— І закінчу суд над Моавом".
Єремiї 49
1 Так промовляє Господь на Аммонових синів: "Чи нема синів у Ізраїля? Чи нема спадкоємця в нього? Чому Єада Мілком заволодів спадком його і осів народ його по містах його?
2 Тому настають ось дні, — каже Господь, — і я проголошу військову тривогу на Раббу Аммонових синів, і вона стане за купу руїн, а підлеглі міста її спалені будуть, і отримає їх Ізраїль на спадок свій, — каже Господь.
3 Ридай, о Хешбоне, бо місто зруйноване! Кричіть, дочки Рабби, підпережіться веретою, лементуйте й блукайте по обійстях, бо Мілком до полону йде, всі його священики і його князі!
4 Чого ти долинами хвалишся, пишаєшся низинами своїми, о дочко невірна, що на скарби свої покладаєш сподівання та кажеш: "Хто прийде до мене?"
5 Ось я страху наведу на тебе, — каже Господь, Бог Саваот, — з усього довкілля твого ви втечете і розпорошитеся, і не буде кому втікачів збирати!...
6 А тоді поверну я долю Аммонових синів", — каже Господь.
7 Так промовляє Господь Саваот на Едом: "Чи в Темані нема вже мудрості? Чи згинула рада розуміючих? Хіба зіпсувалася їхня мудрість?
8 Втікайте, поверніться потилицею, сходьте в глибини, мешканці Дедану, бо привів я нещастя Ісава на нього, той час, коли покараю його!
9 Якщо прийдуть до тебе збирачі винограду, вони не полишать нічого, якщо ж прийдуть злодії вночі, то вкрадуть, скільки схочуть.
10 Бо оголив я Ісава, відкрив усі сховки його, і він сховатися не зможе, пограбовані будуть нащадки його і його брати, і сусіди його, і не буде його!
11 Залиш свої сироти, я збережу їх, а вдови твої хай сподіваються на мене!"
12 Бо так промовляє Господь: "Ось і ті, що не мали б пити чаші цієї, питимуть напевне, а ти непокараним будеш? Не будеш без кари, бо конче ти питимеш чашу!
13 Бо собою поклявся я, — каже Господь, — що Боцра спустошена буде, стане за ганьбу й прокляття, а міста її всі стануть руїнами вічними!"
14 Я звістку від Господа чув, і відправлений вісник між люди: "Зберіться і станьте до бою з нею,
15 бо тебе я зробив ось малим між народами, зневаженим серед людей!
16 Страхи твої й гордість серця твого обдурили тебе, тебе, що живеш між скель, що високих пагорбів тримаєшся. Та коли б ти змостив кубло своє й високо, мов орел, то й звідти я скину тебе, — каже Господь.
17 І стане Едом за жахливе видовище, кожен, хто проходитиме ним, з присвистом хитатиме головою, як виразки його всі побачить...
18 Як Содом та Гоморру й сусідів її поруйновано, — каже Господь, — так ніхто там не сидітиме, і не мешкатиме там приходьком син людський.
19 Ось підніметься він, немов лев, з темного лісу Йордану на заливні луки, і я вмить зроблю, що він побіжить геть від них, а кого оберу, того я поставлю над ними. Бо хто є подібний мені, і хто покличе мене перед суд, і хто пастир такий, що встоїть перед обличчям моїм?
20 Тому послухайте задум Господній, що він на Едом задумав, і думки його ті, які він на мешканців Теману задумав: "Найменших з отари потягнуть, і спустошать пасовиська їхні при них!
21 Від звуку падіння їхнього тремтітиме земля, а відлуння від їхнього крику, аж на морі Червоному буде чути.
22 Ось підійметься він, як орел, і літатиме, і крила свої над Боцрою розгорне, і стане серце едомських лицарів у той день, немов серце породіллі"...
23 На Дамаск: "Засоромився Хамаш та Арпад, бо лиху звістку почули. В неспокої тривожному вони, як те море, що не може заспокоїтися.
24 Дамаск оторопів, кинувся втікати, і страх його міцно схопив, біль та муки його обгорнули, немов породіллю...
25 Як спорожніло славне це місто, місто втіхи моєї!
26 Тому юнаки його падати будуть на майданах його, і все військо загине того дня, — каже Господь Саваот.
27 І під муром Дамаску вогонь запалю, і він пожере Бен-Гададські палаци!"...
28 Так промовляє Господь на Кедар та на царства Хацору, що їх побив Навуходоносор, цар вавілонський: "Вставайте, ідіть на Кедар, і хай спустошать його війська синів сходу!
29 Заберуть їхні намети й полотнища з них, їхню отару, всі їхні речі та їхніх верблюдів собі заберуть, і над ними кричатимуть: "Жах звідусіль!"
