Він простягнув до неба свої руки і присягнув вічно Живим: "Це буде за час, за часи і за пів часу, і коли скінчиться руйнування сили святого народу, все це відбудеться".
8 А я це слухав і не розумів. І запитав я: "Мій пане, який цьому кінець?"
9 І він сказав: "Іди, Даниїле, бо заховані й запечатані ці слова аж до часу кінця.
10 Багато будуть очищені, і вибілені, і будуть перетоплені, і несправедливі залишатимуться несправедливими, і цього не зрозуміють усі несправедливі, а розумні зрозуміють.
11 А від часу, коли буде зупинена стала жертва, щоб була поставлена огида спустошення, мине тисяча двісті дев'яносто днів.
12 Благословенний той, хто чекає, і дочекається до тисячі трьохсот тридцяти п'яти днів!
13 А ти йди до кінця, і спочинеш, і встанеш для отримання своєї частки під кінець тих днів!"
ПРОРОЦТВО ОСІЇ
Осiї 1
1 Слово Господнє, що було до Осії, Беерового сина, за днів Уззії, Йотама, Ахаза, і Єзекії, Юдиних царів, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя.
2 Розпочалося з того, що Господь сказав через Осію: "Іди, візьми собі жінку зрадливу і вона народить від зради, бо зраджує цей край, відступивши від Господа".
3 І він пішов, і взяв Ґомер, дочку Дівлаїма, і вона зачала, і народила йому сина.
4 І сказав Господь до нього: "Назви його ім'ям Ізреел, бо ще трохи, і покараю за кров Ізреелу оселю Єгу, і покладу край царюванню оселі Ізраїлевої.
5 І того дня я зламаю Ізраїлевого лука в долині Єзреел".
6 І зачала вона ще, і народила дочку. І сказав він йому: "Назви її Ло-Рухама, бо я вже не змилуюся над Ізраїлевою оселею, і вже не пробачу їм.
7 А над оселею Юди змилуюся, і допоможу їм через Господа, їхнього Бога, я допоможу їм не луком і не мечем, не війною і не кіньми, і не вершниками".
8 І відлучила вона Ло-Рухаму, і зачала знову, і народила сина.
9 А він сказав: "Назви його Ло-Аммі, бо ви не народ мій, і я не буду ваш!
Осiї 2
1 І буде число Ізраїлевих синів, як морський пісок, що його не можна ані зміряти, ані полічити. І замість того, щоб казати їм: "Ви мій народ", буде їм сказано: "Ви сини Бога живого".
2 І будуть зібрані разом сини Юдині та сини Ізраїлеві, і настановлять собі одного голову, і вийдуть з тієї землі, бо великий день Ізреелу.
3 Скажіть своїм братам: "Народ мій", — а своїм сестрам: "Помилувана".
4 Судіться з вашою матір'ю, судіться, бо вона не жінка моя, а я не її чоловік, і хай вона відкине від себе свою розпусту, і від своїх перс свій перелюб,
5 щоб я не роздягнув її до гола, і не поставив її такою, як у день її народження, і щоб не зробив я з неї пустелю, і не перетворив її на суху землю, і не вбив її спрагою.
6 Над синами ж її я не змилуюся, бо вони сини перелюбу,
7 бо їхня мати повія, що ними була вагітна, сором вчиняла, бо казала вона: "Я піду за своїми полюбовниками, що дають мені хліб мій та воду, вовну і льон, оливу й напої".
8 Тому ось я вкрию твій шлях терням, і огороджу її огорожею, і стежок своїх не знайде вона.
9 І буде вона гнатися за своїми полюбовниками, але не наздожене їх, і шукатиме їх, та не знайде. І скаже вона: "Піду я і повернуся до мого першого чоловіка, бо краще було мені тоді, як зараз".
10 Але вона не усвідомлює, що то я давав їй хліб і сік виноградний, свіжу оливу і примножив їй срібло та золото, що пішло на Ваала.
11 Тому заберу назад своє збіжжя в його часі, а мій сік виноградний в його часі, і заберу свою вовну та свій льон, що прикривав її голе тіло.
