Відразу розв'яжу усі вузли… Зброї я не маю, але хіба ця важка скринька не зброя?.."
Невидимий розвідник, не роздумуючи, з усієї скли вдарив короля по голові чарівним телевізором. Сили в Тіма дістало, і Урфін гепнувся на паркет, але, надаючи, дико скрикнув. Череп його виявився набагато міцнішим, ніж гадав Тім, та й скриня лише ковзнула.
На крик прибігли Кабр Гвін Енкін Флед, охоронці.
— Зачинити всі двері й вікна! В палаці вороги! — репетував король.
Щоб відволікти увагу людей, Кагги-Карр зіскочила з Тімового плеча і, пронизливо каркаючи, запурхала по залі. Гвін і Марраии кинулися ловити її, зчинилася страшна метушня. А тим часом невидимий Тім мчав до виходу з палацу, плутаючись у незнайомих переходах та коридорах. Хвилин п'ять Кагги-Карр морочила ворогів, а потім випурхнула у відчинену кватирку. Скуйовджена, збуджена гава увірвалася в будиночок, де переховувалась Енні. Дівчинка перелякалась.
— Що з вами? Де Тім? Чи добули ви скриньку? — закидала Енні запитаннями ворону.
Почувши розповідь про Випадок у палаці, Енні сплеснула руками.
— Нещасний! Він загинув!
— Можливо, похмуро згодилася Кагги-Карр. — Я довго відволікала увагу людей, але Тім міг заблукати і попасти до рук ворогів…
Енні гірко заплакала, та цієї миті почувся голос:
— Не плач, я тут!
І Тім О'Келлі з'явився перед друзями з обручем на лобі та рожевою скринькою в руках. З'ясувалося, що він вистрибнув з вікна першого поверху якраз у той момент, коли це вікно збиралися зачинити.
Дівчинка страшенно зраділа, але почала дорікати Тімові за нерозважливість.
— Що ти накоїв! — вигукнула вона. — Тепер Урфін дізнався, що на острові прибічники Страшила, і почне діяти.
Тім червонів і блід, виказуючи своє каяття, а потім заперечив:
— Але ж зникнення скриньки все одно насторожило б Джюса.
— Ну, це ще коли було б… Помітивши, що скриньки немає, він міг подумати будь що, а тепер уже знає, у чім річ.
— Дізнаєшся, коли тебе так влуплять по голові, — підбила ворона підсумок дивовижній пригоді в палаці.
І раптом наші друзі мимоволі почали реготати, уявляючи собі переляк і здивування Урфіна коли він упав від удару з порожнечі. А Тім сказав:
— Я навіть не думав, що в цього негідника така міцна головешка.
Вони знову посміялись, а потім Енні стурбовано промовила:
— Одначе треба діяти, не гаючи часу. Я боюся, що Урфін переведе Страшила до іншої в'язниці, а ми не скористаємося скринькою, бо не знаємо магічних слів.
Правителька Смарагдового острова, дивлячись на срібний свисточок, що висів на шиї дівчінк и, запитала:
— Слухай-но, Енні, чи не від Раміни у тебе цей свисток?
— Так, — підтвердила Енні. — Це мені сестра подарувала.
— То чому ж ти зволікаєш?! — сердито вигукнула гава. — Негайно викликай королеву польових мишей! Раміна — могутня фея, і вона вам допоможе.
Збентежена від власної нездогадливості, Енні тричі подула у свисток. Залопотіли маленькі лапки… І Тім ледве встиг схопити за ошийник Артошка, що був рвонувся вперед. Віковічний інстинкт мисливця за мишами примусив песика кинутися на здобич.
— Пробачте, ваша величносте, — вибачилась Енні за невихованість пса. — Я викликала вас тому, що ми дуже потребуємо вашої допомоги.
Досвідчене око феї Раміни важко було обманути. І вона не сплутала Енні з її старшою сестрою.