30 Скоріш утікайте, ховайтеся в глиб, мешканці Хацору, — каже Господь, — бо схвалив задумане на вас Навуходоносор, цар вавілонський!
31 Вставайте, ідіть до народу, що спокійно і безпечно живе, — каже Господь, — нема в нього ні воріт ні засувів, бо самітно живе.
32 І стануть здобиччю їхні череди, і на всі вітри розвію я тих, хто волосся довкола стриже, і з усіх боків наведу на них їхню загибель, — каже Господь...
33 І стане Хацор за помешкання шакалів, за вічне спустошення, не осяде там людина і син людський не зупиниться в ньому!"...
34 Слово Господнє, що було пророкові Єремії на Елам на початку царювання Седекії, Юдиного царя, таке:
35 "Так промовляє Господь Саваот: "Ось я зламаю еламського лука, головну їхню силу!
36 І з чотирьох кінців неба спроваджу чотири вітри до Еламу, і їх розвію на всі ці вітри, і не буде такого народу, куди б не прийшли вигнанці з Еламу...
37 Я налякаю Елам перед їхніми ворогами та перед усіма, хто їхню душу шукає, і лихо на них наведу в люті гніву мого, — каже Господь, — і пошлю я за ними меча, аж поки не винищу їх.
38 І поставлю престол свій в Еламі, і винищу звідти царя і його вельмож, каже Господь...
39 Але наприкінці днів, поверну я Еламові долю", — каже Господь.
Єремiї 50
1 Слово, що Господь сказав на Вавілон, на землю халдеїв через пророка Єремію:
2 Звістіть між народами, підніміть прапора та розголошуйте, кажіть, не приховуйте: "Здобутий уже Вавілон, осоромлений Бел, зламаний Меродах, боввани його осоромлені, порозбивані всі його божища!
3 Бо на нього з півночі вийшов народ, що оберне на пустку землю його, і не буде мешканця у ній. Люди й худоба, усі порозбігаються!...
4 За тих днів і того часу, — каже Господь, — поприходять сини Ізраїлеві, ром із синами Юдиними, все плачучи, ходитимуть та Господа, Бога свого шукати...
5 Вони запитуватимуть про Сіона, куди їхні обличчя звернуті, щоб прийти й прилучитися до Господа вічним заповітом, який не забудеться!
6 Мій народ це отара загинула. Пастирі їхні зробили їх блукаючими, загнали їх на гори, й ходили вони від гори до пагорба, забули про ложе своє...
7 Усі, що їх знаходили, жерли їх, а супротивники їхні казали: "Не завинимо за це", бо вони згрішили Господові, пасовиську правди й сподіванню батьків їхніх, Господові.
8 Біжіть з Вавілону, і виходьте з краю халдеїв, і будьте, як ягнята ті перед отарою!
9 Бо ось я підніму і приведу на Вавілон ватаги великих народів з північного краю, і вони проти нього вишикуються, звідти здобутий він буде! Його стріли, мов лицар, якому щастить, не випускаються дармо,
10 і здобиччю стане Халдея, наситяться всі, хто пустошить її, — каже Господь...
11 Бо радієте ви, бо втішаєтеся ви, що спадщину мою розграбовуєте, бо ви скачете, мов те теля по траві, та іржете, немов жеребці...
12 Збентежена ваша мати, що вас породила, і великому соромі... Оце для народів кінець: пустеля і посушливий дикий степ!
13 Від Господнього гніву вона вся безлюдною стане та пусткою... Кожен, хто проходитиме повз Вавілон, похитає головою й присвистне, як побачить усі ці виразки його!
14 Шикуйтеся на Вавілон з усіх боків, всі, хто лука натягує! Стріляйте на нього, стріл не шкодуйте, бо він Господові згрішив!
15 З усіх боків здійміть крик проти нього! Опустилися руки його, стовпи його впали, зруйновані мури його, бо це помста Господня... Помстіться над ним: як зробив він, зробіть так йому!
16 Винищіть сівача з Вавілону, і того, хто береться за серпа в часі жнив! Через меч переслідувача повернуться всі до народу свого, і кожен до краю свого втече.
17 Ізраїль вівця розпорошена, що леви погнали її. Перший жер його цар асирійський, а останній цей Навуходоносор, цар вавілонський, потрощив кістки його"...
18 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: "Ось я покараю царя вавілонського й землю його, як я покарав був царя асирійського.
19 І поверну я Ізраїля на пасовисько його, і він пастися буде на Кармелі й Башані, і на горі Єфремовій, і на Гілеаді душа його ситою буде.
20 За тих днів і того часу — каже Господь — шукатимуть провину Ізраїлеву, та не буде її, і гріхи Юди, одначе не знайдені будуть вони, бо пробачу тому, кого я залишу!
