимало. Ти дедалі більше почуваєш себе наче якийсь сухотний. Тієї самої миті, коли вона зачинила двері, ти вже сумував за всіма попередніми хвильками.
Небо розчиняється в океані — це зветься горизонтом. "На світанку третього тисячоліття..." Нам стільки про нього говорили, і тепер так дивно бачити цей "світанок третього тисячоліття"... І нічого жахливого не сталося, окрім цього. Танкери перетинають затоку, лишаючи по собі райдужні (тобто нафтові) хвости. Ти дивишся на ехограму від Софі. Ехограма стає дедалі більш розпливчастою, але ти не щулиш очі, ти залишаєш їх широко відкритими, доки твої щоки не стають мокрими.
У вашому житті з'являються люди, які змінюють його, навіть не здогадуючись про це; потім вони спокійнісінько зраджують вас, об'єднуються з вашими ворогами, а ви дивитесь їм услід, бачите, як вони віддаляються, наче армія після погрому, на тлі руїн та заходу сонця.
5.
Ви — продукти епохи. Хоча ні. Це було б надто легко-в усьому звинуватити епоху. Ви просто продукти. Глобалізацію більше не цікавлять люди, тому вам слід стати продуктом, аби суспільство звернуло на вас увагу. Капіталізм перетворив людей на йогуртів із зазначеним терміном використання, призвичаєних до Видовища, іншими словами, націлених на винищення своїх ближніх. Аби звільнити вас, досить перетягти ваше ім'я на моніторі до "корзини", а потім "очистити корзину" у відповідному меню, тоді комп'ютер запитає: "Чи бажаєте ви видалити запис без можливості подальшого відновлення? Відмінити/ОК Аби покінчити з вами, досить клікнути на "ОК". Раніше в рекламі говорили: "Маленький клік краще, ніж великий шок", але тепер маленький клік спричиняє великий шок.
Коли вже ви є товаром, то вам хочеться називатися якимсь довгим і складним ім'ям, яке важко вимовити та запам'ятати, ім'ям важкого наркотику, кольору хакі, дуже їдкої кислоти, яка здатна розчинити зуб за годину, надто солодкого напою із дивним присмаком і, незважаючи на всі свої небезпечні властивості, залишатися найвідомішою [216] торговельною маркою у світі. Вам хотілося б стати пляшкою отруйної кока-коли.
А поки що, якби ви були Чарлі Нагу, ви б сиділи у своєму готельному номері та блукали Інтернетом по всіляких порносайтах, радіючи новому "крутому" відео (як ви завжди кажете): молода азіатка смокче у коняки і вибльовує цілий літр сперми. Раптом ви згадуєте, що вже час приводити себе до ладу, аби мати пристойний вигляд на церемонії вручення "Каннських левів". Але от тобі й на: Оділь, яка вже не етажерка, і навіть не редакторка, а щойно призначена старша АД, окупувала ванну кімнату хвилин на сорок, ніяк не менше.
Якби ж ви були Октавом Паранго, ви б зараз стояли перед Великою залою Фестивального Палацу-ну, ви знаєте цей громіздкий бункер у неонацистському стилі на набережній Круазетт, де кінозірки підіймаються по каннських сходах під клацання фотоапаратів. Ви б нудилися серед натовпу рекламістів з усього світу, які, виряджені в позичені смокінги, чекають на видовище, коли одні переможці вручатимуть трофеї іншим. Ваші вуха потерпали б від гомону, а ніс вбирав би запах п'янких парфумів та бридкого поту. Ви б дивилися на пляж, його чистенький пісочок, білі яхти.