І видужав хлопець тієї миті!
19 Тоді підійшли учні на самоті до Ісуса й запитали: "Чому ми не могли його вигнати?"
20 А він їм відповів: "Через ваше невірство. Запевняю вас, коли ви матимете віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: "Перейди звідси туди", то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого!
21 Ці біси не виходять інакше, як тільки молитвою й постом".
22 Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: "Людський Син буде виданий людям до рук,
23 і вони його вб'ють, але третього дня він воскресне". І тяжко вони зажурилися...
24 Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: "Чи не заплатить ваш вчитель дидрахми?"
25 Він відповів: "Так". І як він увійшов до будівлі, то Ісус першим його запитав: "Як ти думаєш, Симоне, царі земні з кого беруть мито або податки, від синів своїх, чи від чужих?"
26 А як той відповів, що від чужих, то сказав йому Ісус: "Тож вільні сини!
27 Щоб не бути нам каменем спотикання, піди над море, закинь вудку і яку першу рибу зловиш, з рота її дістанеш статира, візьми його і віддай їм за мене й за себе"...
Вiд Матвiя 18
1 Підійшли до Ісуса тоді його учні, запитуючи: "Хто найбільший у царстві небесному?"
2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них,
3 та й сказав: "Запевняю вас, шо коли не навернетеся і не станете, як ті діти, не ввійдете в царство небесне!
4 Отже, хто упокориться, як дитина оця, той найбільший у царстві небесному.
5 І хто прийме одну таку дитину в моє ймення, той приймає мене.
6 Хто спричинить спотикання одного з оцих малих, що вірять у мене, то краще б такому було, коли б жорно на шию йому почепити, і втопити в морській глибині...
7 Від спотикання лихо світові, бо мусить прийти воно. Лихо ж людині, що стає причиною спотикання!
8 Коли рука твоя чи нога спричиняє твій гріх, відітни її й відкинь від себе. Краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкинутому у вогонь вічний.
9 І коли твоє око спричиняє твій гріх, вийми його й відкинь від себе. Краще тобі однооким увійти в життя, ніж з обома очима бути вкинутому до геєнни вогненної.
10 Стережіться, щоб ви не погордували жодним з оцих малих. Кажу бо я вам, що їхні ангели повсякчасно бачать у небі обличчя мого Батька, що на небі.
11 Бо Син Людський прийшов, щоб врятувати загиблих.
12 Як ви гадаєте, коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблукає, то чи він не покине тих дев'яносто дев'ять у горах і не піде шукати втраченої?
13 І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за тих дев'яносто дев'ятьох.
14 Так і Батько ваш, що на небі, не бажає, щоб загинув один з цих малих.
15 А коли згрішить твій брат проти тебе, іди і йому викажи наодинці. Як тебе він послухає, ти придбав свого брата.
16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка підтвердилася вустами двох чи трьох свідків.
17 А коли не послухає їх, скажи церкві. Коли ж не послухає й церкви, хай буде для тебе, як поганин і митник!
18 Запевняю вас, що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде й на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде й на небі.
19 Запевняю вас, що коли двоє з вас на землі домовляться просити про щось, то станеться їм від мого Батька, що на небі!
20 Бо де двоє чи троє в ім'я моє зібралися, то й я серед них"".
21 Петро підійшов тоді та запитав його: "Господе, скільки раз брат мій може згрішити проти мене, а я маю пробачати йому? Чи до семи раз?"
22 Ісус відповів йому: "Не кажу тобі до семи раз, а аж до сімдесяти семи раз!
23 Тим то царство небесне подібне одному цареві, що прагнув зробити обрахунок із своїми рабами.
24 Коли ж він став обраховувати, то йому привели одного, що заборгував був десять тисяч талантів.
25 А що він не мав з чого віддати, наказав пан продати його, його жінку, діти і все, що він мав, і заплатити.
26 Тоді раб той упав до ніг, вклонявся йому та благав: "Потерпи мені, я віддам тобі все!"
27 І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і пробачив йому борг.
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх товаришів, що був заборгував йому сто динаріїв. І схопивши його, він душив та казав: "Віддай борг!"
29 А товариш його впав у ноги йому і благав його: "Потерпи мені і я віддам тобі!"
30 Та той не послухав, а пішов і посадив до в'язниці його, аж поки він боргу не поверне.
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже і прийшли та розповіли своєму панові все.
32 Тоді пан його покликав, та й каже до нього: "Рабе лукавий, я пробачив був тобі весь той борг, бо просив ти мене.
33 Чи й тобі не належало б змилуватися над своїм товаришем, як і я над тобою був змилувався?"
34 І розгнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть усього боргу.
35 Так само й Батько мій небесний вчинить з вами, коли кожен з вас не пробачить своєму братові у серці своєму їхніх провин".
Вiд Матвiя 19
1 І як Ісус закінчив ці слова, то він вирушив з Галілеї, і прибув до Юдеї, на той бік Йордану.
2 А йшла за ним безліч народу, і він зцілив їх тут.
3 І підійшли фарисеї до нього, і випробовуючи, запитали його: "Чи дозволено жінку свою відпускати з причини всякої?"
