Ото маєш своє"...
26 І сказав йому пан: "Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
27 Тож тобі було треба вкласти гроші мої у справу, і, повернувшись, я мав би прибуток.
28 Візьміть же від нього таланта і віддайте тому, що десять талантів він має.
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви", буде плач там і скрегіт зубів!
31 Коли ж прийде Син Людський у славі своїй, і всі ангели з ним, тоді він засяде на престолі слави своєї.
32 І перед ним усі народи зберуться, і він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від кіз.
33 І поставить він вівці праворуч себе, а кіз ліворуч.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч його: "Прийдіть, благословенні мого Батька, посядьте царство, вготоване вам від закладин світу.
35 Бо я голодував був — і ви нагодували мене, був спраглий — і ви напоїли мене, мандрівником я був — і мене прийняли ви.
36 Був не одягнутим — і мене одягли ви, хворів — і мене ви відвідали, у в'язниці я був — і прийшли ви до мене.
37 Тоді скажуть йому праведні: "Господе, коли то тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спраглого — і напоїли?
38 Коли то тебе мандрівником ми бачили — і прийняли, чи не одягнутим — і одягли?
39 Коли то тебе ми хворого бачили, чи у в'язниці — і до тебе прийшли?"
40 Цар відповість їм: "Істино кажу вам, що тільки вчинили ви одному з найменших братів моїх цих, те мені ви вчинили".
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: "Ідіть від мене, прокляті, у вічний вогонь, що Дияволові та його ангелам приготований.
42 Бо я голодував був — і не нагодували мене, був спраглий — і ви не напоїли мене,
43 мандрівником я був — і не прийняли ви мене, був голий — і не одягли ви мене, хворів і був у в'язниці — і мене не відвідали ви".
44 Тоді запитають вони: "Господе, коли то тебе ми голодного бачили, або спраглого, або мандрівником, чи не одягнутого, чи хворого, чи ув'язненого — і не послужили тобі?"
45 Тоді він відповість їм: "Запевняю вас, чого тільки одному з найменших цих ви не зробили, мені ви того не зробили!"
46 І ці підуть на вічну муку, а праведники на вічне життя".
Вiд Матвiя 26
1 І коли закінчив Ісус промовляти ці слова, він сказав своїм учням:
2 "Ви знаєте, що через два дні Пасха, і Людського Сина видадуть на розп'яття".
3 Тоді старші священики, книжники та старші народу зібралися в будинку першосвященика Каяфи,
4 і радилися, щоб підступом взяти Ісуса та вбити.
5 І вони казали: "Тільки не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталася".
6 Коли ж Ісус був у Віфанії, у помешканні Симона прокаженого,
7 підійшла одна жінка до нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на його голову, як сидів при столі він.
8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: "Нащо таке марнотратство?
9 Адже дорого можна було б це продати, і віддати вбогим".
10 Знаючи Ісус, промовив до них: "Чого ви прикрість вчиняєте жінці? Вона ж добре зробила для мене.
11 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а мене не завжди ви маєте.
12 Бо, виливши миро оце на тіло моє, вона те вчинила на похорон мій.
13 Поправді кажу вам: "Де тільки оця новина проповідувана буде по всьому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!14 Тоді один з дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотом, подався до старших священиків,
15 і сказав: "Якщо заплатите мені, то я вам його видам?" І вони йому виплатили тридцять срібняків.
16 І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати його.
17 А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й запитали його: "Де тобі приготувати пасху?"
18 А він сказав: "Ідіть у місто, до такого то, і перекажіть йому, що сказав Вчитель: "Час мій близький, справлю Пасху з учнями своїми в тебе"".
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і розпочали готувати пасху.
20 А коли настав вечір, він з дванадцятьма учнями сів за стіл.
21 І як вони споживали, він сказав: "Запевняю вас, що один з вас видасть мене"...
22 А вони засмутилися дуже, і кожен з них став запитувати його: "Чи не я то, Господе?"
23 А він відповів: "Хто своєю рукою вмочить у миску зі мною, той видасть мене.
24 Людський Син справді йде, як про нього написано, але лихо тій людині, що видасть Людського Сина! Було б краще їй, коли б ця людина не народилася!"
25 Юда ж, зрадник його, запитав: "Чи не я то, Вчителю?" Відповів він йому: "Ти сказав"...
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, поблагословив, поламав, і даючи своїм учням, сказав: "Прийміть, споживайте, це тіло моє".
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, він подав їм і сказав: "Пийте з неї всі,
28 бо це моя кров заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
29 Кажу ж вам, що віднині не питиму я від цього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в царстві мого Батька".
30 А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.
31 Сказав тоді їм Ісус: "Ця ніч станете для всіх вас випробуванням через мене. Бо написано: "Вражу пастиря і розпорошаться вівці отари".
32 По воскресінні ж своєму я перед вас піду в Галілею".
33 А Петро сказав йому: "Навіть якщо всі відвернуться від тебе, то тільки не я".
34 Ісус же сказав йому: "Запевняю тебе, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від мене"...
35 А Петро сказав: "Коли б мені навіть померти з тобою, я не відречуся від тебе!" Так сказали й усі учні.
36 Тоді з ними прийшов Ісус до місцевості на ім'я Гефсиманія, і сказав до учнів: "Посидьте тут, а я піду отам помолюся".
