580-500 до н.е.) — грецький філософ-ідеаліст і математик, який абсолютизував число. На основі цього виросла сповнена забобонів містика чисел. Піфагор вірив у переселення душ. З цього приводу кепкує Еразм, натякаючи на діалог Лукіана "Півень, або Сновидіння", в якому півень заявляє, що він ніхто інший, як сам Піфагор. Деякі античні філософи вчили, що чотирма основами, або першоосновами всього сущого є: вогонь, вода, повітря, земля. Піфагор дотримувався іншої думки.
ПІФАГОРІЙЦІ — послідовники грецького філософа Піфагора, які проповідували відмову від приватної власності, а тому мали спільне майно.
ПЛАВТ Тіт Макцій (254-184 до н.е.) — видатний представник римської комедії.
ПЛАВТІВ ДІД — Еразм натякає на епізод з комедії Плавта "Купець" (II акт, 2-а сцена).
ПЛАТОН (427-347 до н.е.) — грецький філософ-ідеаліст, [308] учень Сократа. Заснував у Афінах філософську школу, звану Академія. В діалозі "Держава" Платон описав ідеальний державний лад. З метою втілити ці ідеї в життя звертався до деяких володарів, зокрема до сіці-лійського тирана Діонісія. Але ніхто його не підтримав.
ПЛАТОНІВСЬКИЙ МУДРЕЦЬ — Еразм натякає на епізод з діалога Платона "Держава" (поч. VII кн.), де люди уподібнені в'язням, що сидять у темній печері і бачать лише тіні справжніх речей. На думку Платона, тільки мудрець, мов та людина, що вибралася з печери, спроможний побачити справжні речі.
ПЛУТАРХ (46-127) — грецький письменник і філософ. Головні його твори — "Паралельні життєписи" та "Настанови".
ПЛУТОН — брат Юпітера. У давньоримській міфології бог, володар підземного світу та царства померлих. Тотожний грецькому Аїдові.
ПЛУТОС — за давньогрецькою міфологією бог багатства. Арістофан, щоб підкреслити несправедливість розподілу багатств, зображує Плутоса сліпим і немічним.
ПОЕТИЧНІ БОГИ — боги, що, за уявою давніх греків, мешкали на горі Олімп (олімпійські боги). Особливо охоче прославляли їх і звертались до них у своїх віршах поети.
ПОЛІГРАФ (по-грецьки — "багатописець"), тобто Еразм Роттердамський, названий тут борзописцем.
ПОЛІКРАТ — тиран острова Самос (бл. 537-522 до н.е.). За його правління острів перетворився на могутню морську державу. При своєму дворі утримував відомих поетів і вчених.
ПОЛЇФЕМ — син бога морів Посейдона. У давньогрецькій міфології — одноокий велетень (циклоп), осліплений Одіссеєм.
ПОЛІФЕМ-ХРИСТОФОР. Зіставлення циклопа Поліфема зі святим Христофором у Еразма базується виключно на тому, що обидва зображувались велетнями.
ПОЛЛУКС — римська назва одного з Діоскурів — Полідевка, сина Зевса. Йому було подаровано безсмертя, яке він розділив зі своїм братом Кастором. Полідевк вважався дуже вправним кулачним бійцем.
ПРІАП — син Діоніса та Афродіти, у давньогрецькій та римській міфології бог родючості, покровитель садів, полів та виноградників. Пізніше вважався також богом хтивості та чуттєвих насолод. Зображення Пріапа робилися з дерева; служили вони за опудала. Горацій [309] розповідає, як одного разу Пріап, споглядаючи нічні таїнства відьом Каніди й Сагани, луснув од страху з таким тріском, що самі чаклунки повтікали з переляку ("Сатири", І, 8).
ПРОЗЕРПІНА — володарка підземного царства, дружина Плутона.
ПРОМЕТЕЙ — у давньогрецькій міфології титан, що виступає як богоборець, захисник людей. Він викрав вогонь з Олімпу і приніс його людям. За цеЗевс покарав Про-метея, прикувавши його до скелі, а орел щодня клював печінку титана. Згідно інших міфів, Прометей створив людей з глини і вдихнув у них життя.