— Здрастуй, люба! — привітала дівчинку королева. — Мені давно доповіли про ваше прибуття до нашої країни, але моя гідність не дозволила з'явитися незваною. Ви, звичайно, молодша сестра Еллі. Як вас звуть?
Енні назвала себе і своїх супутників, Тіма й Арто. І, не гаючи часу, вона коротко розповіла, якої послуги чекає від королеви польових мишей. Раміна замислилась, міркуючи.
— Страшило ув'язнений у підвалі старовинної вежі. Вам треба знати слова, які примушують працювати рожеву скриньку Стелли? Ви їх знатимете!
І королева зникла так раптово, що Артошко, вихопившись із Тімових рук, вхопив зубами порожнечу.
Раміна була могутньою феєю. Серед її здібностей була й здатність миттєво переноситися з місця на місце. За якусь частку секунди вона опинилася у підвалі, де сиділи Дроворуб і Страшило. Вони радо вітали неждану гостю і ще більше зраділи, коли дізналися, хто її до них послав.
— Енні Сміт, сестра нашої любої маленької Еллі, тут! Вона приїхала з-за гір на незвичайному скакуні, який живиться сонячним промінням. Ей-гей-гей-го, я аж нетямлюсь від радості!
Щасливий Страшило співав і пританцьовував, хоча неслухняні ноги погано йому корилися. А Дроворуб приклав руку до грудей і промовив:
— О, як багато я маю тут любові й ніжності! Я віддам усе це нашій новій подрузі, адже вона сестра милої Еллі!
У відповідь на прохання Раміни Страшило відразу переказав їй магічні слова Стелли.
— Ви їх не забудете, ваша величносте? О, моя пам'ять безгрішна! — засміялась королева і зникла.
І саме вчасно, бо за дверима почулося шарудіння: це Маррани з'явилися перевести в'язнів до іншої в'язниці за наказом Урфіна Джюса. Але ця пересторога виявилася даремною: справа зроблена.
Раміна повернулась до Енні й Тіма. Вся компанія, разом з ґавою й песиком, добре завчила чарівні слова: хтозна, що може трапитися з кожним із них.
У Раміни з Енні відбулася довга розмова. Королева цікавилася долею всіх своїх знайомих із-за гір. Найбільше вона, звичайно, розпитувала про Еллі.
— Я передбачала, що Еллі вже не повернеться до Чарівної країни, і, як бачиш, усе справдилося, — гордо промовила Раміна. — Ми, могутні феї, вміємо пророкувати майбутнє.
Однак на запитання чим скінчиться боротьба Енні та її друзів, Раміна вирішила за краще не відповідати.
Дізнавшись, що Еллі прекрасно вчиться в коледжі і незабаром стане вчителькою, королева схвалила обрану нею спеціальність.
— Еллі така лагідна, так любить дітей, що буде чудовим педагогом, — запевнила Раміна.
Королеві також було цікаво знати, що транилося у великому світі з одноногим моряком Чарлі Блеком та сміливим Фредом Каннінгом.
— Вони добрі люди і заслуговують на щастя, — говорила Раміна.
Коли королеві розповіли, що Фред сконструював тих дивовижних мулів, на яких Енні з Тімом прибули до Чарівної країни, Раміна схотіла обов'язково побачити їх у дії. Енні обіцяла виконати її бажання.
Розпрощалися з почуттям взаємоповаги та приязні.
Сцену прощання зіпсував Артошко, який вирвався з рук Тіма, коли той заґавився.
У НОВІЙ В'ЯЗНИЦІ
ісля зникнення королеви польових мишей Енні вирішила випробувати телевізор. Вона побоювалася, що скринька зіпсувалась, коли Тім гепнув нею об голову Урфіна Джюса Поставивши телевізор на кривоногого столика, дівчинка хвилюючись промовила чарівні слова:
— Бірелья-турелья, буридакль-фуридакль, край неба налає, трава достигає. Скринько, скринько, будь любенька, покажи мені Страшила і Залізного Дроворуба!
І матове скло відразу засвітилось, у ньому з'явилась дорога, а по дорозі йшли Дроворуб і Страшило в оточенні варти.
