А сон цей правдивий, і правдиве його тлумачення!"
46 Тоді цар Навуходоносор упав на своє обличчя, вклонився Даниїлові і наказав приносити йому хлібну жертву та любі пахощі!
47 І цар сказав Даниїлові: "Направду, що ваш Бог — це Бог над богами та Цар над царями, що відкриває таємниці, бо зміг ти відкрити оцю таємницю!"
48 Тоді цар звеличив Даниїла, і дав йому численні подарунки, і зробив його паном над усім Вавілонським краєм, і головним над усіма вавілонськими мудрецями.
49 А Даниїл просив царя, щоб він призначив над справами вавілонського краю Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, а Даниїл, щоб був при царському дворі.
Даниїл 3
1 Цар Навуходоносор зробив був золотого боввана, заввишки шістдесят ліктів і завширшки шість ліктів. Він поставив його в долині Дура в вавілонській окрузі.
2 І цар Навуходоносор послав зібрати очільників, сатрапів, підсатрапів, радників, суддів, вищих урядників та всіх залежних володарів, щоб прийшли на посвячення боввана, якого поставив цар Навуходоносор.
3 Того часу зібралися очільники, сатрапи, підсатрапи, радники, скарбничі, судді, вищі урядники та всі залежні володарі, щоб посвятити боввана, якого поставив цар Навуходоносор, і поставали навпроти боввана, якого поставив Навуходоносор.
4 А глашатай закликав гучним Голосом: "До вас промовляється, народи, люди та мови!
5 Коли ви почуєте голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря, флейти та всілякого роду музичних інструментів, падайте і вклоняйтеся золотому бовванові, якого поставив цар Навуходоносор.
6 А той, хто не впаде і не вклониться, негайно буде вкинутий у вогонь до печі.
7 Тому, всі народи, люди та мови, почувши голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря та всілякого роду музичних інструментів, падали і вклонялися золотому бовванові, якого поставив цар Навуходоносор".
8 А деякі халдеї підійшли, і доносили на юдеїв.
9 Вони сказали цареві Навуходоносорові: "Царю, живи повіки!
10 Ти царю, видав наказ, щоб кожен, хто почує голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря й флейти та всіляких музичних інструментів, впав і вклонився золотому бовванові.
11 А того, хто не впаде й не вклониться, буде вкинуто у вогонь до печі.
12 Є юдеї, яких ти призначив над справами вавілонської округи, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, ці не зважають на тебе, царю, богам твоїм не служать і золотому бовванові, якого ти поставив, не вклоняються".
13 Тоді Навуходоносор у гніві та в люті наказав привести Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо. І цих людей привели перед царя.
14 Навуходоносор запитав їх: "Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, чи це правда, що ви моїм богам не служите, а золотому бовванові, якого я поставив, не вклоняєтеся?
15 Зараз ви, почувши голос рога, сопілки, гітари, гусел, псалтиря й флейти та всіляких родів музичних інструментів, впадете і вклонитеся бовванові, якого я поставив. А якщо ви не впадете і не вклонитеся, то негайно будете вкинуті у вогонь до печі, і хто той Бог, що врятує вас від моїх рук?"
16 Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відповіли та й відповіли цареві Навуходоносорові: "Нема в нас потреби відповідати тобі на це слово.
17 Якщо наш Бог, якому ми служимо, може врятувати нас від вогню в печі, то він врятує й з твоєї руки, о царю!
18 А якщо ні, хай буде тобі відомо, о царю, що богам твоїм ми не служитимемо, і золотому бовванові, якого ти поставив, не вклонимося!"
19 Тоді Навуходоносор переповнився люттю, і вигляд його обличчя змінився проти Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо. І він наказав напалити піч усемеро понад те, як має бути.
20 І він наказав сторожі зв'язати Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, щоб вкинути їх у вогонь до печі.
21 Тоді вони були зв'язані, і в своєму вбранні та в своїх шапках були вкинуті до печі.
22 А що слово царя було грізним, то піч напалена була до червоного, так що люди, які вкидали Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, постраждали від жару її.
23 А ці три чоловіки, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, впали до середини печі зв'язані.
24 І тут цар Навуходоносор, побачивши дивне серед вогню, встав та з подивом запитав у своїх радників: "Чи ж не трьох зв'язаних ми кинули до середини вогню?" Ті відповіли цареві: "Певне, царю!"
25 Тоді він сказав: "Тож я бачу чотирьох людей незв'язаних, що ходять серед вогню, і шкоди їм ніякої, а вигляд того четвертого подібний до Божого сина!"
26 Навуходоносор наблизився до печі й покликав: "Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, раби Бога Всевишнього, вийдіть і підійдіть!" Тоді Шадрах, Мешах та Авед-Неґо вийшли з середини вогню.
27 І зібралися очільники і сатрапи, і підсатрапи, і цареві радники та й побачили, що вогонь не мав сили над їхніми тілами, і не обпалилося волосся їхньої голови, і їхній одяг не змінився, і запаху вогню не було від них.
28 Навуходоносор сказав: "Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав свого ангела і врятував своїх рабів, які сподівалися на нього. Вони не послухали царського слова і дали свої тіла на вогонь, аби не служити й не вклонятися іншому богові, окрім Бога свого.
29 Тому від мене видається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плем'я чи мови не належав, хто скаже щось зневажливе проти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, буде знищений він і все, що його, бо нема іншого бога, який би міг так врятувати".
30 І цар зробив, щоб добре велося Седрахові, Мисахові й Авденагові в Вавілонському краю.
