І вони розбудили його та й сказали йому: "Вчителю, чи тобі байдуже, що ми гинемо?"...
39 Тоді він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: "Стихни, вгамуйся!" І стих вітер, і тиша велика настала...
40 І сказав він до них: "Чого ви такі полохливі? Чого віри не маєте?"
41 А вони налякалися й казали один до одного: "Хто ж це такий, що вітер і море слухняні йому?"
Вiд Марка 5
1 І перепливли вони на інший бік моря, в Гадаринську землю.
2 І як вийшов він з човна, то трапився йому чоловік з могильних печер, що мав духа нечистого.
3 Він мешкав серед могил, і ніхто навіть ланцюгами зв'язати не міг його,
4 кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани трощив, і ніхто не міг вгамувати його.
5 І він перебував день і ніч серед могил та в горах, і кричав, і бився об каміння...
6 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, вклонився йому
7 і закричав гучним голосом: "Що до мене тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом тебе заклинаю, не муч мене!"
8 Бо сказав він йому: "Вийди, дух нечистий, з людини!"
9 І запитав він його: "Як твоє ім'я?" А той відповів: "Легіон моє ймення, багато-бо нас".
10 І він його дуже просив, щоб їх не висилав з тієї землі.
11 Паслося ж там на горі багато свиней.
12 І просилися демони, кажучи: "Дозволь нам у свиней увійти".
13 І дозволив він їм. І вийшли духи нечисті, і в свиней увійшли. І зо дві тисячі свиней кинулися з кручі до моря та й потонули...
14 А їхні пастухи втекли та в місті й по селах розказали. І повиходили люди побачити, що сталося.
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, в якому був легіон, убраний сидів та при розумі, і полякалися вони...
16 Свідки ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.
17 І вони стали благати його, щоб пішов з їхнього краю.
18 А як він сів до човна, то біснуватий став просити його, щоб залишитися з ним.
19 Ісус же йому не дозволив і промовив до нього: "Іди до хати своєї й розкажи всім своїм, які речі великі Господь вчинив тобі, і як змилувався над тобою!"
20 І пішов він та в Десятимісті почав розповідати про все, що Ісус вчинив йому. І всі дивувалися!
21 І коли знову переплив Ісус човном на той бік, то на березі моря до нього зібралося багато народу.
22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і як побачив його, то припавши до ніг йому,
23 дуже благав: "Моя дочка помирає. Прийди ж, поклади свої руки на неї, щоб видужала та жила!"...
24 І пішов він з ним. А за ним натовп великий ішов і тиснув на нього.
25 А жінка одна, що дванадцять років хворіла на кровотечу,
26 яка чимало натерпілася від багатьох лікарів, і змарнувала на них усе добро своє,
27 почувши про Ісуса, підійшла крізь натовп ззаду і доторкнулася до одягу його...
28 Промовляючи про себе: "Коли хоч доторкнуся до одягу його, то одужаю"...
29 І зупинилася кровотеча її, і тілом відчула вона, що одужала від недуги!
30 І в ту мить Ісус відчув, що вийшла з нього сила. І він до народу звернувся й запитав: "Хто доторкнувся до мого одягу?"
31 І відповіли йому учні його: "Ти ж бачиш, що тисне на тебе народ, а питаєшся: "Хто доторкнувся до мене?32 А він навколо поглядав, щоб побачити ту, що зробила це.
33 І жінка злякалася та затряслася, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед ним, і всю правду йому розповіла...
34 А він їй сказав: "Твоя віра, дочко, врятувала тебе. Іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!"
35 Як він ще промовляв, приходять ось від старшого над синагогою та й кажуть: "Дочка твоя померла, чого ще турбуєш Вчителя?"...
36 А Ісус, як почув ті слова, сказав до старшого над синагогою: "Не лякайся, тільки вір!"
37 І він не дозволив іти з собою нікому, тільки Петрові, Якову та Іванові, братові Якова.
38 І прийшли вони до господи старшого над синагогою, і він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.
39 А ввійшовши, сказав він до них: "Чого ви метушитеся та плачете? Не померло дівча, а спить!"
40 І вони глузували з нього. А він усіх випровадив, узяв батька дівчини, матір її та тих, хто був з ним, і ввійшов до кімнати.
41 І взяв він за руку її та й промовив: "Дівчинко, кажу тобі встань!"
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча, а років мало з дванадцять. І всі жахнулися з дива великого!...
43 А він звелів нагодувати її та наказав їм суворо, щоб ніхто не довідався про це.
Вiд Марка 6
1 І вийшовши звідти, він прийшов до своєї батьківщини, а за ним ішли учні його.
2 Як настала ж субота, він навчати почав у синагозі. І багато з тих, що слухали, дивувалися й запитували: "Звідки в нього це? І що за мудрість, що дана йому? І що за чуда, що стаються руками його?
