Вергілій.
МАРПЕСІЙСЬКА СКЕЛЯ — гора Марпес на острові Паросі, з якої давні греки добували славетний пароський мармур.
МАРС — бог війни у давньоримській міфології. Тотожний грецькому Аресові.
МАРТИН був єпископом у місті Тур у Франції (І V ст.), святий.
МАССІЛІЯ (сьогодні Марсель) славилася суворістю звичаїв і високою культурою.
МЕГАРІЙЦІ — жителі давньогрецького міста Мегари (материкова Греція).
МЕДЕЯ — дочка колхідського царя, дружина одного з аргонавтів Ясона, найвідоміша чаклунка в давньогрецькій міфології. Еразм натякає на епізод з міфу, як за порадою Медеї дочки ворожого царя, бажаючи омолодити батька, розрізали його на шматки й зварили в казані.
МЕМНОН — син богині світанку Еос і ефіопського царя Тітона, один з героїв Троянської війни; воював на боці троянців; убитий Ахіллом. [303]
МЕНІПП — персонаж одного з діалогів Лукіана під назвою "Ікароменіпп", який змайстрував собі крила і злетів на місяць.
МЕРКУРІЙ — син Юпітера і його окличник, бог у давньоримській міфології. Ототожнювався з грецьким Гермесом. Вісник богів; вважався покровителем подорожніх і купців, а також злодіїв.
МЕСІЯ — в християнській міфології посланий богом "спаситель", який має встановити своє вічне царство. Віра в месію займає особливо важливе місце в іудаїзмі.
МИТРА — шапка, оздоблена прикрасами, яку одягають при богослужінні представники вищого духовенства (папи, єпископи та ін.) у православній та католицькій церквах.
МИЦИЛЛ — персонаж одного з діалогів Лукіана "Півень, або Сновидіння". Вві сні він побачив себе багатієм, але був несподівано розбуджений півнем, і з цього приводу дуже побивався.
МІДАС — міфічний цар Фрігії. Бувши суддею на змаганнях зі співу між Аполлоном і Паном, він присудив першість Панові. За це розгніваний Аполлон нагородив Мідаса ослячими вухами. За переказом, за те, що гостинно він прийняв бога Діоніса, дістав від бога властивість перетворювати все, до чого тільки доторкнеться, на золото. Мідас став дуже багатим, але йому загрожувала смерть з голоду, бо їжа оберталась на золото. Мідас ублагав Діоніса зняти з нього чари. Бог наказав йому викупатися в річці Пактолі, яка з того часу несла золото.
МІЛЕТ —давньогрецька колонія на західному побережжі Малої Азії, славилась виробництвом високоякісних тканин.
МІЛЕТСЬКІ ДІВИ — дівчата з міста Мілета (узбережжя Малої Азії). Еразм натякає на оповідання римського письменника Авла Гелія (II ст. н.е.) про те, як ці дівчата, перебуваючи в стані безтямства, всі разом вдались до самогубства.
МІЛОН — знаменитий грецький атлет-силач (VI ст. до н.е.).
МІНЕРВА — дочка Юпітера, богиня мудрості в давньоримській міфології. Ототожнювалася з грецькою Афіною.
МІНОС — син Зевса, міфічний цар острова Кріту. Зображувався щедрим і справедливим правителем. По смерті став суддею у підземному царстві.
МІРІАДА — грецьке слово, означає десять тисяч.
МОЙСЕЙ — ім'я "пророка" в християнській і мусульманській [304] релігії. Згідно біблейського міфу, Мойсей був царем ізраїльського народу і його рятівником (вивів з єгипетської неволі).
МОЛІЙ (молі) — якесь невідоме чудодійне зілля, що вживалося як засіб проти відьомських чарів. Про нього згадує ще Гомер.
MOM — бог лихослів'я в давньогрецькій міфології. В одному з міфів розповідається, що Мом, не знайшовши в Афродіті ніякого ґанджу, луснув од злості.
МОР Томас (1478-1535) — англійський гуманіст, державний діяч і письменник, автор знаменитої "Утопії" — книги, в якій описав ідеальний устрій. Еразм Роттердамський дружив з Томасом Мором і саме в його домі написав свою "Похвалу Глупоті", присвятивший другові.