4 А він відповів: "Чи ви не читали, що той, хто створив людей, створив їх чоловіком та жінкою?"
5 І сказав: "Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до жінки своєї, і стануть обоє вони одним тілом,
6 тому то нема вже двох, а одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина хай не розлучує!"
7 Вони ж запитали його: "А чого ж Мойсей заповів дати листа про рузлучення, та й відпускати?"
8 Він відповів їм: "То через вашу черствість дозволив Мойсей відпускати жінок ваших, спочатку ж так не було.
9 А я вам кажу: "Хто жінку відпустить свою не з причини перелюбу і одружиться з іншою, той вчинить перелюб. І хто одружиться з розлученою, той вчинить перелюб"".
10 Учні ж сказали йому: "Коли така справа у стосунках чоловіка з жінкою, то краще не одружуватися".
11 А він їм відповів: "Не всі здатні на це, а тільки ті, кому дано.
12 Бо бувають скопці ще з утроби, є й скопці, що їх люди такими зробили, а є скопці, що добровільно пішли на це заради царства небесного. Хто готовий до цього, хай зробить свій вибір сам".
13 Тоді привели йому дітей, щоб поклав на них руки й за них помолився, учні ж їм докоряли.
14 Ісус же сказав: "Пустіть їх, і не бороніть їм приходити до мене, бо царство небесне належить таким".
15 І він, поклавши на них руки, пішов звідти.
16 І підійшов ось один та й запитав до нього: "Вчителю добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?"
17 Він же йому відповів: "Чого називаєш мене добрим? Ніхто не є добрий, окрім Бога самого. Коли ж маєш бажання увійти до життя, то виконай заповіді".
18 Той запитав його: "Які саме?" А Ісус відповів: "Не вбивай, не вчиняй перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво,
19 шануй батька та матір і люби свого ближнього, як самого себе".
20 А юнак сказав до нього: "Це я все виконав. Чого ще бракує мені?"
21 Ісус же йому відповів: "Коли прагнеш бути досконалим, піди продай добро своє, роздай убогим і матимеш скарб на небі. Потому приходь та й іди за мною".
22 Почувши ж юнак таке слово, відійшов зажурений, бо великі маєтки він мав.
23 Ісус же сказав своїм учням: "Істино кажу вам, що багатому важко ввійти в царство небесне".
24 Іще вам кажу: "Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому в Боже царство ввійти!"
25 Як учні ж його це почули, здивувалися дуже й запитали: Хто ж тоді може врятуватися?
26 А Ісус відповів їм: "Неможливе це людям, та можливе все Богові".
27 Тоді Петро сказав до нього: "От усе ми покинули та й пішли за тобою, що ж нам буде за це?"
28 А Ісус відповів їм: "Запевняю вас, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави своєї, тоді сядете й ви, що за мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.
29 І кожен, хто за ім'я моє кине оселю, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи дітей, чи землю, той у сто крат отримає й успадкує вічне життя.
30 І багато з перших останніми стануть, а останні першими.
Вiд Матвiя 20
1 Бо царство небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов найняти працівників на свій виноградник.
2 Домовився він з ними по динарію за день і послав їх до свого виноградника.
3 А вийшовши близько третьої години, побачив він інших, що стояли без роботи на базарі,
4 та й сказав до них: "Ідіть і ви до мого виноградника, і я дам вам належне".
5 І вони пійшли. І вийшов він ще о шостій і дев'ятій годині, і те саме зробив.
6 А вийшовши ще об одинадцятій, знайшов інших, що стояли, та й запитав у них: "Чого тут стоїте цілий день?"
7 Вони ж відповіли: "Бо ніхто не найняв нас". А він їм сказав: "Ідіть і ви на виноградник".
8 Коли ж вечір настав, то каже тоді до свого урядника пан виноградника: "Поклич працівників, і дай їм платню, почавши з останніх до перших".
9 І прийшли ті, що з одинадцятої години, і взяли по динарію.
10 Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динарію взяли.
11 І вони почали нарікати на господаря, кажучи:
12 "Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що тяжко працювали в таку спеку весь день"...
13 А він відповів одному з них: "Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився ти зі мною?
14 Візьми своє та й іди. Але я маю бажання дати й цьому ось останньому, як і тобі.
15 Чи ж не вільно мені робити зі своїм, що забажаю? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?"
16 Отак будуть останні першими, а перші останніми!"
17 Збираючись іти до Єрусалиму, Ісус узяв дванадцятьох і окремо їм повідомив:
18 "Оце ми йдемо в Єрусалим, і Син Людський буде виданий старшим священикам та книжникам, і засудять на смерть його...
19 І поганам його вони видадуть на наругу, на катування і на розп'яття, але третього дня він воскресне!"
20 Тоді підійшла з проханням до нього мати синів Зеведеєвих.
21 А він її запитав: "Чого тобі?" Вона ж йому сказала: "Звели, щоб обидва сини мої сіли в царстві твоєму один праворуч, а інший ліворуч від тебе".
22 А Ісус відповів: "Не знаєте, чого просите.