ПРОМОТОР — урядовець, який відав наданням почесних звань, посад, підвищень по службі.
РАДАМАНТ — один із трьох суддів підземного царства.
РАМНУЗІЯ — дочка богині ночі Нюкти. Епітет Немезіди, богині помсти і справедливості в давньогрецькій міфології.
РЕАЛІСТИ — представники реалізму, об'єктивно-ідеалістичного напрямку в середньовічній схоластичній філософії, згідно якого загальні поняття (універсали") є реальними духовними сутностями, що становлять, мовляв, першооснову речей. Цей філософський напрям виник у Західній Європі в XI-XIII ст. Найвідоміші філософи — реалісти — Ансельм Кентерберійський та Тома Аквінський.
РИМ — у середні віки — релігійний центр католиків, резиденція пап.
"РИМСЬКІ ДІЯННЯ" — анонімний твір, писаний латинською мовою, в якому розповідались різні вигадки. В середні віки користувався великою популярністю.
РІЧМОНД — невелике місто неподалік Лондона, тепер у межах столиці.
РОДОС — острів у Егейському морі біля південно-західного узбережжя Малої Азії.
РОТТЕРДАМСЬКИЙ — див. Еразм Роттердамський.
САТАНА —ім'я відьми, про яку згадує Горацій ("Сатири", 1,8).
САПФО (кінець VII — поч. VI ст. до н.е.) — грецька поетеса з острова Лесбос. Представниця любовної лірики.
САРАЦИНИ — в середні віки назва всіх арабів та інших народів Близького Сходу, що сповідували іслам.
САТИРИ — в давньогрецькій міфології нижчі лісові божества, постійні супутники Діоніса. У мистецтві їх часто зображували напівкозлами, ледачими, хтивими, що напідпитку граються й танцюють з німфами. [310]
САТУРН — у давньоримській міфології спочатку бог посівів, покровитель хліборобів; пізніше — батько Юпітера. Ототожнювався з грецьким Кроном, а тому шанували його як родоначальника всіх богів.
САУЛ — засновник Ізраїльсько-іудейського царства (кінець XI ст. до н.е.).
СЕНЕКА, Луцій Анней (4-65) — відомий римський філософ-стоїк і письменник, вихователь імператора Нерона. Пізніше був звинувачений у республіканській змові і змушений був накласти на себе руки. Сенека — автор багатьох творів, зокрема сатири "Огарбузення Клавдія", написаної з нагоди смерті імператора Клавдія, ряду трагедій.
СЕРАФИМСЬКИЙ — прикметник від слова "серафим", що давньоєврейською мовою означає "ангел". Переносно: серафимський — величний, шляхетний, видатний.
СЕРТОРІИ Квінт (бл. 123-72 до н.е.) — римський полководець і державний діяч. Щоб зажити більшої слави, розповідав, що білого оленя, якого тримав при собі, подарувала йому богиня Діана і тепер, через оленя, боги сповіщають йому їхню волю.
СЕЯНІВ КІНЬ — очевидно, "Сеїв кінь", про якого розповідає Авл Гелій (III. 9, 6). Кінь спочатку ніби належав якомусь Сею, засудженому на смерть. Всі наступні власники цього коня також гинули від насильницької смерті. Переносно: "Сеїв кінь" — той, що приносить нещастя.
СИВІЛЛА — одна з міфічних пророчиць, про яких згадується в давньогрецьких і римських джерелах.
СИКОФАНТИ (грецьке слово) — донощики, наклепники.
СИЛЕН — у давньогрецькій міфології син Гермеса, вихователь і постійний супутник Діоніса. Силена зображували у вигляді веселого, завжди п'яного діда-здорованя, якого попід руки ведуть або везуть на ослі сатири.
СИЛЕНИ — лісові божки, близькі до сатирів.
СИЛОГІЗМ — дедуктивний умовивід, у якому з двох суджень, так званих засновків, одержують третє судження — висновок.