МОРІЯ (грецьке слово) — глупота.
МУЗИ — вважались дочками Зевса і богині пам'яті — Мнемо-сини. В давньогрецькій міфології богині мистецтв і наук. Жили на горі Гелікон і на горі Парнас. В мистецтві музи зображувалися вродливими дівчатами з відповідними атрибутами в руках. Давні греки нараховували 9 муз: Кліо — муза історії, Евтерпа — ліричної поезії, Талія — комедії, Мельпомена — трагедії, Терпсіхора — танців, Ерато — любовної лірики, Полігімнія — пантоміми, Уранія — астрономії, Калліопа — епічної поезії.
НЕМЕЗІДА — богиня людської долі, покровителька суспільного ладу, уособлення кари богів.
НЕПЕНТА — назва зілля, що посилювало сп'яніння, а також тамувало біль. Згадується в "Одіссеї" Гомера.
НЕПТУН — брат Юпітера, бог морів у давньоримській міфології (те саме, що в греків Посейдон). Постійний атрибут Нептуна — тризуб, яким він збурює море.
НЕРОН Клавдій Цезар (37-68) — римський імператор, знаний в історії як самолюбивий, жорстокий і розбещений тиран.
НЕСТОР — один із грецьких вождів, які брали участь у Троянській війні. Був на той час старезним дідом, що правив уже третім поколінням людей. Гомер зображує його мудрим порадником, красномовним оратором, досвідченим і хоробрим воїном.
НІМФИ — вродливі напівбогині, що втілювали в собі сили і явища природи. Були німфи морські й річкові, а також німфи джерел, струмків, гір, долин тощо. Всі вони мали веселу вдачу, жили безтурботно, постійно співали [305] пісень, танцювали, грали. В мистецтві німфи зображувались у вигляді вродливих, напівоголених дівчат, веселих і легковажних.
НІОБА — дочка Тантала, мати 6 синів і 6 дочок. Згідно міфів — дружина царя Фів. За кепкування над богинею Латоною, своєю матір'ю, Аполлон і Артеміда жорстоко покарали Ніобу: вбили усіх її дітей. З туги Ніоба обернулась в камінь.
НІРЕЙ — найвродливіший із грецьких юнаків, що брали участь у Троянській війні.
НОМІНАЛІСТИ — представники номіналізму — особливого напрямку у середньовічній філософії. Вони вважали, що реально існують лише поодинокі предмети, а загальні поняття — то лише назви, породжені людським розумом.
НУМА Помлілій (715-673 до н.е.) — напівлегендарний римський цар. З метою зміцнення своєї влади оголосив, що в нього мудра німфа Егерія — постійна радниця.
ОБОЛ — дрібна мідна монета у стародавніх греків, яку клали в рот покійникові як плату Харону за перевіз через ріки підземного царства.
ОВІДІЙ Публій Назон (43 до н.е. — 18 н.е.) — відомий римський поет, автор збірок віршів "Любовні елегії", "Героїди", а також поем "Наука кохання", "Метаморфози".
ОГІГІЙ — ім'я міфологічного засновника міста Фів у Беотії, однієї з областей Середньої Греції, тут це слово означає "тупоумний, обмежений" (стародавні греки вважали жителів Беотії тупаками).
ОДІССЕЙ (Улісс) — легендарний володар острова Ітаки, учасник Троянської війни, персонаж "Іліади" й "Одіссеї". Гомер зображує його хоробрим, спритним, досвідченим, хитрим і розумним. Повертаючись з-під Трої, Одіссей зазнав багато пригод, перетерпів чимало злигоднів і поневірянь.
ОККАМІСТИ — прихильники й послідовники англійського філософа Вільяма Оккама (бл. 1300-1349), головного представника середньовічного номіналізму.
ОЛДРИДЖ Роберт — учений з Кембріджа, приятель Еразма, пізніше Карлайський єпископ.
ОЛІМП — у Північній Фессалії (Греція) гора, яку давні греки вважали оселею олімпійських богів.