12 І відкрию її голе тіло на очах її коханців, і ніхто не врятує її від моєї руки.
13 І я зроблю кінець усякій радості її, святу її та новомісяччю її, суботі і всякому відпочинку її.
14 І спустошу її виноградник та її фіґове дерево, про які вона казала: "Це мені дар за розпусту, що дали мені мої полюбовники". А я перетворю їх на ліс, і пожере їх польова звірина!
15 І навідаю її за день Вааловий, коли вона кадила. І прикрашалася ти своєю носовою сережкою та своїм нашийником, і ходила за своїми полюбовниками, а мене забувала, — каже Господь.
16 — Тому то ось я вмовлю її, і випроваджу її до пустелі, і промовлятиму до серця її.
17 І дам їй виноградники та долину Ахор, як двері сподівання, і вона буде там співати, як за днів своєї юності, як за дня виходу її з Єгипетського краю.
18 І того дня — каже Господь, — ти кликатимеш: "Чоловіче мій", — і не більше кликатимеш мене: "Мій Ваале".
19 І усуну імена Ваалів з її вуст, і вони не будуть більше згадувані своїм ім'ям.
20 І заради народу свого укладу я угоду того дня з польовою звіриною і з птаством небесним, і з плазуючим по землі, і лука й меча та війну знищу з землі, і сидітимуть вони безпечно.
21 І заручуся з тобою навіки, заручуся з тобою справедливістю та правосуддям, милістю та любов'ю.
22 І заручуся з тобою вірністю, і ти знатимеш Господа.
23 І того дня я почую, — каже Господь, — відповім небу, а воно відповість землі,
24 а земля відповість збіжжю, і виноградному сокові, і оливі, а вони відповідатимуть Ізреелові.
25 І обсію її собі на землі, і змилуюся над Ло-Рухамою, і скажу до Ло-Амі: "Ти народ мій", а він скаже: "Мій Боже!
Осiї 3
1 І сказав Господь мені: "Іди, покохай жінку друга, але зрадливу, подібно, як любить Господь Ізраїлевих синів, а вони звертаються до інших богів, і полюбляють коржики з родзинок".
2 І я купив її собі за п'ятнадцять шеклів срібла, гомер ячменю та летех ячменю.
3 І сказав я до неї: "Сиди довгі дні в мене, не ступай у зв'язки з іншими чоловіками, також і я не буду з тобою".
4 Бо Ізраїлеві сини сидітимуть довгі дні без царя і без князя, і без жертви, і без кам'яного стовпа, і без ефода,і без хатніх божків.
5 Потому Ізраїлеві сини повернуться і шукатимуть Господа, Бога свого та царя свого Давида. І за останніх днів з тремтінням повернуться до Господа та до його добра.
Осiї 4
1 Послухайте слова Господнього, Ізраїлеві сини: "Господь має прю з мешканцями земними, бо нема на землі ні правди, ні милості, ані Божих знань.
2 Клянуть та брешуть, вбивають, крадуть та займаються перелюбом, поставали насильниками і проливають кров за кров'ю.
3 Тому в жалобу земля впаде і не стане мешканця на ній разом з польовою звіриною і з птаством небесним, і з морськими рибами.
4 Та хай ніхто не свариться і хай не викриває ніхто! Бо народ мій як той, що сперечається зі священиком.
5 Ти спіткнешся вдень, і також спіткнеться вночі пророк, і знищу я матір твою!
6 Погине народ мій за те, що не знає мене. Тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх і я!
7 Що більше розмножуються, то більше грішать проти мене. Їхню славу зміню на ганьбу я!
8 Вони живуть з гріхів народу мого і до провини його свою душу схиляють.
9 І буде священикові, як і народові, і покараю за шлях його, і йому відплачу згідно вчинків його.
10 І вони їстимуть, але не наситяться, будуть розпусні, та не розмножаться, бо покинули дбати про Господа.
11 Розпуста, вино та муст володіють їхнім серцем.
12 Народ мій запитує у свого дерева, і відповідає йому його палиця, бо дух розпусти заводить до перелюбу, і вони відступили від Бога свого.
