А демонам не дозволяв він казати, що знають його.
35 А на світанку він усамітнився і там молився.
36 А Симон та ті, що були з ним, поквапилися за ним.
37 І знайшовши його, вони кажуть йому: "Всі шукають тебе".
38 А він сказав до них: "Ходімо в інше місце, до околишніх міст та сіл, щоб і там проповідувати, бо на те я й прийшов".
39 І пішов він, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї. І демонів виганяв.
40 І приходить до нього прокажений, благає його на колінах: "Достатньо лиш бажання твого, щоб я став чистий!"
41 І змилосердився він, і простягнувши руку свою, доторкнувся до нього та й сказав йому: "Маю таке бажання, будь чистий!"
42 І проказа зійшла з нього тієї ж миті, і той став чистим.
43 А він пригрозивши йому, відразу вислав його,
44 і наказав : "Гляди ж, не розповідай нічого нікому. А йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво".
45 Але той, вийшовши, став всюди розповідати про подію, так що Ісус вже не міг увійти до міста, бо сходилися звідусіль до нього і він перебував віддалік, де було менше людей.
Вiд Марка 2
1 Коли ж він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка розповсюдилася, що в себе в хаті він.
2 І зібралося багато, що не вміщалися навіть при дверях. А він їм виголошував слово.
3 І принесли до нього хворого.
4 А що через народ до нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де він був, і спустили ложе з хворим.
5 А Ісус, віру їхню побачивши, сказав хворому: "Відпускаються, сину, гріхи тобі!"
6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:
7 "Чого він отак каже? Зневажає він Бога... Хто може пробачати гріхи, окрім Бога самого?"
8 І Ісус знаючи їхні думки, сказав їм: "Чого занепокоїлися серця ваші?
9 Що легше, сказати хворому: "Гріхи відпускаються тобі", чи сказати: "Вставай, візьми ложе своє та й ходи?"
10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу пробачати гріхи на землі", і каже хворому:
11 "Тобі я наказую. Вставай, візьми ложе своє та й іди до хати своєї!"
12 І той устав, і взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувалися, і славили Бога, промовляючи: "Ніколи такого не бачили ми!"
13 І вийшов до моря він знов. А весь натовп до нього приходив, і він їх навчав.
14 А коли він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і сказав йому: "Іди за мною!" Той устав і пішов за ним.
15 Коли ж Ісус з учнями сидів при столі у своїй хаті, то з ними сиділи митники й грішники, що ходили за ним.
16 Як побачили ж книжники та фарисеї, що він їсть з грішниками та з митниками, то сказали до учнів його: "Чому то він їсть з митниками та з грішниками?"
17 А Ісус, як почув, промовив до них: "Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати на покаяння праведних, а грішників".
18 А учні Іванові та фарисеїв постили. І прийшли вони та й запитали в нього: "Чому учні Іванові та фарисеїв постять, а твої ні?"
19 Ісус же відповів їм: "Хіба постять гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то не постять.
20 Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й поститимуть вони за тих днів.
21 Не пришиває ніхто до старого одягу латки з сукна нового, бо край латки нової відірветься від старого і дірка стане ще гірша.
22 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, бо порве вино бурдюки, і вино й бурдюки зіпсуються, а вливають вино молоде до нових бурдюків".
23 І як він переходив ланами в суботу, його учні йшли шляхом та зривали колоски.
24 Фарисеї ж сказали йому: "Не годиться в суботу робити те, що роблять вони".
25 А він їм відповів: "Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав, бо сам зголоднів був і ті, що були з ним?
26 Як він увійшов був до Божої оселі за першосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти дозволено було тільки священикам, і дав він і тим, хто був з ним?"
27 І сказав він до них: "Субота постала для людини, а не людина для суботи,
28 а тому Син Людський — Господь і суботі".
Вiд Марка 3
1 І він знов до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
2 І щоб звинуватити його, наглядали за ним, чи він у суботу того не зцілить.
3 І сказав він до чоловіка з сухою рукою: "Стань посередині!"
4 А запитав їх: "В суботу годиться робити добрі вчинки, чи лихі, зберегти життя, чи занапастити його?" Вони ж мовчали.
5 І поглянув він гнівно на них, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: "Простягни свою руку!" І той простяг, і рука йому стала здорова!
6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродовими приспішниками радилися, як його вбити.
7 А Ісус із своїми учнями вийшов до моря. І натовп великий ішов за ним з Галілеї, з Юдеї,
8 з Єрусалиму, з Ідумеї, з-за Йордання та з Тиру й Сидону. Натовп великий, почувши, як багато зробив він, зібрався до нього.
9 І сказав він до учнів своїх приготувати човна йому, бо натовп тиснув на нього.
10 Тому, що він багатьох немічних зцілив, то тислись до нього, щоб до нього доторкнутися.
11 І духи нечисті, як тільки вбачали його, то падали ницьма перед ним, і вигукували: "Ти Син Божий!"
12 А він їм суворо наказував, щоб вони його не виявляли.
13 І вийшов він на гору, і покликав, кого сам обрав, і вони підійшли до нього.