3 Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якову, Йосипові, Юді та Симонові? А сестри його хіба тут не між нами?" І непевність щодо нього викликала в них гнів...
4 А Ісус їм сказав: "Нема пророка без пошани, хіба що тільки у вітчизні своїй, серед родини своєї та в оселі його".
5 І він тут вчинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, зцілив.
6 І він дивувався їхньому невірству. І ходив він по селах навколишніх та навчав.
7 І покликавши дванадцятьох, посилав їх по двох, і владу їм дав над нечистими духами.
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, окрім палиці: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,
9 а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.
10 І промовив до них: "Коли ви де ввійдете до помешкання, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.
11 А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення проти них. Запевняю вас, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!"
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.
13 І багато виганяли демонів, і оливою хворих багато намащували і зцілювали.
14 І почув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я його стало відоме всюди, і сказав, що то Іван Христитель з мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.
15 Інші запевняли, що Ілля він, а ще інші казали, що пророк, або як один із пророків.
16 А Ірод, почувши, сказав: "Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!"
17 Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і до в'язниці кинув його, через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа, бо він одружився був з нею.
18 А Іван казав Іродові: "Не годиться мати жінку брата свого за жінку собі!"
19 А Іродіяда озлобилася на нього, і плекала сподівання заподіяти йому смерть, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він людина праведна та свята, і захищав його. І його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.
21 Та трапилася нагода, коли в день народження Ірод справляв був бенкет вельможам своїм, тисячникам і галілейській старшині,
22 і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім з ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: "Проси в мене, чого забажаєш, і дам я тобі!"
23 І поклявся він їй: "Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!"
24 Вона ж вийшла і запитала матері своєї: "Чого маю просити?" А та сказала: "Голови Івана Христителя"...
25 І повернулася вона до царя, і просила: "Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!"
26 І засмутився цар, але через прилюдну присягу, не міг їй відмовити.
27 І цар зараз послав вояка, і звелів йому принести Іванову голову.
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Іванові голову, і приніс її на полумискові, і дівчині віддав, а вона віддала її своїй матері...
29 А коли його учні почули, то прийшли, і взяли його тіло, і до могили поклали його.
30 І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.
31 І сказав він до них: "Підемо подалі від людей, та трохи спочинете". Бо багато народу приходило та відходило, що вони не мали часу навіть на їжу.
32 І попливли вони човном подалі від людей.
33 І побачили їх, коли пливли, і багато їх пізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, випередивши їх.
34 І як вийшов Ісус, то побачив багато народу, і змилосердився над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І почав їх навчати.
35 І як минуло вже часу доволі, підійшли його учні до нього та й сказали: "Це місце безлюдне, а година вже пізня.
36 Відпусти їх, хай підуть в осади та села близькі і куплять собі чого їсти".
37 А він їм сказав: "Дайте їсти їм ви". Вони ж відповіли йому: "Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?"
38 А він їх запитав, скільки вони мають хліба. Вони подивилися, і сказали, що мають п'ять хлібів та дві риби.
39 І звелів він їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.
40 І розсілися рядами вони, по сто та по п'ятдесят.
41 І він узяв п'ять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив, поламав ті хліби і дав учням, щоб клали перед ними, і дві риби на всіх поділив.
42 І всі їли й наїлися!
43 А з залишток назбирали дванадцять повних кошиків.
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч з п'ять!
45 І звелів своїм учням до човна сідати, і без нього на той бік пливти до Віфсаїди, поки сам він відпустить народ.
46 І він їх відпустив, та й пішов помолитися на гору.
47 А як вечір настав, човен був серед моря, а він сам один на березі.
48 Коли ж він побачив, як вони на веслах мордуються проти зустрічного вітру, то вночі о четвертій сторожі пішов морем до них, і вже їх минав.
49 А вони, як побачили, що йде він морем, подумали, що то мара, та закричали з переляку.
50 А він до них промовив: "Не лякайтеся, це я!"
51 І ввійшов він у човен до них, і вітер стих. А вони дивувалися в собі,
52 не розуміючи чуда з хлібом, бо серце їхнє було затверділе.
53 Перепливши ж, вони пристали до берега в Генісаретській землі.
54 І як вони повиходили з човна, люди враз пізнали його,
55 і порозбігалися по всій тій околиці, і стали на ложах хворих приносити, де тільки почули були, що він є.
56 І куди тільки він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали хворих на майданах і благали його, щоб могли доторкнутися хоч краю одягу його. І хто тільки до нього доторкався, той був зцілений!
Вiд Марка 7
1 І зібралися до нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули з Єрусалиму,
2 і побачили, що деякі з учнів його їли хліб руками немитими.
3 Бо фарисеї й усі юдеї за звичаями старших не їдять, поки старанно не вимиють рук.
4 а повернувшись з базару, вони не їдять, поки не вмиються.