13 На верховинах гірських вони жертви приносять та кадять на пагорбах під дубом, тополею і теребінтом, бо добра їхня тінь, тому ваші дочки розпусними стали, а ваші невістки — зрадливими.
14 Та не покараю ще ваших дочок розпусних, та ваших зрадливих невісток, бо й чоловіки усамітнюються з повіями і жертви приносять з розпусницями. А народ без знань гине!
15 Якщо ти розпусник, Ізраїлю, хай Юда не буде винний! І не ходіть до Ґілґалу, і не приходьте до Бет-Авену, і не присягайте: "Як живий Господь!"
16 Бо Ізраїль став упертий, немов та корова. Та нині Господь пастиме їх, як вівцю на луках розлогих!
17 Єфрем прилучився до бовванів, покинь його!
18 Ватага п'яниць звироднілих стала розпусною, їхні очільники полюбили безчестя.
19 Вітер їх понесе на крилах своїх, і сором їм буде за жертви свої.
Осiї 5
1 Послухайте цього, священики, зваж на це, оселя Ізраїля, а ви, царські палати, візьміть до вух, бо вам буде суд, бо ви для Міцпи були пасткою й сіткою, розтягнутою на Фавор.
2 І глибоко вгрузли в розпусті вони, та я попереджував їх усіх.
3 Я знаю Єфрема, а Ізраїль не схований переді мною, бо нині розпусним, Єфреме, ти став, опоганився Ізраїль.
4 Не дають їхні вчинки повернутися до Бога, бо дух розпусти в середині їхній, і не визнають Господа.
5 І гордість Ізраїлева свідчить проти нього. А Ізраїль і Єфрем упадуть за провину свою, також Юда з ними впаде.
6 Зі своєю отарою та з своєю худобою вони Господа підуть шукати, але не знайдуть, він від них віддалився.
7 Вони зрадили Господа, бо породили сторонніх дітей, тож їх пожере молодик разом з їхнім маєтком.
8 Засурміть у рога в Ґів'ї, сурмою в Рамі, закричіть у Бет-Авені за тобою, Веніямине!
9 В день картання Єфрем за спустошення стане, поміж племенами Ізраїля я повідомив, що з ними буде.
10 Стали вельможі Юди, мов ті, що межу переносять, на них виллю, як воду, свій гнів!
11 Єфрем став пригноблений, судом розбитий, бо він намагався ходити за марнотою.
12 І я буду, як міль, для Єфрема, і мов та гнилизна для оселі Юди.
13 І побачив Єфрем свої хвороби, і Юда — свої нариви, а Єфрем відійшов до Ашшура і послав до царя до великого. Та він вилікувати хвороби ваші не зможе і не загоїть вам нариви!
14 Бо я немов лев для Єфрема, і немов той левчук для оселі Юди. Я розшматую й піду і ніхто не врятує!
15 Піду, повернуся до місця свого, аж поки провини своєї вони не визнають і не стануть шукати обличчя мого. Бо в утиску змушені будуть шукати мене!"
Осiї 6
1 Повернімося до Господа, бо він пошматував і нас вилікує, бо вдарив і перев'яже!
2 Оживить він нас за два дні, а третього дня нас поставить і будемо жити ми перед обличчям його.
3 Намагаймося збагнути Господа і збагнемо! Міцно поставлений прихід його, мов зірниці, і він прийде до нас, немов дощ, немов дощ весняний, що напоює землю.
4 "Що, Єфреме, зроблю я тобі, що зроблю тобі, Юдо? Бо ваша любов, немов хмара ранкова, і мов та роса, що вранці зникає,
5 тому навчав я їх пророками, вбивав їх словами вуст своїх, і суд мій, як світло те, вийде.
6 Бо я милості хочу, а не жертви, і знань про Бога більше від цілопалень.
7 Вони угоду мою порушили, мов той Адам, вони там мене зрадили.
8 Ґілеад, місто злочинців, повне кривавих слідів.
9 Ватага священиків, як той розбишака чигає.