14 І визначив дванадцятьох, щоб з ним перебували, і щоб послати на проповідь їх,
15 і щоб мали вони владу зцілювати недуги й виганяти демонів.
16 І визначив він оцих дванадцятьох: Симона, якому дав ймення Петро,
17 Якова Зеведеєвого, Івана, брата Якова, яким дав імена Воанергес, себто сини грому,
18 Андрія, Пилипа, Варфоломія, Матвія, Хому, Якова Алфієвого, Тадея, Симона Кананіта
19 та Юду Іскаріота, що й видав його.
20 І зайшли до хати вони. І знову зібралося люду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
21 І коли його близькі почули, то вийшли, щоб забрати його, кажучи, ніби він несамовитий.
22 А книжники, що прийшли з Єрусалиму, казали: "Має він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів".
23 І покликавши їх, він приповістями до них промовляв: "Як може Сатана виганяти Сатану?
24 Коли царство поділиться в собі, то не зможе встояти те царство.
25 І коли будинок поділиться в собі, то не може встояти він.
26 І коли б Сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, а згине.
27 Ніхто не зможе вдертися до господи дужого, щоб пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже господаря, і аж тоді пограбує господу його.
28 Запевняю вас, що пробачаться людським синам усі гріхи та всі лихі слова на Бога, хоч би якими вони не були.
29 Але, хто лихословить на духа святого, повіки йому не відпуститься, під гріх вічний він підпадає".
30 Бо ж казали вони: "Він духа нечистого має".
31 І прийшли його мати й брати, і осторонь ставши, послали покликати його.
32 А народ навколо нього сидів. І сказали йому: "Ото мати твоя, брати твої й сестри он про тебе запитують осторонь".
33 А він їм відповів: "Хто моя мати й брати?"
34 І поглянувши на тих, що навколо нього сиділи, промовив: "Ось мати моя та брати мої!
35 Бо хто Божу волю виконує, той мені брат і сестра, і мати".
Вiд Марка 4
1 І знову почав він навчати над морем. І зібралося до нього багато народу, так що він увійшов до човна біля берега й сів, а народ весь був на березі.
2 І багато навчав він їх приповістями, і в науці своїй їм казав:
3 "Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.
4 І як сіяв, упало зерно одне край шляху, і налетіли пташки, і його видзьобали.
5 Інше ж упало на грунт кам'янистий, де не мало багато землі, і швидко зійшло, бо земля неглибока була,
6 а як сонце зійшло то зів'яло, і коріння не маючи, всохло.
7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його заглушив, і плоду воно не дало.
8 А що впало на добру землю, зійшло і росло, і видало плід у тридцятеро, у шістдесят і в сто раз".
9 І додав: "Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!"
10 І як залишився він на самоті, його запитали найближчі з дванадцятьма про цю приповість.
11 І він їм відповів: "Вам дано зрозуміти таємниці Божого царства, а для інших усе це в приповістях,
12 щоб оком дивилися вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб вони не навернулися, і не відпущені були гріхи їм!"
13 І він їх запитав: "Ви не розумієте приповісті цієї? Як же вам зрозуміти всі інші приповісті!
14 Сіяч сіє слово.
15 А котрі край шляху, де сіється слово — це ті, що як тільки почують, то зараз же приходить до них Сатана, і забирає слово, посіяне в них.
16 Так само й посіяні на кам'янистому грунті, вони, як почують те слово, то з радістю приймають його,
17 та кореня не маючи в собі, вони залишаються на деякий час. Але коли приходить утиск та переслідування за слово, долають їх сумніви.
18 А між терен посіяне — це ті, що слухають слово,
19 але клопоти цьогосвітні, омана багатства та всілякі бажання приходять та й глушать слово, і плоду воно не дає.
20 А посіяне в добру землю — це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто крат".
21 І сказав він до них: "Чи свічку приносять на те, щоб поставити її під посудину, чи може під ліжко, а не щоб поставити на свічнику?
22 Бо нема нічого захованого, що не виявиться, і нема таємного, що не вийде наяв.
23 Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!"
24 І сказав він до них: "Зважайте на те, що чуєте: "Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і ще й додадуть.
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має"".
26 І сказав він: "Так і Боже царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,
27 і чи спить, чи встає він вдень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.
28 Бо родить земля сама з себе: перше стебло, потім колос, а тоді зерна на колосі.
29 А коли плід достигне, він береться до серпа, бо настали жнива"".
30 І сказав він: "До чого прирівняємо царство Боже? Який приклад наведемо?
31 Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше від усього насіння земного.
32 Як посіяне ж буде, виростає і стає більше над усе зілля, і пускає такі великі гілки, що кублитися може в тіні його птаство небесне".
33 І такими приповістями він їм слово звіщав, скільки вони могли зрозуміти.
34 І без приповісті нічого він їм не казав, а учням своїм окремо все розтлумачував.
35 І сказав він до них того дня, коли вечір настав: "Перепливімо на той бік".
36 І лишивши народ, взяли його в човен та відпливли.
37 І знялася буря велика, що аж хвилі заливали човен, і човен водою вже був переповнився!
38 А він спав на кормі на подушці...