Дітей, які простягали йому кульочки з цукерками. Рученята, які боязко торкалися його хутра. Кирпатого хлопчика з осяйними очима, що він його запам'ятав від прощальної вистави в одному з тих далеких міст.
Нарешті прибув корабель і заякорився у відкритому океані. До берега причалили два човни. Видно було, що капітан поспішає. Фрам дивився і все розумів. Очі його заволокла тінь смутку.
Люди дивилися на нього з подивом.
— Жаль його залишати тут! — сказав Егон.— Розлучаєшся з ним, наче з близьким другом.
— Таж він народжений для тутешнього життя! — зауважив Отто.— Така його доля. Пам'ятаєш же, що з доручення Струцького ти привіз його сюди, бо він сумував за батьківщиною…
Мисливці зайшли у хатину поглянути, чи не забули чого.
А коли вийшли надвір — Фрама вже не було. Почали його шукати, кликати.
— Шкода-таки, що з ним не попрощалися. Бачив, як він здивував матросів?
Егон піднявся на високу скелю. Звідтіля було видно далеко довкола. Внизу темніли два човни, прип'яті коло берега.
— Поглянь! — гукнув Егон товаришеві. —Ти не здогадуєшся, де Фрам? Він уже в човні. Обігнав нас!
І справді, Фрам, не дочекавшись мисливців, заліз у човен. Він стояв у ньому, повернувшись спиною до острова. Матроси пробували зігнати його на берег, та він ніби приріс до човна.
— Отже…— почав Отто.
— Отже, ми беремо його з собою! — додав Егон.— Він так бажає. Сказати не може, але всім виглядом ясно показує, що це саме так.
Обидва мисливці спустилися крутим скелястим берегом до човна. Весла у гребців були напоготові — зараз вони поженуть човна до корабля, який ген гойдається у відкритому океані.
Егон поклав долоню на шию ведмедеві:
— Друже Фраме! — мовив він.— Отже, ти повертаєшся в наш світ назавжди? Чому ж тоді не прощаєшся з цим крижаним краєм? Дивись мені — вдруге я тебе сюди не повезу!
Фрам ніби зрозумів ці слова — повагом звів голову і довго вдивлявся в рідні місця, що їх залишав назавше. Потім повернувся і впився поглядом уперед, туди, де за вічними льодами й студеними водами суворого океану лежав далекий світ.
— Весла на воду! Рушаймо! — подав команду один із гребців.
[1] Так у румунських казках називають ведмедя. (Прим. перекладача.)