— А й справді! — вигукнула Енні. — Їх переводять до іншої в'язниці.
Підтримуваний Дроворубом, Страшило ледь плентав, ноги його підгиналися, голова хилилась на груди. Видно було що він геть знесилів.
Не набагато краще почувався і Дроворуб. На віть у телевізорі було чутно, як порипують його давно не змащені суглоби.
Енні бачила Страшила вперше, але вона так добре знала його з розповідей сестри, що тепер дівчинці здавалося: вона багато-багато разів сиділа поряд з ним, торкалась його неслухняних м'яких рук, голубила розумну, напхану висівками голову…
— Бідний, бідний, — прошепотіла Енні крізь сльози, — що вони з тобою зробили?!
Компанія чула, як Дроворуб підбадьорював друга. Користі з того не було ніякої. Тоді залізний чоловік підняв Страшила на руки й поніс, ніби турботлива мати дитину.
Ах, Дроворубе, Дроворубе! Твоє ніжне серце ніколи не зраджувало тебе, навіть у найтяжчі хвилини життя… І нехай би всі люди з плоті й крові поводились так само, як і ти, яким би гарним було життя на землі!
Правителька Смарагдового острова, найменш чутлива з усіх глядачів, байдуже спостерігала, куди Маррани ведуть полонених. Час од часу вона бурмотіла:
— Перехрестя Двох дубів… Ферма "Суничний пагорб"… Куди ж тепер? Ага, ясно, Місток закоханих… Знаю, знаю! — раптом заверещала вона. — Їх ведуть до маєтку Олла Бірна.
— Чого ви радієте? — з докором запитала Енні.
— Ну як же, мені знайомий там кожен камінь, — відповіла гава. — І якщо їх посадять до овочесховища… Ой-ой-ой, туди й повели!
Кагги-Карр зайшлася сміхом. На німе запитання друзів пояснила:
— Там у даху є дірка. І через ту дірку я частенько тягала у Бірна яблука й груші, ха-ха-ха!
Енні й Тім розвеселились: у них з'явилась можливість спілкуватися з Дроворубом та Страшилом. Та ще більше зраділи вони, коли екран показав їм сарай ізсередини і там вони побачили Діна Гіора й Фараманта. Діти впізнали їх — першого за довжелезною бородою, другого — за зеленими окулярами, яких він ніколи не знімав.
— Ура, ура, ура! — пританцьовував Тім. — Тепер ми звільнимо всіх чотирьох відразу!
І справді, завдання Енні й Тіма набагато полегшилось. Доля Довгобородого Солдата і Вартового Брами Фараманта непокоїла дітей, та вони знали, де їх розшукувати. Нове відкриття давало можливість кінчити все за одним махом.
Заспокоївшись з цього приводу, можна було перейти до інших спостережень. Дітям забаглося побачити Урфіна Джюса. Диктатор сидів на троні дуже похмурий. В нього на голові Тім з великим задоволенням розгледів величезну ґулю, ледь прикриту бинтом.
Перед Урфіном стояв начальник поліції, опецькуватий рудоволосий Енкін Флед. І володар віддавав йому накази. Мацаючи гулю він заговорив:
— Я відчуваю, що поблизу Смарагдового острова з'явилися якісь невідомі Страшилові друзі. Якби це трапилося вісім років тому, я дав би відітнути собі руку, що це робота цієї феї, дівчинки Еллі.
Енні пирхнула й одразу затисла рот рукою, ніби злякавшись, що її почує Урфін. А той вів далі:
— Підніми всю поліцію, усіх радників, усіх моїх прихильників! Оголоси: хто виявить ворогів, отримає десять… ні, п'ять найбільших смарагдів з моєї скарбниці!
На прохання гави Енні перемкнула екран на Фіолетову країну. Кагги Kapp хотілося побачити Лестара. З розповідей Еллі дівчинка добре знала цього маленького діяльного дідуся, найкращого майстра поміж Мигунів.
Глядачі побачили Лестара на величезній купі землі.