А як був він у будинку, то їх запитав: "Про що міркували в дорозі?"
34 І мовчали вони, бо сперечалися поміж себе, хто найбільший.
35 А як сів, то покликав він дванадцятьох, і промовив до них: "Коли хто прагне бути першим, хай буде найменшим з усіх і слуга всім!"
36 І взяв він дитину, і поставив її серед них. І обнявши її, він промовив до них:
37 "Коли хто в ім'я моє прийме одне з дітей таких, той приймає мене. Хто ж приймає мене, не мене він приймає, а того, хто послав мене!"
38 Обізвався до нього Іван: "Вчителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє ім'ям твоїм демонів. І ми заборонили йому, бо він з нами не ходить".
39 А Ісус сказав: "Не забороняйте йому, бо нема такого, що ім'ям моїм чудо зробив би, і зміг би потім лихословити мене.
40 Хто бо не проти нас, той за нас!
41 І коли хто напоїть вас кухлем води в ім'я моє заради того, що ви Христові, запевняю вас, що не втратить той нагороди своєї!
42 Хто ж стане каменем спотикання для одного з цих малих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно на шию йому почепити, та й кинути в море!
43 І коли рука твоя зваблює тебе, відітни її, краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до вогню невгасимого,
44 де їхній черв'як не вмирає і не гасне вогонь.
45 І коли нога твоя зваблює тебе, відітни її, краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкинутому до геєнни, до вогню невгасимого,
46 де їхній червяк не вмирає і не гасне вогонь.
47 І коли твоє око тебе зваблює, вийми його, краще тобі однооким увійти в царство Боже, ніж з обома очима бути вкинутому до геєнни вогненної,
48 де їхній черв'як не помирає, і не гасне вогонь!
49 Бо посолиться кожен вогнем, і кожна жертва посолиться сіллю.
50 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим виправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!"
Вiд Марка 10
1 І вийшовши звідти, він прийшов у Юдею, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до нього, і знову він навчав їх за звичаєм своїм.
2 І підійшли фарисеї й запитали, його випробовуючи: "Чи дозволено чоловікові жінку свою відпустити?"
3 А він відповів їм: "Що Мойсей заповів вам?"
4 Вони ж сказали: "Мойсей заповів написати листа про розлучення та й відпустити".
5 Ісус же сказав їм: "То за ваше жорстокосердя він вам написав цю заповідь.
6 Бог же на початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.
7 Покине тому чоловік свого батька та матір,
8 і стануть обоє вони одним тілом, тим то нема вже двох, а одне тіло.
9 Тож, що Бог спарував, людина хай не розлучує!"
10 А вдома про це учні знову запитали його.
11 І він їм відповів: "Хто жінку відпустить свою, та одружиться з іншою, той вчинить перелюб з нею.
12 І коли жінка покине свого чоловіка, і одружиться з іншим, то вчинить перелюб вона".
13 Тоді принесли дітей до нього, щоб він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14 А коли побачив це Ісус, то обурився, та й промовив до них: "Не бороніть їм приносити дітей до мене, бо таких царство Боже!
15 Запевняю вас: "Хто Божого царства не прийме, немов та дитина, той у нього не ввійде"".
16 І він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.
17 І коли вирушав він у дорогу, то підійшов один, упав перед ним на коліна і запитав його: "Вчителю добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?"
18 Ісус же йому відповів: "Чого називаєш мене добрим? Ніхто не є добрий, окрім Бога самого".
19 Знаєш заповіді: "Не вбивай, не вчиняй перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір".
20 А він відповів Йому: "Вчителю, це все виконав я ще змалку".
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю і промовив йому: "Одного бракує тобі. Іди, розпродай, що маєш, вбогим роздай і матимеш скарб на небі! Потому приходь та йди вслід за мною, взявши хреста".
22 А він засмутився тим словом, і пішов зажурений, бо великі маєтки він мав.
23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав своїм учням: "Як важко отим, хто має багатство, увійти в царство Боже!"
24 І учні здивувалися від слів його. А Ісус сказав їм: "Діти мої, як важко отим, хто сподівається на багатство, увійти в царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому в Боже царство ввійти!"
26 Ті ще дужче здивувалися, й казали по між себе: "Хто ж тоді може врятуватися?"
27 Ісус же поглянув на них і промовив: "Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!"
28 А Петро став казати йому: "От усе ми покинули, та й пішли за тобою слідом".
29 Ісус відповів: "Запевняю вас: "Нема такого, щоб полишив помешкання своє, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля заради мене та доброї новини,
30 і не отримав би в сто раз більше зараз, в час переслідувань, будинків, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в світі наступному вічне життя.
31 І багато з перших стануть останніми, а останні першими"".
32 Йшли вони шляхом до Єрусалиму. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувалися, а ті, що йшли вслід за ним, боялися. І, взявши дванадцятьох, почав їм розповідати, що з ним статися має:
33 "Оце в Єрусалим ми йдемо. Старшим священикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть його, і поганам його видадуть,
34 і глузуватимуть з нього, і плюватимуть на нього, і його бичуватимуть, і вб'ють, але третього дня він воскресне!"
35 І підходять до нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть йому: "Вчителю, у нас є прохання до тебе".
