Біблія

Сторінка 204 з 318

Усього, що ти наказав їм робити, вони не робили, і ти вчинив, що спіткало їх усе оце лихо...

24 Ось доходять до міста вали, щоб здобути його, й місто віддане буде у руку халдеїв, що воюють з ним, через меч і голод, і моровицю... І що казав ти, стається, і ось ти це бачиш.

25 А ти ж був сказав мені, Господе Боже: "Купи собі поле за срібло і засвідчи купівлю свідками, а місто віддане буде у руку халдеїв""...

26 І було Господнє слово до Єремії:

27 "Ось я Господь, Бог кожного тіла, чи для мене є щось неможливе?

28 Тому так промовляє Господь: "Ось я віддам це місто у руку халдеїв і в руку Навуходоносора, царя вавілонського, і він здобуде його!

29 І прийдуть халдеї, що воюють з цим містом, і спалять це місто й ті будинки, що приносилися жертви Ваалові на їхніх дахах, і лилися литі жертви для інших богів, щоб мене прогнівати...

30 Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки лихе вчиняли на очах моїх від юнацтва свого, сини бо Ізраїлеві лиш гнівали мене вчинками рук своїх, — каже Господь...

31 Бо місто це стало мені на мій гнів та на лють мою з того дня, як його збудували, та аж до дня цього, щоб відкинути його від мого обличчя

32 за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке вчинили, щоб гнівати мене, вони, їхні царі, князі, їхні священики й їхні пророки, і юдеї, і мешканці Єрусалиму...

33 І вони повернулися до мене потилицею, а не обличчям, хоч я їх навчав з ранку до вечора, та не слухали, щоб прийняти науку...

34 І поставили огидне в тому храмі, в якому ім'я моє кликалося, щоб його споганити...

35 І побудували жертовні пагорби Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через вогонь переводити синів своїх та своїх дочок Молохові, чого їм не наказував я, і що не входило в серце мені, щоб вчиняти оту огиду, і вводити Юду в гріх".

36 Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви кажете: "Воно віддане буде у руку царя вавілонського мечем і голодом, і моровицею.

37 Ось я їх зберу з усіх тих країв, куди вигнав був їх своїм гнівом та люттю своєю й великим своїм обуренням, і поверну їх до місця цього, і посаджу їх безпечно,

38 і вони мені стануть народом, а я буду їм Богом!

39 І дам я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялися мене по всі дні на добро собі й синам їхнім по них.

40 І складу з ними вічний заповіт, що не відвернуся від них, і робитиму їм добро, і дам їм у серце свій страх, щоб не відступали від мене!

41 І я тішитимуся ними, роблячи їм добро, і їх посаджу на землі цій у правді усім своїм серцем та всією душею своєю".

42 Бо так промовляє Господь: "Як спровадив був я все велике це лихо на народ цей, так спроваджу на них все добро, про яке казав їм!

43 І купуватимуть поле в цьому краї, про якого ви кажете: "Він спустошений та безлюдний і відданий в руку халдеїв".

44 І вони купуватимуть поля за срібло, і писатимуть про це в листі, й запечатуватимуть, і засвідчувати свідками, у краї Веніяминовому і в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірських, і в містах долішніх, і в містах південних, бо поверну їх з полону", — каже Господь!

Єремiї 33

1 І було Єремії Господнє слово вдруге, коли він ще був ув'язнений:

2 "Так промовляє Господь, що робить оце, Господь, що створив землю і поставив її міцно, Господь його ім'я:

3 "Клич до мене і тобі відповім, і тобі розкажу про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!

4 Бо так каже Господь, Бог Ізраїлів, про будинки цього міста й про будинки царів Юди, що їх поруйновано на захисні вали,

5 приходять вони воювати з халдеями, щоб будинки понаповнювати людськими трупами, яких вразив я гнівом своїм та люттю своєю, і сховав від міста оцього обличчя своє за всі їхнї вчинки лихі.

6 Ось я вилікую йому рану і дам ліки на зцілення, і відкрию багатство спокою та правди для них!

7 І я поверну долю Юди, і долю Ізраїля, і їх розбудую, немов на початку.

8 І очищу я їх від їхніх провин всяких, якими завинили проти мене, і пробачу всі їхні гріхи, які скоїли проти мене, та відпали від мене.