СИРЕНИ — в давньогрецькій міфології напівптахи-напівжінки, що заманювали своїм чарівним співом моряків, а потім пожирали їх. Переносно: звабливі красуні, які зачаровують своїм співом.
СІДОНІЯ — назва вигадана. Дослідники творчості Еразма Роттердамського припускають, що в цьому діалозі під [311] Сідонією мається на увазі Венеція і перебування в ній Еразма в 1508 р. з березня по грудень місяць, коли він підготовляв до видання "Адагія" — збірник латинських прислів'їв у друкарні знаменитого Мануція. Під іменем неймовірного скнари змальований Торрезано і Ортрогон — це Альд Мануцій; вчений Обрізаний — Джеронімо Алеандро, ворог Еразма, нібито єврейського походження; Стратег — Сціпіон Картеромах (Шіпіоне Фортігуерра), визначний знавець грецької мови, разом з А.Маруцієм засновник товариства вчених у Венеції під назвою "Нова академія".
СІЗІФ — у давньогрецькій міфології цар Корінфу, якому вдалося обдурити саму смерть і деякий час навіть потримати її в полоні. За це боги покарали його. Сізіф змушений був у підземному царстві викочувати на високу гору великий камінь, який скочувався знову до низу, як тільки сягав вершини. Переносно: "сізіфова праця" — безплідна й виснажлива робота.
СІНЕЗІЙ Киренський (370-413) — філософ-неоплатонік, митрополит Киренський жив у Північній Африці, — автор жартівливого "Похвального слова лисині".
СІР — часте ім'я рабів у римських комедіях, тут ім'я слуги і водночас секретаря на службі у вченого богослова.
СКОТ Іоанн Дуне (бл. 1264-1308) — англійський філософ-номіналіст. Викладав теологію в паризькій Сорбонні (Франція). За своє коротке життя написав багато творів на різну тематику, зокрема, і згадуваний "Кводлібетум", що в перекладі з латини означає "будь-що, що завгодно".
СКОТИСТИ — послідовники Дунса Скота.
СОКРАТ (469-399дон.е.) — визначний грецький філософ і мораліст; проповідував на вулицях і майданах. Про вчення Сократа довідуємося від його учнів Платона і Ксенофонта, бо сам він нічого не записував. Сократ розрізняв дві різних Афродіти (кохання): У рацію (небесну) і Пан-демос (всенародну, тобто земну, повсякденну).
СОЛОМОН (пом. бл. 928 р. до н.е.) — цар Ізраїльсько-іудейської держави (965-928), яка за його правління досягла найвищого розквіту. Соломонові приписують низку творів, що входять до біблії "Пісня пісень", "Екклесіаст", "Притчі" та ін.).
СОЛОН (бл. 638 — бл. 559 до н.е.) один з "семи мудреців" Давньої Греції, афінський державний діяч, знаменитий реформатор, елегійний лірик. [312]
СОРБОННА — назва духовної колегії, заснованої в Парижі 1253 року Робертом де Сорбонном. В XVI ст. була центром католицької реакції.
СОРИТ — термін середньовічної формальної логіки, один із видів складного силогізму.
СОФІСТИ — представники одної з течій у давньогрецькій філософії (V-IV ст. до н.е.), головною метою яких було не відшукання істини, а краса та вишуканість доведення або спростування будь-якої думки.
СОФОКЛ (496-406 до н.е.) — один з трьох найбільших грецьких трагіків, автор "Царя Едіпа" і "Антігони".
СТАРА КОМЕДІЯ — мова йде про так звану давньоаттічну комедію в грецькій літературі, найвизначнішим представником якої був Арістофан. З Бахуса він кпив у комедії "Жаби".
СТЕЛЕН (Сфелен) — друг і соратник одного з героїв Троянської війни — Діомеда.
СТЕНТОР — грецький окличник, учасник Троянської війни. Мав незвичайно сильний голос, що дорівнював 50 голосам звичайних людей.
СТІГІЙСЬКА ДРАГОВИНА — тобто Стікс, через який старий човняр Харон переправляв на човні душі померлих.