36 А він їх запитав: "Чого ж волієте, щоб я вам зробив?"
37 Вони ж відповіли йому: "Дай нам, щоб у славі твоїй ми сиділи праворуч і ліворуч від тебе!"
38 А Ісус сказав їм: "Не знаєте, чого просите. Чи ж здатні ви пити чашу, що я її п'ю, і христитися хрищенням, що я ним хрищуся?"
39 Вони відповіли йому: "Здатні". А Ісус їм сказав: "Чашу, що я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що я ним хрищусь, ви охриститеся.
40 А сидіти праворуч мене та ліворуч не моє це давати, а кому вготовано".
41 Як почули ж це десятеро, то обурилися на Якова та на Івана.
42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: "Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43 Між вами так не має бути. Хто ж із вас прагне бути великим, хай буде він вам за слугу.
44 А хто з вас прагне бути першим, хай буде всім за раба.
45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили йому, а щоб послужити, і душу свою дати на викуп за багатьох".
46 І прийшли вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив він разом з учнями своїми й безліччю люду, сидів і просив при шляху сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47 І почувши, що то назарянин Ісус, почав вигукувати: "Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!"
48 І сварилися на нього багато, щоб мовчав, та він ще дужче кричав: "Сину Давидів, змилуйся наді мною!"
49 І зупинився Ісус та й сказав: "Покличте його!" І покликали сліпого та й кажуть йому: "Сміливіше вставай, він кличе тебе".
50 А той скинув плаща свого, і скочив з місця, і прибіг до Ісуса.
51 А Ісус запитав його: "Що тобі?" Сліпий же йому відповів: "Вчителю, хай я прозрію!"
52 Ісус же до нього промовив: "Іди, твоя віра врятувала тебе!" І той враз прозрів, і пішов за Ісусом.
Вiд Марка 11
1 І коли вони наблизилися до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, що на Оливній горі, тоді він посилає двох учнів своїх,
2 і каже до них: "Ідіть у село, яке перед вами, і входячи в нього, ви знайдете прив'язаного віслюка, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його і приведіть.
3 Коли ж скаже хто вам: "Що це ви робите?" Скажіть: "Господь потребує його", і буде дозволено вам".
4 І вони пішли, і знайшли того віслюка, що прив'язаний біля воріт знадвору був при дорозі, і відв'язали його.
5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: "Що ви робите? Пощо віслюка ви відв'язуєте?"
6 Вони ж їм сказали, як звелів їм Ісус, і було відпущено їх.
7 І вони привели до Ісуса віслюка, і поклали на нього плащі свої, а він сів на нього.
8 Багато ж народу стелили одяг свій на шляху, а інші стелили зелень з полів.
9 А ті, що йшли перед ним і позаду, вигукували: "Осанна! Благословенний, хто йде в Господнє ім'я!
10 Благословенне царство, що надходить, Батька нашого Давида! Осанна на висоті!"
11 Потому ввійшов він до Єрусалиму і в храм. А як година вже пізня була, то він оглянув усе і пішов у Віфанію з дванадцятьма.
12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, він зголоднів був.
13 І побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіги була.
14 І сказав Ісус до нього: "Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки!" А учні його все те чули.
15 І прийшли вони в Єрусалим. А як він у храм увійшов, то став виганяти з храму продавців і покупців, і перевернув столи міняйлам та ослони продавцям голубів.
16 І він не дозволяв, щоб хто річ яку проносив через храм.
17 І він їх навчав і казав їм: "Хіба не написано: "Оселя моя буде оселею молитви в народів усіх, ви ж перетворили її на печеру розбійників!18 І почули це старші священики й книжники, і шукали, як його вбити, бо боялися його, весь бо народ дивувався науці його.
19 А як пізно ставало, вони поза місто виходили.
20 А проходячи вранці, побачили фігове дерево, всохле від кореня.
21 І згадавши Петро, каже йому: "Вчителю, поглянь фігове дерево, що прокляв ти, всохло!"
22 А Ісус їм у відповідь каже: "Майте віру Божу!"
23 Поправді кажу вам: "Як хто скаже горі цій: "Зруш та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своєму, і матиме віру, що станеться так, як сказав, то так і станеться!"
24 Через це кажу вам: "Все, чого ви в молитві попросите, вірте, що отримаєте, і ви те матимете.
25 І коли стоїте на молитві, то пробачайте, як маєте що проти кого, щоб і Батько ваш небесний пробачив вам гріхи ваші.
26 Коли ж не пробачаєте ви, то й Батько ваш небесний не пробачить вам гріхів ваших"".
27 І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж він у храмі ходив, прийшли старші священики, книжники і старшини до нього,
28 і запитали його: "Якою ти владою все це робиш? І хто тобі владу цю дав, щоб ти це робив?"
29 А Ісус відповів їм: "Запитаю й я вас, і як відповісте мені, то й я скажу вам, якою я владою це все роблю.
30 Скажіть мені, Іванове хрищення з неба було, чи від людей?"
31 Вони ж міркували собі: "Коли скажемо: "З неба", скаже: "Чого ж ви йому не повірили?32 А сказати: "Від людей", боялися народу, бо всі вважали, що Іван був дійсно пророком.
33 І відповіли Ісусові: "Не знаємо"...