37 І взявши Петра і двох синів Зеведеєвих пішов, стривожений і засмучений.
38 І сказав він до них: "Оповита сумом смертельним душа моя!" Залишайтеся тут, і попильнуйте зі мною...
39 І пройшовши трохи далі, впав він долілиць, та молився й благав: "Батьку мій, коли можна, хай омине ця чаша мене... Та проте, не як я хочу, а як ти"...
40 І повернувшись до учнів, знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: "Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зі мною?...
41 Пильнуйте й моліться, щоб оминуло вас випробування, бадьорий бо дух, але немічне тіло".
42 Відійшовши ще вдруге, він молився й благав: "Батьку мій, якщо цю чашу не можливо відвернути, щоб мені не пити її, то хай станеться воля твоя!"
43 І прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо важкими стали повіки очей їхніх.
44 І залишивши їх, і пішов помолитися втретє, те саме слово мовлячи.
45 Потому прийшов до учнів і сказав: "Ви далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилася, і до рук грішникам виданий буде Син Людський...
46 Вставайте, ходімо, ось наблизився мій зрадник!"
47 І коли він ще промовляв, ось прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним люду багато від старших священиків і старшин народу з мечами та киями.
48 А зрадник його дав був знака їм, кажучи: "Кого поцілую, то він, беріть його".
49 І він підійшов до Ісуса й сказав: "Радій, Вчителю!" І поцілував його.
50 Ісус же йому сказав: "Чого, друже, прийшов ти?" Тоді підійшли та схопили Ісуса.
51 А один з тих, що з Ісусом були, вихопив меча свого, рубонув слугу одного із старших священиків і відтяв йому вухо.
52 Тоді промовив до нього Ісус: "Сховай свого меча, бо всі, хто візьме меча, від меча й загинуть.
53 Чи ти думаєш, що не можу вблагати свого Батька, щоб він дав мені зараз більше дванадцяти легіонів ангелів?
54 Але як має збутися Писання, де сказано, що так статися мусить?"
55 Тієї години промовив Ісус до народу: "Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти мене! Я щоденно в храмі сидів і навчав, і мене не взяли ви".
56 Це ж сталося все, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили його й повтікали...
57 А вони схопили Ісуса, і повели до першосвященика Каяфи, де зібралися книжники й старшини.
58 Петро ж здалека йшов услід за ним аж до двору першосвященика, і ввійшовши всередину, сів зі сторожою, щоб бачити кінець.
59 А старші священики та весь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти йому,
60 і не знаходили, хоч свідків неправдивих багато підходило. Аж ось накінець з'явилися двоє і сказали:
61 Він казав: "Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його".
62 Тоді першосвященик устав і до нього сказав: "Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать проти тебе?"
63 Ісус же мовчав. І першосвященик сказав йому: "Заприсягаю тебе живим Богом, щоб нам ти сказав, чи ти Христос, Син Божий?"
64 Промовив тоді до нього Ісус: "Ти сказав це... І я кажу вам, що віднині ви бачитимете Людського Сина, що сидить праворуч сили Божої, і що йде хмарами небесними!"
65 Тоді першосвященик роздер одяг свій та й сказав: "Він зневажив Бога! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви щойно чули його слова, що зневажають Бога!
66 Що ви думаєте про це?" Вони ж відповіли: "Має померти!"
67 Тоді стали плювати на обличчя йому, та бити по щоках його, інші ж киями били
68 й казали: "Відгадуй, Христе, хто вдарив тебе?"...
69 А Петро сидів на подвір'ї. І підійшла до нього служниця одна та й сказала: "І ти був з галілеянином Ісусом!"
70 А він перед всіма відрікся, сказавши: "Не відаю я, що ти кажеш"...
71 А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала присутнім там людям: "Оцей був з назарянином Ісусом!"
72 І він знову відрікся та став присягати: "Не знаю цього чоловіка!"...
73 Трохи згодом хтось з присутніх сказав Петрові: "І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе".
74 Тоді він став присягати та божитися: "Не знаю цього чоловіка!" І тієї миті заспівав півень...
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: "Перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від мене". І вийшовши звідти, він гірко заплакав...
Вiд Матвiя 27
1 А коли настав ранок, усі старші священики й старшини народу зібрали нараду проти Ісуса, щоб йому заподіяти смерть.
2 І зв'язавши його, повели, та й віддали намісникові Понтієві Пилату.
3 Тоді Юда, що видав його, як побачив, що його засудили, розкаявся, і повернув тридцять срібняків старшим священикам і старшинам,
4 та й сказав: "Я згрішив, невинну кров видавши". Вони ж відповіли: "А нам що до того? Дивись собі сам"...
5 І кинувши в храм срібняки, пішов та й повісився...
6 А старші священики, як взяли срібняки, то сказали: "Цього не годиться покласти до скарбниці церковної, бо це заплата за кров".
7 А порадившись, купили на них поле гончарське, щоб мандрівників ховати,
8 чому й досі те поле називають полем крові.
9 Тоді справдилося те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: "І взяли вони тридцять срібняків, платню, в яку оцінили його сини Ізраїлеві,
10 і дали їх за поле гончарське, як Господь наказав був мені".
11 Ісус же став перед намісником.