9 І Єрусалим мені стане за радісне ймення, за хвалу та окрасу всім людям землі, що почують про все те добро, що зробив я для них! І вони полякаються та затремтять через все те добро та весь спокій!10 Так промовляє Господь: "Ще буде почутий на місці цьому, про яке ви кажете, що воно поруйноване та безлюдне, де навіть нема худоби в містах Юди й на вулицях Єрусалиму,

11 радісний голос та голос веселий, голос молодого та голос молодої, голос тих, що кажуть: "Хваліть Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки його милосердя!" Що жертву хвали до Господньої оселі приносять, бо я поверну долю краю цього, як було на початку, — каже Господь!

12 Так промовляє Господь Саваот: "Ще буде на місці цьому спустошеному, де нема ні людини, ні худоби, та по містах його всіх ще буде пасовисько для пастухів, куди приведуть вони череду на відпочинок!

13 У містах горішніх і в містах долішніх, і в південних містах, і в Веніяминовому краї, і в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних ще проходитиме череда через руки рахуючого", — каже Господь!

14 Ось дні настають, — каже Господь, — і я виконаю добре те слово, що я звіщав про оселю Ізраїлеву та Юдину.

15 Тими днями та часу того я Давидові вирощу пагона справедливості, він запровадить на землі правосуддя та справедливість!

16 Юда буде врятований у тих днях, а Єрусалим житиме безпечно, і його кликатимуть: "Господь наша правда!17 Бо так промовляє Господь: "Нема переводу оселі Давида, що має сидіти на троні Ізраїлевому,

18 і нема переводу тому люду в священиків левитів, що буде приносити перед обличчям моїм цілопалення, спалювати хлібну жертву і приносити жертву всі дні!"

19 І було слово Господа до Єремії таке:

20 "Так промовляє Господь: "Якби знищили ви устав мій щодо дня та щодо ночі, щоб не було дня та ночі в їхньому часі,

21 то знищений буде також заповіт мій Давидові, рабові моєму, щоб він сина не мав, який не царював би на троні його, і з священиками левитами, слугами моїми!

22 І як незчисленні ті зорі небесні, а морський пісок незміренний, так помножу нащадків Давида, мого раба, та левитів, що служать мені!23 І було слово Господа до Єремії таке:

24 "Хіба ж ти не чув, як народ цей казав був, що обидва ті роди, яких Господь обрав, відкинув він їх? І народом моїм вони нехтують, наче б не був він уже перед ними народом".

25 Так промовляє Господь: "Якби мого уставу щодо дня та ночі не було, якби я уставів для неба й землі не поклав,

26 то відкинуто було б і нащадків Якова та раба мого Давида, щоб не призначати володарів з нащадків його для нащадків Авраама, Ісака та Якова... Та не буде того, бо поверну їхню долю, й помилую їх!"

Єремiї 34

1 Слово, що було Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавілонський, і все військо його, і всі царства землі, панування руки його, та всі народи воювали проти Єрусалиму та проти усіх міст його, промовляючи:

2 "Так каже Господь, Бог Ізраїлів: "Іди, і скажеш до Седекії, царя Юдиного, що так промовляє Господь: "Ось я віддам оце місто в руку вавілонського царя, та й спалю його вогнем.

3 А ти не втечеш з руки його, бо конче будеш схоплений, і в руку його будеш відданий, і очі твої побачать очі вавілонського царя, і вуста його розмовлятимуть з вустами твоїми, і до Вавілону ти прийдеш"".

4 Але послухай Господнього слова, Седекіє, царю Юдин, що про тебе каже Господь: "Не помреш від меча!

5 У мирі помреш ти. І як палили пахощі батькам твоїм, першим царям, що були перед тобою, так палитимуть й тобі. І голоситимуть тобі: "Ой пане", — бо я так сказав", — каже Господь.

6 І промовляв пророк Єремія до Седекії, царя Юдиного, всі оці слова в Єрусалимі.

7 А військо вавілонського царя воювало з Єрусалимом та з усією рештою міст Юдиних, з Лахішем та з Азекою, бо вони залишилися серед Юдиних міст містами укріпленими.