ОРАКУЛ — у давніх греків, римлян та деяких інших народів пророцтво, яке давав віруючим бог. Посередниками виступали жерці, пророкуючи волю богів на свій розсуд: [306] по шелесту листя священного дуба, побезтямному белькотінню пророчиці Піфії тощо. Оракулом називалось також місце, де давалося пророцтво, і сам пророк.
ОРБІЛІЙ — шкільний учитель римського поета Горація, якого він згадує в "Посланнях" (П, І, 70-71) і називає "битливим".
ОРІГЕН Александрійський (185-254) — один з найбільших теологів раннього християнства.
ОРК (Оркус) — бог смерті, а також підземного світу в давньоримській міфології; ототожнювався з Плутоном (Аідом).
ОРФЕЙ — міфічний винахідник музики, фракійський співак, який своїм співом зрушував з місця скелі й дерева, приборкував диких звірів.
ПАВЛА і ЄВСТАХІЯ — дві благочестиві, освічені й багаті римлянки, мати й дочка (IV ст. н.е.), які під впливом проповідей святого Ієроніма залишили Рим і заснували чотири монастирі у Віфліємі.
ПАВЛО — один з апостолів раннього християнства. Йому приписувано 14 послань, що ввійшли до так званого Нового завіту.
ПАЛЕМОН Реммій — римський граматик І ст. н.е.
ПАЛЛАДА — див. Афіна.
ПАМФАГ — по-грецьки "всеїдний".
ПАН — син Гермеса (або Зевса), у давньогрецькій міфології бог лісів і гаїв. Пана зображували покритим шерстю, з рогами й козлячими ратицями, з кривим носом, з бородою і хвостом. Пан — веселий бог, охоче танцює з німфами, граючи на винайденій ним сопілці. На такого, хто прогнівить його, насилає "панічний страх".
ПАНАЦЕЯ — в давньогрецькій міфології: 1) богиня-зцілителька; 2) зілля, що виліковує всі хвороби. Пізніше, панацея — ліки від усіх хвороб, універсальний засіб проти будь-чого.
ПАПА — глава римсько-католицької церкви. Вибирається довічно на зборах вищих духовних осіб — кардиналів. Постійне місцеперебування папи — Ватікан (м. Рим).
ПАРАДОКСИ — суперечливі твердження, які одночасно можуть бути істинними й хибними. Особливо охоче займались парадоксами стоїки.
ПАРІС (Олександр) — син троянського царя Пріама. Згідно міфу, вкрав у спартанського царя Менелая його дружину Єлену. Це начебто й стало причиною Троянської війни. В мистецтві зображувався вродливим юнаком. [307]
ПАРКИ — дочки Юпітера й Феміди, в давньоримській міфології три богині людської долі (тотожні грецьким Мойрам). Парки зображувались у вигляді старих бабів, що прядуть нитку людського життя. Якщо нитка обірветься, людина вмирає.
ПАТРИК (372 — бл. 466) — святий, "апостол Ірландії". Печера, названа його іменем, вважалася входом у пекло.
ПЕНЕЛОПА — дружина давньогрецького героя Одіссея, персонаж поеми Гомера "Одіссея", ідеал жіночої вірності. Щоб відвадити женихів, які домагались її руки під час 20-річної відсутності Одіссея, Пенелопа пообіцяла вибрати одного з них в чоловіки, як тільки допряде покривало на труну свого тестя. Але вночі розпускала все, що в стані була наткати за день.
ПЕНИ — 1) втілення помсти, кари; 2) в давньоримській міфології — боги, що опікувалися певною сім'єю (пенати). Тут: гра слів.
ПЕРСІЙ (II ст. до н.е.) — римський оратор, сучасник Гракхів. Про нього як найбільшого знавця ораторського мистецтва згадує Ціцерон.
ПЕТРО — головний апостол у ранньому християнстві. В "Євангелії від Матфія" проголошений каменем, на якому повинна будуватися церква.
ПІДЗЕМНЕ ЦАРСТВО (підземний світ, царство померлих) — у давньогрецькій міфології уявний потойбічний світ, яким відає бог Аїд.
ПІФАГОР (бл.