21 Виступай проти країни Мератаїм, іди проти неї та проти мешканців Пекоду! Поруйнуй і винищ їх, — каже Господь, — і зроби так усе, як я тобі наказав!
22 Гамір бою в краю та велике спустошення!
23 Як побитий і поламаний молот усієї землі! Яким жахом зробився Вавілон для народів!
24 Я пастку поставив на тебе, і схоплений ти, Вавілоне, хоча ти й не знав! Ти знайдений і схоплений був, бо ставав ти на прю проти Господа!
25 Господь відчинив своє сховище і вийняв звідти знаряддя гніву свого, це бо справа для Господа, Бога Саваота в Халдейському краї.
26 Ідіть на нього з краю землі, відчиніть його клуні, порозкладайте його, як снопи, і знищіть його, хай нічого йому не залишиться!
27 Його всіх волів поріжте! Лихо їм, бо настав їхній день, час відвідин їхніх!
28 Голос тих, що втікають і рятуються з Вавілонського краю, щоб звістити на Сіоні про помсту Господа, нашого Бога, про помсту за храм його.
29 Скличте на Вавілон стрільців, усіх, хто напинає лука, табором станьте при ньому навколо, хай йому втечі не буде! Відплатіть йому згідно вчинків його, як зробив він, зробіть так йому, бо гордим він став проти Господа, проти Святого Ізраїлевого!
30 Тому його юнаки всі поляжуть на майданах його, а військові його того дня всі загинуть, — каже Господь.
31 Ось я проти тебе, о пихо, — каже Господь, Бог Саваот, — бо день твій прийшов, час тебе покарати!
32 І спіткнеться пиха й упаде, і не буде того, хто б підніс її. І я запалю вогонь по містах його, і він пожере всі довкілля його"...
33 Так промовляє Господь Саваот: "Всі сини Ізраїлеві й сини Юдині в утиску, і всі, що в полон їх забрали, тримають їх міцно, не бажають їх випустити.
34 Але Викупляючий їхній сильний, Господь Саваот йому ймення! Він конче розсудить їхню справу, щоб землю заспокоїти, а вавілонських мешканців стривожити.
35 Меч на халдеїв, — каже Господь, — і на мешканців Вавілону, і на князів його, і на його мудреців!
36 Меч на ворожбитів, і необачними стануть вони, меч на лицарство його, і вони полякаються!
37 Меч на коні його й на його колісниці, та на всю мішанину народів, яка серед нього, і стануть вони як жінки! Меч на скарби його, що пограбовані будуть!
38 Посуха на води його, й висохнуть вони, бо це край божків і одурманених від бовванів...
39 Тому звірі пустельні там сидітимуть, шакали і страуси будуть у ньому, і вже він навіки буде безлюдним, і не буде в ньому мешканця з роду в рід...
40 Як Содом та Гоморру й сусідів її Бог був зруйнував, — каже Господь, — так ніхто там не буде сидіти, і в ньому не мешкатиме чужинцем син людський!
41 Ось з півночі прийде народ і люд великий, і численні царі, вони підняті будуть з далеких земель.
42 Лука та списа вони міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, вони їдуть на конях, на тебе вони вишикувалися в бойові порядки, вавілонська дочко!
43 Почув цар вавілонський звістку про них і опустилися руки йому, охопив його страх і тремтіння, немов породіллю!...
44 Ось піднімається він, немов лев, з темного лісу Йордану на заливні луки, і я вмить зроблю, що він побіжить геть від них, а обраного я поставлю над ними! Бо хто є подібний мені, і хто кине мені виклик, і хто пастир такий, що перед обличчям моїм він устоїть?
45 Тому послухайте задум Господній на Вавілон, і ті думки його, що на землю халдейську задумав: "Поправді кажу вам, найменших з отари потягнуть, і спустошать пасовисько їхнє при них!46 Від гамору при взятті Вавілону земля задрижить, і почується крик між народами!...
Єремiї 51
1 Так промовляє Господь: "Ось я бурю наведу на отой Вавілон та на мешканців Халдеї.
2 І на Вавілон я пошлю тих, що розвіють його, і спустошать його край, бо оточать його в день лиха.
3 Хай лука свого напинає стрілець проти того, хто й собі напинає, проти того, хто своїм панцером чваниться! І не змилуйтеся над його юнаками, винищіть усе військо його!
4 І попадають вбиті в Халдейському краї і на його вулицях...
5 Бо Ізраїль та Юда не вдівець він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та наповнився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.
6 Втікайте з Вавілону, і кожен рятуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господові час помсти, він відплатить йому відповідно!
7 Вавілон — золота чаша в Господній руці, що всю землю напоювала.