8 Слово, що було до Єремії від Господа по тому, як цар Седекія склав був угоду з усім народом, що в Єрусалимі, щоб оголосити їм волю,

9 щоб кожен відпустив невільника свого і свою невільницю, єврея та єврейку на волю, щоб ніхто не поневолював свого брата юдея.

10 І послухали всі князі та весь народ, що пристали до угоди, щоб кожен відпустив свого невільника і свою невільницю на волю, щоб більш не неволити їх. І вони послухали, і відпустили.

11 Але потому вони знову повернули тих невільників та тих невільниць, яких відпустили були на волю, і зробили їх знову за невільників та невільниць.

12 І було слово Господнє до Єремії від Господа:

13 "Так промовляє Господь, Бог Ізраїлів: "Я склав був угоду з вашими батьками того дня, коли виводив їх з Єгипетського краю, з оселі рабства, промовляючи:

14 З кінцем семи років відпустите кожен свого невільника єврея, що буде проданий тобі й прослужить тобі шість років, і відпустиш його вільним від себе. Та не слухали мене ваші батьки, і не прихилили свого вуха до цього.

15 А сьогодні повернулися ви та й зробили справедливе в очах моїх, щоб оголосити волю кожен своєму ближньому і склали угоду перед обличчям моїм у тій оселі, в якій кликалося ім'я моє.

16 Та ви знову збезчестили ім'я моє, і повернули кожен невільника свого й невільницю свою, яких відпустили були на волю, і зробили їх знову вам невільниками та невільницями".

17 Тому так промовляє Господь: "Ви не послухали мене, щоб оголосити волю кожен для брата свого та для свого ближнього, тому то ось я — каже Господь — наведу на вас меча, моровицю й голод, і зроблю вас за острах для всіх царств землі!...

18 І віддам цих людей, що переступають угоду зі мною, яку були склали перед обличчям моїм, що не дотримують слів її, що розрізали надвоє теля та пройшли між його частинами,

19 також князів Юди та князів Єрусалиму, евнухів і священиків, та весь народ краю, що проходили поміж частинами цього теляти,

20 то я їх віддам у руку їхніх ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, і стануть трупи їхні стервом для птаства небесного та для земної звірини...

21 А Седекію, царя Юдиного, та його князів віддам у руку його ворогів та в руку тих, хто шукає їхню душу, та в руку війська вавілонського царя, що відходить від вас.

22 Ось я накажу, — каже Господь, — і поверну їх до цього міста, і вони воюватимуть з ним, і здобудуть його та й спалять його вогнем, а Юдині міста віддам на спустошення, і не буде в них мешканця!""...

Єремiї 35

1 Слово, що було до Єремії від Господа за днів Єгоякима, сина Йосії, царя Юди:

2 "Іди до оселі рехавітів, і будеш промовляти до них, і введеш їх до Господньої оселі, до однієї з кімнат, і напоїш їх вином".

3 І взяв я Яазанію, Єреміїного сина, сина Хаваццініїного, і братів його, і всіх синів його та всю оселю рехавітів.

4 І ввів я їх до Господньої оселі, до кімнати синів Ханана, сина Їгдалії, людини Божої, що була при кімнаті князів, що над кімнатою Маасеї, Шаллумового сина, який пильнував порога.

5 І поставив я перед синами оселі рехавітів келихи, повні вина, та чаші, та й сказав до них: "Пийте вино!"

6 А вони сказали: "Не питимемо вина, бо наш батько Йонадав, син Рехавів, наказав нам, щоб ми не пили вина ані ми, ані наші сини аж навіки!

7 І не будуйте будинки, і не сійте, і не насаджуйте виноградників, і не майте їх, а сидіть у наметах по всі ваші дні, щоб жити довгі дні на поверхні землі, якою ви мандруїте!

8 І послухали ми голосу нашого батька Єгонадава, Рехавового сина, про все, що він наказав був нам, щоб не пили вина по всі наші дні ми, наші жінки, наші сини та дочки наші,

9 і щоб не будувати будинків для нашого пробування, і не мати ні виноградників, ні поля, ні насіння.

10 І осіли ми в наметах, і послухали, і зробили все, що наказав нам наш батько Йонадав.

11 І коли Навуходоносор, цар вавілонський, прийшов був на цей край, то ми сказали, що підемо і сховаємося в Єрусалимі від війська халдеїв та Араму.