31 "Цар Навуходоносор до всіх народів, племен і мов, що живуть по всій землі: "Мир вам!"
32 Вважаю за необхідне сповістити вам про знаки й чуда, які вчинив зі мною найвищий Бог.
33 Які ж великі його знаки! Які ж могутні його чуда! Царство його — царство вічне, і влада його — з роду в рід!
Даниїл 4
1 Я, Навуходоносор, що щасливо й безтурботно мешкав у палаці своєму.
2 Бачив я сон, і він настрашив мене, а думки та видіння, що прийшли до мене на ложі моєму збентежили мене.
3 І був даний від мене наказ привести перед мене всіх вавілонських мудреців, щоб вони мені розтлумачили той сон.
4 І прийшли чарівники, заклиначі, халдеї та віщуни, і я розповів перед ними сон, і вони не об'явили мені його тлумачення.
5 І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім'я Валтасар, як ім'я мого бога, і що в ньому дух святого Бога. І я розповів йому сон:
6 Валтасаре, головний чарівників, я знаю, що в тобі дух святого Бога і всяка таємниця не тяжка тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його тлумачення.
7 А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив дуже велике дерево серед землі.
8 Це дерево стало велике та могутнє і сягало до неба, і його видно було на всю землю.
9 Листя його гарне, плід його великий, а в ньому пожива для всіх. Під ним знаходила собі тінь польова звірина, а на його гілках мешкали птахи небесні і з нього живилося кожне тіло.
10 Бачив я у видінні як зійшов з неба святий з Божої сторожі.
11 І він закричав: "Зрубайте це дерево і повідрубуйте гілки його, і позривайте листя його, і розкидайте плоди його. Хай розійдеться з-під нього звірина і розлетяться птахи з гілок його!
12 Та залиште в землі пень з коренем, але в путах залізних та мідних, на зеленій польовій траві. І небесною росою хай він зрошується, а його пай зі звіриною на польовій траві.
13 Його людське серце змінять, і буде дане йому серце звірине, і сім часів перейдуть над ним.
14 Через постанову сторожі Божої це слово, а ця справа — річ святих, щоб дізналися живі, що над людським царством панує Всевишній, і кому він вважає за порібне, дає його, і найменшого з людей ставить над ним".
15 Оцей сон бачив я, цар Навуходоносор, а ти, Валтасаре, розтлумач його, бо всі мудреці мого царства нездатні на це, а ти можеш це зробити, бо в тобі дух святого Бога".
16 Даниїл, що ім'я йому Валтасар, деякий час перебував у непевності від власних страхітливих думок. На що цар сказав: "Валтасаре, хай не лякає тебе цей сон та його розв'язка!" І Валтасар сказав: "Мій пане, на ненависників би твоїх цей сон, а його розв'язка на твоїх ворогів!
17 Дерево, яке ти бачив, що було велике та міцне і сягало до неба, і що видно його на всю землю,
18 і листя його гарне, і плід його великий, і в ньому пожива для всіх, і під ним мешкала польова звірина, і на його гілках перебували птахи небесні,
19 то ти, царю, той, що став великий та потужний і твоя велич сягнула аж до небес, а панування твоє до краю землі.
20 А що цар бачив святого з Божої сторожі, який сходив з небес і сказав: "Зрубайте це дерево і знищіть його, тільки залиште в землі пенька з його коренем, але в путах залізних та мідних, на зеленій польовій траві і небесною росою хай він зрошується, а його частка з польовою звіриною, аж поки перейдуть над ним сім часів".
21 То це, царю, постанова Всевишнього, що стосується мого пана царя:
22 Проженуть тебе від людей і з польовою звіриною буде життя твоє, і дадуть тобі їсти траву, як волам, і з небесної роси тебе зросять, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки усвідомиш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому вважає за потрібне.
23 А що сказали залишити пень з коренем, то твоє царство залишиться тобі, якщо ти визнаєш владу небесну.
24 Тому, царю, хай буде до вподоби моя порада тобі, віддали свої гріхи справедливістю, а свої провини — милосердям для вбогих, щоб твій спокій і мир були довготривалими".
25 Усе це сталося з царем Навуходоносором.
26 Через дванадцять місяців, проходячи царським палацом у Вавілоні.
27 Цар сказав: "Чи ж це не величний Вавілон, що я збудував його на оселю царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?"
28 Ще це слово було на вустах царських, коли з неба зійшов голос, щоб повідомити цареві Навуходоносорові: "Це царство відходить від тебе!
29 І від людей тебе проженуть, і з польовою звіриною буде життя твоє, і тобі дадуть на їжу траву, як волам, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки не усвідомиш, що над людським царством панує Всевишній і дає його тому, кому вважає за потрібне".
30 Тієї миті виконалося це слово над Навуходоносором, і прогнали його від людей, і їв траву, як воли, і його тіло зрошувалося з небесної роси, і його волосся стало, як пір'я орлине, а його пазурі як у птахів.
31 А на кінці тих днів я, Навуходоносор, звів свої очі до неба, і мій розум повернувся до мене, і я поблагословив Всевишнього, і Вічно Живого хвалив я та славив, що його панування, панування вічне, а царство його з покоління в покоління.
32 А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і він робить все зі своєї волі серед небесного війська та мешканців землі, і нема нікого, хто противився б його руці та й сказав би йому: "Що ти робиш?"
33 Тієї пори повернувся мій розум до мене і я повернувся до слави царства свого, і ясність моя повернулася до мене.